Рішення № 140698418, 14.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 903/545/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради, селище Маневичі, Камінь-Каширський район, Волинська область,

до відповідача-1: Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради, селище Маневичі, Камінь-Каширський район, Волинська область,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт, м.Теребовля, Тернопільська область

до відповідача-3: Державного підприємства Волиньторф, с.Прилісне, Камінь-Каширський район, Волинська область,

про визнання недійсною додаткової угоди, стягнення 48 077,65 грн,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача-1: н/з,

від відповідача-2: Чуприна І. П. - адвокат (ордер серія АС № 1187160 від 15.05.2026),

від відповідача-3: н/з,

в судовому засіданні взяв участь Скучинський Л. С. заступник начальника відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення № 071755 від 01.03.2023),

в с т а н о в и в:

05.06.2026 документ сформовано в системі Електронний суд, а 08.06.2026 зареєстровано в Господарському суду Волинської області позовну заяву керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради до Тереторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт, Державного підприємства Волиньторф про визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 26.10.2023 до договору про закупівлю №59 від 14.03.2023, стягнення 48 077,65 грн.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що додаткова угода до договору про закупівлю товарів від 14.03.2023 № 59 укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, а тому просить визнати її недійсною на підставі ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов призвело до безпідставного збереження відповідачем-2 коштів у сумі 48 077,65 грн, прокурор заявив вимогу про стягнення цих коштів з відповідача-2 до бюджету.

Ухвалою суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.07.2026; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати прокурору та позивачу, докази чого подати суду; запропоновано прокурору та позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь прокурора, позивача, протягом 5 днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

30.06.2026 документ сформовано в системі Електронний суд, а 01.07.2026 зареєстровано в Господарському суду Волинської області відзив на позовну заяву відповідача-2, в якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що додаткова угода № 4 від 26.10.2023 укладена в межах діючого законодавства, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно із вищезазначеними Особливостями, на переконання відповідача-2, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

20.07.2026 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судовому засіданні 22.07.2026 прокурор просив надати час для підготовки відповіді на відзив та відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22.07.2026 постановлено строк проведення підготовчого провадження продовжити на 30 днів до 16.09.2026 включно; відкласти підготовче засідання на 26.08.2026.

20.07.2026 позивач через систему Електронний суд подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

26.08.2026 прокурор через систему Електронний суд подав відповідь на відзив, у якій просить відхилити заперечення відповідача-2, наведені у відзиві, та повністю задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні 26.08.2026 представник відповідача-2 просив надати час для ознайомлення з відповіддю на відзив та відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.08.2026 постановлено відкласти підготовче засідання на 09.09.2026; встановити відповідачу строк до 07.09.2026 для подачі заперечень на відповідь прокурора на відзив відповідача.

Ухвала суду від 26.08.2026 надіслана учасникам справи до їх електронних кабінетів та була доставлена 27.08.2026.

01.09.2026 позивач через систему Електронний суд подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

07.09.2026 сформовано в системі «Електронний суд», а 08.09.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив прокурора, в яких відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 09.09.2026 прокурор та представник відповідача-2 висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.09.2026 постановлено закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 16.09.2026.

В судовому засіданні 16.09.2026 було оголошено перерву до 14.10.2026.

Ухвалою суду від 16.09.2026 повідомлено позивача, відповідача-1 та відповідача-3 про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 14.10.2026.

Ухвалу суду від 16.09.2026 надіслано учасникам справи до їх електронних кабінетів.

08.10.2026 позивач через систему Електронний суд подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, також зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання 14.10.2026 позивач, відповідач-1 та відповідач-3 не з`явилися.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання позивача, відповідача-1 та відповідача-3 не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за відсутності представників позивача, відповідача-1 та відповідача-3.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача-2, суд встановив, що 20.02.2023 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель "Prozorro" Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради було оприлюднено оголошення UA-2023-02-20-009129-а про проведення відкритих торгів на закупівлю твердого палива (ДК 021:2015:09112200-9 торф) в кількості 201 тонна торф`яних брикетів, з терміном поставки до 31.12.2023 та очікуваною вартістю закупівлі 695 000,00 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ДП «Волиньторф» (постачальник) з ціновою пропозицією 572 285,19 грн, з яким Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради (замовник) 14.03.2023 укладено договір про закупівлю №59 (надалі договір) (а.с.36-38).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору постачальник зобов`язується до 31.12.2023 поставити замовнику тверде паливо: брикети торфові (далі - товар), а замовник прийняти і оплатити такий товар. В порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов`язаний передавати у власність і відпускати замовникові товари (в подальшому по відомостях), визначені в асортименті, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити товар згідно умов договору. Номенклатура, ціна товару наведені в технічній специфікації (додаток № 1) до даного договору.

Згідно з п. 2.2. договору кількість товарів становить: торф`яний брикет - 201 тонна.

Ціна цього договору становить 572 285,19 грн з ПДВ 20%. Товар відпускається по ціні: торф`яний брикет 2 847,19 грн/1 т з ПДВ 20 % (п.3.1.-3.2. договору).

Згідно зі специфікацією, яка є додатком № 1 до договору, вартість 1 тонни торф`яних брикетів становить 2 847,19 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.4. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язано сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на товару (відсоток збільшення за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни умов у зв`язку із застосуванням положень ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного виконання його умов сторонами.

Пунктом 11.1. договору визначено, що зміни і доповнення до цього договору та тексти його додатків вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками сторін. Всі додатки та доповнення до цього договору становлять його невід`ємну частину.

Отже, на час укладання договору сторонами було погоджено всі істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі.

У подальшому між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради та ДП «Волиньторф» до договору про закупівлю № 59 від 14.03.2023 було укладено ряд додаткових угод, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 23.03.2023 у зв`язку із зменшенням потреби на товар зменшено кількість товару до 186 тонн та у зв`язку із цим зменшено ціну договору до 529 577,34 грн;

- додатковою угодою № 2 від 16.10.2023 у зв`язку із зменшенням потреби на товар зменшено кількість товару до 171 тонни та у зв`язку із цим зменшено ціну договору до 486 869,49 грн;

- додатковою угодою № 3 від 24.10.2023 внесено зміни до п. 3.4. договору, який передбачає випадки зміни істотних умов договору після його підписання. Зокрема, підпункт 2 пункту 3.4. договору доповнено наступним змістом: «У разі коливання ціни товару на ринку, постачальник письмово звертається до покупця щодо зміни ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) або листом(ами) (завіреними копіями цих довідки(ок)/листа (ів) відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку (торгово-промислової палати та ін.). До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на товар з моменту укладення договору (з урахуванням внесених раніше змін до договору, розрахунковий період декада, квартал, місяць) та на момент надання відповіді на звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін товару на ринку, що є предметом закупівлі за цим договором. У документі, який видає відповідний уповноважений орган, установа, організація має бути зазначена діюча (середня) ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою (середньою) ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження;

- додатковою угодою № 4 від 26.10.2023 ціну за одиницю товару збільшено з 2847,19 грн/1 т до 3228,71 грн/1 т (на 13,4 % у порівнянні з ціною визначеною договором).

На виконання умов договору постачальником поставлено, а замовником прийнято за період з травня по грудень 2023 року 154,114 тонни брикетів торфових, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 1445 від 19.05.2023 9,8 т; № 1438 від 19.05.2023 8,8 т; № 1455 від 19.05.2023 4,5 т; № 1448 від 19.05.2023 5,0 т; № 4271 від 01.11.2023 5,0 т; № 4269 від 01.11.2023 4,9 т; № 4401 від 08.11.2023 4,9 т; № 4327 від 08.11.2023 17,9 т; № 4381 від 08.11.2023 5,1 т; № 4415 від 10.11.2023 4,8 т; № 4500 від 17.11.2023 4,7 т; № 4479 від 28.11.2023 18,3 т; № 4573 від 24.11.2023 5,2 т; № 4588 від 24.11.2023 18,1 т; № 4720 від 05.12.2023 4,6 т; № 4809 від 12.12.2023 18,6 т; № 4843 від 14.12.2023 8,714 т; № 4848 від 14.12.2023 5,2 т (а.с.46-54).

Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради повністю оплачено поставлений ДП Волиньторф товар на загальну суму 486 869,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 1018 від 22.05.2023 на суму 27 902,46 грн; № 1019 від 22.05.2023 на суму 25 055,27 грн; № 1021 від 22.05.2023 на суму 12 812,35 грн; № 1020 від 22.05.2023 на суму 14 235,95 грн; № 883 від 02.11.2023 на суму 16 143,55 грн; № 884 від 02.11.2023 на суму 15 820,68 грн; № 903 від 08.11.2023 на суму 15 820,68 грн; № 904 від 08.11.2023 на суму 57 793,91 грн; № 902 від 08.11.2023 на суму 16 466,42 грн; № 913 від 10.11.2023 на суму 15 497,81 грн; № 920 від 21.11.2023 на суму 15 174,94 грн; № 941 від 28.11.2023 на суму 59 085,39 грн; № 931 від 27.11.2023 на суму 16 789,30 грн; № 943 від 28.11.2023 на суму 58 439,65 грн; № 955 від 07.12.2023 на суму 14 852,06 грн; № 976 від 15.12.2023 на суму 60 054,00 грн; № 975 від 15.12.2023 на суму 28 135,77 грн; № 974 від 15.12.2023 на суму 16 789,30 грн (а.с.55-63).

Прокурор заявив вимогу визнати недійсною додаткову угоду №4 від 26.10.2023 до договору про закупівлю № 59 від 14.03.2023 на підставі ст.203, 215 ЦК України, посилаючись на те, що вона укладена з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Підставами для визнання недійсною додаткової угоди № 4 визначено ненадання постачальником належних доказів підтвердження коливання ціни на товар в сторону збільшення; збільшення ціни товару всупереч вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" більше, як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За загальним правилом ціна є істотною умовою господарського договору і встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Як передбачено частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не повинна відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Обґрунтовуючи укладення спірної додаткової угоди № 4 від 26.10.2023, якою сторони збільшили ціну за одиницю товару з 2847,19 грн/1 т до 3228,71 грн/1 т (на 13,4 % у порівнянні з ціною, визначеною договором), відповідач-3 послався на відсоток коливання ціни +13,40%, накази ДП «Волиньторф» «Про встановлення оптово-відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові» № 47 від 27.02.2023, № 157 від 28.07.2023 та довідку Волинської торгово-промислової палати від 26.10.2023 № В-1447, у яких зазначено, що різниця вартості у % (коливання) ціни на ринку торфобрикетів (брикетів торфових) становить 46,38%; в частині збільшення ціни на понад 10% посилався на п.19 Особливостей, яким було надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив`язки до обмеження у 10%).

Відповідно до наказу ДП Волиньторф № 47 від 27.02.2023 оптово-відпускна ціна на брикети торфові, що реалізуються торфозаводами Державного підприємства Волиньторф споживачам усіх форм власності з 01.03.2023 становить 2670,00 грн, відповідно до наказу № 157 від 28.07.2023 з 01.08.2023 становить 3030,00 грн.

Сам по собі факт фіксації зростання середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" у межах окремих декад чи коротких часових відрізків не свідчить про наявність саме коливання ціни у розумінні законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки не підтверджує зміну ціни у динаміці з урахуванням показників, що стали підставою для попередніх змін істотних умов договору.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладення договору і до внесення відповідних змін до нього. Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Зі змісту висновку Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу № В-1447 від 26.10.2023 встановлено, що середня ціна на торфові брикети на території України станом на березень 2023 року становить 3835,14 грн за тонну, а станом на 26.10.2023 5643,75 грн за тонну, відповідно різниця вартості у % (коливання) становить 46,38%.

Наявні в матеріалах справи докази не містять належного аналізу динаміки зміни ціни товару у період з моменту укладення договору № 59 про закупівлю від 14.03.2023 до моменту укладання додаткової угоди 4 від 26.10.2023, що унеможливлює встановлення факту коливання ціни товару на ринку у розумінні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Висновок за результатами цінового моніторингу В-1447 від 26.10.2023 Волинської торгово-промислової палати не відображає безперервної динаміки зміни ціни у релевантний період, не містить аналізу коливання ціни саме у бік збільшення до дати укладення відповідної додаткової угоди, а також не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між наведеними показниками та необхідністю зміни істотної умови договору.

За таких обставин доданий до матеріалів справи висновок за результатами цінового моніторингу В-1147 від 26.10.2023 Волинської торгово-промислової палати не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 № 922-VIII та не може вважатися належним і достатнім доказом коливання ціни товару, що виключає можливість використання цього висновку як підстави для внесення змін до істотних умов договору.

Накази ДП "Волиньторф" № 47 від 27.02.2023 та № 157 від 28.07.2023 "Про встановлення оптовідпускних цін на брикети та напівбрикети торфові" не можуть бути належними та допустимим доказами, які cлугують для сторін підставами для збільшення ціни товару з огляду на те, що:

- вони є внутрішніми розпорядчими документами самого постачальника та відображають лише встановлену ДП "Волиньторф" оптово-відпускну ціну на власну продукцію, а не об`єктивну ринкову ціну товару;

- зазначені накази не містять аналізу ринку, джерел цінової інформації та порівняння ринкових цін за період від укладення договору до внесення змін до нього;

- самостійне підвищення постачальником ціни на власну продукцію не підтверджує факту коливання ціни товару на ринку та не може саме по собі створювати правові підстави для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Внаслідок укладення додаткової угоди № 4 до договору № 59 від 14.03.2023 про закупівлю ціну за одиницю товару збільшено з 2847,19 грн/1 т до 3228,71 грн/1 т (на 13,4 % у порівнянні з ціною, визначеною договором), що перевищує встановлений законодавством граничний рівень у 10 відсотків.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 викладено правову позицію, відповідно до якої визначене законодавством відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.

При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.

Водночас доводи відповідача-2 зводяться до того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 законодавець затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно вищезазначених особливостей, на переконання, відповідача-2, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 та від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 викладено правову позицію, згідно з якою підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Тобто, постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану.

Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі".

З огляду на викладене, сторонами не дотримано вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та збільшено ціну товару за додатковою угодою №4 від 26.10.2023 до договору про закупівлю № 59 від 14.03.2023 понад встановлений законом граничний рівень, що є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, а відтак вимога про визнання додаткової угоди №4 від 26.10.2023 недійсною є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Щодо вимоги прокурора про стягнення із ТзОВ «Агробіостандарт» 48 077,65 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 зазначено, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права його учасників. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, роз`яснюючи застосування статей 215, 216 ЦК України, зазначив, що двостороння реституція є необхідним правовим наслідком визнання правочину недійсним і не може бути проігнорована сторонами. Повернення всього отриманого за таким правочином є юридичним обов`язком, що виникає безпосередньо з норм закону та факту недійсності правочину.

Враховуючи те, що додаткова угода №4 від 26.10.2023 укладена з порушенням вимог закону, то розрахунок за переданий товар повинен здійснюватися за ціною, узгодженою у договорі, тобто за 2847,19 грн.

ДП "Волиньторф" за період з травня по грудень 2023 року поставило Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради 154,114 тонни брикетів торфових, товар оплачено на суму 486 869,49 грн, хоча мав бути сплачений на суму 438 791,84 грн, виходячи з розрахунку: 154,114 т х 2847,19 грн/1т = 438791,84 грн.

Різниця між сумою коштів, які фактично сплачені відповідачем-1 за торфові брикети, передані за ціною, узгодженою оспорюваною додатковою угодою, та оплаченою сумою коштів за товар за цінами, визначеними договором, становить 48 077,65 грн, виходячи з розрахунку: 486 869,49 грн 438 791,84 грн.

Таким чином, грошові кошти у сумі 48 077,65 грн є такими, що безпідставно збережені ДП "Волиньторф", оскільки підстави їх збереження у зв`язку із задоволенням позову в частині визнання недійсною додаткової угоди №4 від 26.10.2023 відпали, а тому підлягає до задоволення вимога прокурора про стягнення з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт коштів у розмірі 48077,65 грн.

Заперечення відповідача-2, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин, встановлених судом під час розгляду справи.

Кошти у розмірі 48077,65 грн підлягають до стягнення з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт як правонаступника ДП «Волиньторф».

У процесі розгляду справи встановлено, що 06.11.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як продавцем та ТОВ "Агробіостандарт" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Волиньторф" за результатами електронного аукціону з умовами.

Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 938.

На виконання умов договору купівлі-продажу 05.12.2023 сторонами підписано нотаріально посвідчений акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу ДП "Волиньторф". Відповідно до розділу 3 договору купівлі-продажу ТОВ "Агробіостандарт", придбавши ДП "Волиньторф" як єдиний майновий комплекс, з дня посвідчення акта приймання-передачі є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків ДП "Волиньторф", за винятком права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до умов договору та статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Розділом 3 договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності - єдиного майнового комплексу ДП Волиньторф за результатами електронного аукціону з умовами від 06.11.2023 визначено, що покупець - ТзОВ Агробіостандарт, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків ДП Волиньторф відповідно до умов цього договору та ст. 28 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна, в тому числі прав на оформлення права оренди земельними ділянками, дозволів та ліцензій ДП Волиньторф, з дня посвідчення акта приймання-передачі об`єкта приватизації від продавця до покупця, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).

Такий зміст договору узгоджується з положеннями частин першої та другої статті 345 ЦК України, відповідно до яких у результаті придбання єдиного майнового комплексу державного підприємства у процесі приватизації до покупця переходять усі права та обов`язки такого підприємства.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до складу єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства, у тому числі права вимоги та борги.

Аналогічне за змістом правове регулювання міститься й у частині другій статті 191 ЦК України, яка відносить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу, зокрема, його права вимоги та борги.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" особа, яка придбала державне або комунальне підприємство як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав, крім права постійного користування земельною ділянкою, та обов`язків відповідно до договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Отже, передбачене цією нормою правонаступництво виникає безпосередньо у покупця єдиного майнового комплексу та охоплює весь комплекс майнових прав і обов`язків приватизованого підприємства, крім прямо встановленого законом винятку щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Такий підхід відповідає усталеним висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 29.04.2021 у справі № 908/1260/20, від 11.10.2023 у справі № 904/9298/21, від 17.07.2024 у справі № 916/3030/23, від 15.01.2025 у справі № 902/884/21, від 16.01.2025 у справі № 910/200/23 та від 21.04.2025 у справі № 902/1177/15, відповідно до яких правонаступником майнових прав та обов`язків приватизованого підприємства є саме покупець (новий власник) єдиного майнового комплексу, тоді як можливості переходу таких прав та обов`язків до іншої особи спеціальне законодавство не передбачає.

Водночас, за змістом частин першої, другої та шостої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" відчуження об`єкта приватизації оформлюється договором купівлі-продажу, а право власності на нього переходить до покупця після укладення такого договору та підписання акта приймання-передачі.

Отже, з моменту передачі ТзОВ "Агробіостандарт" єдиного майнового комплексу ДП "Волиньторф" до товариства перейшли не лише активи підприємства, а й пов`язані з його діяльністю майнові обов`язки та борги, що існували на момент такого переходу.

Наведене узгоджується із правовою природою правонаступництва, яке, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, передбачає перехід до правонаступника не лише прав, а й відповідних обов`язків особи, правонаступником якої він є.

Таким чином, оскільки ТзОВ "Агробіостандарт" придбало єдиний майновий комплекс ДП "Волиньторф" та прийняло його за актом приймання-передачі, до товариства на підставі статей 26, 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статей 191, 345 ЦК України та умов договору приватизації перейшли майнові права, обов`язки та борги ДП "Волиньторф", за винятком права постійного користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, саме ТзОВ "Агробіостандарт", як правонаступник ДП «Волиньторф», є належною особою, на яку покладається обов`язок з повернення коштів, безпідставно одержаних ДП "Волиньторф" у зв`язку з виконанням спірної додаткової угоди.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах Маневицької селищної ради.

Положенням про Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради, яке затверджено рішенням Маневицької селищної ради від 27.05.2022 № 23/3 визначено, що Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради є неприбутковою бюджетною установою комунальної форми власності.

Майно Територіального центру є власністю територіальної громади засновника та закріплене за підприємством на праві оперативного управління.

Територіальний центр утворюється для надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі за місцем проживання, в умовах стаціонарного перебування.

Територіальний центр є неприбутковою установою та здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних результатів.

Маневицька селищна рада у цьому випадку наділена повноваженнями на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а саме на звернення до суду з позовом про визнання додаткової угоди № 4 до договору № 59 недійсною та повернення коштів, надмірно сплачених з бюджету на її виконання.

Камінь-Каширська окружна прокуратура повідомила Маневицьку селищну раду про укладення додаткової угоди, яка в судовому порядку може бути визнана недійсною, та просила повідомити, чи вживатимуться заходи для захисту інтересів держави.

Листом від 30.03.2026 № 1116/01-13/2-26 Маневицька селищна рада повідомила, що не заперечує проти заявлення позову прокуратурою.

Оскільки Маневицька селищна рада не вживала заходів для захисту інтересів держави, є правові підстави для застосування представницьких повноважень прокурором.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а у разі встановлення судом незаконності додаткової угоди, на підставі якої ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Звертаючись з позовом до суду, Волинська обласна прокуратура сплатила 5 324,80 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 1350 від 29.05.2026.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.129 ГПК України з відповідача-1 та відповідача-2, як правонаступника відповідача-3, на користь Волинської обласної прокуратури слід стягнути порівну по 2 662,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 26.10.2023 до договору про закупівлю № 59 від 14.03.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньторф та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт (вул.Мазепи,7, м.Теребовля, Тернопільська область, 48101, код ЄДРПОУ 43065223) на користь Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради (вул.100-річчя Маневич, 53, селище Маневичі, Волинська область, код ЄДРПОУ 20132608, код класифікації доходів 24060300 «Інші надходження»: отримувач ГУК у Волинській області (сел. Маневичі) 24060300, код отримувача 38009371, рахунок отримувача UA 568999980314030544000003560) 48 077 грн 65 коп. безпідставно збережених коштів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт (вул.Мазепи,7, м.Теребовля, Тернопільська область, 48101, код ЄДРПОУ 43065223) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2 662 грн 40 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

5. Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маневицької селищної ради (вул.100-річчя Маневич,53, с-ще Маневичі, Волинська область, 44601, код ЄДРПОУ 20132608) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2 662 грн 40 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 19.10.2026

Суддя І. О. Якушева