Рішення № 140698374, 15.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2026 р. Cправа № 902/1212/26

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600)

до: Шаргородської міської ради (вул. Героїв Майдану, 224, м. Шаргород, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23500, код ЄДРПОУ 04326253)

про стягнення 271 676,80 грн

представники сторін:

позивача: Кулаківський В.В.

відповідача: Країло С.В.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Шаргородської міської ради 271 676,80 грн, з яких: 117 199,88 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за період жовтень та листопад 2021 року, 66 416,58 грн інфляційних, 4 773,00 грн пені, 83 287,34 грн.15% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1212/26) від 07.09.2026 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 09.09.2026 відкрито провадження у справі № 902/1212/26. Ухвалено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 15.10.2026.

21.09.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.09.2026.

23.09.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача б/н від 23.09.2026.

В судове засідання на визначену дату з`явились представники позивача та відповідача.

В ході розгляду справи представник позивача надав пояснення щодо обставин, наведених у позовній заяві, підтримав її вимоги та просив задоволити в повному обсязі; на запитання суду надав відповідь щодо укладення договору постачання електричної енергії; щодо звернення до суду через п`ять років після виникнення заборгованості, послався на велику завантаженість.

Представник відповідача зазначив, що позовні вимоги визнаються в частині основного боргу, однак не визнаються в частині нарахувань штрафних санкцій.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов наступного висновку з огляду на таке.

Так, за змістом позовної заяви та наявних матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", виконує функції постачальника "останньої надії" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго", Постачальник "останньої надії", Позивач), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" Позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному веб- сайті Позивача (hhttps://uie.kiev.ua/arhiv-dogovoriv-ta-komertsijnyh-propozytsij/), примірник якого додається (Додаток 4 до позовної заяви).

Акціонерне товариство "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" (надалі - АТ "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО", ОСР) визначений, як оператор системи розподілу згідно Реєстру суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії".

Згідно отриманої від АТ "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" інформації, ШАРГОРОДСЬКА МІСЬКА РАДА (далі - Відповідач) приєдналось до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником "останньої надії", який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ "Про ринок електричної енергії" вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у січні, жовтні та листопаді 2021 року споживала електричну енергію, поставлену постачальником "останньої надії" на умовах зазначеного договору.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.46 ЗУ "Про ринок електричної енергії", ОСР зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором. ОСР щомісяця, відповідно до положень пункту 10 ПРРЕЕ та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), надає постачальнику "останньої надії" звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (надалі - Звіти), на підставі яких постачальник "останньої надії" визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

На підставі наданих АТ "Вінницяобленерго" Звітів (Додатки 6, 12 до позовної заяви) та на виконання умов Договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", ДПЗД "Укрінтеренерго" було складено рахунки № 000004326253/01/О10/22527 від 17.01.2022 та Акт № 015698 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період жовтень 2021 від 31.10.2021, обсяг споживання електричної енергії - 8 163,00 кВт*год на суму 52 637,54 грн., № 000004326253/01/О11/23507 від 17.01.2022 та Акт № 016125 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період листопад 2021 від 30.11.2021, обсяг споживання електричної енергії - 11 240,00 кВт*год на суму 64 562,34 грн.

Вказані рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії були направлені Відповідачу на електронну пошту та засобами поштового зв`язку.

Отже, заборгованість відповідача перед ДПЗД "Укрінтеренерго" за споживання електричної енергії становить 117 199,88 грн. (розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію - додаток №18).

За приписами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Також Постачальник зобов`язаний повідомляти споживача на своєму вебсайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії".

Згідно з п. 2.1. Договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8. Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п.4.3 Комерційної пропозиції рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання в частині постачання електричної енергії, проте Відповідач порушив умови п. 2.1 глави 2 Договору не здійснивши своєчасну оплату спожитої електричної енергії за період постачання жовтень та листопад 2021.

Відповідно до приписів п. 5.10 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі- продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання Споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Згідно з вимогами п. 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати Постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов`язань перед Постачальником, що покладені на нього чинним законодавством, та/або цим Договором.

Відповідно до п.7.4. Комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Тобто, встановлену Комерційною пропозицією до договору ПОН процентну ставку в розмірі 15 % від простроченої суми, слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.6.1. Комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

На виконання умов договору ПОН та Комерційної пропозиції до договору ПОН, Позивачем нараховано Відповідачу, за невчасне виконання договору 15% річних, пеню та інфляційні втрати на загальну суму 154 476,92 грн., а саме:

15% річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання в період прострочення з 23.11.2021 по 31.08.2026 становить 83 287,34 грн.;

інфляційні втрати, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання в період прострочення з 01.12.2021 по 31.08.2026 становить 66 416,58 грн.;

пеня, що підлягає стягненню за порушення грошового зобов`язання в період прострочення з 23.11.2021 по 23.02.2022 становить 4 773,00 грн.

З урахуванням зазначеного, станом на дату подання даної позовної заяви, загальна сума заборгованості Відповідача перед ДПЗД "Укрінтеренерго" становить 271 676,80 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію-вимогу № 44/11-011784 від "28.11.2025", в якій відповідача було повідомлено про наявну у нього заборгованість за спожиту електричну енергію та штрафні санкції, вимога Позивача була залишена без задоволення.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача:

заборгованість за спожиту електричну енергію за період жовтень та листопад 2021 у розмірі 117 199,88 грн.;

інфляційні втрати у розмірі 66 416,58 грн.,

пеню в розмірі 4 773,00 грн.,

15 % річних у розмірі 83 287,34 грн.

Всього, 271 676,80 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає наступне.

Дійсно в жовтні та листопаді 2021 року ДПЗД "Укрінтеренерго" було надано Шаргородській міській раді Жмеринського району Вінницької області послуги з електропостачання загальним обсягом 19 403 кВт*год на загальну суму 117 199,88 грн.

Тому міська рада в цій частині позовні вимоги, а саме щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за жовтень та листопад 2021 року у розмірі 117 199,88 грн., визнає та проти їх задоволення не заперечує.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, відповідач зазначає наступне.

Щодо стягнення пені.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду", зі змінами від 26.04.2022 (далі - Постанова), передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Так, згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Це означає, що нарахування та стягнення штрафних санкцій зупинене на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Крім того, згідно приписів ст.ст. 256, 257, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 5 ст. 261ЦК України, з огляду на те, що 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-ІХ, який скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, - строк позовної давності про стягнення пені в сумі 4 773,00 грн. у дійсній справі закінчився 04 вересня 2026 року.

З огляду на положення ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна вимога щодо стягнення пені в сумі 4 773,00 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення інфляційних витрат та 15% річних.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідач зазначає, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

В п. 7.4 Комерційної пропозиції сторонами правочину встановлений інший розмір процентів річних, ніж передбачено ст. 625 ЦК України, а саме в 15% річних, розмір яких за розрахунком позивача за загальний період з 23.11.2021 по 31.08.2026 становить 83 287,34 грн.

Проте, вартість спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період складає 117 199,88 грн., розмір 15% річних, розмір яких за розрахунком позивача складає 83 287,34 грн., що становить понад 71% вартості спожитої електричної енергії.

Означене свідчить про надмірність заявлених до стягнення 15 процентів річних, які, згідно з сталою судовою практикою, як і неустойка, не можуть бути джерелом надмірного збагачення кредитора.

На бажання позивача надмірно збагатитись за рахунок відповідача свідчить і той факт, що позов пред`явлено майже через 5 років з моменту виникнення права вимоги (з моменту виникнення заборгованості).

Крім цього, виходячи зі змісту позовної заяви, позивач не зазначив про понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем строку виконання грошових зобов`язань.

Разом з цим, відповідач по справі є органом місцевого самоврядування і в умовах введеного на території України воєнного стану кошти місцевого бюджету, в тому числі відповідача, першочергово спрямовуються для оперативного фінансування потреб оборони, сил безпеки, ліквідації наслідків збройної агресії, організації роботи та утримання фонду захисних споруд (укриттів), організації гуманітарних штабів тощо.

Відтак стягнення з відповідача 15 процентів річних під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для бюджету територіальної громади.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, вважаємо, що заявлений до стягнення розмір 15 процентів річних є явно неспівмірним наслідкам порушення, має ознаки каральної санкції та є надмірним тягарем для Відповідача.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, якою конкретизований правовий висновок, викладений в її постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19) та зазначено, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (п. 135 постанови).

Тобто, зменшення судом процентів річних можливе лише до законодавчо встановленого мінімального розміру.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у справі є бюджетною установою; доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій саме відповідача, матеріали справи не містять, просимо зменшити заявлений позивачем розмір стягнення річних відсотків з 15 до 3.

В практиці Верховного Суду напрацьований усталений підхід, за якого вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не вважаються додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Наведений правовий висновок міститься, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16.

З огляду на викладене в даному випадку стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних можливе лише за період з 31.08.2023 року по 31.08.2026 року.

Згідно зробленого відповідачем розрахунку інфляційні витрати в означений період становлять 36 989,02 грн., а 3% річних - 10 557,62 грн.

На підставі вищевикладеного, позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області про стягнення боргу підлягає частковому задоволенню, а саме: за несвоєчасне виконання договору підлягає стягненню борг в розмірі 164 655 грн. 52 коп., з якого 117 199 грн. 88 коп. основного боргу 36 989 грн. 02 коп інфляційні витрати та 10 557 грн. 62 коп. 3% річних.

Судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи, які уже поніс відповідач, становлять 16 600 грн., що складаються із витрат на правничу допомогу, документи про що будуть подані в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України, про що відповідач робить відповідну заяву.

Позивач у відповіді на відзив відповідача зазначає таке.

Положеннями пункту 4.17 розділу IV ПРРЕЕ встановлено, що за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

У п. 6.1. Комерційної пропозиції №4 від 10.06.2021 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п. 13.1 Комерційної пропозиції №4 від 10.06.2021 нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2022 № 413 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766" надано настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення (підпункт 16 п.1).

Позивачем взято до уваги вищезазначену постанову НКРЕКП та нараховану Відповідачу пеню за період з 23.11.2021 по 23.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 14.1 Комерційної пропозиції № 4 від 10.06.2021 передбачено, що, керуючись статтею 259 ЦК України сторони домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності:

строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років;

строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Отже, строки нарахування пені Позивачем не порушені.

Крім того, позивач звертає увагу суду на виняткові обставини, які склалися в ДПЗД "Укрінтеренерго" внаслідок несвоєчасної оплати боржниками, в тому числі і Відповідачем, заборгованості за спожиту електричну енергію.

Починаючи з 1 січня 2019 року і на цей час ДПЗД "Укрінтеренерго" є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника "останньої надії".

Суть діяльності постачальника "останньої надії" полягає в гарантованому постачанні електроенергії будь-яким споживачам всієї України, які втратили постачальника електричної енергії (міністерства, державні установи та підприємства, підприємства оборонно-промислового комплексу, комунальні підприємства, підприємства критичної інфраструктури, суб`єкти господарювання, фізичні особи- підприємці тощо).

Постачальник "останньої надії" - ключовий учасник ринку електричної енергії України, без якого неможливе нормальне функціонування ринку електричної енергії, та який виконує соціально важливу функцію на ринку електричної енергії та несе велике соціальне навантаження.

Положеннями статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник "останньої надії" - це електропостачальник, який за обставин, встановлених Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (90 календарних днів).

Отже, постачання електричної енергії споживачу, який з будь-яких причин не уклав договір на постачання електричної енергії з електропостачальником, є обов`язком, а не правом постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електроенергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Постачальник "останньої надії" виступає гарантом енергозабезпечення - забезпечує постачання споживачу, коли інші постачальники з тих чи інших причин цього робити не можуть. Від сталого функціонування постачальника "останньої надії" залежить діяльність всього енергоринку України.

Підприємство виконує повноваження покладені на нього Кабінетом Міністрів України, зокрема спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, в повному обсязі, особливо враховуючи введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на цей час.

Невиконання ДПЗД "Укрінтеренерго" спеціальних обов`язків постачальника "останньої надії" несе велику загрозу для енергетичної безпеки, як всієї України, так і європейського енергетичного простору, оскільки виконання функцій постачальника "останньої надії" є виключними умовами для забезпечення загальносуспільних інтересів всіх учасників ринку електричної енергії.

Через систематичне порушення платіжної дисципліни споживачами постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" втратило платоспроможність та знаходиться на межі банкрутства.

З метою стабілізації фінансового стану ДПЗД "Укрінтеренерго" Кабінетом Міністрів України 21 квітня 2023 року прийнята постанова № 363 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 483", якою на ДПЗД "Укрінтеренерго" з 1 квітня до 31 грудня 2023 року покладені спеціальні обов`язки із забезпечення безперебійного функціонування постачальника "останньої надії".

Підпунктом 3 пункту 9-1 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 483 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 р. № 859) визначено, що після погашення постачальником "останньої надії" заборгованості із заробітної плати, яка виникла протягом 2022 року, надходження, отримані постачальником "останньої надії" у вигляді пені та штрафів, спрямовувати виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.

Підпунктом 14 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, тому, у зв`язку тимчасовою забороною нарахування пені та штрафів споживачам та у зв`язку із відсутністю інших джерел для погашення податкового боргу, кошти, які надходять від споживачів у вигляді 15 % річних, інфляційних втрат ? спрямовуються виключно на погашення податкового боргу ДПЗД "Укрінтеренерго" на виконання вимог підпункту 3 пункту 9-1 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 483.

Станом на 16.12.2025 року заборгованість ДПЗД "Укрінтеренерго" перед Державним бюджетом України зі сплати частини чистого прибутку не погашена та складає 450,45 млн. грн.

Також слід зазначити, що ДПЗД "Укрінтеренерго" включено до Переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, затвердженого наказом Міненерго від 07.09.2022 року № 1-ДСК (в редакції наказу Міненерго від 31.07.2023 № 16-ДСК).

Відповідно до наказів Міністерства енергетики України від 11.08.2023 року №238 та від 27.07.2024 року № 272 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період" ДПЗД "Укрінтеренерго" включене до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

ДПЗД "Укрінтеренерго" просить суд звернути увагу, що невчасні розрахунки за електричну енергію споживачів постачальника "останньої надії" унеможливлюють своєчасну оплату Позивачем купованої електроенергії, послуг операторів системи розподілу та системи передачі, оплату підприємством податків, заробітної плати працівникам та інших обов`язкових платежів, що в свою чергу веде до накладання на підприємство штрафних санкцій, відкриття судових справ підприємствами, установами та організаціями, перед якими ДПЗД "Укрінтеренерго" не може виконати своєчасно договірні зобов`язання, а також збільшення податкового боргу.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на ринку електричної енергії.

Згідно із ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що є публічним договором приєднання.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) №312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).

Згідно із п. 1.2.9 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору, який є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством випадках.

Частиною 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями п. 6.2.4. ПРРЕЕ встановлено, що адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику послуг комерційного обліку.

Відповідно до п. 5 ч.3 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" Оператор системи розподілу зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором.

На підставі наданої Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" як Оператором системи розподілу (ОСР) інформації Шаргородська міська рада приєдналась до публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за фактом постачання електричної енергії такому споживачу у жовтні-листопаді 2021 року.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно наданих ОСР Звітів Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" сформувало акти купівлі-продажу електричної енергії на відповідний обсяг постачання за вищевказані періоди, а також рахунки на оплату, які направлено відповідачу на електронну пошту.

Згідно із п. 2.1. Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (Договір) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 5.8. Договору розрахунковим періодом за договором визначено календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.10. Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Так у п. 4.2. Комерційної пропозиції №4 від 10.06.2021 (додаток 1 до Договору) (Комерційна пропозиція) визначено, що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.

Рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику або засобами електронної пошти.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (п. 4.3).

За змістом п. 4.4. Комерційної пропозиції Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії за період жовтня-листопада 2021 року на загальну суму 117 199,88 грн не здійснив, що останній визнає за змістом поданого відзиву на позовну заяву.

При визнанні відповідачем позову в частині стягнення основного боргу, суд враховує таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки визнання позову в частині 117 199,88 грн основного боргу в порядку ст. 46 ГПК України викладено у відзиві на позовну заяву, підписаному керівником Шаргородської міської ради Барецьким В.І. (згідно відомостей ЄДРЮОФОПГФ), право якого на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено в силу посадового становища, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову у відповідній частині підлягає прийняттю господарським судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 117 199,88 грн основного боргу у повному обсязі.

Водночас за фактом прострочення виконання відповідачем основного зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Шаргородської міської ради:

інфляційні втрати у розмірі 66 416,58 грн. за період з 01.12.2021 по 31.08.2026,

пеню в розмірі 4 773,00 грн. за період з 23.11.2021 по 23.02.2022,

15 % річних у розмірі 83 287,34 грн. за період з 23.11.2021 по 31.08.2026,

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п.7.4. Комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

За приписами пп. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1. Комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Згідно із п.14.1 Комерційної пропозиції, керуючись статтею 259 ЦК України Сторони Договору домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності:

строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років;

строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" нарахування інфляційних втрат у розмірі 66 416,58 грн. за період з 01.12.2021 по 31.08.2026, пені в розмірі 4 773,00 грн. за період з 23.11.2021 по 23.02.2022, 15 % річних у розмірі 83 287,34 грн. за період з 23.11.2021 по 31.08.2026, судом було виявлено помилки в періодах нарахування щодо рахунку за листопад 2021 року, який з урахуванням положень комерційної пропозиції та умов договору щодо строків здійснення оплати, враховуючи направлення вказаного рахунку на електронну пошту (10.12.2021) повинен обраховуватись з 16.12.2021, однак суд зауважує, що на результат кінцевих нарахування така помилка не вплинула та нарахування перебувають в межах пред`явлених до стягнення позовних вимог.

Також, суд зауважує, що пред`являючи до стягнення з відповідача пеню в розмірі 4 773,00 грн. за період з 23.11.2021 по 23.02.2022, позивачем враховано положення Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2022 № 413 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 щодо зупинення нарахувань штрафних санкцій в період дії воєнного стану.

Крім того, суд зауважує, що як зазначено вище, п.14.1 Комерційної пропозиції, обумовлено встановлення збільшеного строку позовної давності, зокрема: строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Отже, позовна давність щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 4 773,00 грн. за період з 23.11.2021 по 23.02.2022, не сплила.

Щодо посилання відповідача на те, що інфляційні та відсотки річних слід обраховувати за три роки до подачі позову до суду (з 31.08.2023 по 31.08.2026), суд зауважує таке.

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, а тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, що не стосується однакового вирішення питання застосування строку позовної давності.

До вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат застосовується загальний строк позовної давності в три роки, про що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх правових висновках.

Суд зазначає, що установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 04.09.2025.

Подібні правові висновки висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат (01.12.2021-31.08.2026) та процентів річних (23.1.2021-31.08.2026) не сплила, то з урахуванням вищевикладеного позивачем не пропущений строк позовної давності щодо звернення з даним позовом до суду.

За таких обставин, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих за вказані вище періоди, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд бере до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас суд враховує:

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача.

Саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Поряд з цим інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора. Такі втрати входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом наданим ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне обмежити нарахування 15 % річних до розміру 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, стягненню з відповідача підлягають 66 416,58 грн - інфляційних втрат та 16 658,40 грн - відсотків річних.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 66 628,94 грн - відсотків річних слід відмовити, з підстав зменшення їх розміру судом.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме щодо: заборгованості за спожиту електричну енергію за період жовтень та листопад 2021 у розмірі 117 199,88 грн.; інфляційних втрат у розмірі 66 416,58 грн.; пені в розмірі 4 773,00 грн.; відсотків річних у розмірі 16 658,40 грн.

В решті вимог щодо стягнення з відповідача 66 628,94 грн - відсотків річних, позов задоволенню не підлягає, за наведених вище мотивів.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В даному випадку відповідачем позов визнаний до початку розгляду справи по суті у поданому відзиві на позовну заяву, тому позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % сплаченого судового збору пропорційно суми основного боргу, а саме в сумі 703,20 грн, в решті витрати на сплату судового збору в сумі 2 556,92 грн покладаються на відповідача.

В частині зменшення розміру відсотків річних витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Так, суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Керуючись ст. 2, 3, 12, 13, 42, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Шаргородської міської ради (вул. Героїв Майдану, 224, м. Шаргород, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23500, код ЄДРПОУ 04326253) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) 117 199,88 грн - основного боргу за спожиту електричну енергію у жовтні-листопаді 2021 року, 66 416,58 грн. - інфляційних втрат, 4 773,00 грн. - пені, 16 658,40 грн. - відсотків річних та 2 556,92 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 66 628,94 грн - відсотків річних.

4. Повернути Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) з Державного бюджету України 703,20 грн сплаченого судового збору за платіжною інструкцією №1205 (внутрішній номер 533703952) від 02.09.2026.

5. Світлокопія платіжної інструкції №1205 (внутрішній номер 533703952) від 02.09.2026 на суму 3 260,12 грн міститься у матеріалах справи № 902/1212/26.

6. Примірник даного рішення є підставою для повернення Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" судового збору у встановленому цим рішенням розмірі.

7. Копію рішення направити до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - kanc@uie.kiev.ua; Шаргородської міської ради - shmr23500@ukr.net.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.