Ухвала суду № 140698834, 12.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"12" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/908/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М.,

за участю секретаря судового засідання Дубик Д. С.,

розглянувши заяву Ужгородської окружної прокуратури від 21.08.2026 №07.53-108-6468 вих-26 (з урахуванням заяви від 15.09.2026)

про забезпечення позову

у справі №907/908/26

за позовом Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі

позивача Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус», м. Ужгород

про розірвання договору, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та стягнення 64 014,79 грн,

За участю представників:

прокуратури Романець О. П., посвідчення №069239 від 01.03.2023;

позивача не з`явився;

відповідача Матіко С. Р., адвокат, ордер серії АО №1251477 від 25.08.26;

ВСТАНОВИЛА:

Ужгородська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус», у якому просить суд:

- стягнути з ТОВ «Берч Хаус» на користь Ужгородської міської ради заборгованість за Договором оренди землі № 2602 від 25.07.2025 в загальній сумі 64 014,79 грн (з них 22 382,61 грн плати за фактичне користування земельною ділянкою у період з 02.02.2024 до 24.07.2025 та 41 632,18 грн орендної плати за період з січня по липень 2026 року);

- розірвати договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га № 2602 від 25.07.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус» та Ужгородською міською радою;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус» повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га Ужгородській міській раді у стані, придатному для подальшого використання, шляхом знесення самочинно розпочатого об`єкту будівництва за власний рахунок;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус» на будівлю площею 231,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067269721000 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі прав та реєстраційної справи;

- скасувати в Державному земельному кадастрі записи в Поземельній книзі земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252 від 28.08.2025 про зміну цільового призначення земельної ділянки та конфігурації з відновленням попередніх відомостей.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/908/26 визначено головуючого суддю Пляцко У.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 серпня 2026 року.

Разом з позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову від 21.08.2026 №07.53-108-6468вих-26, якою заявник просить вжити заходів забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га;

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус» (ЄРДПОУ 45021738), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в суборенду чи на іншому праві користування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га;

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус» (ЄРДПОУ 45021738), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га;

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва чи реконструкції об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га;

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га, в тому числі щодо збудованих об`єктів нерухомого майна, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник посилається на те, що будь-які дії щодо поділу об`єкту нерухомого майна, його відчуження, подальшої перебудови призведуть до неможливості реального поновлення інтересів територіальної громади м. Ужгорода, знівелюють мету звернення з позовом захист інтересів держави у сфері земельних відносин. В такому разі заявнику доведеться додатково звертатися до суду з позовними вимогами з приводу використання земельної ділянки (на якій споруджено будівлю), що в спірних правовідносинах пов`язується з правами власника такої земельної ділянки (Ужгородської міської ради) та не може відповідати принципу ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.

Крім іншого, прокурор вказує, що застосування обраних ним заборон, зумовлена недоброчесними діями відповідача, яким незаконно змінено конфігурацію земельної ділянки з метою подальшої забудови, в тому числі захопленої земельної ділянки комунальної власності, повністю знесено попередню будівлю (площею 231,7 м2), споруджено нову будівлю з порушення чинних норм ДБН під видом реконструкції, а будівництво розпочато взагалі без дозвільних документів, при цьому дозвільні документи, які надавали право на будівництво, видані вже після її фактичного зведення.

26 серпня 2026 року від представника відповідача ТОВ «БЕРЧ ХАУС» - адвоката Матіко Станіслава Романовича, через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 26.08.2026 про розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін.

Окрім цього, 26 серпня 2026 року від представника ТОВ «БЕРЧ ХАУС» через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на заяву про забезпечення позову з долученими доказами в обґрунтування такої заяви.

Відповідач заперечує проти задоволення заяви, посилаючись на відсутність доказів вчинення ним дій, спрямованих на відчуження чи поділ спірного майна або ускладнення виконання можливого рішення суду. Зазначає, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності та надана товариству в оренду, а реконструкцію належної йому будівлі здійснено на підставі чинних дозвільних документів, після чого об`єкт прийнято в експлуатацію. На думку відповідача, заявлені заходи є неспівмірними, необґрунтовано обмежують його право власності та можуть перешкоджати здійсненню господарської діяльності.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27 серпня 2026 року розгляд заяви керівника Ужгородської окружної прокуратури від 21.08.2026 №07.53-108-6468вих-26 про забезпечення позову призначено в судовому засіданні на 11 вересня 2026 року.

11 вересня 2026 року від представника ТОВ «БЕРЧ ХАУС» через підсистему «Електронний суд» подано доповнення до заперечення на заяву про забезпечення позову.

У судовому засіданні 11 вересня 2026 року, за участю прокурора та представників відповідача, суд оголосив перерву до 15 вересня 2026 року зважаючи на клопотання прокурора про відкладення судового засідання.

15 вересня 2026 року від Ужгородської окружної прокуратури надійшла заяву про вжиття заходів забезпечення позову (у нові редакції). Заява мотивована тим, що після подання позовної заяви, з долучених відповідачем документів до заперечення на заяву про забезпечення позову, стало відомо, що спірний об`єкт будівництва введено в експлуатацію, а право власності на реконструйований об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після виявлення вказаних обставин щодо введення спірного об`єкту нерухомості в експлуатацію, з метою ефективного захисту інтересів держави, прокурором подано заяву про зміну предмету позову, шляхом зміни позовних вимог, викладених у пунктах 3-4 позовної заяви у наступній редакції:

3. «Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЧ ХАУС» (ЄРДПОУ 45021738) повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0, 0466 га Ужгородській міській раді (ЄДРПОУ 33868924) у стані, придатному для подальшого використання, шляхом знесення самочинно збудованої будівлі площею 932,3 кв.м за власний рахунок.

4. Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЧ ХАУС» (ЄРДПОУ 45021738) на будівлю, реконструкція власних приміщень нежитлової будівлі з надбудовою під торгово-офісні приміщення по вул. Собранецькій, 84 в м. Ужгороді площею 932.3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067269721000 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі прав та реєстраційної справи».

З огляду на вказане прокурор вважав, що окремі заходи забезпечення одночасно підлягають уточненню у зв`язку із чим згідно поданої заяви від 15 вересня 2026 року просив забезпечити позов заходами, що передбачені п. п. 1, 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, а саме шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га;

- накладення арешту на будівлю, реконструкція власних приміщень нежитлової будівлі з надбудовою під торгово-офісні приміщення по вул. Собранецькій, 84 в м. Ужгороді площею 932.3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067269721000, належну на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРЧ ХАУС» (ЄРДПОУ 45021738).

- заборони товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРЧ ХАУС» (ЄРДПОУ 45021738), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в суборенду чи на іншому праві користування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га;

- заборони товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРЧ ХАУС» (ЄРДПОУ 45021738), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га та щодо будівлі реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067269721000;

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРЧ ХАУС» (ЄРДПОУ 45021738), іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування будівлі, реконструкція власних приміщень нежитлової будівлі з надбудовою під торгово-офісні приміщення по вул. Собранецькій, 84 в м. Ужгороді площею 932.3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067269721000 та її приміщень (частин), а також будь-які дії щодо її відчуження чи передачі майнових прав на неї.

У судовому засіданні 15 вересня 2026 року, за участю прокурора та представника відповідача, суд оголосив перерву до 12 жовтня 2026 року з огляду на клопотання представника відповідача та з метою прийняття заяви про зміну предмета позову та відповідно уточнення предмету заяви про забезпечення позову.

12 жовтня 2026 року від Ужгородської окружної прокуратури через підсистему «Електронний суд» подано додаткові пояснення з проханням розгляд заяви про забезпечення позову здійснювати з урахуванням обставин та прохальної частини, викладених у заяві від 15.09.2026 (як доповнення до первинної заяви від 21.08.2026), та вжити відповідних заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні призначеному на 12.10.2026 прокурор подану заяву про забезпечення позову (із урахуванням заяви у новій редакції від 15.09.2026) підтримав та просив таку задовольнити.

Представник ТОВ «БЕРЧ ХАУС» у судовому засіданні щодо задоволення заяви про забезпечення позову заперечив.

Представник Ужгородської міської ради у судове засіданні призначене на 12.10.2026 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлявся належним чином.

Розглянувши заяву про забезпечення позову (з урахуванням заяви від 15.09.2026), дослідивши матеріали справи та заперечення Відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Пунктами 1, 2, 4, 10, ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Частиною 11 ст.137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу чи заходів забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, керівник Ужгородської окружної прокуратури діючи в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус», у якому (із урахуванням заяви про зміну предмета спору) просить суд:

- стягнути з ТОВ «Берч Хаус» на користь Ужгородської міської ради заборгованість за Договором оренди землі № 2602 від 25.07.2025 в загальній сумі 64 014,79 грн (з них 22 382,61 грн плати за фактичне користування земельною ділянкою у період з 02.02.2024 до 24.07.2025 та 41 632,18 грн орендної плати за період з січня по липень 2026 року);

- розірвати договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0,0466 га № 2602 від 25.07.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берч Хаус» та Ужгородською міською радою;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЧ ХАУС» (ЄРДПОУ 45021738) повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252, площею 0, 0466 га Ужгородській міській раді (ЄДРПОУ 33868924) у стані, придатному для подальшого використання, шляхом знесення самочинно збудованої будівлі площею 932,3 кв.м за власний рахунок.

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРЧ ХАУС» (ЄРДПОУ 45021738) на будівлю, реконструкція власних приміщень нежитлової будівлі з надбудовою під торгово-офісні приміщення по вул. Собранецькій, 84 в м. Ужгороді площею 932.3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067269721000 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу у Державному реєстрі прав та реєстраційної справи.

- скасувати в Державному земельному кадастрі записи в Поземельній книзі земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252 від 28.08.2025 про зміну цільового призначення земельної ділянки та конфігурації з відновленням попередніх відомостей.

Разом із тим, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252 перебуває у комунальній власності Ужгородської міської ради та була передана ТОВ «БЕРЧ ХАУС» в оренду на підставі договору оренди землі №2602 від 25.07.2025 для цільового призначення, пов`язаного з обслуговуванням нерухомого майна яке було розміщено на даній земельній ділянці - «для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та органів місцевого самоврядування».

Водночас право власності на розташовану на цій земельній ділянці будівлю (будівля літ. А, загальною площею 231,7 кв.м., що розташована за адресою: місто Ужгород, вул. Собранецька, буд.84, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2067269721000) належить ТОВ «БЕРЧ ХАУС» на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2024 серія та номер: 89, укладеного за результатами проведення публічного аукціону. Тобто, спірний об`єкт нерухомості будівля, існувала та належала Відповідачу ще до укладення самого договору оренди землі.

Судом встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252 перебуває у комунальній власності Ужгородської міської ради та передана відповідачу в користування на підставі договору оренди землі № 2602 від 25.07.2025.

Таким чином, суд також враховує, що відповідач не є власником спірної земельної ділянки, а користується нею на підставі договору оренди. Відтак здійснення її поділу чи об`єднання не належить до дій, які відповідач вправі самостійно вчиняти як власник земельної ділянки.

З огляду на наведене суд зазначає, що спірна земельна ділянка належить на праві комунальної власності Ужгородській міській раді, а не відповідачу, якому її передано в оренду. Відтак накладення арешту на зазначену земельну ділянку як на майно відповідача не відповідає положенням пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви в цій частині.

Щодо вимог прокурора про заборону поділу, об`єднання, передачі в суборенду чи на іншому праві користування спірної земельної ділянки суд зазначає, що здійснення відповідних дій регулюється вимогами земельного законодавства та умовами договору оренди.

Водночас прокурором не наведено достатнього обґрунтування того, що відповідач вчиняє або має намір вчинити зазначені дії, а також не доведено необхідності застосування відповідних обмежень у запропонованому обсязі для забезпечення ефективного захисту прав територіальної громади.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині.

Також, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, заборони здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:29:001:0252 та будівлі, яка на такій ділянці розміщена, прокурор посилається на те, що здійснені Відповідачем будівельні роботи мають характер самочинного будівництва, а спірний об`єкт підлягає знесенню. Однак суд зазначає, що заходи забезпечення позову не можуть спиратися на передчасні висновки щодо юридичної кваліфікації робіт, оскільки обґрунтованість позовних вимог по суті досліджується судом під час розгляду справи, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Як вказувалось раніше, з наданих матеріалів та заперечень Відповідача вбачається, що ТОВ «БЕРЧ ХАУС» є власником нежитлової будівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067269721000), придбаної за результатами аукціону та щодо якої проводиться ряд будівельних робіт.

У подальшому відповідачем отримано містобудівні умови та обмеження від 06.03.2026 №39/03-03/26, зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 19.05.2026 №ЗК051260513977, а також декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Право власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна загальною площею 932,3 кв. м зареєстровано за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказані дозвільні документи на проведення будівельних робіт є чинними, у судовому чи адміністративному порядку не скасовані та не визнані недійсними.

Прокурор, обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, посилається на те, що відповідачем фактично здійснено нове будівництво замість реконструкції існуючого об`єкта, з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства.

Водночас суд зазначає, що встановлення характеру здійснених відповідачем будівельних робіт, їх відповідності вимогам законодавства, а також наявності чи відсутності підстав для визнання спірного об`єкта самочинним будівництвом належить до обставин, які підлягають дослідженню та оцінці під час вирішення спору по суті.

Наявність у відповідача зареєстрованих документів, що надають право на виконання будівельних робіт, та документів про прийняття об`єкта в експлуатацію сама собою не виключає можливості встановлення порушень містобудівного законодавства під час розгляду справи. Разом із тим зазначені документи враховуються судом під час оцінки фактичних обставин, наведених сторонами на обґрунтування своїх позицій.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду заяви про забезпечення позову є не вирішення питання правомірності здійсненого будівництва, а встановлення наявності обставин, які свідчать про необхідність застосування відповідних тимчасових заходів для забезпечення ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Саме по собі посилання прокурора на здійснення відповідачем самочинного будівництва, за відсутності належного обґрунтування того, яким чином невжиття конкретного заходу забезпечення позову істотно ускладнить виконання можливого судового рішення або ефективний захист прав територіальної громади, не є достатньою підставою для застосування заявлених обмежень.

Прокурором не конкретизовано, які саме будівельні роботи на час розгляду заяви продовжуються або плануються відповідачем та яким чином їх здійснення може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду чи ефективний захист прав територіальної громади.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які акти перевірок, рішення, приписи чи інші акти реагування компетентних органів ДАБК, суду щодо ТОВ «БЕРЧ ХАУС», які б фіксували порушення будівельних норм чи зупиняли виконання будівельних робіт в ході реалізації проекту із реконструкції власних приміщень нежитлової будівлі з надбудовою під торгово-офісні приміщення по вул. Собранецька, 84 в м. Ужгород.

За таких обставин суд враховує, що спірний об`єкт нерухомості вже прийнято в експлуатацію, а право власності на нього зареєстровано за відповідачем. Заявлена прокурором заборона будь-яких будівельних робіт за відсутності належного обґрунтування ризику їх подальшого проведення та впливу на ефективність судового захисту становила б невиправдане обмеження прав відповідача щодо використання належного йому майна та орендованої земельної ділянки. При цьому застосування такого заходу не може підміняти вирішення спору щодо правомірності здійсненого будівництва по суті.

У світлі зазначеного вище, надаючи оцінку вимогам прокурора в частині заборони проведення будівельних робіт та накладення арешту на збудований об`єкт нерухомості, заборони ТОВ «Берч Хаус» на час розгляду справи здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування спірною реконструйованою будівлею (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067269721000) та її приміщеннями (частин), а також будь-яких дій щодо її відчуження чи передачі майнових прав на неї, суд виходить із того, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами, збалансовувати інтереси сторін та не створювати надмірних перешкод для законної діяльності учасників процесу (частина 4 статті 137 ГПК України).

Щодо вимог прокурора про накладення арешту на будівлю загальною площею 932,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2067269721000, суд зазначає наступне.

Заявлені прокурором позовні вимоги, зокрема про знесення спірної будівлі та скасування державної реєстрації права власності на неї, безпосередньо пов`язані із зазначеним об`єктом нерухомого майна.

Отже, такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на будівлю, має зв`язок із предметом спору.

Водночас сама по собі наявність такого зв`язку не є безумовною підставою для застосування відповідного заходу забезпечення позову, оскільки суд повинен встановити обґрунтованість необхідності його застосування з урахуванням обставин конкретної справи, ймовірності ускладнення ефективного захисту прав позивача та співмірності відповідного обмеження.

Прокурор обґрунтовує необхідність накладення арешту можливістю подальшого відчуження, поділу або передачі спірного об`єкта нерухомості третім особам, що, на його думку, може ускладнити ефективний захист прав територіальної громади.

Разом із тим із наведених прокурором обставин не вбачається, що відповідачем після виникнення спору вчиняються конкретні дії, спрямовані на відчуження спірної будівлі, її поділ на окремі об`єкти нерухомого майна або передачу майнових прав на неї іншим особам.

Суд враховує, що відчуження нерухомого майна є одним із можливих способів реалізації власником належних йому прав. Однак сама по собі юридична можливість відчуження майна не свідчить про існування обставин, які у кожному випадку зумовлюють необхідність накладення на нього арешту.

Необхідність застосування такого обмеження повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, а не лише загальної можливості настання відповідних наслідків. Водночас незалежно від характеру відповідного обмеження застосування арешту повинно відповідати меті забезпечення позову та бути обґрунтованим обставинами конкретної справи.

У цьому випадку прокурором не наведено достатнього обґрунтування того, що за встановлених на час розгляду заяви обставин невжиття арешту спірної будівлі істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або ефективний захист прав територіальної громади.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для накладення арешту на спірний об`єкт нерухомого майна.

Щодо вимог прокурора про заборону відповідачу та іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду чи на іншому праві користування спірної будівлі та її приміщень, а також щодо її відчуження чи передачі майнових прав на неї, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що заявлені прокурором позовні вимоги про знесення будівлі та скасування державної реєстрації права власності безпосередньо стосуються зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Водночас запропонований прокурором захід забезпечення позову охоплює широке коло дій, які за своїм змістом та правовими наслідками є різними, зокрема відчуження майна, його поділ, об`єднання, передачу в оренду та інші форми користування.

При цьому прокурором не обґрунтовано окремо необхідність застосування кожного із зазначених обмежень та не наведено достатніх обставин, які б свідчили, що вчинення саме таких дій за наявного стану спірних правовідносин може істотно ускладнити ефективний захист прав територіальної громади.

Зокрема, передача будівлі або її окремих приміщень у користування третім особам сама собою не змінює належності права власності на спірний об`єкт, а тому не може автоматично ототожнюватися з його відчуженням чи поділом.

Щодо можливості поділу будівлі або її відчуження суд зазначає, що такі дії за певних обставин можуть впливати на характер спірних правовідносин та ускладнювати ефективний захист прав позивача. Однак у цій справі необхідність застосування відповідних обмежень повинна підтверджуватися достатньо обґрунтованим припущенням про існування таких ризиків.

Водночас щодо належної відповідачу будівлі прокурором не наведено конкретних обставин, які б свідчили про підготовку її поділу, відчуження або передачі третім особам. За таких обставин запровадження заявлених заборон, які обмежують правомочності власника щодо розпорядження майном, без достатнього обґрунтування необхідності таких обмежень не відповідало б вимогам співмірності заходів забезпечення позову.

Саме лише припущення про можливість вчинення відповідачем у майбутньому розпорядчих дій щодо нерухомого майна, без належного обґрунтування їх впливу на ефективність судового захисту в конкретних обставинах справи, не є достатньою підставою для застосування заявлених заходів забезпечення позову.

Крім того, прокурор просить поширити відповідні заборони не лише на відповідача, а й на інших фізичних та юридичних осіб, не конкретизуючи їх коло та правовий зв`язок зі спірним майном.

За змістом пункту 4 частини першої статті 137 ГПК України суд може заборонити іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Водночас відповідний захід повинен бути чітко визначеним за своїм змістом, пов`язаним із предметом спору та необхідним для досягнення мети забезпечення позову.

Таким чином щодо вимог прокурора про заборону іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо спірної земельної ділянки та реконструйованої будівлі, то суд не вбачає підстав для застосування таких заходів забезпечення позову, які стосуються не відповідача, а «будь-яких інших фізичних чи юридичних осіб». Прокурор не обґрунтував з посиланням на обставини справи і докази, які саме інші особи можуть вчиняти зазначені прокурором дії стосовно спірного майна.

Заявлена прокурором заборона поширюється на широке коло осіб та охоплює різні за своїм характером дії щодо спірного майна. Водночас необхідність застосування такого обмеження у запропонованому обсязі прокурором належним чином не обґрунтована, що не дає суду підстав визнати його співмірним заявленим позовним вимогам.

Судом враховано що, постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти, а також визначити коло осіб, яким судом заборонено вчиняти певні дії з метою забезпечення позову. Відсутність вказівки у судовому рішенні на чітко окреслене вичерпне коло реєстраційних дій, що забороняються вчиняти, створює умови для потенційного обмеження прав та законних інтересів юридичної особи, ризик втручання в її господарську діяльність (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24, від 16.12.2025 у справі № 910/7726/25).

Відповідно до ч.1, статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, оцінивши доводи прокурора, заперечення відповідача та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування заявлених заходів забезпечення позову.

Суд враховує, що заявлені прокурором заходи мають зв`язок із предметом спору, однак сама по собі наявність такого зв`язку не звільняє заявника від необхідності обґрунтування ризиків, запобіганню яким спрямовані відповідні обмеження.

За встановлених на час розгляду заяви обставин прокурором не наведено достатнього обґрунтування того, що невжиття кожного із запропонованих заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав територіальної громади.

При цьому окремі заявлені заходи за своїм змістом охоплюють широке коло обмежень, необхідність застосування яких у запропонованому обсязі належним чином не обґрунтована.

Ураховуючи наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви керівника Ужгородської окружної прокуратури про забезпечення позову з урахуванням заяви від 15.09.2026.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Ужгородської окружної прокуратури від 21.08.2026 №07.53-108-6468 вих-26 (з урахуванням заяви від 15.09.2026) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повну ухвалу складено та підписано 19 жовтня 2026 року.

Суддя У. М. Пляцко