Рішення № 140694843, 16.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 154/3190/26

Провадження № 2/156/745/26

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду у м. Володимир цивільну справу № 154/3190/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", представник - адвокат Усенко Михайло Ігорович,

до ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" адвокат Усенко Михайло Ігорович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6691675 від 01.07.2024 року та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 6691675 у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 4 800,00 грн строком на 345 днів зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії відповідно до умов договору та Графіка платежів.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в сумі 4 800,00 грн шляхом безготівкового перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 135383591 від 01.07.2024 року.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, сплату кредитних коштів, процентів та комісії у встановлений договором строк не здійснив, унаслідок чого станом на 15.07.2026 року заборгованість відповідача становить 33 020,76 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4 800,00 грн; заборгованості за комісією за надання кредиту - 552,00 грн; заборгованості за відсотками - 22 768,76 грн; заборгованості за комісією за обслуговування кредиту - 0,00 грн; заборгованості по неустойці (штрафам) за порушення грошового зобов`язання - 4 900,00 грн.

28.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись нормами ЦК України, укладено Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ, згідно з умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», включно з правом вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6691675 від 01.07.2024 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", як новим кредитором, відповідачу було направлено письмову Претензію (досудову вимогу) вих. № 23974943/179 від 01.07.2026 року про погашення кредитної заборгованості, однак вимогу відповідачем виконано не було.

У зв`язку з наведеним, позивач змушений звернутися до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 020,76 грн, а також судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Після надходження справи за підсудністю, ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 31.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо емісії банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та зарахування на вказану картку кредитних коштів у розмірі 4 800,00 грн від ТОВ «Мілоан».

Судом вжито всіх передбачених законом заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом направлення процесуальних документів за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Конверт із вказаними документами на ім`я Відповідача повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній".

22.09.2026 від Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшли витребувані судом докази.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи будь-яких клопотань до суду не направив, про причини неподання відзиву суд не повідомив. За таких обставин суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального техничного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані у справі докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 01 липня 2024 року ОСОБА_1 зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан» на веб-сайті miloan.ua, пройшов електронну ідентифікацію та заповнив Заяву на отримання кредиту № 6691675 (Додаток № 2 до Договору), у якій вказав свої персональні дані, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспортні дані (паспорт НОМЕР_3 , виданий Іваничівським РВ УМВС України у Волинській області 28.11.2000), адресу реєстрації ( АДРЕСА_1 ), номер мобільного телефону НОМЕР_4 , електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 для зарахування кредитних коштів.

Того ж дня, 01.07.2024 року, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 6691675 (індивідуальна частина) у формі електронного документа. Підписання договору з боку позичальника здійснено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом) 501784, надісланим на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_4 о 07:46 год., що підтверджується Довідкою з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан».

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.5 Договору про споживчий кредит № 6691675 від 01.07.2024 року Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі 4 800,00 грн на строк 345 днів (з 01.07.2024 року по 11.06.2025 року включно) за умови виконання Графіка платежів. Денна процентна ставка становить 1,15% за зниженою ставкою протягом першого розрахункового періоду та 1,40% на день (стандартна базова ставка 511,00% річних). Орієнтовна загальна вартість кредиту визначена в сумі 23 879,10 грн.

Пунктом 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 552,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,50% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно з п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 . ТОВ «Мілоан» повністю виконало свої зобов`язання за договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в сумі 4 800,00 грн, що стверджується платіжним дорученням № 135383591 від 01.07.2024 року та відомостями АТ КБ «Приватбанк» про зарахування коштів.

На виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь від 11.09.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260908/47544-БТ, відповідно до якої підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 та на вказаний рахунок 01.07.2024 року було зараховано кошти в сумі 4 800,00 грн з призначенням платежу: «Miloan. Ne opodatkovuyetsya. Viplata zaima Miloan. ID platezhu: НОМЕР_6 ».

Пунктами 2.4.1, 3.3.2 Договору встановлено обов`язок Позичальника повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у терміни та в розмірах, визначених Графіком платежів (Додаток № 1 до Договору).

Натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, сплату кредитних коштів, процентів та комісій у визначені строки не здійснював, не зв`язався з кредитодавцем та допустив прострочення виконання зобов`язань.

Згідно з випискою з особового рахунку та розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 6691675 від 01.07.2024 року, за весь період дії договору відповідачем не внесено жодного платежу на погашення боргу (сума здійснених платежів становить 0,00 грн). У зв`язку з цим станом на 15.07.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 33 020,76 грн, з яких: 4 800,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло); 552,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 22 768,76 грн - прострочена заборгованість за процентами; 4 900,00 грн - заборгованість по неустойці (штрафам) за порушення грошового зобов`язання (7 штрафів по 700 грн відповідно до п. 4.1 Договору).

28 жовтня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитор) та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого Кредитор передає (відступає) Новому кредитору за плату належні йому права вимоги до Боржників за Кредитними договорами, вказаними в Реєстрі боржників.

Згідно з витягом з Реєстру боржників (Додаток № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ від 28.10.2024 року, порядковий номер 1954), до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за Кредитним договором № 6691675 від 01.07.2024 року. Перехід права вимоги підтверджується також Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 28.10.2024 року та платіжною інструкцією № 6980 від 28.10.2024 року про оплату за договором відступлення.

01 липня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено відповідачу ОСОБА_1 письмову Претензію (досудову вимогу) вих. № 23974943/179 про погашення кредитної заборгованості в сумі 33 020,76 грн, однак зазначена вимога відповідачем залишена без виконання.

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подавав. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність у відповідача заборгованості у вищенаведеному розмірі, матеріали справи не містять. Вказана сума заборгованості відповідачем не спростована під час розгляду справи, оскільки належних доказів, які б спростовували розмір нарахувань по кредитному договору ним до суду не надано.

ІV. Застосоване законодавство

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язки є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свое право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. Висновки суду

Аналізуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором № 6691675 від 01.07.2024 року, внаслідок чого утворилася заборгованість. За змістом укладеного договору первісний кредитор надав позичальнику кредит на споживчі цілі, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюються також положення Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в сумі 4 800,00 грн, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як новий кредитор набуло права вимоги до відповідача на підставі Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ від 28.10.2024 року.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 800,00 грн, суд зазначає, що належними та допустимими доказами підтверджено факт отримання відповідачем суми кредиту та відсутність її повернення. У зв`язку з цим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 4 800,00 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оцінюючи вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 22 768,76 грн, суд враховує, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності з надання фінансових послуг у сфері споживчого кредитування», яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено граничні обмеження денної процентної ставки за споживчими кредитами.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-IX):

- протягом перших 120 днів з дня набрання чинності цим Законом (з 25.12.2023 по 22.04.2024) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5% на день;

- протягом наступних 120 днів (з 23.04.2024 по 20.08.2024) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5% на день;

- після завершення вказаних перехідних періодів (з 21.08.2024 року) максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 1% на день.

Спірний Договір про споживчий кредит № 6691675 укладено 01.07.2024 року, тобто під час дії імперативних норм Закону України «Про споживче кредитування» щодо граничних процентних ставок. Умовами договору встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 1,40% на день (67,20 грн/день від суми 4 800,00 грн), однак з 01.07.2024 по 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5% на день, а з 21.08.2024 року - 1% на день.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Здійснюючи перерахунок нарахованих процентів у межах встановленого договором строку кредитування (з 01.07.2024 по 11.06.2025 - 345 днів), суд врахував, що згідно з випискою з особового рахунку та відомістю про нарахування, ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості та зазначає:

1) За період з 01.07.2024 року по 20.08.2024 року (51 день) діяло законодавче обмеження ставки не більше 1,5% на день. Оскільки встановлена договором ставка 1,40% на день не перевищувала законний максимум (1,5%), нарахування за цей період здійснюється за договірною ставкою 1,40% на день і становить: 51 день ? 67,20 грн = 3 427,20 грн.

2) За період з 21.08.2024 року по 11.06.2025 року (294 дні до закінчення строку договору) набрала чинності імперативна норма щодо обмеження ставки розміром не більше 1% на день (48,00 грн/день від 4 800,00 грн). Умова договору про застосування ставки 1,40% на день у цей період суперечить законному ліміту, а тому нарахування за вказані 294 дні має здійснюватися виключно за граничною ставкою 1,0% на день і становить: 294 дні ? 48,00 грн = 14 112,00 грн.

Таким чином, загальний правомірний розмір процентів за користування кредитом за весь 345-денний строк становить: 3 427,20 грн + 14 112,00 грн = 17 539,20 грн. В решті вимог про стягнення процентів у сумі 5 229,56 грн (22 768,76 грн - 17 539,20 грн) слід відмовити у зв`язку з перевищенням встановленого Законом України «Про споживче кредитування» граничного розміру процентної ставки.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 552,00 грн суд зазначає, що відповідно до п. 1.5.1 та п. 2.2.2 договору комісія за надання кредиту розрахована за ставкою 11,50% від початкової суми кредиту (4 800,00 грн) та нараховується кредитодавцем ТОВ «Мілоан» одноразово в момент видачі кредиту. Оскільки така комісія узгоджена сторонами договору, позовні вимоги у цій частині слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафів) за порушення грошового зобов`язання в сумі 4 900,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX) установлено, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплату яких передбачено відповідним договором за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеню), нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язання, підлягає списанню.

Аналогічні положення закріплені в частині 3 статті 14 Закону України «Про споживче кредитування».

Зважаючи на те, що заявлені позивачем штрафи в сумі 4 900,00 грн було нараховано первісним кредитором у період з липня по жовтень 2024 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, відповідач в силу імперативних приписів закону звільнений від їх сплати, а нарахована неустойка підлягає списанню. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення неустойки (штрафів) у розмірі 4 900,00 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню на загальну суму 22 891,20 грн, з яких: 4 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 552,00 грн - прострочена заборгованість за комісіями за надання кредита та 17 539,20 грн - заборгованість за процентами. В решті позовних вимог (щодо стягнення 5 229,56 грн заборгованість за процентами та 4 900,00 грн штрафів) слід відмовити.

VІ. Судові витрати

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 43940 від 27.07.2026 року. Зазначена сума сплачена із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 2 2891,20 грн, що становить 69,32% від загальної заявленої суми позову (33 020,76 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 845,58 грн (2 662,40 грн х 69,32%).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за надання правничої допомоги. Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем заявлено до стягнення 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення вказаних витрат суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; Акт наданих послуг № Д/27608 від 15.07.2026 року у справі щодо боржника ОСОБА_1 на суму 8 000,00 грн; Детальний опис наданих послуг до Акту від 15.07.2026 року; Ордер серії ВС № 1408806 від 20.10.2025 року та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012 року на ім`я адвоката Усенка М. І.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат. Від відповідача клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу не надходило.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15. При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 15, 16, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 610, 626, 627, 628, 629, 639, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 12, 14 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 2, 4, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 6691675 від 01.07.2024 року в розмірі 22 891 (двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто одну) гривню 20 коп., яка складається з 4 800,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 552,00 грн - прострочена заборгованість за комісіями за надання кредита та 17 539,20 грн - заборгованість за процентами.

В решті позовних вимог (щодо стягнення 5 229,56 грн заборгованість за процентами та 4 900,00 грн штрафів) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1 845 (одна тисяча вісімсот сорок п`ять) гривень 58 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Іваничівським РВ УМВС України у Волинській області 28.11.2000, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І. Є. Малюшевська