Рішення № 140697383, 19.10.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

19.10.2026 Справа № 381/1034/26

2-др/696/15/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі головуючої-судді Білопольської Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка, без повідомлення (виклику) сторін, заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пилипенко Дар`ї Андріївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Представник відповідача ОСОБА_1 адвоката Пилипенко Д.А. через систему «Електронний суд» подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача ТОВ «Споживчий центр» понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9 037,50 грн.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 3 000 (три тисячі) грн заборгованості за кредитним договором (кредитної лінії) (оферта) № 09.02.2025-100000576 від 09 лютого 2025 року, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору в сумі 1 058 (одна тисяча п`ятдесят вісім) грн 42 (сорок дві) коп.

У решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.».

Таким чином, розмір стягнення з відповідача становить 39,75% від заявлених позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» стороною відповідача було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 очікував понести в зв`язку з розглядом справи № 381/1034/26, у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн та повідомлено (заявлено), що відповідні докази буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так, доказами понесення відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу є: договір № 10 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2026 року; акт № 1 наданих послуг від 19 серпня 2026 року, що є додатком № 1 до договору № 10 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2026 року; довідка № 1 від 19 серпня 2026 року, що є додатком № 2 до договору № 10 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2026 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 4626 від 27 січня 2026 року; ордер № 1417710 від 03 серпня 2026 року.

На підставі викладеного, представник відповідача просить стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені під час розгляду справи, в розмірі 9 037,50 грн.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2026 року заяву прийнято до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додатки до неї, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом при ухваленні судового рішення не вирішено питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Це питання може бути вирішено шляхом постановлення додаткового судового рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Пилипенко Д.А. надано: договір № 10 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2026 року; акт № 1 наданих послуг від 19 серпня 2026 року, що є додатком № 1 до договору № 10 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2026 року; довідка № 1 від 19 серпня 2026 року, що є додатком № 2 до договору № 10 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2026 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 4626 від 27 січня 2026 року; ордер № 1417710 від 03 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом положень ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами тощо.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги, не потрібен (постанова Верховного Суду від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем адвокату сплачено 15 000,00 грн за надану професійну правничу допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

У постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у рішенні «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням положень наведених норм, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що з позивача ТОВ «Споживчий центр» на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути у відшкодування витрат на правничу допомогу грошові кошти в сумі 5 000,00 грн, що відповідає співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг в суді, критеріям розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пилипенко Дар`ї Андріївни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 381/1034/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Білопольська