Рішення № 140695421, 19.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6394/26

Провадження № 2/357/5497/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Чередніченко В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила: стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на її користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн та матеріальні витрати у розмірі 2743,95 грн, судові витрати пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.05.2023 дільничним офіцером поліції Білоцерківського РУП ГУНП в Київській обл., лейтенантом ОСОБА_2 , було складено відносно неї протокол про адміністративне правопорушення, на підставі звернення громадянина ОСОБА_3 , який не є членом гаражно - будівельного кооперативу «Стави» щодо захаращення нею 21.05.2023р. території кооперативу будівельними матеріалами та побутовими відходами. 21.06.2023 вона дізналася про існування цього протоколу, коли була запрошена на засідання адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради. Постановою №241 від 21.06.2023р. адміністративної комісії ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 1360,00 грн. Внаслідок незаконних дій працівників РУПГУНП в Київській обл. та подальшого незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності адміністративною комісією Виконавчого Комітету Білоцерківської міської ради, вона була змушена звернутися до суду з метою захисту своїх прав та неодноразово зверталася зі скаргами та заявами до: - начальника Білоцерківського РУП ГУНП в Київській обл.; - керівника окружної прокуратури в Київській обл.; - начальника головного управління Національної поліції в Київській обл. з метою встановлення осіб, причетних до складання завідомо неправдивого адміністративного протоколу; - уповноваженого Верховної ради з прав людини; - слідчого судді Печерського районного суду м. Києва; - державного бюро розслідувань м. Києва. У відповідях посадових осіб поліції їй надавалась суперечлива та взаємно виключна інформація. Так, спочатку їй було повідомлено про притягнення окремих працівників поліції до дисциплінарної відповідальності. Однак у подальшому, у відповідь на її звернення, посадові особи поліції зазначали, що викладені нею факти не знайшли підтвердження та підстав для притягнення до відповідальності немає. Водночас, згідно з подальшою відповіддю керівництва Головного управління Національної поліції в Київській обл., наказом від 12.10.2023р. № 367 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності конкретного працівника поліції. Вказані обставини змусили її неодноразово звертатися до різних органів поліції, витрачати значний час та зусилля на з`ясування обставин справи, що спричинило додаткові моральні страждання, нервове напруження та погіршення її емоційного стану. Така поведінка посадових осіб фактично позбавляла її можливості отримати правдиву інформацію та ефективно захистити свої права. За захистом своїх прав вона звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду, який своїм рішенням від 14.09.2023р. у справі № 357/8170/23 пр. № 2- а/357/101/23 скасував постанову №241 від 21.06.2023р. При поданні позову нею було сплачено судовий збір. Хоча в подальшому судовий збір був повернутий, це відбулося через тривалий час (понад три місяці), що фактично призвело до тимчасового вилучення з її бюджету грошових коштів. Незаконне складання щодо неї адміністративного протоколу працівником поліції, подальше безпідставне притягнення її до адміністративної відповідальності, а також необхідність звернення до суду та інших органів для захисту своїх прав, спричинили їй значні моральні страждання. Незаконність притягнення до адміністративної відповідальності встановлена судом, яким скасовано постанову про накладання адміністративного стягнення та закрито провадження у справі. Внаслідок протиправних дій відповідачів вона відчувала стан беззахисності перед діями органів державної влади, несправедливості та приниження, була змушена витрачати значний час і зусилля для захисту своїх прав, доведення своєї невинуватості, що супроводжувалося тривалим психологічним напруженням та стресом. Моральні страждання носили тривалий характер та мали істотний вплив на її повсякденне життя, психологічний стан та самопочуття. У зв`язку із захистом своїх праву суді та інших органах вона понесла фактичні матеріальні витрати, а саме: витрати на копіювання та виготовлення документів для суду, поштові витрати ( рекомендовані листи та відправлення), витрати на проїзд до судових засідань, витрати на фіксацію та копіювання доказів, медичні витрати у зв`язку зі стресом та погіршенням здоров`я, а також інші необхідні витрати. Загальна сума матеріальних витрат становить 2743,95

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 головуючим суддею визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою від 22 квітня 2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без руху.

Судом 06.05.2026 за вх.№29313 отримано заяву про усунення недоліків позовної заяви від позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.04.2026.

Ухвалою від 13 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 16 липня 2026 року.

Судом 05.06.2026 р. за вх.№36445 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначено, що 21.06.2023 адміністративного комісією при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради винесено постанову № 241 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Підставою для прийняття зазначеної постанови стали матеріали про адміністративне правопорушення, складені уповноваженими працівниками Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області та направлені на розгляд до адміністративної комісії в межах наданих законом повноважень. У подальшому зазначена постанова була оскаржена позивачем у судовому порядку та скасована рішенням суду. Для покладення цивільно-правової відповідальності на державу обов`язковою є наявність сукупності таких умов: протинравність рішення, дії чи бездіяльності; наявність шкоди; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. Обов`язок доведення наявності вказаних умов покладається саме на позивача. У даному випадку позивачем не доведено наявності жодної із зазначених обов`язкових умов. Сам по собі факт скасування постанови адміністративної комісії не є безумовним та достатнім доказом протиправності дій працівників поліції. Рішенням суду, яким було скасовано постанову адміністративної комісії, не встановлено факту вчинення працівниками Головного управління Національної поліції в Київській області протиправних дій, а також не встановлено ознак свавільності чи очевидного порушення вимог закону під час складання та направлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Отже, відсутня одна з обов`язкових умов цивільно-правової відповідальності протиправність поведінки відповідача, що саме по собі виключає можливість задоволення позовних вимог. Позивачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував наявність реальних душевних страждань, погіршення стану здоров`я, необхідність звернення за медичною чи психологічною допомогою, зміну звичного способу життя або інші істотні негативні наслідки. Наведені у позовній заяві доводи щодо хвилювань, переживань, необхідності звернення до різних органів державної влади та витрачання часу на захист своїх прав є суб`єктивною оцінкою позивача та самі по собі не можуть бути безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Крім того, належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували фактичне понесення матеріальних витрат саме у заявленому розмірі та їх безпосередній зв`язок із діями відповідача, позивачем не надано.

Судом 29.06.2026 р. за вх.№42442 отримано відповідь на відзив, в якій позивач просила відхилити доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судове засідання призначене на 16 липня 2026 року, у зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, було відкладено до 20 серпня 2026 року.

Судове засідання призначене на 20 серпня 2026 року, за клопотанням позивача, було відкладено до 15 жовтня 2026 року.

Судом 25.08.2026 р. за вх.№55634 отримано заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, надала пояснення та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача підтримала позицію свого довірителя та надала додаткові пояснення.

В судовому засіданні 15.10.2026 заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 244 ЦПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 19 жовтня 2026 року о 09 год. 00 хв. ).

Так, з урахуванням наданих пояснень учасниками справи під час розгляду справи, після дослідження матеріалів справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, враховуючи позиції учасників справи стосовно позовних вимог, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 26.05.2023 дільничним офіцером поліції інспектором Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Юзваком Владиславом Валерійовичем відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ВАБ №978368 про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП.

Зі змісту протоколу вбачається, що 21.05.2023 близько 14 години 00 хвилин громадянка ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 на території ГБК «Стави» вивезла і звалила будівельні відходи у невідведеному для цього місці, чим порушила пункт 15.2.3. «Правил благоустрою м. Біла Церква» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП.

21.06.2023 адміністративною комісією Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради відносно гр. ОСОБА_1 було винесено постанову №241 про накладення адміністративного стягнення, з якої вбачається, що громадянка ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, яке полягає в тому, що 21.05.2023 близько 14 години 00 хвилин перебуваючи на території ГБК «Стави» за адресою: місто Біла Церква, вулиця Героїв Крут, 27-А вивезла і звалила будівельні відходи у невідведеному для цього місці, чим порушила вимоги п. 15.2.4 «Правил благоустрою території міста Біла Церква», за яке її визнано винною та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360,00 грн. Під час винесення вищевказаної постанови, адміністративною комісією виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області було досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №978368, рапорт лейтенанта поліції Владислава Юзвака, заяву громадянина ОСОБА_4 , лист майора поліції Ігоря Шевченка, рапорт помічника чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Олексієнко І.М., пояснення громадянина ОСОБА_4 , фотофіксацію.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2023 року у справі № № 357/8170/23 (провадження № 2-а/357/101/23), яке набрало законної сили 26.09.2023, скасувати постанову №241 про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2023 адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360,00 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що «дослідивши протокол серії ВАБ №978368 про адміністративне правопорушення від 26.05.2023, складений дільничним офіцером поліції інспектором Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Юзвак Владиславом Валерійовичем, відносно ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП, судом встановлено, що він складений з порушенням вимог ст. 254 КУпАП, оскільки як вбачається з рапорту дільничного офіцера поліції Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Юзвака Владислава Валерійовича, до нього надійшло звернення ОСОБА_3 від 22.05.2023 про вчинене позивачем правопорушення 21.05.2023, а протокол було складено дільничним офіцером лише 26.05.2023.

Отже, з матеріалів справи, вбачається, що особу, яка має відповідати за вчинення правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, було встановлено 22.05.2023 та лише 26.05.2023 дільничним офіцером ОСОБА_2 було складено протокол серії ВАБ №978368 про адміністративне правопорушення.

Щодо рапорту дільничного офіцера поліції Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Юзвака Владислава Валерійовича від 26.05.2023, як доказу вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення слід зазначити, що у ньому викладені обставини вчиненого правопорушення, проте, відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень за відсутності інших належних доказів підтвердження вчинення правопорушення.»

«Як вбачається з постанови №241 від 21.06.2023, адміністративною комісією виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, при винесенні постанови не бралися до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 , яка свою провину не визнавала та дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №978368, рапорт лейтенанта поліції Владислава Юзвака, заяву громадянина ОСОБА_4 , лист майора поліції Ігоря Шевченка, рапорт помічника чергового Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області Олексієнко І.М., пояснення громадянина ОСОБА_4 , фотофіксацію, постанова була винесена без врахування вимог ст. 33, 280 КУпАП про обов`язкове з`ясування характеру вчиненого діяння, даних про особу правопорушника, його майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а це є самостійними підставами її скасування.

Таким чином, адміністративною комісією виконавчого комітету Білоцерківської міської ради не доведено порушення позивачем Правил благоустрою території м. Біла Церква, як і не доведено наявність об`єктивної та суб`єктивної сторін складу правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП.

Крім того, 29.06.2023 та 03.07.2023 позивач ОСОБА_1 зверталася до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області із заявою щодо встановлення особи та власника транспортного засобу «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 із притягненням його до відповідальності за незаконний скид будівельних матеріалів, однак, 12.08.2023 отримала відповідь про неможливість встановлення особи, власника транспортного засобу та вирішення питання про притягнення його до відповідальності, що підтверджується матеріалами справи.»

«Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена з порушенням вимог КУпАП, дані, які містяться у ній, викликають сумніви щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП. Крім того, адміністративна комісія виконавчого комітету Білоцерківської міської ради при розгляді адміністративного матеріалу складеного відносно ОСОБА_1 та при винесенні постанови №241 від 21.06.2023 не звернула уваги на зазначені вище у рішенні порушення та не здійснила належної оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.»

До позову позивачем надано наступні документи, які були досліджені судом: копія протоколу про адміністративне правопорушення, серія ВАБ № 978368 від 26.05.2023р.; копія рапорту помічника чергового Білоцерківського РУПГУНП в Київській обл. Олексієнко І.М. до начальника Білоцерківського РУПГУНП в Київській обл. М.Пелеха; копія листа Вих. №17 від 23.06.2023 до голови Білоцерківського міськвиконкому Дикому Г.А.; копія постанови №241 від 21.06.2023 про накладання адміністративного стягнення; копія довідки про доходи № 170061731279 2790; копія листа вих.№7 від 29.06.2023 до начальника Білоцерківського РУП ГУНП в Київській обл. М.Пелеха та копія відповіді від 03.07.2023 за №73; копія скарги на дії дільничного Білоцерківського РУПГУНП в Київській обл. вих.8 від 10.07.2023 до керівника Білоцерківської окружної прокуратури М. Римар; копії відповідей від 12.07.2023 за № 50-6831 вих.23, від 12.07.2023 за №50-6828 вих.23, від 16.08.2023р. № К- 191/42-09/01-23, від 22.09.2023р. № К- 2239/109/1100-2023, від 05.10.2023р. № К-180/109/20/01; копія листа вих. № 6 від 15.02.2024 до начальника Білоцерківського РУП ГУНП в Київській обл. М.Пелеха та копія відповіді від 19.03.2024р. № 26 зі; копія заяви до начальника Білоцерківського РУПГУНП в Київській обл. М.Пелеха. Вих.№42 від 27.12.2024 та копія відповіді №4255-2025 від 08.01.2025(32357); копія листа Вих. №1 від 31.01.2025р. до начальника головного управління Національної поліції в Київській обл. генерала поліції Щадило А.А. та копія відповіді № 35190-2025 від 21.02.2025(400370); копія Наказу від 12.10.2023 № 367 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників РУП ГУНП в Київській обл.; копія ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 14.09.2023р., справа № 357/8170/23; копія ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 19.09.2023р., справа № 357/8170/23; копія рекомендованого листа Державної казначейської служби України про повернення документів; копія ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 10.10.2023 по справі №357/8170/23; копія заяви до Білоцерківського міськрайонного суду від 04.12.2023р. про виправлення описки у виконавчому листі; копія ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 08.12.2023 по справі №357/8170/23; копія листа до уповноваженого Верховної ради України вих. № 17 від 14.11.2024 та копія відповіді №76883.4/К-43578.3/24/43.2 від 13.12.2024; копія Скарги до слідчого судді Печорського районного суду м. Києва; копія ухвали Печерського районного суду від 20.03.2025р., справа № 757/5466/25-к, пр.1-кс-7068/25; копія листа Вих.№916 від 16.05.2025 до ТУ ДБР м. Києва; копія повідомлення №К-160В/к/11-03-1100В/25 від 30.06.2025 про початок досудового розслідування та необхідність об`єднання матеріалів в одне провадження; копії медичних довідок; копії чеків та квитанцій.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі №925/556/21).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання, чи є факт складання протоколу про адміністративне правопорушення працівником патрульної поліції у разі подальшого закриття справи судом у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення підставою для відшкодування шкоди особі, стосовно якої складено протокол.

За результатом касаційного перегляду справи № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову від 22 січня 2025 року, в якій зробила такі висновки про застосування норм права:

"Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.

Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

З огляду на приписи Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила ст. 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР".

У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених ст. 1174 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Невідповідність вимогам закону дій працівника поліції, який склав протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП , в цій справі судом не встановлено.

Зі змісту рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2023 року у справі № 357/8170/23, вбачається що підставою для скасування постанови № 241 про накладення адміністративного стягнення від 21.06.2023 адміністративної комісії виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та закриття провадження, стало відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням порядку розгляду справи, а отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови.

Тобто судом встановлено, що стороною відповідача не додано будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що не доводить очевидної протиправності дій працівників поліції під час складання постанови про адміністративне правопорушення.

Рішенням у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення дії поліцейського були протиправними чи мали ознаки свавільності.

Оскільки судом не встановлено неправомірності у діях працівника поліції під час складання стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, то відсутні підстави для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.

Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відбулось через не протиправні дії працівників поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених статтею 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

За змістом частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (частини 1, 2 статті 76 ЦПК України).

Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Позивач оцінює завдану їй матеріальну шкоду у 2743,95 грн. проте позовна заява не містить жодного обґрунтування та розрахунку вказаної суми.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що у зв`язку із захистом своїх праву суді та інших органах вона понесла фактичні матеріальні витрати, які підтверджуються квитанціями, чеками, копіями, поштовими квитанціями, а саме: витрати на копіювання та виготовлення документів для суду, поштові витрати (рекомендовані листи та відправлення), витрати на проїзд до судових засідань, витрати на фіксацію та копіювання доказів, медичні витрати у зв`язку зі стресом та погіршенням здоров`я.

Суд критично оцінює надані позивачем документи, оскільки позивачем не обґрунтовано, яким чином вказані документи стосуються предмету доказування, не підтверджує їх безпосередній причинно-наслідкового зв`язку з діями відповідача.

Матеріальна шкода в розумінні ст. 1174 ЦК України це знецінення майна, втрата доходів або витрати, які особа змушена була понести через порушення її права.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог як у частині стягнення матеріальних збитків, так і в частині відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області; адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ: 40108616.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

СуддяБ. І. Кошель