Рішення № 140695781, 30.09.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/3202/25

Провадження № 2/373/326/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Залеської А.О.,

за участю секретаря судових засідань Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛОДЖІСТІКС», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування,

установив:

Короткий виклад позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив: 1) стягнути з ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» на його користь 18798,17 грн матеріальної шкоди та 40000,00 грн моральної шкоди; 2) стягнути з ПрАТ Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» на його користь 160000,00 грн страхового відшкодування. Також просив стягнути з відповідачів, пропорційно задоволених позовних вимог по кожному з них, витрати за проведення експертизи - 11000 грн, сплачений судовий збір в сумі 4815,98 грн та витрати на правничу допомогу.

Позоов обґрунтовано тим, що 04.11.2024 на 79 км автодороги Бориспіль-Дніпро водій ОСОБА_1 , керуючи власним транспортним засобом марки «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , опинився на слизькому відрізку дороги, втратив керованість автомобілем, з`їхав з дороги на узбіччя з послідуючим наїздом на дерево, що призвело до значних механічних пошкоджень його автомобіля. Причиною вказаної ДТП стало те, що безпосередньо перед ним на тому відрізку дороги рухався вантажний автомобіль марки «DAF XF», р/н НОМЕР_2 , що належить ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС», під керуванням водія ОСОБА_2 , який не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, як передбачено п. 12.1 ПДР України, та здійснив наїзд на автомобільну ресору, внаслідок чого отримав пошкодження бензобаку, з якого на проїзну частину пролилось дизельне паливо, чим було створено аварійну обстановку для транспортних засобів, що рухались позаду. Вищезазначені обставини ДТП встановлені постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21.11.2024 у справі №373/2510/24, якою ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія, який керував вантажним транспортним засобом марки «DAF XF 460 FT», р/н НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА».

30.01.2025 судовим експертом Старинець М.В. здійснено огляд пошкодженого автомобіля «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , проведено експертне дослідження та складено висновок від 18.02.2025, згідно якого розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 04.11.2024, прирівнюється до ринкової вартості автомобіля і складає 234 653,00 грн; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує його вартість та становить 442702,29 грн; ринкова вартість автомобіля «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 з урахуванням пошкоджень (залишкова вартість) - 55854,83 грн.

Позивач ОСОБА_1 вчасно повідомив страховика винуватця ДТП - ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» про страховий випадок та згодом отримав від нього Заяву про погодження виплати, за змістом якої страховик пропонував страхове відшкодування в розмірі 100000,00 грн., на що позивач не погодився та подав позов до суду.

Згідно Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності» ліміт страхового відшкодування час ДТП становив 160000,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА».

Решту матеріального збитку (за мінусом страхової виплати та залишкової вартості автомобіля в пошкодженому стані) в сумі 18794,17 грн (234653,00 грн 160000 грн 55854,83 грн), позивач просить стягнути з власника транспортного засобу «DAF XF», р/н НОМЕР_2 ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС», оскільки водій ОСОБА_2 є найманим працівником Товариства та на момент ДТП виконував трудові обов`язки.

Також від ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» позивач вимагає відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн, якої він зазнав з вини працівника цього Товариства ОСОБА_2 та, яка полягає в глибоких та тривалих психо-душевних страждання з приводу фактичного знищення майна (автомобіля «RENAULT CLIO»).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ткачук-Коваленко О.В. позовні вимоги до кожного з відповідачів підтримав у повному обсязі при цьому вказав на технічну помилку в позовних вимогах щодо суми стягнення 135248,93 грн, якої він у цій справі не вимагає. У відповідь на заперечення представника ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» пояснив, що позивач звернувся з повідомленням про страховий випадок та у подальшому з позовом до суду про стягнення страхового відшкодування до однієї з двох страхових компаній, в яких була застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF XF», р/н НОМЕР_2 , що є виключним правом позивача. Підставою звернення до суду стало те, що страховик направив позивачу для погодження (підписання) Заяву про виплату страхового відшкодування в розмірі 100000,00 грн, при тому, що фактична шкода (матеріальні збитки), спричинена пошкодженням транспортного засобу позивача, є значно більша від запропонованої виплати та навіть від ліміту страхового відшкодування.

Позиція інших учасників справи

Представник відповідача ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» Симбірцев Є.В. подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Товариство повністю усвідомлює свою юридичну відповідальність як власника джерела підвищеної небезпеки та роботодавця водія ОСОБА_2 , з вини якого сталася ДТП, та не ухиляється від обов`язку відшкодувати позивачу завдані збитки в межах, визначених законом. Водночас, просив відмовити у стягненні моральної шкоди з ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» у заявленому позивачем розмірі 40000,00 грн, в зв`язку з недоведеністю факту душевних страждань та непропорційності заявленої суми обставинам ДТП, а також ступеню вини водія ОСОБА_2 у пошкодженні транспортного засобу. Звернув увагу, що витік пального з пошкодженого бензобаку стався по причині його раптового пошкодження, не передбачувано для ОСОБА_2 , внаслідок наїзду на ресору.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» Симбірцев Є.В. свої заперечення у відзиві підтримав, погодився на суму стягнення з Товариства лише майнової шкоди в розмірі 18798,17 грн, оскільки обґрунтованих заперечень чи зауважень щодо висновку експерта, у нього немає. У задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн просив суд відмовити повністю.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» Пилипець А.Ю. подав відзив на позов, в якому заперечив щодо вимог, які заявлені до ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА». Зазначив, що позивач не дотримався законодавчого порядку та не подав страховику заяву про страхове відшкодування, що по суті і стало на заваді прийняття страховиком рішення щодо виплати або відмову у виплаті страхового відшкодування. Отже, ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» не порушив жодних прав та законних інтересів позивача. Також звернув увагу, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF XF 460 FT, р/н НОМЕР_3 була застрахована не лише у ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» за договором № ЕР 223787696, а й у НАСК «ОРАНТА», згідно договору № ЕР 219091043, термін дії якого з 31.01.2024 по 30.01.2025. Щодо розрахунку страхового відшкодування, то представник страховика послався на Звіт про оцінку вартості збитків №47624 від 12.03.2025 та на Висновок вартості залишків № 47624/1 від 12.03.2025, складений оцінювачем на замовлення СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА», за змістом яких розрахунок страхового відшкодування складає 122466,03 грн, що є меншим ніж заявив позивач.

Фактичні обставини, що встановлені на підставі письмових доказів.

21.11.2024 постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у справі №373/2510/24 ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Постанова набрала чинності 02.12.2024 (а.с.29-30).

За змістом вказаної постанови водій ОСОБА_2 03.11.2024 о 09:00 год. на 79 км а/д Бориспіль-Дніпро, керуючи вантажним автомобілем марки «DAF XF 460 FT», р/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС», не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п. 12.1 ПДР України та здійснив наїзд на автомобільну ресору, внаслідок чого автомобіль отримав механічне пошкодження бензобаку, з якого на проїжджу частину пролилось дизельне паливо. Внаслідок цього відбулось ДТП за участі легкових автомобілів «AUDI А4», р/н НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , та за участю автомобіля «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , які потрапивши на розлите дизельне паливо та через погане зчеплення з дорожнім покриттям опинились на узбіччі та зазнали механічних пошкоджень.

В судовому засіданні оглянуто матеріали судової справи № 373/2510/24 про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП та з`ясовано, що у постанові суду від 21.11.2024 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, допущено очевидну помилку у даті та часі дорожньо-транспортної пригоди, яка згідно протоколу про адміністративне правопорушення та додатків до нього насправді сталася 04.11.2024 близько 07:15 год, а не 03.11.2024 о 09:00 год, як помилково вказано в постанові. Цю помилку визнали усі учасники справи.

На схемі місця ДТП, що сталась 04.11.2024 о 07:15 на 79 км а/д Бориспіль-Дніпро, позначено місце розташування транспортних засобів, зокрема автомобіль RENAULT CLIO» р/н НОМЕР_1 знаходиться за межами проїжджої частини дороги зліва (на протилежній стороні) по ходу свого руху, передньою частиною впритул до дерева, з яким відбулось зіткнення ТЗ після неконтрольованого з`їзду його з дороги. Відповідні обставини також підтверджуються фото з місця події (а.с.24-28).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 16.11.2019 власником « RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с.22-23).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника (законного володільця) транспортного засобу марки «DAF XF 460 FT», р/н НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - Поліс ЕР 219091043 та у ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» - Поліс ЕР 223787696, за якими ліміт страхового відшкодування за шкоду майну становить 160000 грн (а.с.145, 146).

20.01.2025 ОСОБА_1 подав страховику - ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» повідомлення про ДТП, яка сталася 04.11.2024 на 79 км а/д Бориспіль-Дніпро з участю забезпеченого транспортного засобу «DAF XF», р/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , та «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 ., що належить ОСОБА_1 (а.с.32).

Також 20.01.2025 на адресу ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» та ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» представником Гуляєва С.С. було направлено запрошення для участі у проведенні огляду об`єкта дослідження «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , що відбудеться 30.01.2025 о 10:00 год. за адресою: вул. Центральна, 1, село Мирне, Бориспільський район, Київська область (а.с.31, 33).

Страхова компанія «Євроінс Україна» на підставі повідомлення потерпілого ОСОБА_1 відкрила справу № 257538 за фактом ДТП 04.11.2024 та надіслала йому для заповнення Заяву на виплату та узгодження суми страхового відшкодування, яке пропонується страховиком у розмірі 100 000 грн, що вписано у бланк заяви (а.с.34,35).

18.02.2025 судовий експерт Старинець М.В. на замовлення ОСОБА_1 провів судово-автотоварознавчу експертизу, за результатами якої склав Висновок за №11 (з додатками), в якому зазначив, що висновок виготовлений у відповідності до ст. 106 ЦПК України для подання до суду, про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок експерт обізнаний (а.с.36-58).

Згідно Висновку експерта №11 від 18.02.2025 вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику КТЗ ОСОБА_1 «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , внаслідок ДТП станом на дату ДТП 04.11.2024 прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 234653,00 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП станом на дату ДТП 04.11.2024 складає 422702,29 грн. Вартість транспортного засобу «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , у пошкодженого стані після ДТП станом на 04.11.2021 складає 55854,83 грн (а.с.36-58).

Згідно, наданого відповідачем Звіту № 47624 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 12.03.2025 ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» в особі виконавця суб`єкта оціночної діяльності Мотрич С.Ю. на замовлення ПрАТ «СК «Євроінс Україна», вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , станом на 04.11.2024, становить 217542,70 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням запчастин та робіт складає 420900,45 грн (а.с.147-159).

Згідно Висновку вартості придатних залишків № 47618/1 від 12.03.2025, складеного на замовлення страховика тим самим оцінювачем ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» із залученням оцінювача ОСОБА_4 , вартість ТЗ марки «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , у пошкодженому стані складає 95076,67 грн (а.с.162-163).

Зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання.

Спір між сторонами виник з деліктного зобов`язання про відшкодування шкоди, які регулюються нормами глави 82 Цивільного кодексу України, а також спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 386 ЦК України захист права власності гарантується державою та забезпечується, в тому числі правом власника на відшкодування завданої йому майнової шкоди та моральної шкоди.

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України особа також має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна .

Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.3 ст. 23 ЦК України)

За загальним правилом чстини 1 статті 1166, частини 1 статті 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, моральна шкода та шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала , за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 1167 ЦК.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 та 2 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

В силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до положень ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 980 ЦК України Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування може бути майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Згідно визначення у статті 1 Закону України «Про страхування» №1909-ІХІ від 18.11.2021 страхуванням є правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування.

Страхове відшкодування це виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відносини у сфері страхування цивільної відповідальності при експлуатації транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 (уведений в дію 01.01.2025), який спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

На момент настання страхового випадку, що є предметом розгляду даної справи, діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.

За правилом частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3 ст. 5 ЦК України).

За змістом статті 5 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до пунктів 14.1., 14.2 ст. 14 Закону № 1961-IV страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону № 1961-IV серед іншого визначає, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до пункту 30.1 ст. 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди ( п. 30.2. ст. 30 Закону № 1961-IV)

Аналогічні положення міститься у статті 28 нового Закону Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 3720-IX, що уведений в дію 01.01.2025, де вказано, що транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У такому разі страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Підпунктом 33.1.4. п. 33.1 ст. 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Підпунктом 37.1.4. пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV було передбачено, як одну з підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З уведенням в дію 01.01.2025 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX пунктом 1 частини 1 статті 32 цього закону чітко регламентовано, що для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання, подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, регламентну виплату у строк, що не перевищує: 1) один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених п.4 ч.1 ст. 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи; 2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи.

За змістом пункту 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV від 01.07.2004 рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні спору та висновки суду.

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд . Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли цивільне право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування є позасудовою процедурою здійснення такої виплати, яка не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 68 постанови від 14.12.2021 в справі № 147/66/17 роз`яснила, що тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин. Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п.85 постанови).

У п. 86 постанови ВП ВС від 14.12.2021 в справі № 147/66/17 наголошено, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, якщо згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак Закон, який спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески. Отже винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика (п.п. 87,88 постанови ВП ВС від 14.12.2021).

Відповідно до 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона несе ризик, пов`язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В силу частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

У даній справі на підставі письмових доказів та з урахуванням визнання сторонами ряду фактичних обставин встановлено, що 04.11.2024 близько 07:15 сталась дорожньо-транспортна пригода з участю транспортного засобу «DAF XF», р/н НОМЕР_2 , що належить ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС», яким при виконанні трудових обов`язків керував водій ОСОБА_2 , та автомобіля «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . При цьому механічних пошкоджень зазнав лише автомобіль потерпілого, оскільки прямої взаємодії між транспортними засобами не було, а ДТП сталось внаслідок проливу на проїжджу частину дороги пального з пошкодженого бензобаку вантажівки «DAF XF», що спричинило недостатність зчеплення шин автомобіля «RENAULT CLIO» з дорожнім покриттям, внаслідок чого цей транспортний засіб став некерованим, з`їхав на узбіччя та зіткнувся з деревом.

Винуватість водія ОСОБА_2 у ДТП встановлена постановою суду від 21.11.2024 у справі 373/2510/24 та ніким не оспорюється.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF XF», р/н НОМЕР_2 - ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» була застрахована у ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» (поліс ЕР 223787696).

Страхова компанія «Євроінс Україна» відкрила страхову справу № 257538 за фактом ДТП 04.11.2024 та надіслала потерпілому ОСОБА_1 для заповнення Заяву на виплату та узгодження суми страхового відшкодування у розмірі 100 000 грн.

З такою пропозицією страховика позивач не погодився та 21.10.2025 ( до спливу річного строку з моменту ДТП) звернувся з даним позовом до суду. Тобто, є підстави вважати, що між потерпілим та страховиком виникли неузгоджені, фактично спірні питання щодо суми страхової виплати та розміру спричинених збитків.

Тому твердження відповідача ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» про те, що він не порушував права позивача на страхову виплату по тій причині, що потерпілий ОСОБА_1 не подав до страховика заяви про виплату страхового відшкодування у відповідності до Закону, не заслуговують на увагу, оскільки виникнення спору між сторонами не завжди ґрунтується на порушенні права.

Крім того, зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду зводяться до того, що у випадку незастосування, визначеної Законом позасудової процедури відшкодування збитків за рахунок страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність завдавача шкоди, потерпілий, має право пред`явити до цього страховика позов про відшкодування збитків в межах страхового ліміту визначеного Полісом обов`язкового страхування. Таке право потерпілий має і тоді, коли для застосування позасудової процедури отримання відшкодування (страхової виплати) минули строки, передбачені підпунктом 37.1.4. статті 37 Закону № 1961-IV.

На підтвердження позовних вимог майнового характеру позивачем подано, складений на його замовлення Висновок експерта №11 від 18.02.2025 ОСОБА_5 за результатами судової автотоварознавчої експертизи, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту перевищує вартість автомобіля станом на момент ДТП, а тому належний позивачу автомобіль «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , вважається фізично знищеним. З урахуванням висновку судового експерта майнова шкода, спричинена ОСОБА_1 становить 178798,17 грн, що є реальними збитками: різницю між ринковою вартістю транспортного засобу на момент ДТП 04.11.2024 та його залишковою вартістю після пошкодження (234 653,00 грн 55854,83 грн).

Водночас, на замовлення страховика ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» в особі виконавця Мотрич С.Ю 12.03.2025 складено Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків та висновок вартості придатних залишків, згідно яких розмір матеріального збитку внаслідок фактичного знищення КТЗ «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , станом на 04.11.2024, становить його ринкову вартість - 217542,70 грн, а вартість транспортного засобу у пошкодженому стані 95076,67 грн. Тобто згідно даних цього оцінювача майнова шкода у виді реальних збитків позивачу, як власнику КТЗ «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , є меншою ніж визначив судовий експерт та складає 123466,03 грн (217542,70 грн 95076,67 грн).

Визначаючи, який з двох документів про вартість матеріального збитку: висновок експерта чи звіт суб`єкта оціночної діяльності, є більш переконливим та може бути взятий судом за основу при вирішенні спору, суд входить з наступного.

Відповідно до частин 1,2 статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань .

Положеннями статті 106 ЦПК України передбачено право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. При цьому у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

На переконання суду Висновок судового експерта, виготовлений на замовлення учасника справи для подання до суду, в якому експерт повідомляє про свою обізнаність з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдивий висновок, є більш вагомим та авторитетним, аніж Звіт суб`єкта оціночної діяльності, виготовлений на замовлення страхової компанії з метою визначення розміру страхової виплати.

Крім того, представник відповідача ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» не навів обґрунтованих заперечень чи сумнівів щодо змісту Висновку експерта №11 від 18.02.2025 за результатами судової автотоварознавчої експертизи, який надав позивач.

У свою чергу відповідач ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС», до якого заявлено майнову вимогу на суму, що перевищує ліміт страхового відшкодування та визначена позивачем з урахуванням висновку судового експерта № 11 від 18.02.2025, фактично визнав цей висновок, оскільки визнав позовні вимоги на заявлену суму.

Суд приймає визнання відповідачем ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 18798,17 грн, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує права інших осіб, в тому числі і співвідповідача.

ТОВ ЮНІТЛОДЖИСТІК» у цій справі є належним відповідачем, оскільки відповідно до положень статтей 1187, 1187, 1194 ЦК України у взаємозв`язку зі ст. 1172 ЦПК України несе майнову відповідальність перед позивачем, за шкоду, завдану його працівником ОСОБА_2 під час виконання ним трудових обов`язків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , з урахуванням висновку судової автотоварознавчої експертизи від 18.02.2025 становить 178798,17 грн, з яких 160000,00 грн (у межах ліміту страхового відшкодування) підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на підставі Закону та Полісу ЕР 223787696 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Решта матеріального збитку в розмірі 18798,17 грн, що є різницею між майновою шкодою та страховою виплатою підлягає стягненню з відповідача ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС».

Крім того, з огляду на те, що з вини водія транспортного засобу «DAF XF», р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 сталось ДТП, в якій був фактично знищений автомобіль позивача, у роботодавця цього завдавача шкоди ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» виникає обов`язок відшкодувати також і моральну шкоду потерпілому, за її наявності.

На переконання суду позивачу спричинена моральна шкода в розумінні п.п. 2,3 ч.2 ст. 23 ЦК України, яка полягає у пережитому стресі в момент ДТП та після нього, у тому числі внаслідок значного пошкодження належного йому транспортного засобу «RENAULT CLIO», р/н НОМЕР_1 , відновлення якого є нерентабельним, що не могло не завдати позивачу моральної шкоди у виді душевних страждань.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, а також бере до уваги те, що шкода майну позивача завдана неумисно, а з необережності водія DAF XF», р/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 внаслідок наїзду на ресору, що раптово, тобто не передбачувано, відпала з автомобіля, який рухався попереду та пошкодила бензобак. Так само не передбачувано (за збігом обставин) транспортний засіб ОСОБА_1 опинився на слизькій ділянці дороги на яку пролилось пальне, що призвело до його некерованості з подальшим з`їздом з дороги та зіткнення з деревом.

Всі ці обставини дають суду підстави вважати, що заявлений позивачем розмір морального відшкодування - 40000,00 гривень є завищеним, не відповідає характеру правопорушення, не доводиться доказами щодо тривалості та глибини душевних страждань та є не співмірним зі ступенем вини особи в спричиненні шкоди. Тому суд, керуючись засадами розумності та справедливості, задовольняє вимоги позивача про стягнення моральної шкоди на суму 10000,00 грн.

Вирішення питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, серед іншого, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи .

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст. 141 ЦПК).

У змісті позову представник позивача Ткачук-Коваленко зазначив орієнтовну суму витрат на професійну правову допомогу 10000 грн та повідомив про те, що докази понесених позивачем відповідних витрат він має намір подати протягом п`яти днів після проголошення судового рішення, що пов`язано з тривалим розглядом справи та необхідністю здійснення ретельного підрахунку та узгодження їх розміру з позивачем. Суд приймає таку заяву представника позивача та вважає за можливе вирішити питання розподілу понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу після ухвалення судового рішення, за умови подання позивачем відповідного клопотання та доказів понесення таких витрат протягом п`яти днів від дня ухвалення рішення.

Разом з тим, одночасно з ухваленням рішення по суті спору суд вважає за необхідне здійснити розподіл понесених позивачем витрат на сплату судового збору та за проведення експертизи, оскільки такі витрати підтверджені документально, зміні чи доповненню не підлягають.

Ціна позову визначена в розмірі 218798,17 грн, з яких: 178798,17 грн вимоги майнового характеру; 40000 грн вимоги немайнового характеру (моральна шкода).

Згідно долучених до позову двох квитанцій» № 235911947 від 01.10.2025 та № 235913758 від 01.10.2025 позивачем сплачено судовий збір у таких розмірах:

1787,98 грн за вимоги майнового характеру (1 відсоток від суми заявлених вимог) що відповідає п.п. 1 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»;

3028,00 грн за вимогу про стягнення моральної шкоди (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб), згідно п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону «Про судовий збір».

За проведення експертизи ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_5 11000,00 грн, про що свідчить документ №206353832 від 30.01.2025 про успішність операції в системі онлайн «Укрсиббанк».

Оскільки вимоги позивача до відповідача ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 18798,17 грн суд задовольняє повністю і вони становлять 10,51 % від загальної суми вимог майнового характеру (178798,17 грн), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 187,98 грн (1787,98 грн х 10,51%).

Решту сплаченого судового збору в сумі 1600,00 грн суд стягує з відповідача ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна», пропорційно сумі заявлених та задоволених вимог до цього відповідача (160000,0 грн).

За тим самим принципом пропорційності суд розподіляє витрати позивача на проведення експертизи. Так, з ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» на користь позивача підлягає стягненню вартість експертизи на суму 1156,10 грн (11000,00 грн х 10,51%). Решту витрат позивача на оплату послуг експерта, а саме: 9843,90 грн суд стягує з ПрАТ «СК «Євроінс Україна».

Виходячи з того, що позовні вимоги позивача до ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» про стягнення моральної шкоди суд задовольняє частково на суму 10000,00 грн, що становить 25,00% від заявленої суми (40000,00 грн), то за принципом пропорційності, закріпленого у ч.1 ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору за відповідну позовну вимогу, що становить 757,00 грн (3028,00 грн х 25%) .

Таким чином, з ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 2101,08 грн, з яких: 187,98 грн судовий збір за вимоги майнового характеру; 757,00 грн судовий збір пропорційно до задоволених вимог в частині моральної шкоди; 1156,10 грн витрати за проведення експертизи.

Зі співвідповідача ПрАТ Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в загальному розмірі 11443,90 грн, з яких: 1600,00 грн судовий збір та 9843,90 грн витрати за проведення експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛОДЖІСТІКС», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛОДЖІСТІКС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 18798,17 грн (вісімнадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 17 копійок) та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 160000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень).

Стягнути з ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2101,08 грн (дві тисячі сто одну гривню 08 копійок), з яких: 944,98 грн судового збору та 1156,10 грн вартості експертизи.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 11443,90 грн (одинадцять тисяч чотириста сорок три гривні 90 копійок), з яких: 1600,00 грн судового збору та 9843,90 грн вартості експертизи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ;

Відповідач ТОВ «ЮНІЛОДЖІСТІКС», місцезнаходження: вул. Набережно-Хрещатицька, 8Б, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 45184826;

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 102, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 22868348;

Третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_3 .

Повний тест рішення складено 17.10.2026

Суддя А.О. Залеська