Рішення № 140696902, 19.10.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1359/26

Провадження № 2/354/840/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 жовтня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яремче цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом про стягнення ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором № 584665001 про надання кредиту від 27.02.2026 у розмірі 85 640,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 26 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 41 440,00 грн, заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 13 000,00 грн, та прострочені платежі за комісією 5 200,00 грн, а також судові та правничі витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що 27.02.2026 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем було укладено договір № 584665001про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаного в порядку, визначеномустаттею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивачем27.02.2026 направлено відповідачупропозицію (Оферту) укласти Договір № 584665001 про надання кредиту, а відповідач того ж дня прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення даного договору, на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону, що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 27.02.2026 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем було укладено договір № 584665001про надання кредиту, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором в порядку, визначеномустаттею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язанняза договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 584665001 Позичальника Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 584665001 на загальну суму 2 500,00 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав свої зобов?язання добровільно в повному обсязі, Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та просило стягнути заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 08.09.2026 в розмірі 85 640,00 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 24.09.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову та витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» необхідну інформацію, що становить банківську таємницю.

28.09.2026 на виконання ухвали суду від 24.09.2026, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано лист № БТ/Е-42336 від 25.09.2026 та рух коштів по рахунку за період з27.02.2026 по 14.08.2026.

Представник позивача у судове засідання не з?явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в прохальній частині позовної заявипросив розгляд справи здійснювати без йогоучасті, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачу судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.Відповідач своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався. Клопотань про відкладення судового розгляду не подавав. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення на повернулися до суду із відміткою «вручено одержувачу».

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що відповідно до Договору про надання кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 27.02.2026 направило відповідачпропозицію (Оферту) укласти Договір № 584665001про надання кредиту, а останній того ж дня прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення даного договору, на умовах, визначених офертою.

Позивачем було направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікаторUA-9500на номер телефону, який зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено.

27.02.2026 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 584665001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до розділу 2 Договору позивач ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 26 000,00грн,на умовах визначених в договорі, а саме: строк кредитування становить 24 тижні, термін дії договору до 14.08.2026, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована, комісія за надання кредиту становить 5 200,00 гривень, комісія нараховується одноразово при видачі кредиту.

Відповідач, уклавши кредитний договір погодився сплатити комісію, яка встановлена саме за надання кредиту в п. 2.5 договору № 584665001 від 27.02.2026 , яка є разовою та розмір якої є незмінним.

Згідно з п. 4.2.3 Договору Кредит, Проценти та будь-які інші платежіза Договором підлягають сплаті Позичальником у безготівковій формі, шляхом переказукоштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 12 Договору, у строк (термін)відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) Кредиту, так само як і датою сплати Процентів та інших платежів,передбачених умовами Договору, вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 12Договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов?язання за кредитним договором, передбачені п. 4.1, виконало27.02.2026 та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000,00 гривень шляхом їх перерахування на йогобанківську картку № НОМЕР_2 відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданого директором ТОВ «ПРОФІТГІД» Боровой О. від 27.02.2026, номер платіжної інструкції№ 97d45fff-1410-11f1-b910-000c29d57ed2_1 (транзакція № 47221-97036-28004) та рухом коштівпо рахунку ОСОБА_1 , наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за період з 27.02.2026 по 14.08.2026 від 25.09.2026.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 08.09.2026, згідно довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 утворилась заборгованість за Договором № 584665001про надання кредиту в розмірі 85 640,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 26 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 41 440,00 грн, заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ13 000,00 грн, та прострочені платежі за комісією 5 200,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією договору № 584665001 про надання кредиту від 27.02.2026, копією пропозиції (оферти) та прийняття (акцепт) цієї пропозиції укласти договір № 584665001 про надання кредиту, які підписані відповідачем, з використанням одноразового ідентифікатора; а також підтверджуються візуальною формою послідовності дій клієнта, складеною ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»,копією паспорту споживчого кредиту; розрахунком заборгованості за кредитом; анкетою клієнта; довідкою про стан заборгованостіта іншими матеріалами справи.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних праві та обов`язків.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Це кореспондується зі змістом ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами та моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 цього закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 зазначеного закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 зазначеного вище закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов?язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов?язання не допускається.

У частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, враховуючи достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачемта відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов?язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов?язань перед позивачем за кредитним договором з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 27.02.2026між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №584665001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, з введенням відповідачемкоду підтвердження UA-9500, який є одноразовим ідентифікатором, на підставі якого кредитор перерахував йому грошові кошти в сумі 26 000,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалівсправи відповідачзазначив адресу проживання, свої паспортні дані, РНОКПП, номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 .

Отже, відповідач був належним чином ознайомлений з умовами даного договору та погодився з ними.В матеріалах справи міститься достатньо доказів, що номер мобільного телефону та банківської карти, на які надсилалися одноразовий ідентифікатор та кредитні кошти, належать відповідачу.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт укладення ОСОБА_1 . Договору № 584665001 про надання кредиту від 27.02.2026, виконання кредитодавцем свого зобов?язання з надання грошових коштів (кредиту) позичальникув розмірі і на умовах, передбачених відповідним договором, і його неналежне виконання відповідачем.

Щодо комісії, таке нарахування передбачено п. 2.5 договору, на що відповідач погодився підписуючи цей Договір, та відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування» й принципу свободи договору, отже є правомірним.

Крім того, як видно з розрахунку заборгованості ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за договором № 584665001 від 27.02.2026, відповідачем було частково сплачено заборгованість по кредиту 28.03.2026 та 09.04.2026 на загальну суму 2 500,00 грн. Згідно позиції Верховного Суду України часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою погашення заборгованості за договором, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. І зрештою, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом, як достовірний.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 584665001 від 27.02.2026 в частині стягнення 72 640,00 гривень, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 26 000,00 гривень, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 41 440,00 гривень та комісії в розмірі 5 200,00 гривень.

Щодо вимоги про нарахування та виплати відсотків відповідно до ст. 625 ЦКУ суд зазначає наступне.

15.03.2022 був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022. Вказаним законом доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. До розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до наданої представником позивача розрахунку ціни позову, заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУнараховано за в період з 27.02.2026 по 14.08.2026, тобто вже в період дії воєнного стану від 24.02.2022.

Враховуючи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, суд вважає, що за таких обставин позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку із викладеним, не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідачанарахованих відсотків відповідно до ст. 625 ЦКУв розмірі 13 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 000,00 грн, які є видом судових витрат.

Вирішуючи дану вимогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За

результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем надано: Рахунок-фактуру № 05-584665001 від 15.05.2026 на загальну суму 10 000,00 гривень, договір про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю на ім?я Глуховецького О.С. та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України серії ІІ № 1113377 Глуховецького О.С.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

Суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу позивачем у сумі 10 000,00 грн в такій справі, є завищеним та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Беручи до уваги складність справи, обсяг виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг), значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за належне визначити витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі по 5 000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 27904від 14.09.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

За правилами з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційнорозміру задоволених позовних вимог. Тому пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 258,25грн судового збору.

Керуючись ст. 12,13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 288-289 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 584665001 про надання кредиту від 27.02.2026 в сумі 72 640,00(сімдесят дві тисячі шістсот сорок) гривень.

3. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 258 (дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень 25 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Яремчанським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: бульвар Лесі Українки, буд. № 26, офіс 411, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК