Рішення № 140698395, 19.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 903/853/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/853/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до Приватного підприємства «ТАМ Проект-Сервіс» про стягнення 312679,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

11.09.2026 зареєстровано позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до Приватного підприємства «ТАМ Проект-Сервіс» про стягнення неустойки за неправомірне користуванням приміщенням в розмірі 312679,36 грн.

Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду від 14.09.2026 отримав 17.09.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Отже, строк для подачі відзиву до 02.10.2026.

Відзив на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі ПАТ «НАСК «ОРАНТА») та Приватним Підприємством «ТАМ ПРОЕКТ-СЕРВІС» було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 03/22 від 01 лютого 2022 року (далі Договір оренди), відповідно до якого ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (Орендодавець) передає, а ПП «ТАМ ПРОЕКТ-СЕРВІС» (Орендар) приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, у складі: приміщення, що зазначений на План схемі під номерами кабінетів 76,77, площею 79,2 кв. м., та у загальному користуванні кабінет 72, 80, 81, площею 10,0 кв.м. що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Прогресу, будинок № 7 (копія Договору оренди надається, оригінали знаходяться у позивача та відповідача).

Договір оренди укладено строком на один рік з 01 лютого 2022 року до 31 січня 2023 року.

Згідно п. 3.1. Договору оренди базовий щомісячний розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди становить 120,00 (Сто двадцять грн. 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 20,00 (Двадцять грн.00 коп.) гривень за 1 (один) кв. м орендованої площі; загальний розмір орендної плати складає 10 704,00 (Десять тисяч сімсот чотири грн. 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 1784,00 грн. (Одна тисяча сімсот вісімдесят чотири грн.00 коп.) гривень.

Відповідно до п. 3.3 Договору оренди внесення орендних платежів проводиться щомісячно в безготівковій формі на рахунок Орендодавця, в строк до 25 числа поточного місяця на підставі наданого Орендодавцем рахунку. Орендодавець зобов`язаний виставляти Орендарю такі рахунки до 20 числа кожного поточного місяця.

У відповідності до п. 3.2. Договору оренди розмір щомісячної орендної плати визначається шляхом коригування базового щомісячного розміру орендної плати, визначеного в пункті 3.1. цього Договору, на накопичений індекс інфляції за попередній місяць, визначений в підпункті 3.2.1 цього Договору.

Згідно п. 3.2.1. Договору оренди накопичений індекс інфляції розраховується як добуток щомісячних індексів інфляції, опублікованих за кожний місяць дії цього Договору, починаючи з місяця підписання Договору по місяць, що передує звітному. Накопичений індекс інфляції для визначення орендної плати за перший місяць дії цього Договору (у тому числі неповний) дорівнює 1. Окремими пунктами Договору оренди передбачена оплата комунальних послуг, що надаються для обслуговування орендованого приміщення та порядок їх відшкодування.

Так, відповідно до п. 3.5., 3.6. Договору оренди в орендну плату не входять платежі за користування гарячою та холодною водою, теплопостачання, електропостачання та іншими комунальними послугами, а також загально-експлуатаційні витрати, що пов`язані з утриманням та експлуатацією об`єкта оренди (в т.ч. охороною та прибиранням).

Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати, передбачені пунктом 3.5. цього Договору, за виставленими Орендодавцем рахунками-фактурами, які, у разі відсутності окремих приладів обліку, формуються Орендодавцем за принципом пропорційної участі Орендаря у покритті таких витрат відповідно до розміру приміщення, що знаходиться у його користуванні. Відшкодування зазначених витрат здійснюється Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця не пізніше трьох днів з дати виставленого Орендодавцем рахунку.

01 лютого 2023 року додатковим договором до Договору оренди було продовжено строк дії договору на один рік з 01 лютого 2023 року до 31 січня 2024 року.

Згідно вказаного додаткового договору було також внесено зміни до п. 3.1. Договору щодо базового щомісячного розміру орендної плати, що становив 150,00 грн. за 1 кв.м. Загальний розмір орендної плати складав 13 380,00 грн. з ПДВ.

31 січня 2024 року договір оренди припинив свою дію зі спливом строку дії договору.

Пунктом 8.4 Договору оренди передбачено, що орендар, що належним чином виконував обов`язки за цим Договором, має право на продовження Договору (укладення договору на новий строк). При цьому про бажання скористатися своїм переважним правом і переукласти Договір на новий строк Орендар письмово повідомляє Орендодавця не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору.

Згідно п. 8.3 Договору оренди договір, після закінчення строку його дії відповідно до пункту 8.1. цього Договору, якщо він не продовжений відповідно до пункту 8.4. цього Договору, вважається припиненим і не підлягає автоматичному поновленню (пролонгації) на новий строк.

Позивач доводить, що до моменту закінчення строку дії договору від орендаря не надходило письмового повідомлення про намір продовжити дію Договору оренди на новий термін.

Разом з тим, ПАТ НАСК «ОРАНТА» не погоджувала укладення договору на новий термін у зв`язку з тим, що орендар втратив право на продовження договору, оскільки він неналежним чином виконував свої обов`язки за договором в період з лютого 2023 року до 31 січня 2024, а саме не сплачував орендну плату та комунальні платежі своєчасно за виставленими рахунками, що є порушенням умов договору та окремою підставою для його розірвання на вимогу Орендодавця.

Підтвердження цьому є банківські виписки з картки рахунку орендаря: 3771112. Зокрема, за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року виставлено рахунки по сплаті орендної плати та комунальних послуг, що були сплачені з простроченням більше, ніж в пів року. Так, в липні 2023 року орендарем було сплачено рахунки за оренду приміщення та комунальні послуги за січень, лютий, березень 2023 року. В грудні 2023 року орендарем було сплачено платежі за Договором оренди за квітень-травень 2023 року.

В лютому 2024 року орендар сплатив борг по оренді приміщення та комунальних послугах за період з червня по жовтень 2023 року, а в березні 2024 року сплачено борг за оренду та комунальні платежів за листопад, грудень 2023 року та січень 2024 року.

Враховуючи систематичне порушення орендарем умов договору щодо сплати орендних та комунальних платежів, Договір оренди № 03/22 від 01 лютого 2022 року не було продовжено на новий термін після його закінчення 31 січня 2024 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору оренди, Орендар зобов`язаний в разі закінчення строку дії договору до дня його припинення повністю звільнити орендоване приміщення та передати об`єкт оренди орендодавцеві по акту передачі приміщення. Обов`язок щодо складання акту повернення покладається на Орендаря.

Всупереч умовам Договору оренди, Орендар не підписав акт повернення приміщення та не звільнив орендоване приміщення, а фактично продовжив ним користуватись.

Зважаючи на те, що Орендар не виконав умови договору та фактично продовжив самовільно використовувати займане ним приміщення, а саме: кабінети за № 72, 76, 77, 80, 81, загальною площею 89,2 кв.м., в тих розмірах, що були визначені Договором оренди, страхова компанія змушена була нараховувати ПП «ТАМ ПРОЕКТ-СЕРВІС» плату за фактичне користування приміщенням та спожиті комунальні послуги з 01.02.2024 року по 31.07.2026 року.

Так, за період з 01 лютого 2024 року по 31 грудня 2024 року страховою компанією виставлено ПП «ТАМ ПРОЕКТ-СЕРВІС» рахунки за користування приміщенням та за спожиті комунальні послуги в загальному розмірі 199 551,69 грн., що повністю сплачено відповідачем.

За період з 01 січня 2025 року по грудень 2025 року страховиком виставлено рахунки на суму 261481,43 грн., з яких відповідачем сплачено лише 167 947,15 грн.; за період з 01 січня 2026 року по липень 2026 року було виставлено рахунки на суму 174 550,07 грн., з яких було сплачено 133 424,37 грн.

07 липня 2026 року відповідач отримав від ПАТ НАСК «ОРАНТА» претензію про повернення заборгованості зі сплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг у розмірі 165 351,17 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за 1 півріччя 2026 року.

Окрім цього, відповідача було зобов`язано звільнити займане ним приміщення та підписати акт повернення через сім днів після отримання претензії.

14.07.2026 року у відповідь на претензію відповідач надіслав лист про визнання боргу та можливості його сплати тільки після отримання коштів від бюджетних установ, яким він надавав та продовжує надавати послуги.

Однак, Договір оренди не передбачає умов та прив`язки оплати орендних платежів та комунальних послуг до виконання перед Орендарем своїх обов`язків інших контрагентів за іншими договорами.

У зв`язку із невиконанням вимог ПАТ НАСК «ОРАНТА» відповідачу було нараховано плату за фактичне користування приміщенням за липень 2026 року в сумі 17 703,97 грн. та 2245,13 грн. спожитих комунальних послуг за червень 2026 року.

Між позивачем та відповідачем підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2026 року по липень 2026 року, де загальна сума боргу становить 134659,98 грн.

Закінчення строку дії договору оренди є однією з підстав для його припинення.

Відповідно до ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Однак, відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони в пункті 8.3 Договору оренди передбачили, що договір, після закінчення строку його дії відповідно до пункту 8.1. цього Договору, якщо він не продовжений відповідно до пункту 8.4. цього Договору, вважається припиненим і не підлягає автоматичному поновленню (пролонгації) на новий строк.

ПАТ НАСК «ОРАНТА» відповідно до умов п. 8.5 Договору оренди не погодила укладення додаткового договору/ нового договору на новий термін. Інші способи продовження строку дії договору Договором оренди не передбачено.

Відповідно до п. 2.2 Договору оренди в разі закінчення терміну дії Договору на підставі підпункту 9.1.1. цього Договору, та за відсутності наміру продовжити його на новий термін відповідно до пункту 8.4. цього Договору, Орендар зобов`язаний до дня припинення дії цього Договору повністю звільнити Об`єкт оренди та передати його Орендодавцю по акту повернення приміщення, який підписується Сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Оскільки відповідач не звільнив приміщення після припинення Договору оренди і фактично продовжив ним користуватись.

Однак, як зазначено вище, Цивільним кодексом України передбачено спеціальну відповідальність орендаря перед орендодавцем за неправомірне користування приміщенням і згідно сталих висновків Верховного Суду єдиним можливим способом захисту прав орендодавця буде не повернення нарахованої оренди за період неправомірного користування, а стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати.

Зокрема у пункті 9.20 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2021 року по справі № 910/11131/19 суд зазначає, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12949/16 викладено висновок щодо застосовування норми ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та одночасного стягнення орендної плати та неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Зокрема у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

Подібні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 р. по справі № 906/1037/16.

07 липня 2026 року відповідач отримав від ПАТ НАСК «ОРАНТА» претензію № 08-04-21/11473 від 30.06.2026 про повернення приміщення з фактичного неправомірного користування та повернення боргу за користування приміщенням та спожитих комунальних послуг. Окрім того, відповідачу було надано час для звільнення приміщення та примірник акту повернення приміщення.

У відповідь на вказану претензію відповідач надав позивачу лист про неможливість оплати боргу перед страховою компанією, однак залишив без уваги вимогу позивача звільнити займане ним приміщення.

Враховуючи наведені обставини справи, сформовану практику Верховного суду та норми ЦК України, належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі ( ч. 2 ст. 785 ЦК України) з відповідача за весь період неправомірного користування приміщенням, а саме з 01 лютого 2024 року по 24 серпня 2026 року.

Отже, для розрахунку неустойки за період з 01 лютого 2024 року по 24 серпня 2026 року враховується базовий розмір орендної плати визначений п. 3.1, 3.2 Договору оренди із змінами від 01 лютого 2023 року.

Так, згідно п. 3.1 Договору оренди із змінами, базовий щомісячний розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди становить 150,00 (Сто п`ятдесят грн. 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 25,00 (Двадцять п`ять грн.00 коп.) гривень за 1 (один) кв. м орендованої площі; загальний розмір орендної плати складає 13380,00 (Тринадцять тисяч триста вісімдесят грн. 00 коп.) гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 2230,00 грн. (Дві тисячі двісті тридцять грн.00 коп.) гривень.

Пунктом 3.2 Договору оренди передбачено, що розмір щомісячної орендної плати визначається шляхом коригування базового щомісячного розміру орендної плати, визначеного в пункті 3.1. цього Договору, на накопичений індекс інфляції за попередній місяць, визначений в підпункті 3.2.1 цього Договору.

При визначенні бази нарахування неустойки слід звернути увагу на висновки Об`єднаної палати КГС ВС по справі № 916/1319/19 у постанові від 20.11.2020 року, де зазначено, що неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

Враховуючи те, що Договором оренди передбачено розмір орендної плати з урахуванням податку на додану вартість, то розрахунок подвійної орендної плати як неустойки здійснюється без врахування ПДВ.

Для розрахунку розміру подвійної орендної плати позивачем застосовується щомісячний розмір орендної плати без ПДВ з нарахуванням індексу інфляції за кожен місяць неправомірного користування. Станом на січень 2024 року розмір орендної плати з накопиченим індексом інфляції без ПДВ становив 11 543,05 грн.

Отже, розмір неустойки за період з 01 лютого 2024 року по 24 серпня 2026 року становить 813 602,57 грн.

Разом з тим, позивачем проведено нарахування орендної плати та комунальних платежів за період фактичного користування приміщенням ПП «ТАМ ПРОЕКТ-СЕРВІС» з 01.02.2024 року по 31.07.2026 року.

Так, відповідачем було сплачено за період з 01.02.2024 року по 31.12.2024 року 199 551,69 грн.

За період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року було сплачено 167947,15 грн.

За період з 01.01.2026 року по 31.07.2026 року сплачено 133424,37 грн.

Отже, враховуючи проведені відповідачем платежі за період неправомірного користування приміщенням, позивач провів взаємозалік, а саме зарахував сплачені відповідачем кошти в рахунок неустойки. Розмір неустойки становить: 199 551,69 грн. (плата за фактичне користування)+ 167 947,15 грн. (плата за фактичне користування)+ 133 424,37 грн. (плата за фактичне користування) 813 602,57 грн. (неустойка)= 312 679,36 грн. (неустойка).

Згідно постанови Об`єднаної палати КГС ВС по справі № 916/1319/19 від 20.11.2020 року, суд визначив, що частина 2 ст. 785 ЦК України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцеві у разі припинення договору найму. Неустойка має певну специфіку щодо незастосування до неї скороченого строку позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном. До неї також не застосовуються положення ст. 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій після закінчення 6 місяців, оскільки ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено інше дію санкції на весь період неправомірного користування майном.

З огляду на вказане, вважаю вимоги ПАТ НАСК «ОРАНТА» про стягнення з відповідача неустойки за період фактичного користування приміщенням після спливу строку дії договору законними та обгрунтованими, а дії відповідача неправомірними, що призвело до порушення прав позивача.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 312679,36 грн

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4690,19 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 231, 233, 236- 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ТАМ Проект-Сервіс» (вул. Прогресу, 7, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 39695310) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (вул.Здолбунівська,7-Д, м.Київ, 02081, код ЄДРПОУ 00034186, р/р№ НОМЕР_1 в банку АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», МФО:305749) неустойку за неправомірне користування приміщенням в розмірі 312679,36 грн (триста дванадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень 36 коп.), а також 4690,19 грн (чотири тисячі шістсот дев`яносто гривень 19 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 19.10.2026.

Суддя І. О. Гарбар