Рішення № 140698455, 13.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026м. ДніпроСправа № 904/3112/23

за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс", м. Дніпро

до відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро

про визнання недійсними рішення та договору, стягнення 713 916,00 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Пономаренко Т.В.

Представники:

від прокурора: Біленко О.А., посвідчення №070038 від 01.03.2023

від позивача: Костюченко О.Т., витяг з ЄДРЮОФОПГФ

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Макаревич А.Д., довіреність №592/26 від 13.08.2026

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

15.06.2023 через систему "Електронний суд" Заступник керівник Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовом, у якому просить:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради, оформлене протоколом його засідання від 06.11.2017, про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" переможцем у закупівлі;

- визнати недійсним договір поставки товарів № 17 від 17.11.2017, укладений між Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на користь Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради 713 916,00 грн, а з Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради одержані ним за рішенням суду 713 916,00 грн стягнути в дохід держави.

Судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 позовну заяву залишено без руху; ухвалено Дніпропетровській обласній прокуратурі протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази направлення позивачу, відповідачам-1,2 та третій особі копії позовної заяви від 14.06.2023 з додатками.

03.07.2023 Заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом із оригінальним примірником позовної заяви №15/2-826вих-23 від 13.06.2023 з додатками в паперовому вигляді. яку заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури просить розглядати суд.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження яке призначено на 26.07.2023.

17.07.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

25.07.2023 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив в якому просить суд частково задовольнити позов Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання договору не дійсним.

Відповідач-2 зазначає, що відповідач-1 на власний ризик, маючи намір на укладання незаконного договору поставки товарів від 17.11.2017 №17 з метою отримання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, його суперечність інтересам держави і суспільства, прагнув та свідомо допускав настання протиправних наслідків, прийняти участь у проведенні процедури із закупівлі товару, внаслідок чого отримав бюджетні кошти в сумі 713 916,00 грн.

На підставі вищезазначеного, у діях відповідача - 1 вбачається умисел на укладення протиправного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку. Договір поставки товару № 17 від 17.11.2017 виконаний у повному обсязі - сума оплати за договором становить 713 916,00 грн. Тобто, зазначена сума є тими коштами, які відповідач - 1 отримав за оспорюваним договором, який суперечить інтересам держави і суспільства. Вважаємо, що саме сума яка становить 713 916,00 грн. підлягає стягненню з відповідача - 1 на користь відповідача - 2, як наслідок недійсності правочину. Відтак, позовні вимоги позивача, в частині визнання договору поставки товару № 17 від 17.11.2017 недійсним, визнаються відповідачем -2 в повному обсязі.

25.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач зазначає, що права та інтереси позивача порушені не були. В чому саме полягає порушення інтересів держави та суспільства, в позовній заяві не зазначено. Однак позивач отримав замовлений товар у повному обсязі. В той же час відповідач, отримавши плату за поставлений товар, сплатив всі передбачені законом податки та обов`язкові платежі, здійснив виплату орендної плати своїм орендодавцям та виплату заробітної плати своїм працівникам.

На думку відповідача внаслідок укладення спірного договору конституційні права і свободи громадянин не порушувались, не відбувалось знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним. В результаті здійснення публічних закупівель між позивачем та відповідачем було укладено договір, який виконаний в повному обсязі.

25.07.2023 від Антимонопольного комітету України до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли пояснення на позовну заяву заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в яких просить суд задовольнити позовну заяву та здійснювати розгляд справи без участі Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України зазначає, що правочини укладені з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є такими, що суперечать публічному порядку.

У судове засідання, яке відбулося 26.07.2023 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради в якості представника з`явилася Трофимчук М.В., яка діє на підставі довіреності від 06.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 відкладено підготовче судове засідання у справі на 16.08.2023 об 12:00.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 витребувано у Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України належним чином засвідчену копію рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/16-р/к від 30.09.2022.

28.07.2023 від Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов лист на виконання ухвали суду.

02.08.2023 від Дніпровської міської ради до господарського суду надійшли письмові пояснення.

Дніпровська міська рада зазначає, що ознайомившись з позовними вимогами звертає увагу, що міська рада не була обізнана з обставинами вчинення антиконкурентних узгоджених дій учасниками закупівлі ІІА-2017-10-18-001072-с. Обставини спотворення результатів закупівлі встановлені уповноваженим державою органом та підтверджені судовим рішенням. Ураховуючи вищезазначене, Дніпровська міська рада просить суд вирішити спір у справі № 904/3112/23 на підставі доказів, які містяться у матеріалах цієї справи та відповідно до вимог чинного законодавства.

07.08.2023 від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача у справі №904/3112/23 в якій просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Прокурор зазначає, що через вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Протекшн Сістемс" антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Тому дії Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору поставки товарів № 17 від 17.11.2017 не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

07.08.2023 від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача у справі №904/3112/23 в якій просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

08.08.2023 від представника прокуратури надійшло клопотання про залучення третьої особи Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ЄДРПОУ 20306037, 49004, м. Дніпро пр-т. Олександра Поля, 2) до участі у справі № 904/3112/23 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

14.08.2023 від представника Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.23 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та зупинено провадження у справі №904/3112/23 за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс" до відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними рішення та договору, стягнення 713 916,00 грн. до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №918/1043/21.

06.11.2024 від Дніпропетровської обласної прокуратури до господарського суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі в якому просить суд поновити провадження у справі №904/3112/23 у зв`язку з усуненням обставин, що виникали зупинення даної справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 поновлено провадження у справі №904/3112/23 та призначено підготовче судове засідання на 27.11.2024.

26.11.2024 від представника прокуратури до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли пояснення у справі.

Прокурор зазначає, що узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідного договору, укладеного з переможцем.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.11.2024, господарським судом оголошено перерву до 17.12.2024.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2024, господарським судом оголошено перерву до 23.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 зупинено провадження у справі №904/3112/23 за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "Сервіс", до відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними рішення та договору, стягнення 713 916,00 грн до вирішення Об`єднаною Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №922/3456/23.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2026 поновлено провадження у справі №904/3112/23 та призначено підготовче судове засідання на 25.08.2026.

13.08.2026 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про відкладення судового засідання у справі, у зв`язку з перебуванням представника у щорічній відпустці.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.08.2026, господарським судом оголошено перерву до 29.09.2026.

16.09.2026 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли додаткові пояснення.

У судове засідання 29.09.2026 з`явився прокурор та представник відповідача-2, представник позивача, відповідача-1, третьої особи не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в засіданні на 13.10.2026.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.10.2026, прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, представник позивача заперечував проти позовних вимог в частині стягнення з Дніпровської міської ради 713 916,00 грн в дохід держави, в іншій частині позовних вимог залишив на розсуд суду, представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив врахувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 та відмовити у задоволенні позову, представник третьої особи та відповідача-1 не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 13.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

В матеріалах справи міститься оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-10-18-001072-с відповідно до якого найменування замовника: Комунальний заклад "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради, назва предмета закупівлі: персональні комп`ютери, ДК 021:2015: 30210000-4- Машини для обробки, 42 штуки, місце поставки товару: 49069, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького,19, строк поставки товарів: до 31 грудня 2017.

Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 714 000,00 UAH.

Відповідно до форми реєстру отриманих тендерних пропозицій: UA-2017-10-18-001072-с, найменування учасників: Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс", ТОВ "СЕРВІС ПРОТЕКШН СІСТЕМС".

Відповідно до повідомлення про намір укласти договір назва предмета закупівлі: Комп`ютер персональний, ДК 021:2015: 30210000-4- Машини для обробки, 42 штуки, місце поставки товару: 49069, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького,19, строк поставки товарів: до 31 грудня 2017, Інформація про ціну пропозиції: 713 916,00 UAH з ПДВ, найменування учасника - переможця процедури закупівлі : Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс".

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету про визначення переможця Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" від 06.11.2017 ухвалено прийняти пропозицію кандидата-переможця Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс".

Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2017-10-18-001072-с Дата формування звіту: 17 листопада 2017 Найменування учасника (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (для фізичної особи), з яким укладено договір про закупівлю: Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс", дата укладення договору про закупівлю: 17 листопада 2017, Сума, визначена в договорі про закупівлю: 713 916,00 UAH з ПДВ.

17.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" (постачальник) та Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" (замовник) було укладено договір поставки товарів № 17 відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором - постачальник зобов`язується поставити у зумовлені строки замовнику товар - персональний комп`ютер, перелік, кількість, ціни та ідентифікаційні особливості яких зазначені у специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник обов`язується прийняти вказані Товари і своєчасно сплатити за них певну грошову суму на - умовах цього договору. Товари належать постачальнику на праві власності, не закладені, не арештовані і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Відповідно до пункту 1.4. договору предметом поставки є персональні комп`ютери за "Єдиним закупівельним словником" ДК 021:2015 код CPV-30210000-4 машини для обробки даних (апаратна частина).

Відповідно до пункту 3.1. договору товари, за даним договором постачаються однією партією за адресою м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 19. Строк поставки товару до 31.12.2017 р.

Відповідно до пункту 3.2. договору датою поставки товарів є дата приймання замовником партії товарів.

Відповідно до пункту 4.1. договору сума визначена у договорі 713 916,00 грн в т.ч. ПДВ 118 986,00 грн. Розрахунок суми наводиться в додатку №1 (Специфікація), який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 4.4. договору оплата проводиться після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та акту приймання-передачі товару протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару замовником.

Відповідно до пункту 6.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2017 р., а в частині розрахунків до повного його виконання.

17.11.2017 між Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" та Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" було підписано специфікацію (Додаток № 1 до договору від 17.11.2017 № 17) на загальну суму з ПДВ 713 916, 00 грн., відповідно до якої товар: Персональний комп`ютер у зборі (Системний блок Dell OptiPlex 3050 Micro Form Factor (regulatory model D10U) Intel Core i3-7100T (3.4Gliz, 35W)/4Gb/500Gb/ Маніпулятор «Миша» Dell Optical Mouse MS116 Black/ Клавіатура Dell Multimedia Keyboard - Russian (Китай). Moniтop Dell 20 Monitor E2016H49.4cm (19.5") Black (Китай), Спеціалізоване кріплення з фіксацією Dell Optiplex Micro A in-One Mount for E-Serics Monitors, Kit (Китай))) у кількості 42.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" було здійснено поставку Комунальному закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" товару на загальну суму 713 916, 00 грн., що підтверджується накладною № 012538-17 від 11.12.2017.

Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" грошові кошти у розмірі 713 916, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 19.12.2017 на суму 713 916, 00 грн., із призначенням платежу: "1412180:3210 (3110); за компютера, накл. №012538-17 від 11.12.2017р.. дог. №17 від 17.11.2017р.; в т.ч. ПДВ-118 986 грн.".

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю Дата формування звіту: 22 грудня 2017, номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель: UA-2017-10-18-001072-с строк дії договору 17 листопада 2017 - 31 грудня 2017, сума оплати за договором: 713 916, 00 UAH з ПДВ, причини розірвання договору відсутні.

В матеріалах справи міститься рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2022 № 54/16-р/к у справі № 54/38-20 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" відповідно до пункту 4.8. якого Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної №2" у листопаді 2017 року проводились закупівлі "Персональні комп`ютери ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина", 42 шт, з очікуваною вартістю закупівлі 714 000,00 грн. з ПДВ.

За результатами проведеного аукціону відповідача 1 визнано переможцем, з яким укладено договір на суму 713 916,00 грн з ПДВ

Відповідно до пункту 15 рішення № 54/16-р/к визнано, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Протекшн Сістемс", які полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлях за державні кошти: "Персональні комп`ютери ДК 021:2015: 30210000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина)", ідентифікатор закупівлі в системі UА-2017-10-8-001072-c, що проводились Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" у листопаді 2017 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом першим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеного пунктом четвертим частини другої статті 6 цього Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначене у пункті 15 резолютивної частини рішення накласти штраф на:

- Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс", відповідно до абзацу 2 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у розмірі 10 700 гривень.

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Протекшн Сістемс", (ідентифікаційний код юридичної особи "інформація, доступ до якої обмежено"), відповідно до абзацу 2 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у розмірі 10 700 гривень. (пункт 26 рішення).

Відповідно до розділу 8 рішення № 54/16-р/к "остаточні висновки адміністративної колегії відділення у справі", встановлено, що доказами, зібраними у справі, доводиться, а дослідженням усієї сукупності факторів, що об`єктивно могли вплинути на поведінку відповідачів, не спростовується висновок Адміністративної колегії відділення про те, що дії відповідача 1 та відповідача 2 є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів закупівель 1 - 34. (пункт 223)

Така поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Протекшн Сістемс" є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" звернулось до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення в Дніпропетровській області про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу №54/16-р/к від 30.09.2022.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі № 904/3964/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Протекшн Сістемс" м. Київ про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення в Дніпропетровській області про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу №54/16-р/к від 30.09.2022.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальний заклад "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" було припинено дата запису: 09.11.2018, номер запису: 12241120012053288, підстава: рішення щодо реорганізації, Дані про правонаступників: повне найменування, ідентифікаційний код: Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради, Ідентифікаційний код: 37899741.

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Дніпровської міської ради з листом № 15/2-531вих-23 від 14.04.2023 яким з метою встановлення наявності підстав для застосування прокурором представницьких повноважень на захист інтересів держави просили повідомити обласну прокуратуру про вжиті або заплановані міською радою заходи щодо визнання недійсним договору поставки товару № 17 від 17.11.2017 як такого, що суперечить інтересам держави із застосуванням наслідків такої недійсності.

Дніпровська міська рада звернулась до Дніпропетровської обласної прокуратури із листом № 7/6-874 від 01.05.2023 яким повідомили, що адміністрацією КНП "ДЦПМСД № 2" ДМР не вживалось жодних заходів стосовно визнання договору від 17.11.2017 № 17 недійсним у зв`язку з тим, що договір було укладено з дотриманням норм чинного законодавства України, а підстави для застосування ст. 215 ЦК України були відсутні.

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Дніпровської міської ради з листом № 15/2-825вих-23 від 13.06.2023 якою повідомили, що обласною прокуратурою прийнято рішення про реалізацію прокурором представницьких повноважень шляхом звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ Виробнича фірма "Сервіс", КНП "ДЦПМСД №2" Дніпровської міської ради, третя особа - Антимонопольний комітет України, про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору поставки як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків відповідної недійсності.

Позивач посилається на недобросовісну та протиправну поведінку відповідача, а саме антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких було спотворено результати відкритих торгів за ідентифікатором № UA-2017-10-18-001072-с, що спричинило укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Предметом спору є визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради, оформлене протоколом його засідання від 06.11.2017, про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" переможцем у закупівлі, визнання недійсним договору поставки товарів № 17 від 17.11.2017, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на користь Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради 713 916,00 грн, а з Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради одержані ним за рішенням суду 713 916,00 грн стягнути в дохід держави.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсним договору поставки товарів №17 від 17.11.2017, укладеного між Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою фірмою "Сервіс" як такого, що порушує публічний порядок, або вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" наявність/відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на користь Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради 713 916,00 грн, а з Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради одержані ним за рішенням суду 713 916,00 грн стягнути в дохід держави.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №909/597/21).

Позивач доводить недійсність договору, як такого, що суперечить вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про публічні закупівлі".

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом другим частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі".

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина перша статті 41 Закон України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна за змістом норма містилася у частині першій статті 208 Господарського кодексу України (яка була чинною на час виникнення спірних відносин).

Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).

Отже стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 стаття 228 була доповнена частиною третьою, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наслідки, передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин.

За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.

Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.

У частині третій статті 228 Цивільного кодексу України передбачаються зовсім інші правові наслідки:

- які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину;

- ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину;

- ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових;

- наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна;

- ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків.

Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони за своєю суттю є іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.

Крім того, суд враховує, що ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання пропорційності при втручанні держави у право власності добросовісного власника.

Так, у справі "AGOSI v. United Kingdom" (рішення від 24.10.1986, заява №9118/80) компанія-заявник оскаржила до Суду конфіскацію належних їй на праві власності золотих монет, які були вилучені митним органом Об`єднаного Королівства після спроби їх незаконного ввезення третіми особами на територію держави. ЄСПЛ аналізує конфіскацію без вироку, і встановлює критерії правомірності втручання: законність, легітимну мету, пропорційність. Навіть якщо особа поводилася неправомірно, держава має довести справедливий баланс. ЄСПЛ зазначив, що при вирішенні питання про повернення майна держава має враховувати поведінку власника - зокрема, чи був він причетний до правопорушення або чи проявив належну обачність. У цій справі ЄСПЛ не виявив порушення статті 1 Першого протоколу. Суд дійшов висновку, що британські органи влади забезпечили справедливий баланс між інтересами суспільства (боротьба з контрабандою) та правами власника, а сама процедура конфіскації не була свавільною.

ЄСПЛ вказував, що в конкретних обставинах цієї справи заявник мав принаймні законні очікування щодо можливості покладатися на договір і виконати його, а також очікувати повернення своєї гарантії, і це може розглядатися, для цілей статті 1 Першого протоколу, як пов`язане з майновими правами, наданими заявнику за договором.

Суд, враховуючи викладений вище висновок ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду, вважає, що у даній справі, при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, не буде дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для застосування приписів частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України позивач у цій справі мав довести, що сам правочин (поточний ремонт бігових доріжок на вул. Надії Алексеєнко, 42, м. Дніпро) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, позивач цього не доводить, стверджуючи про порушення правових та економічних засад держави, принципів, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, які мали місце під час проведення закупівлі.

Прокурор не доводить, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/послугу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням спеціальних економічних, інших обмежувальних заходів та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 по справі №922/3456/23 вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Об`єднаною палатою звернено увагу на невідповідність норми частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що нікчемним є правочин, який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та частини третьої цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.

При визначенні підстав для застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ключовими прецедентами є рішення ЄСПЛ у справах: "Isaia and Others v. Italy" (від 25.09.2025, заяви №36551/22, №36926/22 та №37907/22), "Garofalo and Others v. Italy" (від 21.01.2025, заява №47269/18 та три інші), "Imeri v. Croatia" (від 24.06.2021, заява №77668/14), "Kurban v. Turkey" (від 24.11.2020, заява №75414/10), "Balsamo v. San Marino" (від 08.10.2019, заяви №20319/17, 21414/17), "Gogitidze and Others v. Georgia" (від 12.05.2015, заява №36862/05), "Varvara v. Italy" (від 29.10.2013, заява №17475/09), "Arcuri and Others v. Italy" (від 05.07.2001, заява № 52024/99), "Air Canada v. the United Kingdom" (від 05.05.1995, заява 18465/91), "AGOSI v. United Kingdom" (від 24.10.1986, заява №9118/80).

Справа "Isaia and Others v. Italy" (рішення від 25.09.2025, заяви №36551/22, №36926/22 та №37907/22) та прецедентні рішення у подібних справах, на які посилається ЄСПЛ, стосуються італійського законодавства про запобіжні заходи (зокрема, антимафіозного кодексу), які дозволяють конфіскацію майна осіб, підозрюваних у причетності до організованої злочинності, до або без винесення обвинувального вироку. Заявники оскаржували судові рішення про конфіскацію їхнього майна, яке було вилучено на підставі підозр у його незаконному походженні та недостатній відповідності законним доходам. Ключовою особливістю італійського законодавства є те, що конфіскація може ґрунтуватися не на доведеній вині у вчиненні злочину, а на визнанні особи "соціально небезпечною" або "підозрюваною у належності до мафіозних структур" задовго до застосування заходів. ЄСПЛ вказав, що критерії для визнання особи "соціально небезпечною" (що є підставою для конфіскації) були чіткими, конкретними та передбачуваними у національному законодавстві. У попередніх справах, пов`язаних з Італією, ЄСПЛ встановив порушення через занадто розмиті та широкі визначення "соціальної небезпеки", які дозволяли надто широке тлумачення національними судами.

У п.72 рішення "Isaia and Others v. Italy" ЄСПЛ вказав, що, оцінюючи, чи були заходи конфіскації сумісними із гарантіями, закріпленими у ст.1 Першого протоколу, Суд, перш за все, оцінив характер основних правопорушень, зокрема їх тяжкість, та питання, чи можна вважати, що вони призвели до отримання незаконних доходів ("Todorov and others v. Bulgaria", п.200, та, особливо, справа "Yordanov and others v. Bulgaria", п.115, яка стосується конфіскації без винесення обвинувального вироку, подібної до тієї, що розглядається в даній справі). Суд висловив серйозну стурбованість щодо внутрішнього законодавства, яке передбачало, що процедури застосування подібних заходів могли бути ініційовані не тільки у зв`язку з особливо тяжкими злочинами, такими як злочини, пов`язані з організованою злочинністю, наркоторгівлею, корупцією в державній службі або відмиванням грошей, або іншими злочинами, які, як можна припустити, завжди приносять дохід, але й у зв`язку з низкою інших злочинів, а також деякими адміністративними правопорушеннями (див., зокрема, "Yordanov and others v. Bulgaria", п.115, і "Todorov and others v. Bulgaria", п.200).

У справі "Imeri v. Croatia" (рішення від 24.06.2021, заява №77668/14) ЄСПЛ зробив висновки, що для того, щоб бути пропорційним, суворість покарання має відповідати тяжкості правопорушення, за яке воно призначене (п.71); що принцип пропорційності має бути дотриманий не лише щодо визначення правил щодо суворості санкцій, але й оцінки факторів, які можуть бути взяті до уваги при встановленні санкцій (п.84). Зокрема, в зазначеній справі, оцінюючи пропорційність конфіскації частини готівки, яку заявник перевозив через кордон без декларування, ЄСПЛ взяв до уваги, що заявник не мав судимості і що кримінальне провадження, яке було порушено проти нього, було припинено через відсутність доказів (п.88), проти нього не було порушено кримінальну справу за відмивання грошей (п.91), шкода, яку заявник міг завдати владі, була незначною (п.92), і дійшов висновку, що мало місце порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції (п.94). Суд наголосив, що конфіскаційні заходи повинні бути пропорційними та враховувати індивідуальну поведінку особи, ступінь її вини і можливість застосування менш обтяжливого заходу.

У справі "Gogitidze and Others v. Georgia" (рішення від 12.05.2015, заява №36862/05) досліджувалася конфіскація майна, походження якого не було обґрунтовано, в рамках антикорупційного законодавства. ЄСПЛ підтвердив правомірність конфіскації без кримінального вироку. Визнав допустимим перекладання тягаря доведення на власника майна, якщо держава надала обґрунтовані підстави підозрювати незаконне походження. ЄСПЛ вважав, що вжита міра відповідала загальним інтересам, оскільки мала на меті забезпечити, щоб використання зазначеного майна не давало заявникам переваги на шкоду суспільству (п.103).

У справі "Arcuri and Others v. Italy" (рішення від 05.07.2001, заява №52024/99) ЄСПЛ наголосив, що конфіскація може бути пропорційною лише тоді, коли вилучається майно, яке є безпосереднім результатом незаконної діяльності, або використовувалося для такої діяльності. Це положення прямо корелює з обов`язком держави довести, що саме правочин, а не загальна поведінка сторін у сфері конкуренції, був укладений з метою, що "завідомо суперечить інтересам держави і суспільства".

Справа "Balsamo v. San Marino" (рішення від 08.10.2019, заяви №20319/17, 21414/17) стосувалася конфіскації грошей, виявлених у заявника, щодо яких було встановлено зв`язок із шахрайською схемою відмивання коштів. Конфіскація була застосована в рамках адміністративного/цивільного провадження, незважаючи на те, що кримінальна справа була припинена. ЄСПЛ підкреслив, що конфіскація може застосовуватися і за відсутності обвинувального вироку, який підтверджує вину, визнав, що конфіскація була пропорційною та правомірною. Суд наголосив, що оскільки метою конфіскації було вилучення вигоди, отриманої від злочинної діяльності (тобто превентивна мета, а не каральна), вона може бути застосована незалежно від доведення кримінальної вини особи. Суд врахував, що заявник не зміг надати переконливих доказів законності походження коштів.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу і на необхідності дотримання пропорційності при втручанні держави у право власності добросовісного власника.

Так, у справі "AGOSI v. United Kingdom" (рішення від 24.10.1986, заява №9118/80) компанія-заявник оскаржила до Суду конфіскацію належних їй на праві власності золотих монет, які були вилучені митним органом Об`єднаного Королівства після спроби їх незаконного ввезення третіми особами на територію держави. ЄСПЛ аналізує конфіскацію без вироку, і встановлює критерії правомірності втручання: законність, легітимну мету, пропорційність. Навіть якщо особа поводилася неправомірно, держава має довести справедливий баланс. ЄСПЛ зазначив, що при вирішенні питання про повернення майна держава має враховувати поведінку власника - зокрема, чи був він причетний до правопорушення або чи проявив належну обачність. У цій справі ЄСПЛ не виявив порушення ст.1 Першого протоколу. Суд дійшов висновку, що британські органи влади забезпечили справедливий баланс між інтересами суспільства (боротьба з контрабандою) та правами власника, а сама процедура конфіскації не була свавільною.

У справі "Air Canada v. The United Kingdom" (рішення від 05.05.1995, заява 18465/91), яка стосувалася конфіскації літака, який був у лізингу та був використаний для вчинення злочину, про що власник не знав, ЄСПЛ навпаки дійшов висновку, що втручання, що наклало "індивідуальний і надмірний тягар" на добросовісного власника, порушує ст.1 Першого протоколу.

У справі "Kurban v. Turkey" (рішення від 24.11.2020, заява №75414/10). Заявник ( ОСОБА_1 ) разом з партнером уклали державний закупівельний контракт на виконання будівельних робіт і внесли відповідний завдаток (гарантію). Згодом органи влади виявили, що на момент участі в тендері проти заявника вже було порушено кримінальне провадження (пред`явлено обвинувачення) щодо маніпулювання попередніми державними закупівлями. На цій підставі національні органи скасували чинний контракт із заявником та конфіскували його завдаток. Заявник оскаржував конфіскацію завдатку як непропорційне втручання у право власності. ЄСПЛ визнав розірвання конфіскацію завдатку втручанням у право власності (ст.1 Першого протоколу), яке мало легітимну мету - захист публічних фінансів, запобігання змовам та забезпечення чесної конкуренції у сфері державних закупівель. Незважаючи на легітимну мету, Суд встановив порушення через непропорційність застосованого заходу. Національне законодавство вимагало виключення особи з тендеру, якщо їй пред`явлено обвинувачення (превентивний захід, спрямований на запобігання подальшим порушенням). Обвинувачення було зареєстровано ще до укладення контракту, але заявник не знав про це. Крім того, органи влади з великою затримкою повідомили про це тендерний орган і фактично самі дозволили заявнику укласти контракт. Скасувавши контракт і конфіскувавши завдаток після укладення та часткового виконання угоди, держава переклала на заявника фінансовий тягар власної адміністративної недбалості (несвоєчасного виконання своїх обов`язків з перевірки). Втручання було визнане надмірним, оскільки держава не змогла забезпечити належне виконання своїх обов`язків на ранньому етапі процедури. Суд також вважав, що навіть якщо розірвання договору було необхідним і неминучим, принцип справедливого балансу вимагав би принаймні застосування менш суворого заходу, що полегшив би фінансове навантаження на заявника, такого як повернення його гарантії та відшкодування частини або всіх його витрат.

ЄСПЛ вказав, що в конкретних обставинах цієї справи заявник мав принаймні законні очікування щодо можливості покладатися на договір і виконати його, а також очікувати повернення своєї гарантії, і це може розглядатися, для цілей ст.1 Першого протоколу, як пов`язане з майновими правами, наданими заявнику за договором.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору поставки товарів № 17 від 17.11.2017, укладеного між Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс";

З огляду на відмову в задоволенні основної позовної вимоги у суду відсутні правові підстави для задоволення похідної позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на користь Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради 713 916,00 грн, а з Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради одержані ним за рішенням суду 713 916,00 грн стягнути в дохід держави.

Щодо визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради, оформленого протоколом його засідання від 06.11.2017, про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" переможцем у закупівлі.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Зміст ст.ст. 3, 15, 16 вказаного кодексу свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Аналогічні за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі №910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанови від 05.06.2018р. у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така ж правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019р. у справі №910/6642/18).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 104 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Отже саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту та наявність підстав для відмови в позові в частині задоволення такої позовної вимоги.

За таких обставин позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Дніпровської міської ради, оформленого протоколом його засідання від 06.11.2017, про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" переможцем у закупівлі не підлягають задоволенню.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Дніпровської міської ради з листом № 15/2-531вих-23 від 14.04.2023 яким з метою встановлення наявності підстав для застосування прокурором представницьких повноважень на захист інтересів держави просили повідомити обласну прокуратуру про вжиті або заплановані міською радою заходи щодо визнання недійсним договору поставки товару № 17 від 17.11.2017 як такого, що суперечить інтересам держави із застосуванням наслідків такої недійсності.

Дніпровська міська рада звернулась до Дніпропетровської обласної прокуратури із листом № 7/6-874 від 01.05.2023 яким повідомили, що адміністрацією КНП "ДЦПМСД № 2" ДМР не вживалось жодних заходів стосовно визнання договору від 17.11.2017 № 17 недійсним у зв`язку з тим, що договір було укладено з дотриманням норм чинного законодавства України, а підстави для застосування ст. 215 ЦК України були відсутні.

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Дніпровської міської ради з листом № 15/2-825вих-23 від 13.06.2023 якою повідомили, що обласною прокуратурою прийнято рішення про реалізацію прокурором представницьких повноважень шляхом звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ Виробнича фірма "Сервіс", КНП "ДЦПМСД №2" Дніпровської міської ради, третя особа - Антимонопольний комітет України, про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору поставки як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків відповідної недійсності.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва". (пункт 6.37 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 910/403/26)

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України. (пункт 6.38 Постанови)

У постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" змінило назву та місце реєстрації, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" (код ЄДРПОУ 25021641, 49098, м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, буд. 7, кв. 226) на Товариство з обмеженою відповідальністю "АППЕЛС" (код ЄДРПОУ 25021641, 01000, м. Київ, вул. Солом`янська, будинок 33).

Враховуючи зміну назву відповідача, підлягають зміні назва відповідача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АППЕЛС".

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Змінити назву відповідача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АППЕЛС".

У задоволенні позову Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АППЕЛС", відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення тендерного комітету оформленого протоколом засідання від 06.11.2017, визнання недійсним договору поставки товарів № 17 від 17.11.2017, стягнення 713 916,00 грн відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.2026

Суддя Ю.А. Бажанова