Рішення № 140699200, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/3595/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" (04112, м. Київ, вул. Родини Глаголєвих, 3 ідентифікаційний код 04417168)

про стягнення 1 531 461, 09 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Лейтар А.Г.

від відповідача: Субора Н.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Київська міська рада (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" (далі - відповідач) про стягнення 1 531 461, 09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежилий будинок загальною площею 592, 5 кв.м. за адресою: вул. Грекова Академіка 3 (літера А) у Шевченківському районі м. Києва) став фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012, на якій розташоване це майно, але не виконав обов`язок щодо укладення договору оренди земельної ділянки в результаті чого не сплачував грошові кошти за її користування та завдав збитки позивачу у розмірі 1 531 461, 09 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.04.2026 (сформовано 18.04.2026) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що позивачем, всупереч принципу добросовісності, вчинено дії по зміні основних характеристик земельної ділянки без повідомлення належного землекористувача і присвоєння відповідній земельній ділянці нового кадастрового номеру; розрахунок розміру орендної плати є необґрунтованим та недоведеним, без нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

24.04.2026 Київською міською радою через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" подано відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, зазначивши, що жодного рішення Київської міської ради про передачу спірної земельної ділянки відповідачу матеріали справи не містять, договір оренди земельної ділянки, який би визначав істотні умови користування, у тому числі розмір орендної плати, ним не укладався; матеріали справи містять належні докази оцінки землі за весь спірний період, зокрема витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.01.2026; твердження відповідача, що він не був належним чином повідомлений про формування земельної ділянки та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру є помилковим.

29.04.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано клопотання про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив до 12.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 продовжено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 12.05.2026 включно, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2026.

12.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" подано клопотання про вчинення відповідачем дій для підготовки заперечень на відповідь на відзив, у яких останній просив продовжити строк на подання заперечень на відповідь на відзив витребувати у Київської міської ради належним чином засвідчені копії технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 22.02.2021, на підставі якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012, яка розташована за адресою місто Київ, вул. Грекова Академіка, 3; у разі відсутності у розпорядженні Київської міської ради технічної документації зобов`язати Київську міську раду самостійно витребувати технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель від 22.02.2021.

У підготовчому засіданні 01.06.2026 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 24.06.2026.

12.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Київською міською радою подано заперечення на клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" від 12.05.2026 в частині витребування доказів задоволено частково, витребувано у Київської міської ради належним чином засвідчені копії технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 22.02.2021, на підставі якої проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012, яка розташована за адресою місто Київ, вул. Грекова Академіка, 3; в іншій частині клопотання відповідача від 12.05.2026 щодо витребування доказів залишено без задоволення; відкладено підготовче засідання на 15.07.2026.

13.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Київською міською радою подано витребувані докази на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2026.

У підготовчому засіданні 15.07.2026 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача та відкласти підготовче засідання на 05.08.2026.

05.08.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" подано заперечення (на відповідь на відзив), у яких відповідач зазначає, що з початку використання об`єкта нерухомості, переданого у статутний фонд, вчинив вичерпний перелік дій для отримання спірної земельної ділянки, зокрема звертався до позивача про передачу йому земельної ділянки, однак позивач не видав відповідний акт, водночас відповідач добросовісно користувався земельною ділянкою; відповідач був позбавлений можливості своєчасно отримати інформацію щодо земельної ділянки під об`єктом нерухомості, що перебуває в його власності; позивачем не надано доказів нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 на дату її формування та реєстрації в Державному земельному кадастрі; з моменту набуття права власності у 1989 році жодних претензій до відповідача не надходило.

У підготовчому засіданні 05.08.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 02.09.2026.

У судовому засіданні 02.09.2026 судом оголошено перерву до 30.09.2026.

У судовому засіданні 30.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.

У судовому засіданні 30.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, у зв`язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці, підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.03.2021 № НВ-2105137202021 05.03.2021 Відділом у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 22.02.2021 проведена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,1313 га з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 за адресою: вул. Грекова Академіка, 3 у Шевченківському районі м. Києва, вид цільового призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 з 05.03.2021 сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Рішенням Київської міської ради від 08.12.2022 року №5866/5907 перейменовано вулицю Академіка Грекова в Шевченківському районі міста Києва на вулицю Родини Глаголєвих.

За даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, нежилий будинок загальною площею 592, 5 кв.м, реєстровий номер запису 7422-п в книзі 120п-100 за адресою: м. Київ, вул. Грекова Академіка, 3 (літера А), у Шевченківському районі зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" на підставі свідоцтва про право власності, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва 28.09.2005 (копія листа від 26.02.2026 № 062/14-4657 наявна в матеріалах справи).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, рішення про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" земельної ділянки на вул. Грекова Академіка, 3 (кадастровий номер 8000000000:91:039:0012) у власність чи користування (оренду) Київська міська рада не приймала.

Звертаючись до суду з даним позовом, Київська міська рада вказує, що відповідач з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований зазначений об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи те, що земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 05.03.2021, позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 05.03.2021 до 28.02.2026 (дата здійснення розрахунків безпідставно збережених коштів, що підлягають стягненню, оскільки договір оренди не укладено).

При цьому, за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 11.03.2026 № 6407/5/26-15-04-15-03) з березня 2021 року по лютий 2026 року відповідачем сплачено 623 073, 93 грн земельного податку, однак, враховуючи, що останній не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, сума безпідставно збережених коштів за період з 05.03.2021 по 28.02.2026 розрахована позивачем з урахуванням суми, сплаченого відповідачем земельного податку: 1 531 461,90 грн (2 154 535,83 - 623 073,93).

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на недобросовісну поведінку позивача щодо вчинення дій по зміні основних характеристик земельної ділянки без повідомлення належного землекористувача (відповідача) і присвоєння відповідній земельній ділянці нового кадастрового номеру, а також щодо неприйняття рішення щодо передачі відповідачу земельної ділянки. Крім того, наголосив на необґрунтованості та недоведеності розрахунку розміру орендної плати, без нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на дату її формування та реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України, селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина 1 статті 190 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З витягу №НВ-2105137202021 від 05.03.2021 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,1313 га, кадастровий номер 8000000000:91:039:0012, вбачається, що Відділом у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 22.02.2021 здійснено державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки та відомості про неї внесені до кадастру - 05.03.2021.

При цьому, відповідно до свідоцтва про право власності від 28.09.2005 Товариству з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" (ідентифікаційний код 04417168) на праві приватної власності належить нежилий будинок площею 592,50 кв.м, розташований в м. Києві по вул. Грека академіка №3 (літера А).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, докази оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, зареєстрований на праві власності за відповідачем у встановленому законом порядку у період з 05.03.2021 (з моменту коли земельна ділянка вважається сформованою та є об`єктом цивільних прав) по 28.02.2026 (дата здійснення розрахунку) відсутні.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" з 05.03.2021 до 28.02.2026 користується комунальною земельною ділянкою площею 0,1313 га з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 по вул. Грекова Академіка (вул. Родини Глаголєвих) 3 у Шевченківському районі міста Києва без оформлення правовстановлюючих документів, а відтак без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало сплатити за користування нею.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 Цивільного кодексу України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ", як фактичний користувач земельної ділянки площею 0,1313 га з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 по вул. Грекова Академіка (вул. Родини Глаголєвих) 3 у Шевченківському районі міста Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондиційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) є територіальна громада міста Києва в особі позивача (Київської міської ради). Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Зі змісту вказаних норм, слід дійти висновку, що навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17, відповідно до яких вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, і до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати регулюються ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, на переконання суду, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У відповідності до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9900441942026 від 05.01.2026 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 становить 10 232 058, 51 грн.

Згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9956783092026 від 12.03.2026 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 становить 11 050 985, 39 грн.

Згідно з пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки у межах спірного періоду визначена позивачем на підставі витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за відповідні роки.

Судом з наявних в матеріалах справи відомостей Державного земельного кадастру встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 належить до земель з видом цільового призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель

громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Ставка орендної плати визначається за період 05.03.2021-31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2021 рік" від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022-31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023 - 31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024-31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" від 14.12.2023 № 7531/7572; 01.01.2025 - 31.12.2025 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2025 рік" від 05.12.2024 № 426/10234; за період 01.01.2026 - 28.02.2026 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради

"Про бюджет міста Києва на 2026 рік" від 18.12.2025 № 313/10780, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). До земель з видом цільового призначення - 03.10 застосовується ставка орендної плати - 5%.

Враховуючи наведене вище в сукупності, Київською міською радою за період з 05.03.2021 по 28.02.2026 була нарахована загальна сума відшкодування за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 у розмірі 2 154 535,83 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми коштів, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 05.03.2021 по 28.02.2026 у розмірі 2 154 535,83 грн, суд дійшов висновку про її обґрунтованість, вірність та арифметичну відповідність.

Водночас, за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 11.03.2026 № 6407/5/26-15-04-15-03) з березня 2021 року по лютий 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" сплачено до Правобережної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві (Шевченківський район) 623 073, 93 грн земельного податку.

Отже, з позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти за період з 05.03.2021 по 28.02.2026 з урахуванням суми, сплаченого земельного податку.

Аналогічна правова позицію щодо правильності проведення розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою шляхом зменшення суми, яка мала бути сплачена власником нерухомого майна у випадку належного оформлення права користування земельною ділянкою та укладення договору оренди землі, на суму сплаченого земельного податку, викладена в постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 922/3684/20, від 13.07.2022 у справі № 922/246/21, від 10.10.2022 у справі № 922/1336/21, від 25.04.2023 у справі № 916/3390/21.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 531 461, 09 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо порушення принципу добросовісності, що призвело до безпідставного збереження грошових коштів у розмірі орендної плати, оскільки відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження проявів Київською міською радою недобросовісної поведінки по відношенню до відповідача.

При цьому, судом враховано, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №450/2286/16-ц (провадження №61-2032св19) добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Втім, доказів у підтвердження факту проявів зі сторони позивача по відношенню до відповідача недобросовісної та суперечливої поведінки, відповідачем до суду не надано.

Не беруться судом до уваги також посилання відповідача на неприйняття рішення щодо передачі відповідачу земельної ділянки, оскільки зобов`язання відповідача щодо сплати орендної плати виникають в силу закону, а не дій чи бездіяльності інших осіб.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВРУСЬ" (04112, м. Київ, вул. Родини Глаголєвих, 3 ідентифікаційний код 04417168) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0, 1313 га за кадастровим номером 8000000000:91:039:0012 за адресою: вул. Грекова Академіка, 3 у Шевченківському районі м. Києва за період з 05.03.2021 до 28.02.2026 у розмірі 1 531 461 грн 90 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 18 377 грн 53 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.10.2026

Суддя Л.Г. Пукшин