Рішення № 140695825, 19.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/776/26

Провадження №2/377/656/26

19 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До суду від ТОВ «Тайгер Фінанс» надійшла позовна заява, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №46112421 від 07.03.2025 в розмірі 19 896,00 грн, а також судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 07.03.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» укладений кредитний договір №46112421, який відповідач підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та за умовами якого отримав 4 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Позивач умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, але відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача становить 19 896,00 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 4 000,00 грн; простроченої заборгованості за сумою відсотків - 13 696,00 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 200,00 грн; простроченої заборгованості за штрафами 2 000,00 грн.

Ухвалою судді від 04 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 16 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року судове засідання відкладено на 12 жовтня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки та копії ухвали суду від 16 вересня 2026 року до зареєстрованого електронного кабінету позивача та його представника адвоката Усенка М.І., що підтверджується довідками про доставку електронного документу. У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Представник позивача-адвокат Усенко М.І. у поданій до суду заяві не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки та копії ухвали суду від 16 вересня 2026 року до зареєстрованого електронного кабінету відповідача. Відзив на позовну заяву не подав, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 12 жовтня 2026 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Через неявку в судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з частиною четвертою статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 07 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит № 46112421 шляхом підписання 07.03.2025 о 22:08:31 відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2М6ОPrFi (а. с. 6-18).

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів, сплатити комісію ( за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

В пункті 1.2. кредитного договору зазначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000,00 грн.

За змістом пункту 1.3. кредитного договору кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 07.03.2025. Строк, на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії має здійснюватися позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів) 02.03.2026.

Згідно з пунктом 1.5.1. кредитного договору денна процентна ставка становить 0,97%.

Пунктом 1.5.3 кредитного договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 200,00 грн, яку позичальник повинен сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1 договору.

Згідно з пунктом 1.6. кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних.

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Як вбачається з пункту 2.2.2. кредитного договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 2.2.3. договору. База для нарахування процентів 4 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2.3. кредитного договору, за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8 % за один день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка. Пільговий період 14 календарних днів, з 07.03.2025 по 21.03.2025.

Стандартна процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96 % за один день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду. Стандартний період 346 календарних днів, з 22.03.2025 по 02.03.2026. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною.

Відповідно до пункту 4.7. кредитного договору у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого пунктом 1.4. кредитного договору, на один календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту (пункт 1.2. договору). У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого пунктом 1.4. кредитного договору на 10 календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту (пункт 1.2. договору). ( п. 4.7.1).

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит є Графік платежів за договором про споживчий кредит № 46112421 від 07.03.2025, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 07.03.2025 о 22:08:31 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2М6ОPrFi (а. с. 17-18).

03 березня 2025 року відповідач ОСОБА_1 ознайомився та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором E6xrQ08c паспорт споживчого кредиту продукту «46112421», в якому викладені основні умови кредитування (а. с. 19-20).

Відповідно до довідки, виданої ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025, ідентифікований ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс». Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор - 2М6ОPrFi; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 07.03.2025 о 22:04:50; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор, НОМЕР_2 (а. с. 21).

Як вбачається з інформації ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 304974-1569817783-20042026 від 20.04.2026, згідно договору № 070524/АІ-1909 від 07.05.2024, успішно проведено операцію про зарахування коштів 4 000,00 грн 07.03.2025 о 22:08 на картку № НОМЕР_3 , номер транзакції 1569817783 ( а.с. 22).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» за договором про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025, вбачається, що заборгованість станом на 01.03.2026 складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 07.03.2025 по 01.03.2026, в розмірі 13 696,00 грн, заборгованості за комісією за видачу кредиту 200,00 грн, заборгованості за штрафами 2 000,00 грн, всього 19 896,00 грн (а. с. 23-25).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII « Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025 з додатками, який містить інформацію про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2М6ОPrFi, особисті дані останнього, реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП та номер особистого платіжного засобу НОМЕР_1 (а.с.6-16). Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 у зазначеному договорі, матеріали справи не містять.

Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Таким чином, вказаний договір, підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Вказані обставини свідчать про належне укладення договору про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025, в тому числі погодження позичальника ОСОБА_1 з умовами вказаного договору шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 позивач надав: інформацію ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 304974-1569817783-20042026 від 20.04.2026, відповідно до якої, згідно з договором № 070524/АІ-1909 від 07.05.2024, успішно проведено операцію про зарахування коштів на суму 4 000,00 грн 07.03.2025 о 22:08 на картку № НОМЕР_3 , номер транзакції НОМЕР_4 ( а.с. 22).

При цьому, номер особистого електронного платіжного засобу №4149439023534070, на який 07.03.2025 перераховано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн, зазначений в розділі 12 «Реквізити сторін» договору про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025 (а.с. 16 зв.ст.)

Належність відповідачу ОСОБА_1 електронного платіжного засобу №4149439023534070 підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260921/130241-БТ від 25.09.2026, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду від 04 серпня 2026 року, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжу картку № НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_5 , на який 07.03.2025 було зараховано кошти у сумі 4 000 грн. ( а.с. 77,79).

Зазначені докази у їх сукупності є достатніми для встановлення обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн від кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» на підставі договору про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025, що свідчить про виконання позивачем свого обов`язку згідно з вказаним кредитним договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач отримав кредитні кошти, але не виконував належним чином свої зобов`язання за договором про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» за договором про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025 вбачається, що заборгованість станом на 01.03.2026 складається із: заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 07.03.2025 по 01.03.2026, у розмірі 13 696,00 грн; заборгованості за комісією за видачу кредиту 200,00 грн; заборгованості за штрафами 2 000,00 грн, всього 19 896,00 грн (а. с. 23-25).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025, позивач просив стягнути крім тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, заборгованість за штрафом у розмірі 2 000,00 грн.

Так, відповідно до пункту 4.7. кредитного договору №46112421 від 07.03.2025 у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого пунктом 1.4. кредитного договору, на один календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту (пункт 1.2. договору). У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого пунктом 1.4. кредитного договору на 10 календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту (пункт 1.2. договору) ( п. 4.7.1).

Отже, нарахована та пред`явлена до стягнення сума штрафу - 2 000,00 грн є санкцією за порушенням боржником взятих на себе зобов`язань.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення договору про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025 існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що нарахована в період воєнного стану сума санкції за невиконання грошового зобов`язання у вигляді штрафу у сумі 2 000,00 грн за договором про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025 підлягає списанню кредитодавцем.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №46112421 від 07.03.2025 у розмірі 17 896 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою процентів 13 696,00 грн, нарахованих за період з 07.03.2025 по 01.03.2026; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 200,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у поданій до суду позовній заяві просив стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 гривень (а. с. 3-8).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207, укладеного 02 липня 2025 року між Адвокатським об`єднанням «Апологет» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс»; копію ордеру серії ВС № 1412829; копію акту № 2218 наданих послуг (правової (правничої) допомоги), який є додатком до договору № 0207 про надання правової (правничої) допомоги від 02 липня 2025 року, підписаного 28 травня 2026 року між Адвокатським об`єднанням «Апологет» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Тайгер Фінанс», згідно з яким сторони підтверджують факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного між ними договору про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025. Виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025: боржник ОСОБА_1 ; кредитний договір № 46112421 від 07.03.2025. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000,00 грн; копію детального опису наданих послуг до Акту № 2218 від 28.05.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02 липня 2025 року, відповідно до якого АО «Апологет» надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хвилин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години, погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хвилин, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 години 30 хвилин, подання заяви до суду від імені клієнта, всього 6 годин 30 хвилин (а. с. 31-34).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом АО «Апологет» Усенком М.І. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207, укладеного 02 липня 2025 року.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідач клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу не подала.

За вказаних обставин, суд вважає обґрунтованим і таким, що відповідає наведеним критеріям, які мають враховуватися судом при вирішенні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем розмір таких витрат в сумі 8 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 17 896,00 грн х 100 %: 19 896,00 грн = 89,95 % (відсоток розміру задоволеного позову); 8 000,00 грн х 89,95 % :100 %= 7 196,00 грн (сума судових витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Відповідно до платіжної інструкції № 2449 від 29.05.2026 позивач сплатив за подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (а. с. 1). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 2).

Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2 394,83 грн, виходячи з такого розрахунку: 2 662,40 грн х 89,95 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог):100 % = 2 394,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 46112421 від 07 березня 2025 року в розмірі 17 896 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000 гривень; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 13 696 гривень; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 200 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» судовий збір у розмірі 2 394 гривні 83 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 196 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Тайгер Фінанс» , код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28, місто Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич