Ухвала суду № 140698356, 13.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

13 жовтня 2026 р. Справа № 902/1780/25

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

від Боржника : ОСОБА_2 (в режимі відеоконференцзв`язку)

арбітражний керуючий Каратун Є.Є. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1780/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 06.05.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1780/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1780/25 арбітражного керуючого Каратуна Є.Є.. Призначено попереднє засідання у справі.

При цьому, 08.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

24.07.2026 року до суду від ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" надійшла заява б/н від 24.07.2026 року (вх. № 01-32/1079/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1780/25.

В зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву було розподілено судді Нешик О.С..

03.08.2026 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.

Водночас, 03.08.2026 року на підставі заяви судді Нешик О.С., згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену вище заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 04.08.2026 року, зокрема, заяву ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" б/н від 24.07.2026 року (вх. № 01-32/1079/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1780/25, прийнято до свого провадження. Призначено заяву ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" б/н від 24.07.2026 року (вх. № 01-32/1079/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1780/25 до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2026 р. о 10:30 год..

Також, ухвалою суду від 04.09.2026 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1780/25, яке призначено на 08.09.2026 року о 10:00 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату - 13.10.2026 р. в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явились арбітражний керуючий Каратун Є.Є. та представник Боржника.

При цьому, судом встановлено, що 05.10.2026 року до суду від арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 05.10.2026 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" по справі № 902/1780/25.

В судовому засіданні, керуючий реструктуризацією повідомив, що визнає заявлені вимоги в повному обсязі та зазначив, що заявлені Заявником витрати на правничу допомогу є завищеними, тому в цій частині поклався на розсуд суду.

Представник Боржника підтримав позицію арбітражного керуючого та заперечив щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що сума витрат на правничу допомогу має бути в розмірі 500,00 грн.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" б/н від 24.07.2026 року, 25.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Просто Кредит» (код ЄДРПОУ 43601144) (далі - Кредитодавець) та Боржником (далі - Позичальник) укладено договір позики № 147919 (далі - кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (п. 8.1. кредитного договору).

Відповідно до умов кредитного договору : сума кредиту 1500 грн; дата видачі кредиту 25.07.2023; строк платежу (дата повернення кредиту) 22.10.2023 включно; термін користування кредитом 90 календарних днів; плата за користування кредитом у вигляді процентів складає 2,20% в день; знижена % ставка складає 0,5 %, що надається на період з 25.07.2023 до 18.08.2023 включно.

Таким чином процентна ставка за користуванням кредитом з врахуванням знижки становить 1,70% (одна ціла, сім десятих відсотка). Проценти за цим договором нараховуються на залишок суми кредиту згідно Графіка платежів, за кожний день користування кредитом, включаючи дати отримання та повернення

Відповідно до п. 1.1.6. кредитного договору, кредит надається Позичальнику шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку Позичальника НОМЕР_2 .

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн, що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за кредитним договором.

На підтвердження перерахування кредитних коштів, Кредитор до заяви про грошові вимоги додав підтвердження від ТОВ "Фінансова компанія "Єдиний Простір" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі договору про переказ коштів № ПВ-08 від 05.10.2022 року укладеного з ТОВ "ФК Просто Кредит".

Разом з тим, до теперішнього часу Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Таким чином, заборгованість за договором, відповідно до розрахунку заборгованості (додається) становить 4 282,50 гривень, а саме : 1 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2 782,50 грн - заборгованість по процентам.

При цьому, 19.03.2026 року між ТОВ «ФК Просто Кредит» (далі- Клієнт) та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» (далі - Фактор) укладено договір факторингу № 19032026 (далі - договір факторингу), відповідно до якого ТОВ «ФК Просто Кредит» відступило своє право вимоги за договорами і, в тому числі, за договором позики № 147919 від 25.07.2023 р..

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

За умовами п. 2.1.3. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Відповідно до п. 2.3. договору факторингу, Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання Прав вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за договором з Боржником. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

З дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.

Таким чином, на підставі договору факторингу та Витягу з Реєстру прав вимог, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 4 282,50 гривень.

Крім того, 25.07.2023 між ТОВ «Іннова Фінанс» (нова назва ТОВ «Іннова-Нова», відповідно до повідомлення від 10.09.2025 за вих. № 251009-1) (код ЄДРПОУ 44127243) (далі - Товариство та/або Позикодавець) та Боржником (далі - Позичальник ) укладено договір надання грошових коштів у позику № 1069410723 (далі - кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов цього кредитного договору (розділ 1): Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 000 грн 00 коп (п. 1.1.1.). Тип кредиту - кредит. Строк позики кредиту (строк дії Договору) 15 днів (п. 1.1.2.). Процентна ставка - фіксована (п. 1.1.3.). Дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" - 0,01 % на день (3,65 % річних) (п. 1.1.4.). Процентна ставка Позаакційна (базова) - 2,99% на день (1 091,35 % річних) (п. 1.1.5.). Дата надання позики 25-07-2023 (п.1.3.1.). Дата повернення позики 09-08-2023 (п. 1.3.2.).

На період строку, визначеного п. 1.2. Договору, нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01% (з урахуванням Програми Лояльності ТОВ "Іннова Фінанс", Правил акції ТОВ " Іннова Фінанс" "Перший кредит") від суми Позики за кожний день користування Позикою (п. 1.4.).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку), уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору, сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: у: 02.09.2024 року або наступний за ним календарний день.

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн, що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за кредитним договором.

На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додав Підтвердження від ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі договору про надання фінансових платіжних послуг № 160523/1 від 16.05.2023, відповідно до якого на платіжну картку НОМЕР_2 здійснено перерахування коштів.

Станом на дату подання цієї заяви Боржник свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості (додається) за Боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 2 897,00 грн, з яких : 2 000,00 грн - заборгованість за тілом; 897,00 грн - заборгованість по процентам.

Разом з цим, 06.03.2026 між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» (надалі - Фактор ) та ТОВ «Іннова-Нова» (надалі - Клієнт) укладено договір факторингу № 06032026 (далі - договір факторингу), відповідно до якого ТОВ «Іннова-Нова» відступило своє право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп».

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

За умовами п. 2.1.3. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Відповідно до п. 2.3. договору факторингу, Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання Прав вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за договором з Боржником. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

У зв`язку з тим, що Реєстр прав вимоги до Договору факторингу містить інформацію по кредитах інших боржників, Витяг з реєстру боржників формується окремо з метою виконання вимог Закону України «Про захист персональних даних».

З метою дотримання вимог Закону України «Про захист персональних даних», до матеріалів справи додано копію Витягу з Реєстру прав вимог від 06.03.2026 за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р..

Водночас, з дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.

Таким чином, на підставі договору факторингу та Витягу з Реєстру прав вимог, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 2 897,00 грн.

Також, після відступлення права грошової вимоги, Боржником не здійснено жодного платежу щодо погашення існуючої заборгованості ні на рахунки кредитодавця, як первісного кредитора, ні на рахунки Кредитора по справі, що розглядається.

Крім того, у заяві вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат Кредитора загалом становить 12 324,80 грн та складає :

- витрати, які Кредитор поніс у вигляді суми судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора до боржника у розмірі 5 324,80 грн.;

- витрат, які Кредитор очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи, що становить суму на професійну правничу допомогу, яка згідно умов договору про надання правової допомоги становить 7 000 грн.

Поряд з цим, у заяві повідомлено, що Кредитор не має заінтересованості стосовно Боржника та Кредитор є незабезпеченим кредитором, адже заставне майно відсутнє.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до боржника, яким є ОСОБА_1 у розмірі 7 179,50 гривень заборгованості та судових витрат у розмірі 12 324,80 гривень, з яких : 5 324,80 грн - судовий збір та 7 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу; включити відповідні грошові вимоги кредитора до боржника до реєстру вимог кредиторів.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. б/н від 05.10.2026 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" по справі №902/1780/25, враховуючи, що заява направлена Кредитором 24.07.2026, керуючим реструктуризацією боргів Боржника встановлено, що заява подана з порушенням строків, визначених ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, отже у разі визнання ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» кредитором у справі № 902/1780/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , його вимоги будуть вважатись конкурсними без права вирішального голосу на зборах кредиторів.

Також, грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» за кредитними договорами у розмірі 7179,50 гривень визнаються керуючим реструктуризацією у повному обсязі.

Водночас, враховуючи загальний розмір грошових вимог Кредитора існують підстави вважати неспівмірними та нерозумними витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень, а заявлення таких витрат на професійну правничу допомогу можливо розцінити як додатковий спосіб отримання доходу з боку Кредитора.

На підставі вищевикладеного, керуючий реструктуризацією повідомляє, що грошові вимоги ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» у розмірі 7 179,50 гривень визнаються керуючим реструктуризацією Боржника у повному обсязі та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у черговості визначеній ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства без права вирішального голосу, а визначення розміру та розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу повинно здійснюватися судом за результатами розгляду справи.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 08.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" б/н від 24.07.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1780/25, надійшла до суду 24.07.2026 року за вх. № 01-32/1079/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 24.07.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 25.07.2023 року між ТОВ «ФК «Просто Кредит» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір позики № 147919 на описаних вище умовах, щодо надання кредиту в сумі 1500,00 грн (п. 1.1.1. договору, копія наявна у справі), який підписаний Позичальником унікальним ідентифікатором Н26.

Також, 25.07.2023 року між ТОВ "Іннова Фінанс" (Позикодавець/Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір надання грошових коштів у позику № 1069410723 (копія наявна у справі), на описаних вище умовах, щодо надання кредиту в сумі 2 000,00 грн (п. 1.1. договору, копія наявна у справі), який підписаний Позичальником одноразовим ідентифікатором qpuubrkjy 25.07.2023 14:11.

Разом з цим, Заявником долучені до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів:

- Пропозиція (оферта) на укладення електронного договору позики № 147919 від 25.07.2023 (підписана ОСОБА_1 унікальним ідентифікатором Н26);

- Додаток № 1 до договору позики № 147919 від 25.07.2023 року (Графік платежів, підписаний ОСОБА_1 унікальним ідентифікатором Н26);

- Додаток № 1 до договору № 1069410723 від 25.07.2023 року (Таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику, підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором qpuubrkjy 25.07.2023 14:11);

- Паспорт споживчого кредиту (підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором prn7iddh3, 25.07.2023 14:11).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо укладення та підписання згаданих вище договору позики та договору надання грошових коштів у позику із відповідними Товариствами.

Також, підписання Боржником - ОСОБА_1 унікальним ідентифікатором договору позики № 147919 від 25.07.2023 року (п. 8.1.) та договору надання грошових коштів у позику №1069410723 від 25.07.2023 року (п. 1.9.), узгоджується із умовами зазначених пунктів цих договорів та нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаним вище договору позики №147919 від 25.07.2023 року та договору надання грошових коштів у позику № 1069410723 від 25.07.2023 року, дійшов висновку, що останні за свою правовою природою та викладеними у них умовами є кредитними договорами, які укладені у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія «Єдиний Простір» повідомило довідкою № КД-000000869 від 20.03.2026 року (копія наявна у справі) ТОВ "ФК "Просто Кредит" про наступне.

ТОВ "Фінансова компанія «Єдиний Простір» (надалі - Установа), яка станом на дату здійснення платіжної операції, що зазначена в цій довідці діяла на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 27 квітня 2023 року № 21/763-рк), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ "ФК "Просто Кредит" (код за ЄДРПОУ 436011 44), відповідно до умов договору про переказ коштів № ПВ-08 від 05.10.2022 року, укладеного між Установою та ТОВ "ФК "Просто Кредит" та завершення наступних платіжних операцій : 1) Дата 25.07.2023 року; 2) Номер платежу b59cff00-ed8b-4799-bcc7-aebb3937ed5d; 3) Сума 1 500,00 грн; 4) Отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цій довідці ТОВ "Фінансова компанія «Єдиний Простір» картка - НОМЕР_2 , вказана у Розділі 9 «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» договору позики № 147919 від 25.07.2023 року, як рахунок Позичальника НОМЕР_2 .

При цьому, перерахування коштів від ТОВ "ФК "Просто Кредит" на платіжну картку НОМЕР_2 (MASTERCARD) ОСОБА_1, підтверджується копією платіжної інструкції (операція b59cff00-ed8b-4799-bcc7-aebb3937ed5d) від 25.07.2023 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія «Контрактовий дім" повідомило листом № 436026-1270610805-07052026 від 07.05.2026 року (копія наявна у справі) ТОВ "Іннова Фінанс" про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" № 160523/1 від 16.05.2023 та надає запитувану інформацію, а саме : № Транзакції 1270610805; сума 2 000,00 грн; Дата виконання платіжної операції 25.07.2023 14:11; Номер замовлення 30c3f36a-1dcd-4b6e-8d16-6cfca6888ac1; Номер картки НОМЕР_2 ; статус - виконано; Платник - ТОВ "ІННОВА ФІНАНС", ЄДРПОУ 44127243. Призначення платежу: "Видача кредитних коштів".

Слід зазначити, що вказана у даному листі ТОВ "Фінансова компанія «Контрактовий дім" картка - НОМЕР_2, вказана у Розділі 6 «Реквізити сторін» договору надання грошових коштів у позику № 1069410723 від 25.07.2023 року, як рахунок Позичальника НОМЕР_2 .

Водночас, суд зауважує, що описані вище довідка ТОВ "Фінансова компанія «Єдиний Простір» та лист ТОВ "Фінансова компанія «Контрактовий дім", підписані електронними підписами.

Згідно ч. 1 ст. 1076-9 ЦК України, за договором платіжного рахунку небанківський надавач платіжних послуг зобов`язується зараховувати на платіжний рахунок, відкритий користувачу платіжних послуг, кошти, що йому надходять, здійснювати з рахунку видачу готівкових коштів та виконувати інші платіжні операції, які має право здійснювати небанківський надавач платіжних послуг згідно з отриманою ним ліцензією на надання платіжних послуг.

За змістом чч. 1, 2, 3 ст. 1076-10 ЦК України, небанківський надавач платіжних послуг зобов`язаний виконувати для користувача платіжних послуг платіжні операції, передбачені для платіжних рахунків законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Небанківський надавач платіжних послуг зобов`язаний зарахувати кошти, що надійшли на рахунок користувача платіжних послуг, у день надходження до небанківського надавача платіжних послуг відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором платіжного рахунку або законодавством України.

Небанківський надавач платіжних послуг зобов`язаний за розпорядженням користувача платіжних послуг видати або перерахувати з платіжного рахунку кошти в день надходження до небанківського надавача платіжних послуг відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором платіжного рахунку або законодавством України.

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Суд, надавши оцінку, згаданим вище довідці № КД-000000869 від 20.03.2026 року та листу № 436026-1270610805-07052026 від 07.05.2026 року, дійшов висновку, що останні містять відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на платіжну картку Боржника № НОМЕР_2 , грошових коштів в сумі 1500,00 грн та в сумі 2 000,00 грн відповідно до договору позики № 147919 від 25.07.2023 року та договору надання грошових коштів у позику № 1069410723 від 25.07.2023 року.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, матеріалами справи у їх сукупності, підтверджується укладення Боржником із ТОВ "ФК "Просто Кредит" та ТОВ "Іннова Фінанс" зазначених вище договору позики та договору надання грошових коштів у позику, а також надання цими Товариствами кредитів згідно цих договорів Боржнику у відповідних сумах, які наведено вище.

Слід зазначити, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "ФК "Просто Кредит" та від ТОВ "Іннова Фінанс" по згаданим вище договорам.

Також, судом встановлено, що 19.03.2026 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "ФК "Просто Кредит" (Клієнт) укладено договір факторингу № 19032026 (копія наявна у справі), на описаних вище умовах.

Слід зазначити, що даний договір факторингу підписаний і скріплений електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК "Просто Кредит" через сервіс "Вчасно".

Також, 19.03.2026 р. між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК "Просто Кредит" обопільно скріплено електронними печатками і підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів за договором факторингу № 19032026 від 19.03.2026 р. (копія наявна у справі).

Водночас, згідно Витягу з Реєстру прав вимог від 19.03.2026 р. за договором факторингу № 19032026 від 19.03.2026 р. (копія наявна у справі), який скріплено електронними печатками і підписано через сервіс "Вчасно" ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК "Просто Кредит", за порядковим № 769 вказано Боржника - ОСОБА_1 Олександрівна (договір № 147919 від 25.07.2023 р., сума заборгованості по тілу - 1 500,00 грн; сума заборгованості по відсоткам - 2 782,50 грн). Загальна сума заборгованості 4 282,50 грн).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "ФК "Просто Кредит" грошові кошти в сумі 775 321,38 грн, в сумі 752 517,81 грн, в сумі 150 000,00 грн та в сумі 200 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а саме : № 1360 від 26.03.2026 р., № 159 від 28.04.2026 р., № 1651 від 09.06.2026 р., № 1630 від 02.06.2026 р., із призначенням платежу : часткова оплата згідно договору факторингу № 19032026 від 19.03.2026 р., без ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що 06.03.2026 року між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) та ТОВ "Іннова-Нова" (Клієнт) було укладено договір факторингу №06032026 (копія наявна у справі), на вказаних вище умовах.

Так, згідно наявного у справі Витягу з Реєстру № 2 прав вимог від 06.03.2026 р. за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" і ТОВ "Іннова-Нова" у сервісі Вчасно, за порядковим № 1673 вказано Боржника - ОСОБА_1 (кредитний договір № 1069410723 від 25.07.2023 р., загальна сума заборгованості 2 897,00 грн, з яких : 2000,00 грн - заборгованість по тілу; 897,00 грн - заборгованість по відсоткам).

При цьому, 06.03.2026 року між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" і ТОВ "Іннова-Нова" підписано та скріплено електронними печатками у сервісі Вчасно Акт прийому-передачі документів за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 року (копія наявна у справі).

Також, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "Іннова-Нова" грошові кошти в сумі 1 500 000,00 грн, в сумі 2 974 436,06 грн, в сумі 1 273 715,00 грн, в сумі 1 000 000,00 грн, в сумі 473 715,00 грн, в сумі 620 707,75 грн та в сумі 250 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а саме : № 1288 від 10.03.2026 р., № 1280 від 06.03.2026 р., № 1497 від 09.04.2026 р., № 1501 від 31.03.2026 р., № 1624 від 01.06.2026 р., № 1498 від 21.04.2026 р. та № 1668 від 11.06.2026 р., із призначенням платежу: оплата згідно договору факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р., без ПДВ.

Слід зазначити, що у розділі 6 "Реквізити сторін" договору надання грошових коштів у позику № 1069410723 від 25.07.2023 року, зазначено код ЄДРПОУ Позикодавця - ТОВ "Іннова Фінанс" 44127243 та у згаданому вище Витязі з Реєстру № 2 прав вимог від 06.03.2026 р. за договором факторингу № 06032026 від 06.03.2026 р., також вказано тотожний код ЄДРПОУ Клієнта - ТОВ "Іннова-Нова" 44127243.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявна копія листа ТОВ "Іннова-Нова" № 251009-1 від 10.09.2025 року, в якому повідомлено про зміну найменування ТОВ "Іннова Фінанс" на ТОВ "Іннова-Нова" з 08.09.2025 року.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять доказів щодо оспорювання чи недійсності зазначених вище договорів факторингу.

Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" права вимоги до боржника - ОСОБА_1 по зазначеним вище договору позики № 147919 від 25.07.2023 року та договору надання грошових коштів у позику № 1069410723 від 25.07.2023 року, які укладені останньою із ТОВ "ФК "Просто Кредит" та ТОВ "Іннова Фінанс" (ТОВ "Іннова-Нова") відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1077 ЦК України (в редакції на момент укладення договорів факторингу), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент укладення договорів факторингу), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України (в редакції на момент укладення договорів факторингу), сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі №916/3711/20).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20, Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012.

Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі описаних вище договорів факторингу набуло від ТОВ "ФК "Просто Кредит" та ТОВ "Іннова Фінанс" (ТОВ "Іннова-Нова") відповідні права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору позики № 147919 від 25.07.2023 року та договору надання грошових коштів у позику № 1069410723 від 25.07.2023 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за договором позики № 147919 від 25.07.2023 року ( ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "ФК "Просто Кредит", заборгованість складає в загальній сумі 4 282,50 грн, з яких : 1 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 782,50 грн - заборгованість за відсотками.

Слід зазначити, що заборгованість в загальній сумі 4 282,50 грн також вказана і в згаданому вище Витязі з Реєстру прав вимог від 19.03.2026 р. за договором факторингу №19032026 від 19.03.2026 року.

Принагідно, суд зважає на те, що відповідно до цього розрахунку заборгованості, заборгованість за відсотками в загальній сумі 2 782,50 грн, нарахована за період з 25.07.2023 року по 18.08.2023 року за зниженою процентною ставкою 1,70% від суми кредиту за кожний день, та за період з 19.08.2023 року по 22.10.2023 року (включно) за фіксованою процентною ставкою 2,20% від суми кредиту за кожний день, що узгоджується із умовами пп. 1.1.2., пп. 1.1.3. договору позики № 147919 від 25.07.2023 року.

При цьому, вказана сума заборгованості за відсотками, нарахована до відкриття провадження у справі № 902/1780/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 06.05.2026 року у цій справі).

Отже, суд, перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за договором позики № 147919 від 25.07.2023 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку загальна сума заборгованості в розмірі 4 282,50 грн, яка заявлена Заявником до визнання, відповідає умовам вказаного договору позики, наведеним нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.

Також, судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1069410723 від 25.07.2023 року (Позичальник - ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "Іннова-Нова", станом на 06.03.2026 року заборгованість складає в загальній сумі 2 897,00 грн, з яких : 2 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 897,00 грн - заборгованість по процентах.

Слід зазначити, що заборгованість в загальній сумі 2 897,00 грн також вказана і в згаданому вище Витязі з Реєстру № 2 прав вимог від 06.03.2026 р. за договором факторингу №06032026 від 06.03.2026 р..

Поряд з цим, згідно даного розрахунку заборгованості, заборгованість за процентами в сумі 897,00 грн нарахована за період з 25.07.2023 року по 07.08.2023 року за зниженою процентною ставкою 0,01% від суми кредиту за кожний день, та за період з 08.08.2023 року по 01.12.2025 року (включно) за базовою процентною ставкою 2,99% від суми кредиту за кожний день (з врахуванням проплат здійсних Боржником протягом цього періоду), що узгоджується із умовами пп. 1.1.4., пп. 1.1.5., п. 1.4., п. 1.5. договору надання грошових коштів у позику № 1069410723 від 25.07.2023 року.

Водночас, вказана сума заборгованості за процентами, нарахована до відкриття провадження у справі № 902/1780/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ухвала суду від 06.05.2026 року у цій справі).

Таким чином, суд, перевіривши вказаний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1069410723 від 25.07.2023 року, станом на 06.03.2026 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку загальна сума заборгованості в розмірі 2 897,00 грн, яка заявлена Заявником до визнання, відповідає умовам вказаного договору надання грошових коштів у позику, наведеним нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.

Разом з цим, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо погашення чи спростування Боржником заборгованості за договором позики № 147919 від 25.07.2023 року в сумі 4 282,50 грн та договором надання грошових коштів у позику №1069410723 від 25.07.2023 року в сумі 2 897,00 грн, яка загальній сумі складає 7 179,50 грн.

Також, суд звертає увагу на заявлені до визнання 7 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:

- довіреність від 21.04.2026 року щодо уповноваження ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвоката Остапченко Олену Василівну представляти інтереси Товариства у судах;

- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4244/10 від 22.07.2010 року, видане гр. ОСОБА_3 ;

- договір про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року, який укладено між Адвокатським об`єднанням "Квадра Право" (Адвокатське об`єднання) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Клієнт);

- Акт прийому - передачі наданих послуг від 24.07.2026 року до договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року, який підписано Адвокатським об`єднанням "Квадра Право" та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" і яким передбачено, що на виконання умов п. 2.1. Договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 р. Адвокатське об`єднання надало, зокрема, послуги відносно ОСОБА_1 на суму 7 000,00 грн (п. 2 цього Акту).

Також, у вказаному Акті зазначено, що Клієнт зобов`язаний оплатити послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Адвокатського об`єднання протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду щодо завершення процедури реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі.

Крім того, Заявником долучено до кредиторської заяви Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 24.07.2026 року на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 р..

Водночас, у цьому Детальному описі робіт (наданих послуг) зазначені тотожні відомості щодо наданих послуг, які перелічені у Акті прийому - передачі наданих послуг від 24.07.2026 року до договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року та за порядковим номером 2 вказано Боржника - ОСОБА_1 Олександрівна (підготовка, подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами та супроводження справи; вартість наданих послуг - 7 000,00 грн; витрачений час - 4 год.).

Разом з тим, договором про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року передбачені такі умови :

АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ надає правову (правничу, юридичну) допомогу Клієнту з приводу надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правовою характеру, захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у справах про банкрутство (визначених положеннями КУзПБ) згідно Реєстру боржників Клієнт зобов`язується оплатити надану правову (правничу, юридичну) допомогу та компенсувати всі фактичні витрати на її надання та витрат необхідні для виконання договору (п. 1.1.).

Вартість послуг щодо надання правової (юридичної) допомоги за цим Договором (послуги) визначається за домовленістю сторін та складається, зокрема, з наступного розрахунку : підготовка, подання до відповідного Господарського суду заяви з грошовими вимогами до Боржника та супроводження справи до затвердження плану реструктуризації - 7000,00 грн. Загальна сума за Договором складається з сум вказаних у Актах виконаних робіт, що є додатками до цього Договору та є невід`ємною його частиною (п.2.1.).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2027 року (п. 4.1.).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Дослідивши подані Заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 7 000,00 грн.

Отже, визнанню підлягають вимоги Заявника в розмірі 7 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 24.07.2026 року (вх. № 01-32/1079/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/1780/25, в повному обсязі, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 7 179,50 грн - заборгованості, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 24.07.2026 року (вх. № 01-32/1079/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1780/25, повністю.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (вул. Ірининська, буд. 5/24, офіс 89, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 7 179,50 грн - заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 7 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1780/25.

3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Каратуну Є.Є. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1780/25.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , представнику ОСОБА_1 адвокату Редьці М.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Каратуну Є.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" - legal@kredyt-kapital.com.ua; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" Панасюк Х.М. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "Юніт Капітал" - fincomunitcap@gmail.com; ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" - el.en.fkgroup@gmail.com; представнику ТОВ "ФК "Ел. Ен. Груп" адвокату Остапченко О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.