Рішення № 140697493, 24.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3837/26

Номер провадження2/711/2427/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О. А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди.

Позов обгрунтовує тим, що 29.10.2012 року ним укладено договір дарування нежитлового приміщеня першого поверху, по АДРЕСА_1 (площею 57,3 кв.м) ОСОБА_2 . Вказаний договір дарування №10296, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В.

Тож, з 29.10.2012 року і до цього часу власником нежитлового приміщеня першого поверху, по АДРЕСА_1 (площею 57,3 кв.м) є ОСОБА_2 .

Після відчуження приміщення він перестав бути його власником і відповідно не укладав з відповідачем індивідуальний договір приєднання про надання послуг з постачанн, послуги з постачання теплової енергії не отримував та не приєднувався до укладання договору на постачання теплової енергії.

Перехід права власності на опалюване приміщення до іншої особи - є тією обставиною, яка унеможливлює надання послуги з опалення цього приміщення - попередньому власнику, оскільки після відчудження опалювального приміщення, він перестав бути споживачем послуги з опалення цього приміщення, а новий власник даного приміщення став споживачем цієї послуги.

Незважаючи на те, що він з 29.10.2012 року не є власником вищевказаного приміщення та послуг з його опалення не отримує відповідач продовжує нараховувати йому оплату за послуги з опалення цього приміщення.

Оскільки він перестав бути споживачем послуги з опалення приміщення - направлення будь-яких претензій щодо кількості та якості цієї продукції є неможливим. Згідно чинного законодавства з претензіями щодо кількості, якості комунальної послуги звертається споживач цієї послуги, оскільки сама послуга надається, але не йому а новому власнику приміщення.

10.03.2026 року цінним листом з описом вкладення ним скеровано відповідачу заяву про здійснення перерахунку розміру плати за послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення нежитлових приміщень: АДРЕСА_1 ) у зв`язку із зміною власника, в якій повідомлено, що по договору дарування від 29.10.2012 року ним відчужено приміщення по АДРЕСА_1 (площею 57,3 кв.м.) та надав копію цього договору і просив здійснити перерахунок плати за послуги з постачання теплової енергії і заборгованості, яка обліковується за ним по цьому приміщенню.

Проте відповіді на час звернення з даним позовом до суду він не отримав, а відповідний перерахунок відповідачем так і не здійснено, що спонукає його звернутися за захистом своїх прав до суду.

Водночас ні договором ні законом не передбачено обов`язок колишнього власника приміщення оплачувати послуги з опалення відчуженого ним приміщення.

Послуга з теплопостачання нерозривно пов`язана з опалюваним приміщенням, а приміщення з власником.

При цьому саме на власника нерухомого майна покладено обов`язок щодо його утримання та оплати комунальних послуг, якщо інше не вбачається з правочинів, укладених між новим власником нерухомого майна та попереднім його власником, що за обставинами даної справи не мало місця і позивачем не доведено.

Також, протиправними діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, постійне перебування в стресовому стані, через протиправну поведінку відповідача щодо нього, зокрема, нарахування до оплати за послуги теплопостачання, яких він не отримував значних сум заборгованості та не здійснення відповідачем перерахунку вартості цих послуг, навіть після його звернення до відповідача з відповідною заявою.

Такі дії відповідача змусили його вжити додаткових заходів для організації свого життя та захисту порушених прав.

Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює в 200 000 грн.

Просить суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» код ЄДРПОУ ВП 33282969 здійснити перерахунок розміру плати за комунальну послугу з теплопостачання (опалення) нежитлового приміщення першого поверху по АДРЕСА_1 (площею 57,3 кв.м.) ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.04.2026 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2026 року, яка постановлена без оголошення перерви в судовому засіданні та занесена до протоколу судового засідання №6945918 від 20.08.2026 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.

18.05.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, в яких представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також у вказаних поясненнях представник відповідача надав відповіді на питання позивача, які він у відповідності до ст. 93 ЦПК України, поставив відповідачу у позовній заяві.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, справу просив розглянути у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій справу просив розглянути у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Судом встановлено, що 29.10.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якій на день підписання цього договору виповнилося повних п`ятнадцять років, що діє сама, але за згодою матері ОСОБА_3 був укладений договір дарування нежитлових приміщень.

Згідно п.1 договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла в дар нежитлові приміщення першого поверху з №34-1 по №34-7, загальною площею 57,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.7 договору право власності на нежитлові приміщення виникає у ОСОБА_2 після державної реєстрації його в КП «ЧООБТІ».

Договір посвідчений Романій Н.В., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу 29.10.2012 року за реєстровим № 10296.

Також суд звертає увагу на те, що у договорі зазначено, що цей договір підлягає державній реєстрації. Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на нежитлове приміщення підлягає державній реєстрації у КП «ЧООБТІ».

Так, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просить суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» код ЄДРПОУ ВП 33282969 здійснити перерахунок розміру плати за комунальну послугу з теплопостачання (опалення) нежитлового приміщення першого поверху по АДРЕСА_1 (площею 57,3 кв.м.) ОСОБА_1 та стягнути моральну шкоду, посилаючись на те, що він не є власником нежитлового приміщення та не отримує послуги відповідача з постачання теплової енергії.

На підтвердження позовних вимог, позивачем до позовної заяви додана копія договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.10.2012 року, копія рахунку-фактури №94 від 31.01.2026 року, копія заяви позивача директору ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу ПАТ «Черкаське хімволокно» від 09.03.2026 року.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п.2,5,6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, відповідно до ч.2 статті 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Як вбачається з рахунку-фактури №94 від 31.01.2026 року, позивачу за січень місяць 2026 було нараховано 5 388,96 грн.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 від 09.03.2026 року. він повідомив ПрАТ «Черкаське хімволокно про те, 29.10.2012 року ним укладено договір дарування нежитлових приміщень першого поверху по АДРЕСА_1 (площею 57,3 кв.м.). Враховуючи, що з моменту відчуження вищевказаних приміщень він не отримує послуги ВП «Черкаська ТЕЦ», відповідні послуги отримує новий власник ОСОБА_2 , просить провести відповідний перерахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

Разом з тим, суд враховує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.12.2021 року (справа №711/5963/21) стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ 00204033, м.Черкаси, просп. Хіміків, 76) заборгованість за поставлену теплову енергію та внески у розмірі 16073грн. 43 коп., судовий збір у розмірі 2270грн. 00коп., а всього - 18343грн. 43коп.

У цьому рішенні суду зазначено наступне:

-«відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що він не є споживачем послуг, оскільки ніякого відношення до приміщення за вказаною адресою не має; вважає договір закінченим; підприємство не зверталося щодо укладання нового договору з іншим власником нежитлових приміщень. Зазначив, що оплату після закінчення договору він не здійснював, але це довести не може. Вважає, що позивач знав про нового власника приміщень, але довести перед судом про це не може. Погодився з тим, що він дійсно відмовився підписувати додаток №1 до договору.»

Цим судовим рішенням встановлено, що:

-«між Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно», в особі директора відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_1 , з другої сторони, 08.10.2012 року був укладений договір № 788 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

При цьому, відповідачем були надані документи задля укладання цього договору: заява, від 05.10.2012р., договір купіль-продажу нежитлових приміщень від 10.07.2008р., технічний паспорт, документи, що посвідчують фізичну особу споживача. Місцем надання товару у вигляді теплової енергії є нежитлові приміщення, що по АДРЕСА_1 (приміщення магазину, як вказано у заяві ОСОБА_1 від 05.10.2012р.).

Згідно із п.1.1 вищевказаного договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Постачання теплової енергії здійснювалось за адресою, вказаною у додатку №1 до договору».

-«також встановлено, що визнається відповідачем, при підписанні договору він відмовився підписувати додаток 1, не надавши свої пропозиції, про що було складено акт від 08.10.2012р. Додатково додаток 1 (обсяги постачання теплової енергії та умови припинення подачі теплової енергії) надсилався відповідачу рекомендованим листом 21.02.2014р., який ним отримано 24.02.2014р., про що свідчить повідомлення рекомендованого листа №1801803447256.

Твердження відповідача в судовому засіданні про те, що у цьому повідомленні не його підпис, не знайшли свого підтвердження, оскільки мається відмітка про те, що поштове підправлення отримано особисто адресатом».

-«відповідно до договору дарування №10296, посвідченого 29.10.2012р. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., власником нежитлових приміщень першого поверху, що по АДРЕСА_1 (площею 57,3 кв.м) стала ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності від 03.12.2021р.

При цьому, учасники справи зазначили, що відсутні підстави для залучення ОСОБА_2 до участі у розгляді справи як співвідповідача та/або третьої особи.

Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що позивачу було відомо про зміну співвласника нерухомого майна, за адресою якого підприємством позивачем по справі надається товар у вигляді теплової енергії, незважаючи на його обов`язок, передбачений п.3.2.5 договору №788.

Також, як на думку суду, безпідставними є доводи відповідача про те, що договір є припиненим у 2012 році, враховуючи норми розділу 10 договору №788, надання товару позивачем, відсутність відмови від отриманні товару та фактично вчинені відповідачем, як стороною договору дії - здійснені після 2012 року, в т.ч. і в 2019 році оплати за отриманий товар по договору. Крім того, відповідачем не доведено ту обставину, що платежі у більшому розмірі здійснювалися наперед (майбутні нарахування). Отже, як на думку суду, договір є чинним зокрема, станом на квітень 2021р., на який нарахована заборгованість».

Також, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2025 року (справа №711/3782/25) стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) станом на лютий 2025 року у розмірі 49 959,43 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., а всього 52 987,43 грн.

Цим рішенням встановлено, що «08.10.2012 між ПАТ «Черкаське хімволокно, в особі директора ВП «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» Бондаренка Д.В., та ОСОБА_1 укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 788, відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно з Додатком № 1 до Договору № 788 від 08.10.2012 теплопостачання здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 .

В розділі 10 Договору № 788 від 08.10.2012 сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012. (пункт 10.1.) Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення судом; ліквідації сторін; договір може бути розірваний у разі відсутності оплати за використану теплову енергію у встановлені п. 6.2 договору терміни (пункт 10.2.). Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 10.3.). Договір вважається щорічно пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.4.).

В подальшому, 13.11.2021 укладений між сторонами Договір № 788 від 08.10.2012 фактично був замінений на Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.12.2021 по справі № 711/5963/21, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27.04.2022, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за поставлену теплову енергію та внески у розмірі 16 073,43 грн., судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., а всього 18 343,43 грн.

У період з січня 2022 року по лютий 2025 року включно позивачем надавалася відповідачу послуга з постачання теплової енергії, що підтверджується рахунками-фактурами: № 380 від 31.01.2022, № 1205 від 28.02.2022, № 2181 від 31.03.2022, № 3034 від 30.04.2022, № 3481 від 31.05.2022, № 4228 від 30.06.2022, № 4873 від 31.07.2022, № 5400 від 31.08.2022, № 6020 від 30.09.2022, № 6354 від 31.10.2022, № 7004 від 30.11.2022, № 7784 від 31.12.2022, № 90 від 31.01.2023, № 953 від 28.02.2023, № 5211 від 31.03.2023, № 7838 від 30.04.2023, № 9125 від 31.05.2023, № 10365 від 30.06.2023, № 11561 від 31.07.2023, № 12740 від 31.08.2023, № 13872 від 30.09.2023, № 14706 від 31.10.2023, № 15596 від 30.11.2023, № 18268 від 31.12.2023, № 98 від 31.01.2024, № 1082 від 29.02.2024, № 2062 від 31.03.2024, № 3049 від 30.04.2024, № 4039 від 31.05.2024, № 5867 від 30.06.2024, № 6691 від 31.07.2024, № 7503 від 31.08.2024, № 8311 від 30.09.2024, № 9136 від 31.10.2024, № 10023 від 30.11.2024, № 11017 від 31.12.2024, № 91 від 31.01.2025.

Згідно з листом приватного виконавця Недоступа Д.М. № 74925 від 21.10.2025 на його виконанні перебувало виконавче провадження № 71679979 з примусового виконання виконавчого листа № 711/5963/21 від 21.11.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованості за поставлену теплову енергію та внески у розмірі 16 073,43 грн., судового збору у розмірі 2 270,00 грн., а всього 18 343,43 грн. 01.05.2023 стягнуті з боржника кошти в сумі 18 343,43 грн. були перераховані на рахунок ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ», а виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Згідно з пунктом 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021), фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, 13.10.2021 позивач опублікував на офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору відповідач продовжував споживати поставлену позивачем теплову енергію без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, у відповідності до частини 5 статті 13 Закону України «При житлово-комунальні послуги» між сторонами було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Суд не приймає доводи відповідача про припинення дії Договору № 788 від 08.10.2012, оскільки рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.12.2021 у справі № 711/5963/21, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27.04.2022, встановлено його чинність станом на квітень 2021 року.

Щодо доводів представника відповідача про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по справі, оскільки власником приміщення є інша особа, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Згідно з абзацом 12 пункту 45 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21.08.2019, індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Крім того, обов`язок споживача повідомляти виконавця комунальної послуги про зміну користувачів приміщень передбачений також пунктом 3.2.5 Договору № 788 від 08.10.2012.

Таким чином, ОСОБА_1 , як сторона договору зобов`язаний був, в разі зміни власника нежитлового приміщення, надати виконавцю комунальних послуг, в даному випадку ВП «Черкаська ТЕЦ», заяву про зміну власника нежитлового приміщення разом із витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Між тим, як встановлено судом та не спростовано представником відповідача, у встановленому чинним законодавством порядку відповідач не повідомляв ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» про зміну власника нежитлового приміщення.

Факт перебування відповідача на службі в ДПСУ не звільняє його, як особі на яку оформлений договір, від обов`язку оплачувати спожиті послуги, якщо приміщення не було відключено від мереж у встановленому порядку і послуги продовжували надаватися».

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС ВС від 19.12.2019 по справі №520/11429/17).

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: - обставина встановлена судовим рішення; - судове рішення набрало законної сили; - у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).

Таким чином, судами встановлено, що раніше укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 788 від 08 жовтня 2012 року (який діяв станом на квітень 2021 року), було фактично замінено на Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (дата публікування на офіційному сайті виконавця послуги 13.10.2021 року), шляхом акцепту публічної оферти.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до абз. 12 п. 45 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21 серпня 2019 р., індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до абз. 12 п. 45 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» № 1182 від 11 грудня 2019 р., індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Чинним законодавством України передбачено порядок зміни особи, визначеної договором, в якості індивідуального споживача та, відповідно, відповідальної за сплату спожитих житлово-комунальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_1 , як сторона договору зобов`язаний був, в разі зміни власника нежитлового приміщення надати виконавцю комунальних послуг, в даному випадку ВП "Черкаська ТЕЦ", заяву про зміну фактичного власника нежитлового приміщення разом із витягом з Реєстру речових прав на нерухоме майно. Всупереч вимог чинного законодавства України, ОСОБА_1 не надав стороні ВП "Черкаська ТЕЦ" жодних документів спрямованих на зміну особи, відповідальної за сплату спожитих житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629, договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач, фактично споживши вищезазначені послуги, не надсилав відпповідачу жодних скарг чи претензій (передбачених п. 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 не дотримався умов чинного законодавства щодо розторгнення договору або ж зміну особи, відповідальної за сплату спожитих житлово-комунальних послуг, відтак договір дійсний до сьогоднішнього часу.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою КМУ № 1145 від 27 грудня 2018 року (надалі по тексту Порядок), у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач або управитель багатоквартирного будинку (за дорученням співвласників багатоквартирного будинку в разі прийняття ними відповідного рішення) має право викликати виконавців комунальних послуг (їх представників) для перевірки якості та/або кількості наданих послуг.

Відповідно до п. 4 Порядку, для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, або через Єдину платформу (за наявності електронного кабінету) з претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг.

Відповідно до п. 7 Порядку, у разі необхідності проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком споживач зобов`язаний забезпечити виконавцю комунальної послуги (його представнику) або управителю багатоквартирного будинку доступ до житла, іншого належного такому споживачу об`єкта нерухомого майна у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги. За результатами перевірки складається акт-претензія за формою згідно з додатком.

Відповідно до п. 10 Порядку, у разі неприбуття виконавця комунальної послуги (його представника) або управителя багатоквартирного будинку в установлений договором про надання відповідних послуг строк для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим зазначеним договором, чи необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо він підписаний споживачем та не менш як двома іншими споживачами відповідної послуги, які проживають у сусідніх будівлях (у приміщеннях - у разі, коли послуга надається у багатоквартирному будинку). Акт-претензія надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю багатоквартирного будинку рекомендованим листом.

В матеріалах справи відсутній акт-претензії як єдиний доказ ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг. Враховуючи вище викладене, стороною позивача не підтверджено порушення його прав як споживача житлово-комунальних послуг.

За таких обстави суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги позивача про зобов`язання Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» код ЄДРПОУ ВП 33282969 здійснити перерахунок розміру плати за комунальну послугу з теплопостачання (опалення) нежитлового приміщення першого поверху по АДРЕСА_1 (площею 57,3 кв.м.) ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., то вказана вимога не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21), абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. BULGARIA, № 68490/01, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначалося вище, сторона Відповідача в повному обсязі виконало обов`язок із постачання теплової енергії за нежитловим приміщення за адресою АДРЕСА_1 у відповідності до договору укладеного між ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» та ОСОБА_1 . Враховуючи відсутність протиправної поведінки Відповідача, ОСОБА_1 не було нанесено жодної моральної шкоди.

Нанесення моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовує необхідністю вжиття додаткових заходів для організації свого життя, захисту порушених прав.

На підтвердження даних обставин Позивачем не надано жодного належного, достовірного та допустимого доказу. Позивачем не встановлено наявність будь-яких душевних переживань, фізичного болю або/та інших немайнових втрат, спричиненими неправомірними діями Відповідача.

Підсумовуючи вище викладене, вважаємо за необхідне, відмовити в задоволенні позовних вимог із стягнення моральної шкоди в повному обсязі.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору під час подачі позовної заяви, а в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати слід покласти за рахунок держави.

На підставі наведеного, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280, 281, 352, 354, 355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників :

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», ЄДРПОУ 00204033, місце знаходження: проспект Хіміків,76, м. Черкаси.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складене 24.09.2026 року.

Головуючий: Р. В. Демчик