Рішення № 140695642, 19.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20777/24

Провадження № 2/369/2499/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 79524592 у загальному розмірі 19 167,50 грн, з яких 5 500,00 грн заборгованість за основною сумою позики та 13 667,50 грн заборгованість за процентами, а також понесені судові витрати. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 січня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79524592 в електронній формі. За умовами договору позикодавець передав позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути суму позики у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування позикою. Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах. Згідно з витягом з Реєстру боржників № 25 від 20 червня 2024 року позивач набув право вимоги до відповідача за договором позики № 79524592 у розмірі 19167,50 грн, з яких 5 500,00 грн основна сума боргу та 13 667,50 грн проценти. Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за договором позики та перехід до нього права вимоги за договором факторингу, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості і судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2025 року справа була прийнята до провадження, призначене судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79524592.

За умовами вказаного договору позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник повернути отриману суму позики у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування позикою.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому суд враховує, що укладення договору в електронній формі саме по собі не свідчить про недотримання письмової форми правочину.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України та іншими актами законодавства. Частиною дванадцятою статті 11 зазначеного Закону встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, законодавство прямо допускає укладення договору позики або кредитного договору в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, а такий договір за умови дотримання передбаченої законом процедури має такі самі правові наслідки, як договір, укладений у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при оформленні позики здійснив необхідні дії в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, ознайомився з умовами договору та підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, суд доходить висновку, що між первісним кредитором та відповідачем виникли договірні правовідносини щодо надання та повернення позики, а договір позики № 79524592 є належною правовою підставою виникнення відповідних прав та обов`язків сторін.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 19 167,50 грн, з яких 5 500,00 грн основна сума боргу та 13 667,50 грн проценти.

Судом не встановлено доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом із тим суд враховує, що позивач зазначив про нездійснення після набуття права вимоги нарахування штрафних санкцій, а заявлена до стягнення сума складається з основної заборгованості та процентів, нарахованих відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21.

Відповідно до умов цього договору клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, а фактор набуває такі права за плату.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Отже, саме по собі те, що рамковий договір факторингу № 14/06/21 був укладений 14 червня 2021 року, тобто до виникнення конкретного права вимоги за договором позики № 79524592 від 25 січня 2024 року, не свідчить про відсутність у позивача права вимоги.

Як убачається з матеріалів справи, сторони договору факторингу надалі конкретизували порядок та обсяг відступлення прав вимоги шляхом укладення Додаткової угоди № 29 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.

Зазначена Додаткова угода № 29 укладена 20 червня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як Фактором та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як Клієнтом.

Відповідно до її умов сторони погодили, що загальна сума прав вимоги, які відступаються за Реєстром боржників № 25 від 20 червня 2024 року, визначається саме цим Реєстром, а ціна продажу відповідних прав вимоги також визначається щодо зазначеного Реєстру. При цьому пунктом 4 Додаткової угоди № 29 передбачено, що вона набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін, є невід`ємною частиною договору факторингу та діє виключно щодо Реєстру боржників № 25 від 20 червня 2024 року.

Отже, із змісту зазначених документів убачається, що договір факторингу від 14 червня 2021 року мав характер основного договору, який визначав загальні умови відступлення прав грошової вимоги, тоді як Додаткова угода № 29 від 20 червня 2024 року та Реєстр боржників № 25 конкретизували права вимоги, що передавалися фактору за відповідним реєстром.

Таким чином, виникнення конкретного права вимоги за договором позики № 79524592 від 25 січня 2024 року відбулося до його включення до Реєстру боржників № 25 від 20 червня 2024 року та оформлення відповідного відступлення права вимоги.

При цьому суд бере до уваги, що Додаткова угода № 29 прямо визначає її дію щодо Реєстру боржників № 25 від 20 червня 2024 року, а позивач на підтвердження переходу права вимоги подав витяг із зазначеного реєстру та акт приймання-передачі Реєстру боржників № 25.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 79524592 за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 19167,50 грн, у тому числі: 5 500,00 грн заборгованість за основною сумою позики; 13667,50 грн заборгованість за процентами.

Належних і допустимих доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості або її частини суду не надано.

Водночас відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення договору позики, виникнення у відповідача обов`язку з повернення отриманих коштів та сплати процентів, невиконання відповідачем цього обов`язку, а також переходу до позивача права грошової вимоги за цим договором.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача 19 167,50 грн заборгованості за договором позики № 79524592 є обґрунтованою.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 28.08.2023, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30, поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, будинок 2, поверх 4, IBAN НОМЕР_3 в АТ «Таскомбанк») заборгованість за договором № 79524592 від 25 січня 2024 року в розмірі 19167 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят сім) гривень 50 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

19.10.2026 року