Рішення № 140695731, 19.10.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/2032/25

Номер провадження № 2/371/678/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.С.

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шапошника Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миронівка Київської області цивільну справу за позовом адвоката Шапошника Євгенія Васильовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року до Миронівського районного суду Київської області надійшла позовна заява адвоката Шапошника Євгенія Васильовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У справі №2-224/2007 від 26.04.2007 року Миронівським районним судом Київської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей аліменти у розмірі 1/2 частки всіх видів доходу, починаючи з 11.04.2007 року і до повноліття ОСОБА_3 , потім у розмірі 1/3 частки від всіх видів доходів до повноліття ОСОБА_4 , та в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходів до повноліття ОСОБА_5 , але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 25.09.2009 вказаний виконавчий лист був повернутий ОСОБА_2 згідно п. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження». В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю. Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21.09.2023 у справі №371/1093/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. В кінці 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області з виконавчим листом №2-224 виданим 26.04.2007, але 06.10.2023 вказаний виконавчий лист був повернутий без прийняття до виконання на підставі п. 1 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження». 12.12.2023 ОСОБА_2 звернулася до Миронівського районного суду Київської області з заявою про приведення виконавчого листа у відповідність. На адресу ОСОБА_2 було направлено два оригінали виконавчих листів від 26.04.2007 та 21.12.2023. В подальшому ОСОБА_2 звернулася до державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа по справі №2-224 виданим 08.08.2024. Про існування вищевказаного виконавчого провадження ОСОБА_1 дізнався 12.06.2025, який в подальшому звернувся із заявою про надання йому роз`яснень щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів. Станом на 16.06.2025 за період з вересня 2014 року по вересень 2024 року, ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 429 452, 03 грн. З вказаний розрахунком ОСОБА_1 не згоден. Просить суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей та звільнити його від сплати аліментних зобов`язань в період з вересня 2014 по 18.09.2024 на підставі виконавчого листа 2-224, виданого 08.08.2024 Миронівським районним судом Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 позовну заяву передано судді Кириленко М.О.

Ухвалою суду від 18.12.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін.

16.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Вдовиченко В.О. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Позовні вимоги відповідач не визнає, вважає поданий ОСОБА_1 позов це спроба ухилитися від виконання конституційного обов`язку щодо утримання дітей. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.03.2026 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. По справі призначено підготовче засідання. Задоволено клопотання адвоката Шапошника Євгенія Васильовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 18.06.2026 підготовче провадження у зазначеній справі було закрито, справу призначено до судового розгляду. Задоволено клопотання адвоката Шапошника Євгенія Васильовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів.

07.07.2026 на адресу суду надійшла запитувана інформація (а.с. 218).

Ухвалою суду від 16.09.2026 задоволено клопотання адвоката Вдовиченко Валентини Олександрівни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи в суді був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Вдовиченко В.О. у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи в суді були повідомлені належним чином. У відзиві на позовну заяву просили проводити розгляд справи без їх участі.

Представник третьої особи Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не надав.

Суд заслухавши учасників судового розгляду, вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача, сторони відповідачки та представника третьої особи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шапошник Є.В. у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у позові, просив суд припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей та звільнити його від сплати аліментних зобов`язань в період з вересня 2014 по 18.09.2024 на підставі виконавчого листа 2-224, виданого 08.08.2024 Миронівським районним судом Київської області.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шапошника Є.В., дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Судом встановлено, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 30-32). Постановою Київського апеляційного суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 залишено без змін (а.с. 103-105).

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 26 квітня 2007 року по справі №2-224/2007 рік, стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частки всіх видів доходу, починаючи з 11 квітня 2007 року та до повноліття ОСОБА_3 потім аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів доходу до повноліття ОСОБА_6 та в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу до повноліття ОСОБА_7 , але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Стягнуто з ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 150 гривень ОСОБА_5 трьох років тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати (а.с. 110).

26 квітня 2007 року Миронівським районним судом Київської області видано виконавчий лист №2-224/2007 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей (а.с. 113).

07 травня 2007 року Миронівським районним судом Київської області видано виконавчий лист №2-224/2007 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат з інформаційно-технічного забезпечення справи (а.с. 112). Постановою державного виконавця Ющук Л.М. винесено 29.07.2008 постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з примусовим стягненням штрафу (а.с. 111).

Державним виконавцем Миронівського відділу державної виконавчої служби у Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Криклею Ю.П. розглянуто виконавчий лист щодо примусового виконання №2-224 виданий 26.04.2007 Миронівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частки всіх видів доходу, починаючи з 11 квітня 2007 року та до повноліття ОСОБА_3 потім аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів доходу до повноліття ОСОБА_4 та в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу до повноліття ОСОБА_5 , але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Негайне виконання. Рішення не набрало законної сили, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, що підтверджується повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.10.2023 (а.с. 116).

Згідно відмітки в журналі, підприємств установ та організації про відрахування із заробітку боржника встановлено, що 25.06.2009 виконавчий лист повернуто згідно п. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»; 06.10.2023 п.1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 114).

21.12.2023 ОСОБА_2 звернулася із заявою до Миронівського районного суду Київської області про приведення виконавчого листа у справі №2-224 у відповідність зі статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 115).

07.08.2024 представник стягувача ОСОБА_8 адвокат Вдовиченко В.О. звернулася із заявою до Миронівського районного суду Київської області про видачу виконавчого листа у справі №2-224 про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_8 дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 117).

08 серпня 2024 року Миронівським районним судом Київської області видано виконавчий лист у справі 2-224/2007 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів (а.с. 119).

08.08.2024 на адресу адвоката Вдовиченко Валентини Миронівським районним судом Київської області направлено виконавчий лист від 21 грудня 2023 року та повернуто оригінал виконавчого листа від 26 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, що підтверджується копією супровідного листа (а.с. 118).

Представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Вдовиченко В.О. звернулася із заявою до Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження, про що надала оригінал виконавчого листа у справі №2-224 виданого Миронівським районним судом Київської області 08.08.2024 на виконання рішення суду від 26.04.2007 про стягнення аліментів (а.с. 90, 91).

18.09.2024 старшим державним виконавцем Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаманом Я.А. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа №2-224 виданий 08.08.2024 про стягнення щомісячно з боржника на користь стягувача аліментів на утримання дітей ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/2 частки всіх видів доходу, починаючи з 11.04.2007 року та до повноліття ОСОБА_9 , потім аліменти в розмірі 1/3 частки від всіх видів доходів до повноліття Лілії та в розмірі 1/4 частки від всіх видів доходів до повноліття ОСОБА_12 , але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження №76075895 від 18.09.2024 (а.с. 81).

Станом на 11.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 429 452, 03 грн, що підтверджується розрахунком Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (а.с. 82-88).

12.06.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) про роз`яснення щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 89).

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з приписами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як визначено положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є її власністю. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами винятково за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Статтями 188, 190 СК України передбачені випадки і підстави звільнення батьків від обов`язку утримувати дитину та припинення права на аліменти.

Так, батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Також той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №186/126/21 (провадження № 61-1949св23).

Інших випадків припинення обов`язку батьків утримувати дитину законодавство не містить.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є основною засадою судочинства.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

З огляду на викладені норми сімейного законодавства, які регулюють питання утримання дитини її батьками, відмова одного з батьків від обов`язку по утриманню дитини, поза передбаченими законодавством випадками, суперечить загальним засадам регулювання сімейних відносин та моральним засадам суспільства.

За обставинами цієї справи аліменти на утримання дітей стягнуті за рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, позивачем не оскаржувалося та не переглядалося, а тому звернення до суду із вказаним позовом з наведених у ньому підстав є фактично намаганням переглянути судове рішення, яке набрало законної сили.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги про звільнення від сплати заборгованості за період з вересня 2014 року по 18 вересня 2024 року позивач мотивував тим, що під час спільного проживання з відповідачем та дітьми за указаний період він добровільно надавав їм матеріальну допомогу утримував дітей, дружина більшість часу була за кордоном. Крім того, виконавчий лист про стягнення з нього аліментів, відповідач пред`явила до виконання лише у кінці 2023 року, що свідчить про відсутність його вини у виниклій заборгованості за указаний період.

Відповідно до частини другої статті 197 СК України, з підстав якої заявлено позов, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Посилання позивача на те, що вони проживали разом з відповідачкою і він брав активну участь у вихованні та належному матеріальному забезпеченні дітей, що є обставиною, яка має істотне значення та є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, не заслуговують на увагу, оскільки отримання аліментів на дитину одного із подружжя, не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам, вміщеним у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі Бурдов проти Росії від 07 травня 2002 року).

Вирішуючи спір суд виходить із того, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт надання позивачем матеріальної допомоги відповідачці та дітям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в чому полягала така допомога та який був її розмір, що було як заявлено ним на утримання дітей.

Крім того, позивачем не надано суду доказів існування таких обставин, які б могли бути підставою для припинення стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також, позивачем не доведено факту зміни його матеріального стану, його доходи офіційно належними доказами не підтверджено.

У період шлюбу, перебування ОСОБА_2 за кордоном відповідачкою не заперечується та не оспорюється, а лише доводить факт утримання дітей, що підтверджується відповіддю Державної прикордонної служби України та квитанціями про переказ коштів на ім`я ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (а.с. 218, 153-165).

Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі Хант проти України зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Олсон проти Швеції (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі М.С. проти України, йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

З наведених норм права та практики ЄСПЛ вбачається, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Щодо доводів позивача про тривале непред`явлення виконавчого листа №2-244, виданого 26.04.2007 року Миронівським районним судом Київської області, до примусового виконання у зв`язку з чим виникла заборгованість по аліментах, то ця обставина не є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам, оскільки такі доводи не є обставинами, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості за аліментами в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Судом встановлено, що виконавчий лист №2-244 пред`явлений до примусового виконання у межах строку визначеного ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Виконавчий лист №2-244 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей видано Миронівським районним судом Київської області 08 серпня 2024 року, проте даний виконавчий документ звернуто стягувачем ОСОБА_2 до примусового виконання у вересня 2024 року і за цим виконавчим документом державним виконавцем проведено розрахунок заборгованості за період з вересня 2014 року по вересень 2024 року, за десять років, що передували зверненню до виконання, тобто у межах строку визначеного ч. 1 ст. 194 СК України.

Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17 дійшов висновку, що пред`явлення виконавчого листа до виконання з певною затримкою, але в межах строку на його пред`явлення, не є підставою для звільнення позивача від обов`язку сплачувати заборгованість за аліментами.

Крім того, позивач ОСОБА_1 знав про рішення Миронівського районного суду Київської області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

За встановлених у цій справі обставин суд вважає, що позивач не навів обставин, що мають істотне значення, які б відповідно до статті 197 СК України могли б бути підставою для звільнення його від сплати заборгованості. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували витрати на утримання дітей, а також періоди перебування дітей на повному його утриманні.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів, при цьому обов`язок платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

На підставі викладених сторонами аргументів і оцінки наданих доказів, з урахуванням принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини і таких загальних засад цивільного законодавства як розумність та справедливість, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову щодо припинення стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, тому судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог адвоката Шапошника Євгенія Васильовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Миронівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про припинення стягнення аліментів, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну тарезолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Кириленко