Рішення № 140697194, 16.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5639/26провадження №: 2/398/4861/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"16" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», представник позивача - адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 24 серпня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 17375 від 21.01.2021 у розмірі 5 950,00 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.01.2021 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та відповідач уклали в електронній формі кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 1 000,00 грн строком на 18 днів із сплатою процентів за ставкою 2,5 % на день. Відповідач зобов`язань не виконав. Право вимоги за договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022. За розрахунком позивача, станом на 01.06.2026 заборгованість становить 5 950,00 грн і складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 1 000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами - 4 950,00 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 12 жовтня 2026 року.

09 жовтня 2026 року представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат із доказами їх розміру.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві та заяві від 09.10.2026 він просив розглядати справу за відсутності представника позивача, а в разі неявки відповідача - ухвалити заочне рішення. Хоча це прохання сформульоване з посиланням на розгляд справи в загальному позовному провадженні, суд вважає, що воно свідчить про відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи незалежно від форми провадження (п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України). Неявка у судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 223 ЦПК України). Наслідки, передбачені ч. 5 ст. 223 ЦПК України, настають лише в разі повторної неявки позивача і не застосовуються, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тому суд розглядає справу за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи він повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової повістки разом із копією ухвали про відкриття провадження рекомендованим поштовим відправленням за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її зареєстрованого місця проживання є днем вручення судової повістки. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву на позов, заяв чи клопотань не подав.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись ст. 280-281 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося, а відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

21 січня 2021 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 17375. Відповідач підписав договір і додаток № 1 до нього електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL5936. Згідно з довідкою ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» про ідентифікацію цей ідентифікатор надіслано 21.01.2021 на номер телефону НОМЕР_1 , який відповідач зазначив у реквізитах договору.

Договором встановлені такі умови кредитування:

- сума кредиту - 1 000,00 грн (п. 1.1 Договору);

- строк кредитування - 18 днів, до 07.02.2021; строк дії договору - 18 днів (п. 1.2 Договору);

- процентна ставка - фіксована, 2,5 % на добу (912,5 % річних) від суми кредиту (п. 1.3 Договору);

- порядок нарахування процентів - за фактичну кількість днів користування кредитом з дня його надання до дня повного погашення заборгованості (п. 2.3 Договору);

- порядок повернення - згідно з Графіком розрахунків (Додаток № 1 до Договору) одним платежем у сумі 1 450,00 грн, з яких 1 000,00 грн - сума кредиту та 450,00 грн - проценти за 18 днів користування кредитом;

- право клієнта продовжити строк надання кредиту, сплативши не пізніше останнього дня строку повернення кредиту нараховані проценти в повному обсязі (п. 3.3.3 Договору);

- відповідальність за прострочення - пеня в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 100 календарних днів (п. 4.3 Договору).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» здійснило безготівкове перерахування кредитних коштів у розмірі 1 000,00 грн на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , реквізити якої позичальник самостійно вказав у розділі 7 Договору. Ця обставина підтверджується наданою позивачем інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» (платіжний сервіс «Platon») вих. № 1352/06 від 29.06.2026. Згідно з цим документом транзакцію з видачі кредиту за договором № 17375 на суму 1 000,00 грн успішно проведено 21.01.2021 о 17:40:06 на зазначену платіжну картку (номер транзакції - 31124-36020-93483, емітент картки - PRIVAT BANK).

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунку за кредитним договором за період з 21.01.2021 по 01.06.2026 відповідач платежів у рахунок погашення кредиту не здійснював. Станом на 01.06.2026 обліковується заборгованість на загальну суму 5 950,00 грн, яка складається з:

- простроченої заборгованості за сумою кредиту - 1 000,00 грн;

- простроченої заборгованості за процентами - 4 950,00 грн.

Заборгованість за комісією, штрафами та пенею не обліковується. Заявлена сума процентів відповідає нарахуванню за ставкою 2,5 % на добу на суму кредиту 1 000,00 грн за 198 днів, тобто з 21.01.2021 по 06.08.2021 (25,00 грн х 198 днів = 4 950,00 грн). З них у межах строку кредитування (з 21.01.2021 по 07.02.2021, 18 днів) нараховано 450,00 грн, після його спливу (з 08.02.2021 по 06.08.2021, 180 днів) - 4 500,00 грн. Після переходу права вимоги новий кредитор ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» додаткових нарахувань процентів чи штрафних санкцій не здійснював.

Перехід права вимоги

17 лютого 2022 року ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (Фактор) та ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (Клієнт) уклали договір факторингу № 02-17/02/2022 про відступлення прав грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників, за ціну 507 721,66 грн, що сплачується двома частинами (п. 1.2, 7.1, 7.2 договору факторингу). У Витязі з Реєстру боржників до цього договору зафіксовано заборгованість відповідача за договором № 17375 від 21.01.2021 (дата закінчення договору - 07.02.2021) у розмірі 5 950,00 грн (1 000,00 грн - тіло кредиту, 4 950,00 грн - проценти). Першу частину ціни в розмірі 253 860,83 грн позивач сплатив 21.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 3669.

12 жовтня 2022 року сторони уклали додаткову угоду до договору факторингу про заміну первісного зобов`язання новим (новація), якою предмет договору змінено з послуг факторингу на відступлення права вимоги за кредитними договорами на підставі ст. 512 ЦК України за тією ж ціною 507 721,66 грн. Відступлення прав вимоги здійснюється після сплати другої частини ціни - 253 860,83 грн (п. 1, 3.2, 4 додаткової угоди). Оплатність відступлення підтверджується платіжною інструкцією № 3877 від 12.10.2022 про перерахування позивачем на рахунок ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 253 860,83 грн з призначенням платежу «остаточний розрахунок за відступлення права грошової вимоги згідно додаткової угоди від 12.10.22 до договору факторингу № 02-17/02/2022».

Первісний кредитор ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» є фінансовою установою згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ФК № 1313 від 11.01.2020, зазначеним у договорі факторингу та додатковій угоді.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі договору про надання фінансового кредиту № 17375 від 21.01.2021, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі зі строком кредиту та розміром процентів, і погодився з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL5936, надісланим на зазначений ним у договорі номер телефону, що за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Належне виконання первісним кредитором свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів у розмірі 1 000,00 грн підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» про успішне проведення 21.01.2021 транзакції з видачі кредиту на платіжну картку, реквізити якої відповідач зазначив у договорі. Цей документ узгоджується з договором за датою, сумою, номером договору та реквізитами картки. Відповідач цих обставин не спростував.

Оцінюючи розмір заборгованості, суд виходить з такого. Основна сума боргу (тіло кредиту) у розмірі 1 000,00 грн є доведеною та підлягає стягненню: строк її повернення настав 07.02.2021, а доказів погашення відповідач не надав.

Вирішуючи вимогу про стягнення процентів, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України; в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 54). Велика Палата відхилила аргументи про те, що кредитор має право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості (п. 55).

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування залежить від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. Судам необхідно тлумачити умови договору та визначати, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (п. 128).

За умовами договору кредит надано строком на 18 днів, до 07.02.2021, і такий самий строк має договір (п. 1.2). Пункт 2.3 договору передбачає нарахування процентів «за користування кредитом» до дня повного погашення заборгованості. Ця умова розміщена в розділі договору про порядок нарахування процентів і сплати заборгованості та визначає плату за користування кредитом. Відповідальність за прострочення сторони визначили окремо - у п. 4.3 договору у вигляді пені. Отже, п. 2.3 не є умовою про проценти як міру відповідальності у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Продовження строку кредитування не відбулося. Пункт 3.3.3 договору надавав позичальнику право продовжити строк надання кредиту за умови сплати не пізніше останнього дня строку нарахованих процентів у повному обсязі, проте жодних платежів відповідач не здійснював. Додаткових угод про зміну строку кредитування сторони не укладали, а в реєстрі боржників датою закінчення договору зазначено 07.02.2021. Інших підстав для нарахування процентів після 07.02.2021 позивач не навів і доказів їх існування не надав.

За таких обставин право нараховувати проценти за користування кредитом припинилося 07.02.2021. З відповідача підлягають стягненню проценти за строк кредитування з 21.01.2021 по 07.02.2021 у розмірі 450,00 грн (1 000,00 грн ? 2,5 % ? 18 днів), що відповідає графіку розрахунків. Проценти в розмірі 4 500,00 грн, нараховані за період з 08.02.2021 по 06.08.2021, стягненню не підлягають. Вимог про стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Перевіряючи повноваження позивача як нового кредитора, суд встановив, що перехід до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги до відповідача підтверджений сукупністю доказів: договором № 02-17/02/2022 від 17.02.2022, додатковою угодою до нього від 12.10.2022, якою сторони замінили факторинг відступленням права вимоги за ст. 512 ЦК України (новація), витягом із реєстру боржників з індивідуалізацією боржника та розміру його заборгованості, а також платіжними документами від 21.02.2022 і 12.10.2022, що підтверджують повну оплату відступлення. Отже, позивач набув статусу нового кредитора. Водночас до нього перейшли права первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент їх переходу (ст. 514 ЦК України). Оскільки первісний кредитор не мав права нараховувати проценти за користування кредитом після спливу строку кредитування, включення суми таких процентів (4 500,00 грн) до реєстру боржників не породжує в позивача права вимагати їх сплати. Після набуття права вимоги позивач додаткових нарахувань не здійснював.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування нарахувань, не подав власного контррозрахунку та не надав доказів погашення боргу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 1 450,00 грн, яка складається з: 1 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 450,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом. У задоволенні вимоги про стягнення процентів у розмірі 4 500,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 11778 від 17.08.2026). Позовні вимоги задоволено на суму 1 450,00 грн із заявлених 5 950,00 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 648,82 грн (2 662,40 грн ? 1 450,00 / 5 950,00).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 01.06.2026, укладений з адвокатом Пархомчуком С.В. (погодинна оплата - 3 000,00 грн за годину), акт про отримання правової допомоги від 30.09.2026 з описом наданих послуг загальною тривалістю 5 годин і вартістю 15 000,00 грн, а також канцелярських витрат на суму 500,00 грн, рахунок № 30.09.2026-158 та платіжну інструкцію від 30.09.2026 про сплату 15 500,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Водночас за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок довести їх неспівмірність. Відповідач такого клопотання не заявляв. Однак ці норми не вичерпують повноважень суду щодо розподілу судових витрат. Незалежно від заперечень сторони суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат за ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а за ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює розмір витрат на підставі поданих сторонами доказів. Тобто в цій справі йдеться не про зменшення витрат за клопотанням сторони, а про визначення судом тієї частини витрат, яка є обґрунтованою та пропорційною і тому підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Розмежування цих повноважень суду здійснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) щодо аналогічних положень ст. 126, 129 ГПК України. Вона зазначила, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на правничу допомогу з власної ініціативи (п. 106). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись визначеними законом критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу; розмір відшкодування таких витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору (п. 119, 120). Такий самий підхід викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, у яких також зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час і ринкові ціни адвокатських послуг.

Щодо цивільного судочинства Верховний Суд в ухвалі від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425ск23) зазначив, що суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України. Часткова відмова у відшкодуванні таких витрат з підстав їх непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть тоді, коли відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат. Застосовуючи такий підхід, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21 погодився з частковою відмовою у відшкодуванні витрат за відсутності клопотання іншої сторони, оскільки інформація про характер і обсяг виконаної адвокатом роботи не відповідала критерію розумності та була неспівмірною з обсягом послуг і витраченим часом, а в додатковій постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 за відсутності заперечень іншої сторони обмежив розмір цих витрат з огляду на їх непропорційність до предмета спору та розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) і критерію розумності їх розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед» проти України», заява № 19336/04, п. 268); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Заявлена сума 15 500,00 грн у 2,6 раза перевищує ціну позову і майже в 11 разів - суму обґрунтованих позовних вимог. Справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для справ цієї категорії, а адвокат позивача участі в судовому засіданні не брав. Іншим процесуальним документом, поданим адвокатом до суду, є лише заява про розподіл судових витрат. Канцелярські витрати у сумі 500,00 грн не є гонораром адвоката, а доказів їх фактичного здійснення не надано. Враховуючи наведене та керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності, суд визнає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України ці витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 731,09 грн (3 000,00 грн ? 1 450,00 / 5 950,00).

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 17375 від 21 січня 2021 року у загальному розмірі 1 450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 648 (шістсот сорок вісім) гривень 82 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 731 (сімсот тридцять одна) гривня 09 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7);

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 16 жовтня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи; відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський