Ухвала суду № 140698410, 12.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

12 жовтня 2026 рокуСправа № 903/603/26Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Мачульської Л.В., розглянувши матеріали по справі

за позовом: Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Західного офісу Держаудитслужби,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

про стягнення 30 000,00 грн,

В засіданні приймали участь:

від позивачів: н/з,

від прокуратури: Гудков М.В.

від відповідача: Мірчук В.В.,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 через електронний суд надійшла позовна заява Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про стягнення 30 000 грн.

Ухвалою суду від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 29.07.2026 о 10:45 год. Встановлено: відповідачу строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати прокуратурі, позивачам, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання прокуратурі, позивачам; позивачам - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.

03.07.2026 від Волинської обласної ради надійшла заява про проведення даного судового засідання та всіх наступних судових засідань без участі представника позивача.

14.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній повідомляє, що ТОВ ВЕЗ позов не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим, а також поданим з пропуском строків позовної давності. Просить суд відмовити у позові повністю; у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, застосувати наслідки спливу строків позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України та відмовити в позові з цієї підстави.

17.07.2026 від Західного офісу Держаудитслужби надійшли пояснення у справі. Також позивач просить суд розгляд даної справи у всіх підготовчих засіданнях здійснювати за його відсутності.

20.07.2026 від Луцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор просить відхилити заперечення відповідача на позовну заяву, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.

28.07.2026 Волинська обласна державна (військова) адміністрація подала суду клопотання про розгляд справи у всіх засіданнях без участі її представника. Позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

Враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 29.07.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 01.09.2026 на 12:00 год.

З метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 01.09.2026 відклав розгляд справи по суті на 30.09.2026 на 14:00 год.

У судовому засіданні 30.09.2026 було заслухано пояснення учасників справи, судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість учасникам справи на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.

Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Ухвалою суду від 30.09.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 12 жовтня 2026 року о 14:30 год.

12.10.2026 судом ухвалено вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали).

Дослідивши наявні у справі письмові докази та заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд

встановив:

Звертаючись із позовом до суду прокурор зазначає, що Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради проведено відкриті торги № UA-2020-12-28-009919-C.

За результатами закупівлі 26.01.2021 між КП Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради (споживач) та ТОВ Волиньелектрозбут (постачальник) укладено договір № 23-21/288 про постачання електричної енергії споживачу (Договір) на загальну суму 3 840 тис гривень.

Ціна за одиницю товару визначена у Додатку 2 до Договору (специфікація), відповідно до якого ціна за одиницю електричної енергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) становить 2,40 гривень за 1 кВт/год.

Упродовж дії Договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, за якими змінено ціну товару у бік збільшення, зокрема: додатковою угодою № 2 від 01.09.2021 з 01.09.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,604523 грн або на 8,5 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору; додатковою угодою № 3 від 20.10.2021 з 01.10.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,829479 грн або на 17,89 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору; додатковою угодою від 12.11.2021 з 01.11.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,076908 грн або на 28,2 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення Договору.

На виконання умов Договору та укладених додаткових угод ТОВ «Волиньелектрозбут» було поставлено КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради 1 309 626 кВт/год електроенергії на загальну суму 3 330 911, 41 грн.

Прокуратура вказує, що додаткові угоди № 2 від 01.09.2021, № 3 від 20.10.2021 та від 12.11.2021 укладені з порушенням порядку, який встановлено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», за відсутності визначених законом умов, у зв`язку із чим збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Луцькою окружною прокуратурою у 2025 році було пред`явлено до господарського суду позов в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби до КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, ТОВ «Волиньелектрозбут» про визнання недійсними додаткових угод до укладеного між КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та ТОВ «Волиньелектрозбут» договору про постачання електричної енергії споживачу № 23 21/288 від 26.01.2021 (процедура закупівлі №UА-2020-12-28-009919-с), а саме: додаткової угоди № 2 від 01.09.2021, додаткової угоди № 3 від 20.10.2021, додаткової угоди від 12.11.2021 та стягнення надміру сплачених коштів.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.02.2026, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026, у справі № 903/45/25 задоволено вказаний позов: визнано недійсними зазначені додаткові угоди та стягнуто із ТОВ «Волиньелектрозбут» на користь Волинської обласної ради в дохід обласного бюджету кошти в сумі 157 633,81 гривень.

Прокуратура доводить, що оскільки додаткові угоди № 2 від 01.09.2021, № 3 від 20.10.2021 та додаткова угода від 12.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288 від 26.01.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, то розрахунок за товар (електричну енергію) повинен здійснюватися за ціною, визначеною Договором, а саме вартість 1 кВт/год електроенергії становить 2,4 гривень.

Зазначає, що у справі №903/45/25 прокурором заявлена вимога до стягнення із постачальника коштів в сумі 157 633,81 гривень. Проте, враховуючи ціну у Договорі, без урахування додаткових угод №2 від 01.09.2021, №3 від 20.10.2021 та угоди від 12.11.2021, які визнано судом недійсним, постачальник за поставлений товар повинен був сплатити замовнику кошти у сумі 3 143 277,6 грн з ПДВ (1 309 699 кВт/год електричної енергії х 2,4 кВт/ год = 3 143 277,6 грн (з ПДВ). Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено замовником за постачання електричної енергії по ціні згідно з додатковими угодами та сумою за товар по ціні, визначеною Договором (без урахування недійсних додаткових угод), становить 187 633,81 грн (3 330 911,41 грн - 3 143 277,6 грн).

Відповідачем - ТОВ «Волиньелектрозбут» на виконання рішення суду у справі №903/45/25 було сплачено до обласного бюджету 157 633,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №829 від 19.05.2026.

Водночас, з урахуванням виконаного рішення суду у справі №903/45/25, у відповідача залишився обов`язок щодо сплати грошових коштів в сумі 30 000 грн (187633,81-157633,81), які безпідставно одержані ТОВ «Волиньелектрозбут» у зв`язку із укладенням оспорених в судовому порядку додаткових угод, якими збільшувалася ціна одиниці товару згідно договору від 26.01.2023 № 23-21/288.

Таким чином, посилаючись на ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, Луцька окружна прокуратура просить суд стягнути з ТОВ «Волиньелектрозбут» на користь Волинської обласної ради в дохід обласного бюджету Волинської області безпідставно отримані кошти у розмірі 30000,00 грн.

Право на звернення до господарського суду регулює ст. 4 ГПК України. За змістом цієї норми процесуального права юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на захист має реалізовуватися у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Законодавець у ч. 3 ст. 162 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19). Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (див. постанови Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21).

Стаття 175 ГПК України регулює відмову у відкритті провадження у справі. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Здійснюючи аналіз вказаної вище норми процесуального права - п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 дійшов висновку, що метою застосування цієї норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

Верховний Суд також неодноразово зазначав таке:

- позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (див. постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23);

- не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (див. п. 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, постанови Верховного Суду від 05.08.2025 у справі № 916/3143/24, від 13.03.2018 у справі № 916/1764/17 (на яку посилається скаржник);

- зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (див. постанову Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 7557632/22). Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог (див. постанови Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 548/1965/19, від 11.07.2025 у справі № 902/363/24);

- неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип "юридичної визначеності", який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності та оперативності судового процесу. З огляду на зазначені вище мотиви на норми процесуального закону, за наявністю двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновків, що існують передумови для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України (див. постанову Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 913/266/20(826/15260/17).

Суд також звертається до висновків ЄСПЛ, який у рішенні від 25.11.2021 у справі "Центр "Украса" проти України" зазначив, що наявність судового провадження не повинно нівелювати результати іншого судового провадження та/або позбавляти його остаточне рішення юридичної сили та призводити до порушення принципу юридичної визначеності (п. 44). У п.п. 37-39 вказаного рішення ЄСПЛ також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод під час його тлумачення у контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності охоплює вимогу про те, що коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010 (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 18.02.2026 у справі № 903/45/25, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026, позов Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 157 633,81 грн, позов задоволено: визнано недійсними додаткові угоди до укладеного між Комунальним підприємством Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288 від 26.01.2021 (процедура закупівлі: UA-2020-12-28-009919-с), а саме: додаткову угоду № 2 від 01.09.2021; додаткову угоду № 3 від 20.10.2021; додаткову угоду від 12.11.2021; стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на користь Волинської обласної ради в дохід обласного бюджету Волинської області 157 633,81 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 19.05.2026. На виконання рішення судом видано відповідні накази.

Звертаючись із вказаним позовом до суду (справа №903/45/25) прокурор вказував, що спірні додаткові угоди № 2 від 01.09.2021, № 3 від 20.10.2021 та від 12.11.2021 до договору № 23-21/288 про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2021 укладені з порушенням порядку, який встановлено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, за відсутності визначених законом умов, збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів. На підставі ст. 216, 1212 ЦК України, у зв`язку із недійсністю додаткових угод, укладених до договору, вчиненого за результатами застосування процедури закупівлі, просив стягнути зайво сплачені грошові кошти за такими додатковими угодами.

Тобто, предметом та підставою спору у справі № 903/45/25 була матеріально-правова вимога прокурора в інтересах позивачів про визнання недійними додаткових угод та стягнення з відповідача ТОВ «Волиньелектрозбут» в дохід обласного бюджету Волинської області коштів у розмірі 157 633,81 грн.

Предметом спору у цій справі № 903/603/26 є стягнення з ТОВ «Волиньелектрозбут», з урахуванням виконаного рішення суду у справі №903/45/25, безпідставно отриманих коштів у розмірі 30000 грн, у зв`язку із укладенням додаткових угод № 2 від 01.09.2021, № 3 від 20.10.2021 та додаткової угоди від 12.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/288 від 26.01.2021, які були визнані недійсними рішенням суду від 18.02.2026 у справі №90/45/25.

Отже, здійснивши аналіз підстав, предмету позову та суб`єктного складу сторін у цій справі № 903/603/26, суд встановив, що предметом цього спору є стягнення з ТОВ «Волиньелектрозбут», з урахуванням виконаного рішення суду у справі №903/45/25, безпідставно отриманих коштів у розмірі 30000 грн, у зв`язку із укладенням додаткових угод № 2 від 01.09.2021, № 3 від 20.10.2021 та додаткової угоди від 12.11.2021 до договору № 23-21/288 про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2021. Суд також встановив те, що у справі № 903/45/25 (первісний позов) розглядилися вимоги прокурора до ТОВ «Волиньелектрозбут» про стягнення безпідставно одержаних коштів у зв`язку із укладенням додаткових угод № 2 від 01.09.2021, № 3 від 20.10.2021 та додаткової угоди від 12.11.2021 до договору № 23-21/288 про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2021.

Тобто предмет спорів у справах № 903/603/26 та №903/45/25 у відповідній частині є тотожним, стосується стягнення безпідставно отриманих грошових коштів за договором № 23-21/288 про постачання електричної енергії споживачу від 26.01.2021.

Підстави позовів у справах, якими прокурор обґрунтовує заявлені вимоги також є тими самими (ст. 216, 1212 ЦК України), спір стосується тих самих сторін.

Також, є рішення у справі №903/45/25, що набрало законної сили, яке ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд зазначає, що подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже прийнято рішення в іншій справі, яке набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Слід зазначити, що предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України заявник не позбавлений права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Подібний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/694/21, від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21 та від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підстав для закриття судом провадження у справі. Зокрема, згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, підставою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однак, зміна хоча би однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження в справі.

Отже, для закриття провадження в справі на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення в справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зазначене у даному випадку, має місце.

Вказані норми законодавства встановлені з метою уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав і між тими самими сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову.

Суд констатує, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Разом з цим конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 800/489/17), а принцип "юридичної визначеності", серед іншого, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей закон не ставився під сумнів, зокрема шляхом його невиконання, а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.

Із врахуванням наведеного, провадження у даній справі підлягає закриттю, згідно п. 3 ч. 1 ст. 231 Кодексу.

Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. 231, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі № 903/603/26 за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації та Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про стягнення 30 000,00 грн, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення

відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.10.2026.

Суддя С. В. Бідюк