Рішення № 140695382, 14.10.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/257/26

Провадження № 2/293/393/2026

14 жовтня 2026 рокуселище ЧерняхівЧерняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі

Позивач звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" заборгованість за кредитним договором №22034000107534 від 21.09.2019 в розмірі 10055,73 грн; заборгованість за кредитом 5644,23 грн.; заборгованість за процентами 1083,90 грн; 3327,60 грн заборгованості за комісією.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договором про відкриття кредитної лінії №22034000107534 від 21.09.2019.

24.02.2026 та повторно 11.03.2026 суд, у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до Виконавчого комітету Оліївської сільської ради з метою отримання інформації, щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .

18.03.2026 на адресу суду від Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшов лист, згідно якого гр. ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 19.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 16.04.2026 о 10:00.

Ухвалою від 16.04.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 16.04.2026, суд відклав розгляд справи на 07.05.2026.

Ухвалою від 07.05.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 07.05.2026, суд відклав розгляд справи на 16.06.2026.

Ухвалою від 16.06.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 16.06.2026, суд відклав розгляд справи на 23.06.2026.

Ухвалою від 23.06.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 23.06.2026, суд відклав розгляд справи на 04.08.2026.

Ухвалою від 04.08.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 04.08.2026, суд відклав розгляд справи на 25.08.2026.

Ухвалою від 04.08.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 04.08.2026, суд в порядку ст. 84 ЦПК України витребував у позивача оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема: оригінал кредитного договору №22034000107534 від 21.01.2019, що укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .

Ухвалою від 25.08.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 25.08.2026, суд відклав розгляд справи на 15.09.2026.

Ухвалою від 15.09.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 15.09.2026, суд відклав розгляд справи на 01.10.2026.

Ухвалою від 15.09.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 15.09.2026, суд в порядку ст. 84 ЦПК України повторно витребував у позивача оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема: оригінал кредитного договору №22034000107534 від 21.01.2019, що укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки секретаря судового засідання Тишкевич К.Б., судове засідання призначене на 01.10.2026 о 14 год. 30 хв. не відбулося в зв`язку з відсутністю енергопостачання.

Розгляд справи по суті відкладено на 14.10.2026 на 15 год. 00 хв.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №22034000107534 від 21.09.2019.

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 10055,73 грн, з яких 5644,23 грн заборгованість по тілу кредиту, 1083,90 грн заборгованість по процентам; 3327,60 грн заборгованості за комісією.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання належним чином та заборгованість за кредитом не погасила.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник позивач у судове засідання не направив хоча про день, час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином та своєчасно, про що в матеріалах справи міститься повідомлення.

У прохальній частині позовної заяви представник позивача просить проводити розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання від 14.10.2026 не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

04.09.2026 на адресу суду від представника відповідача, у порядку ст. 178 ЦПК України, надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог.

Зокрема віповідач наголошує, що стягнення з відповідача комісії у розмірі 3327,60 грн є нікчемним, оскільки згідно правової позиції Верховного суду у Постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 справа №496/3134/19 після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» 10.06.2017 встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною.

Також вважає неправомріним нарухування відсотків за користування кредитом після спливу строку договору.

Також вказує, що позивачем безпідставно було збільшено тіло кредиту до 5644,23 грн,у той час як залишок непогашеного чистого тіла кредиту станом на 04.02.2020 становив 3495,76 грн.

Крім того зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки кінцевою датою погашення заборгованості було 21.01.2021, тому строк позовної давності сплинув 21.01.2024. Відтак відповідач просить застовувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Також відповідач не погоджується з вимогою про стягнення 3500,00 грн на правничу професійну допомогу, вважає заявлені вимоги неспівмірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають стягненню.

Разом з тим відповідач подала заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, у якій просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200,00 грн.

08.09.2026 на адресу суду від представника позивача, у порядку ст.179 ЦПК України, надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Зі змісту відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача та просить позовну заяву ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Щодо стягнення комісії у розмірі 3327,60 доводить, що п.1.2 договору передбачено нарахування щомісячної комісії 4,7% від суми кредиту, а також, що відповідач підписавши кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, підтвердила, що вона отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором, представник позивача вказує, що умовами договору передбачено обов`язок відповідача сплатити відсотки за користування кредитом, а також наголошує, що після 24.02.2022 жодні відсотки за кредитним договором не нараховувалися.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, представник позивача зазначає, що строк позовної давності варто рахувати з моменту останнього платежу відповідача за кредитним договором, тобто з 21.03.2019. Також зазначає, що строк позовної давності позивачем не пропущено з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу наголошує, що ТОВ «Цикл Фінанс» надав підтвердження надання професійної правничої допомоги для подачі заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідача зазначає, що останній не додав жодного доказу, який міг би підтвердити обсяг наданих правничих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що унеможливлює надання об`єктивної оцінки вказаних витрат на професійну правничу допомогу, отже вважає заявлені витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн завищеними та такими, що задоволенню не підлягають.

29.09.2026 відповідач в порядку ст. 84 ЦПК України, подав до суду клопотання про витребування доказів у АТ «Банк Кредит Дніпро», у якому просить суд поновити строк на подання такого клопотання та витребувати у АТ «Банк Кредит Дніпро»:

1.первинну виписку по особовому рахунку позичальника за весь період дії договору від АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

2. інформацію си укладався між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 кредитний договір № 22034000107534 або будь-який інший кредитний договір?

3. чи відкривався на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 особовий Рахунок № НОМЕР_2 , або будь-який інший особовий рахунок і якщо так то на підставі чого?

4. надати виписку по особовому рахунку з відбраженням руху коштів або відсутності такого руху.

5. чи існували взагалі будь-які зобов`язальні відносини між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1

Дослідивши зміст поданого клопотання суд дійшов висновку про відмову у його задоволеннізважаючи на таке.

Так нормами ст 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Натомість клопотання відповідача нормам ч.2 ст 84 ЦПК України не віповідає, зокрема , відповідач не вказав, що кожен із витребуваних доказів може підтвердити, а також не зазначено та не подано відповідних доказів того, що відповідач самостійно вчиняв заходи для отримання вказаних доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 14.10.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.01.2019 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 (відповідач) укладений кредитний договір № 22034000107534 (а.с.125).

Відповідно до п.1.1 договору, банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачена цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановленому цим договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором у повному обсязі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором банк надає клієнту грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту 5899,99; строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту: 21.01.2021, цільове призначення на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту 4,7% від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом: 56,0% річних.

Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_3 , відкритий у АТ "Банк Кредит Дніпро" (п.1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору визначено, що Клієнт в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст. 26 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь строховика ПРАТ СК УНІКА ЖИТТЯ суму страхового платежу у розмірі 1141,93 грн. за весь період страхування, згідно договору страхування № ВР22034000107534 від 21.01.2019 р.

Відповідно до п. 3.1 договору сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Згідно із графіком платежів/розрахунку загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором загальна вартість кредиту становить 12555,20 грн, реальна річна ставка 208,63 % (п. 4 договору).

Згідно банківської виписки по особовому рахунку за період з 21.01.2019 по 14.12.2021 суд встановив, що відповідачу перераховано кредитні кошти та відповідно факт користування відповідачем кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості сформованого первісним кредитором АТ "Банк Кредит Дніпро" за договором №22034000107534 від 21.01.2019, заборгованість відповідача по договору станом на 14.12.2021 становить 10 055,73 грн, з яких заборгованості по тілу кредиту 5644,23 грн; заборгованість по відсоткам 1083,90 грн; заборгованість по комісії 3327,60 грн.

15.12.2021 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" укладений Договір факторингу №15/12/21, відповідно до умов якого ТОВ "Цикл Фінанс" набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором.

Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, позивач додає копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 15.12.2021 за договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, копію витягу із реєстру боржників, копію акта приймання-передачі прав вимоги за договором факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, копію платіжної інструкції №3251 від 15.12.2021 стосовно оплати згідно договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором №22034000107534 від 21.01.2019 станом на дату укладання договору факторингу між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Цикл Фінанс" становить 10055,73 грн, з яких заборгованості по тілу кредиту 5644,23 грн; заборгованість по відсоткам 1083,90 грн; заборгованість по комісії 3327,60 грн.

Згідно вимоги про погашення кредитної заборгованості на підставі ст.ст.530,512,516 ЦК України від 05.06.2025 сума боргу ОСОБА_1 перед новим кредитором - ТОВ «Цикл фінанси» складає 10055,73 грн., вона включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5644,23 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 3642,00 грн.

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за договором у розмірі 10055,73 грн, з яких 5644,23грн заборгованість за тілом кредиту ,1083,90 грн заборгованість за відсотками, 3327,60грн комісія.

Оскільки, відповідач добровільно не погасила існуючу заборгованість ні перед первісним кредиторами, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з підписанням відповідачем кредитного договору з АТ «Банк Кредит Дніпро» № 22034000107534 від 21.09.2019.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за цим договором.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, а також факт укладення договору на умовах зазначених позивачем.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійним (оспорюваний правочин).

Отже, підпис (в тому числі електронний) є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідач, заперечуючи проти укладення кредитного договру не надала жодних належних та допустимих доказів того, що підпис від її імені виконаний іншою особою.

Разом з тим з банківських виписок, наданих АТ "Банк Кредит Дніпро" підтверджується, що на ім`я відповідача був відкритий рахунок, відповідачем 22.02.20219 частково погашалась заборгованість в розмірі 237,78 грн, що вказуї на схвалення відповідачем договору.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Таким чином суд вважє безпідставними доводи відповідача щодо неукладення спірного договору.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір, однак умови договору порушив, у встановлений договором строк кредитні кошти не повернула та проценти за користування кредитом не сплатив. Зворотного відповідачем не доведено.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем також не спростовано.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за яким відповідач перед позивачем має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5644,23 грн та 1083,90 грн заборгованість за процентами .

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять.

З огляду на викладене вище суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5644,23 грн та 1083,90 грн заборгованості за процентами такими, що єобгрунтованими, правомірними, заявленими відповідно до умов договору тому підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Також, суд зазначає, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Умовами кредитного договору №22034000107534 від 21.01.2019 встановлено дату остаточного повернення кредиту 21.01.2021 року. Кредит надано банком 21.01.2019 строком на 24 місяці. З даним цивільним позовом позивач звернувся до суду 23.02.2026.

Відповідно до частини 5статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, були продовжені на строк дії такого карантину.

Карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

Також, відповідно до Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Поряд з цим, Законом від 14.05.2025 №4434-ГХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі - Закон №4434) передбачено відновлення строків позовної давності.

Закон №4434 передбачає виключення з Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

Закон №4434 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Тому, він набрав чинності 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, з урахуванням наведених норм, строк позовної давності у даній справі не сплив, оскільки його перебіг був продовжений на період дії карантину та зупинений на час дії воєнного стану, а відтак фактичне закінчення такого строку припадає на значно пізніший період після 04.09.2025, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в сумі 3327,60 грн, суд погоджується з доводами відповідача та зазначає наступне.

Стягнення із ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредитної заборгованості/надання кредиту, а саме за дії, які банк (фінансова установа) здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, протирічить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 3327,60 грн грн є безпідставною.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 3 500 грн, суд зазначає про таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору №43453613/1 про надання правової допомоги від 25.08.2025, копію акта 22034000107534 про підтвердження факту надання правничої допомоги (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) до договору №43453613/1 про надання правничої допомоги від 25.08.2025, копію детального опиму робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою С.А. за договором №43453613/1 про надання правової допомоги від 25.08.2025, копію додаткової угоди №22034000107534 від 26.01.2026 до договору №43453613/1 про надання правничої допомоги від 25.08.2025, копію платіжної інструкції від 21.04.2026 №99.

Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «ЛАвентус проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача не відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача, заперечення позивача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума в розмірір 3500,00 грн є необґрунтованою, є неспівмірною заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді), критерію реальності таких витрат.

Суд зазначає, що вказана справа є незначної складності і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів. Отже, з огляду на викладене, з урахуванням викладених аргументів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з вілдповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн не відповідають критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. В решті суд відмовляє у покладенні таких витрат на відповідача та покладає на сторону позивача.

Щодо витрат відповідача на правову допомогу у розмірі 7200,00 грн, суд зазначає про таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правничиої допомоги від 24.08.2026, копію акта надання правничої допомоги (приймання передачі наданих послуг) 1 від 01.0.98.2026, копія ордеру, копія свідоцтва про право на занняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «ЛАвентус проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача не відповідає критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача, заперечення позивача в контексті положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума в розмірір 7200,00 грн є необґрунтованою, є неспівмірною заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді), критерію реальності таких витрат.

Суд зазначає, що вказана справа є незначної складності і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів. Отже, з огляду на викладене, з урахуванням викладених аргументів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з вілдповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7200,00 грн не відповідають критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. В решті суд відмовляє у покладенні таких витрат на відповідача та покладає на сторону позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 43453613, рахунок IBAN НОМЕР_4 в АТ «Сенс Банк»).

- 5 644,23 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 1 083,90 грн заборгованість по відсоткам;

- 1 781,36 грн судового збору;

- 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 43453613, рахунок IBAN НОМЕР_4 в АТ «Сенс Банк») на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 2 000,00 грн на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 43453613, рахунок IBAN НОМЕР_4 в АТ «Сенс Банк»).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано: 19.10.2026.

СуддяЛюдмила ЛОСЬ