Ухвала суду № 140698770, 19.10.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

19 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/711/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,

розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" від 16.10.2026 про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро"

до Фермерського господарства "Агрофірма "ІНТЕР-2006"

про стягнення 3123275,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плантагро" звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства "Агрофірма "ІНТЕР-2006" про стягнення 3123275,35 грн, з яких: 1685813,32 грн - заборгованість за поставлений товар, 597894,54 грн - 36% річних за користування товарним кредитом, 166081,82 грн - 10% річних, 510216,68 грн - пеня, 163268,99 грн - інфляційні.

Ухвалою від 16.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 27.07.2026 о 10:00.

24.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись із матеріалами справи №906/711/26 в електронному вигляді у підсистемі "Електронний суд".

У підготовче засідання 27.07.2026 відповідач свого повноважного представника не направив.

Ухвалою від 27.07.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, згідно ч.3 ст.177 ГПК України, та відклав підготовче засідання на 07.09.2026 об 11:00.

31.07.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

04.08.2026 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

10.08.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 07.09.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.10.2026.

Ухвалою від 01.10.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 19.10.2026, враховуючи клопотання представника відповідача.

16.10.2026 до суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" надійшла заява від 16.10.2026 про забезпечення позову.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" від 16.10.2026 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

У вказаній заяві позивач просить накласти арешт та заборонити відчужувати наступне майно:

- житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Забілоччя, вул. Центральна, буд. 48-А (РНОНМ 684882518250);

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Забілоччя, вул. Центральна, буд. 48-А, кадастровий номер 1825082602:01:003:0089 (РНОНМ 476258718250);

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Забілоччя, вул. Центральна, кадастровий номер 1825082602:01:003:0090 (РНОНМ 476404218250).

Позивач вважає, що відповідач під час розгляду справи може відчужити своє майно для уникнення виконання в майбутньому рішення суду у разі його задоволення.

Вказує, що розмір заявлених позовних вимог у даній справі становить 3123275,35 грн. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості №201-20261014-0012571383 від 14.10.2026, сформованої в єдиній базі даних звітів про оцінки Фонду державного майна України, орієнтовна оціночна вартість об`єкта оцінки становить 2121825,77 грн (житловий будинок разом із земельною ділянкою), з яких - 1922259,19 грн - вартість будинку, 209566,58 грн - вартість земельної ділянки. Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості №201-20261013-0012568392 від 13.10.2026, сформованої в єдиній базі даних звітів про оцінки Фонду державного майна України, орієнтована оціночна вартість об`єкта оцінки (земельної ділянки) становить 22673,64 грн.

Виходячи з отриманих даних, загальна орієнтовна вартість житлового будинку та двох земельних ділянок становить 2144499,41 грн, що є меншою за розмір заявлених позовних вимог у даній справі - 3123275,35 грн.

Позивач зазначає, що сукупна орієнтовна оціночна вартість майна, на яке позивач просить накласти арешт, не перевищує ціну позову, а отже, застосування такого заходу забезпечення позову не призводить до забезпечення вимог на суму, що перевищує заявлений розмір заборгованості.

При цьому накладення арешту на зазначене майно не виходить за межі необхідного для досягнення мети забезпечення позову, не створює для відповідача надмірного обтяження та відповідає принципу пропорційності.

Позивач вказує про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення, оскільки застосування заходів забезпечення позову жодної майнової шкоди відповідачу не нанесуть.

Здійснивши оцінку доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд враховує таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з положеннями якої, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Предметом даного позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" про стягнення з Фермерського господарства "Агрофірма "ІНТЕР-2006" 3123275,35 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №Х-19/12/2024-1_Н від 19.12.2024 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

За вказаного, суд враховує, що у справі про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

При цьому виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Водночас обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічні висновки щодо застосування приписів статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №915/373/20, від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 08.10.2020 у справі №465/4985/18, від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20, від 19.02.2024 у справі № 906/952/23.

При цьому суд враховує, що обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.

Проаналізувавши викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про існування взаємозв`язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача та заявленими позовними вимогами, оскільки такий захід забезпечення позову може гарантувати фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, тому суд вважає заяву про забезпечення позову у цій частині обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Водночас, у поданій заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення позову як заборона відчуження наведеного вище нерухомого майна, та не зазначено обставин, які зумовлюють необхідність його застосування одночасно із накладенням арешту на це майно.

При цьому суд враховує, що вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача у даній справі унеможливлять відчуження вищевказаного майна, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для застосування одночасно і такого заходу забезпечення позову як заборона відчужувати це ж саме нерухоме майно, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій частині.

Згідно з ч.6 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Однак, суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що може унеможливити виконання рішення у даній справі, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Керуючись статтями ст. 136, 137, 140, 234-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантагро" від 16.10.2026 про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на нерухоме майно, що належить Фермерському господарству "Агрофірма "ІНТЕР-2006" (12262, Житомирська область, Житомирський район, село Забілоччя, вул. Центральна, будинок 48, ід. код 34436440), а саме:

- житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Забілоччя, вул. Центральна, буд. 48-А (РНОНМ 684882518250);

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Забілоччя, вул. Центральна, буд. 48-А, кадастровий номер 1825082602:01:003:0089 (РНОНМ 476258718250);

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Забілоччя, вул. Центральна, кадастровий номер 1825082602:01:003:0090 (РНОНМ 476404218250).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Плантагро" (08470, Київська область, Бориспільський район, село Пологи-Яненки, вул. Миру, будинок 61, ід. код 41157998).

Боржник: Фермерське господарство "Агрофірма "ІНТЕР-2006" (12262, Житомирська область, Житомирський район, село Забілоччя, вул. Центральна, будинок 48, ід. код 34436440).

4. Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили негайно після її підписання - 19.10.2026 та може бути оскаржена.

5. Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років.

СуддяВельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- сторонам - через систему "Електронний суд".