Рішення № 140694722, 09.10.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/172/26

провадження №2/216/1963/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

09 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Чирського Г.М.,

за участю: секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,

представника позивача- Скляр Н.М. (в режимі відеоконференції), представника відповідача, адвоката - Щербачова А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Криворізької міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

в с т а н о в и в:

Криворізька міська рада звернулась до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1060503,36 грн., як безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою внаслідок порушення земельного законодавства. В обґрунтування вимог зазначено, що необхідність звернення з даним позовом викликана порушенням інтересів територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, як власника земель міста, що зумовлено неповною сплатою Відповідачем коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності у період з 01.01.2022 по 31.12.2025, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів у відповідному розмірі. Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011, площею 0,3763 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі з 28.07.2010. За адресою: АДРЕСА_1 , розташований об`єкт нерухомого майна - комплекс, власником якого з 21.11.2011 року є відповідач. Відповідач у період з 01.01.2022 до 31.12.2025 користувався спірною земельною ділянкою без будь-яких правовстановлюючих документів не сплачуючи в достатньому розмірі відповідну плату та фактично збільшуючи свої доходи. При цьому, використання означеної земельної ділянки Відповідачем без належного правового оформлення позбавило Криворізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати. Таким чином, Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011, який без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2025, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано головуючому судді Чирському Г.М.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.02.2026 року вищезазначений позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

11.05.2026 року представник відповідача, адвокат Щербачов А.П. надіслав до суду відзив, в якому зазначив, що Криворізька міська рада є неналежним позивачем. За відсутності діючого договору оренди земельної ділянки, до нового власника об`єкта нерухомості переходить встановлений податковим законом обов`язок щодо сплати саме податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно. Як вбачається із вище зазначених норм матеріального права, а також виходячи з того, що договір оренди земельної ділянки з Криворізької міською радою не укладався, відповідач є платником саме земельного податку, а не плати за оренду землі. Згідно діючого податкового законодавства, саме податкові органи мають право стягувати заборгованість з земельного податку, якщо платник не сплачує його добровільно. Вважають, що належним позивачем в такій ситуації може бути лише відповідний податковий орган, а не орган місцевого самоврядування. За відсутності встановлених договірних строків оплати орендної плати, так само як і строків оплати безпідставно збережених коштів, на сьогоднішній день у відповідача не виник обов`язок щодо їх оплати, а у позивача не виникло право на звернення до суду з такими позовними вимогами. Відсутність предмету спору означає, що на момент розгляду справи у суді немає об`єкта, з приводу якого виник спір між сторонами. Щодо користування земельною ділянкою представником відповідача зазначено, що відповідач ОСОБА_1 не користувалась земельною ділянкою площею 0,3763 га., а використовувала лише частину земельної ділянки розміром 0,0573 га під нежитлові будівлі, за що і сплачувала податок за землю у вказаному розмірі. Позивачем не додано належних та допустимих доказі факту користування відповідачем земельною ділянкою саме у розмірі 0,3763 га. До матеріалів справи не було додано Акт обстеження земельної ділянки. Таким чином, позивачем не доведено факту відповідачем всією земельною ділянкою площею 0, 3763 га. Враховуючи користування все вище викладене, вважаємо позовні вимоги необгрунтованими, незаконними та такими, які повністю не підлягають задоволенню.

11.05.2026 року представником позивача подано заперечення на відзив. В обґрунтування яких зазначено, що земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі з площею 0,3763 га, як те підтверджує витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку наявний в матеріалах справи. При цьому, фактичне землекористування відповідача презюмується в силу статей 181 ЦК України та 120 ЗК України, якими закріплюється загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. А отже, за умови наявності нерухомого майна Відповідача на земельній ділянці власник Криворізька міська рада позбавлена права вільно нею розпоряджатись та надавати у орендне користування іншим суб`єктам господарювання. При цьому, у зв`язку з користуванням відповідачем його нерухомим майном, розташованим на сформованій земельній ділянці презюмується його користування усією спірною земельною ділянкою. Також важливою обставиною, яка підтверджує факт використання відповідачкою земельної ділянки саме у вказаному позивачем розмірі є договір оренди земельної ділянки, укладений 20.10.2010 між сторонами, та рішення Криворізької міської ради від 28.11.2025 №4174, яким відповідачці наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі на місцевості для подальшого надання її в користування. Криворізькою міською радою не приймалось рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у постійне користування Відповідачці, чи то у власність. А відтак, Відповідачка не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки та не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Враховуючи викладене сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.06.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити.

Відповідач та її представник просили відмовити у позові, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення сторін під час судового розгляду, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України.

Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0002550562025 від 19.12.2025, земельна ділянка площею 0,3763 га з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є сформованою з 28.07.2010.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 30.09.2025 за №445599349 відповідач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2005 року є власником комплексу (реєстраційний номер майна № 230671) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Криворізької міської ради від 28.07.2010 № 3991 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 та надання її в оренду для розміщення комплексу адміністративно-складських будівель» громадянці ОСОБА_1 була надана в орендне користування земельна ділянка площею 0,3763 га, з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011, строком на 5 років.

20.10.2010 року між Криворізькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Криворізькому міському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2010 року № 041010800884, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір укладено на 5 років.

28.11.2025 року рішенням Криворізької міської ради № 4174 ОСОБА_1 наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки у натурі (на місцевості) для подальшого надання її в користування без зміни цільового призначення.

З повідомлення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вбачається, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, даних Державного земельного кадастру, право користування (оренди) на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Відповідно даних ІКС ДПС ОСОБА_1 не обліковується як платник плати за землю (орендної плати з фізичних осіб) за земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у Центрально-Міському районі.

Згідно з інтегрованою карткою платника ОСОБА_1 в ІКС ДПС у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, код класифікації доходів бюджету 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» за період з 01.01.2022 по 10.11.2025 року сплачено коштів у розмірі 87390,50 грн., у тому числі: 2021 рік сплата відсутня, 2022 сплата відсутня, 2023 рік сплата відсутня, 2024 рік 5000,00 грн., 2025 рік 82390,50 грн.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативно грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони у розрізі років становлять: 2016 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік 1,0; 2018 рік 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік 1,0; 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель i земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, розроблену Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М. Білоконя».

Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011 становить:

у 2022 році - 21 704 477 грн. (29 381 090,07 грн. за витягом від 03.10.2025 : 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік : 1,051 коефіцієнт індексації за 2023 рік : 1,12 коефіцієнт індексації за 2024 рік, які не підлягають врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік);

у 2023 році - 24 960 148,56 грн. (29 381 090,07 грн. за витягом від 03.10.2025 : 1,051 коефіцієнт індексації за 2023 рік : 1,12 коефіцієнт індексації за 2024 рік, які не підлягають врахуванню під час здійснення розрахунку за 2023 рік);

у 2024 році - 26 233 116,13 грн. (29 381 090,07 грн. за витягом від 02.10.2025 : 1,12 коефіцієнт індексації за 2024 рік, які не підлягають врахуванню під час здійснення розрахунку за 2024 рік);

у 2025 році - 29 381 090,07 грн. за витягом від 02.10.2025.

Так, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, та яке набрало чинності з 01.01.2022.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.12.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011, за цільовим призначенням віднесена до коду 1.11.6.

При цьому, відповідно до додатку 59 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування» Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, код виду цільового призначення земельної ділянки Українського класифікатора цільового призначення землі - 1.11.6. відповідає коду Класифікації видів цільового призначення земель - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. А відтак ставка плати за спірну зёмельну ділянку становить:

- 1,2 % від нормативної грошової оцінки земель міста у 2022 та 2023 році (рядок 03.15 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506),

- 0,9 % від нормативної грошової оцінки земель міста у 2024 та 2025 році (рядок 03.15 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506, зі змінами внесеними рішенням від 27.06.2023 №2015).

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Згідно розрахунку позивача, плата за користування земельною ділянкою у 2022 році становить 260 453,72 грн., плата за користування земельною ділянкою у 2023 році 299 521,78 грн., плата за користування земельною ділянкою у 2024 році 236 098,05 грн., плата за користування земельною ділянкою у 2025 році 264 429,81 грн.

За період з 01.01.2022 до 31.12.2025 за Відповідачем збережено у себе без достатньої правової підстави кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011 в загальному розмірі 1 060 503,36 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2025 року за вих. № 7/01-01-02-08/5005 Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради Пілкіній О. було направлено претензію щодо добровільного погашення нею заборгованості з плати за земельну ділянку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційним Судом України у Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом указаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки, зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

При цьому Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5статті 288ПК України (пункт 7.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19 (провадження № 61-17197сво20) зазначив, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Також виснував, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що узгоджується з положеннями статті 20 Закону України «Про оцінку земель».

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку землі»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з частиною третьою статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Практикою Верховного Суду, неодноразово підтверджено, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Отже, позивач, при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою в період 01.01.2022 року до 31.12.2025 року обґрунтовано взяв до уваги витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Наданий розрахунок відповідачем не спростований, контр розрахунку не надано.

На земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_1 . Станом на день звернення Криворізької міської ради до суду договір оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011 між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 відсутній.

Суд не приймає до уваги заперечення сторони відповідача щодо не доведення факту користування відповідачем всією земельною ділянкою площею 0,3763 га, оскільки формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

У даному випадку земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою в Державному земельному кадастрі з площею 0,3763 га, як те підтверджує витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку наявний в матеріалах справи. При цьому, фактичне землекористування відповідача презюмується в силу статей 181 ЦК України та 120 ЗК України, якими закріплюється загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Також важливою обставиною, яка підтверджує факт використання відповідачкою земельної ділянки саме у вказаному позивачем розмірі є договір оренди земельної ділянки, укладений 20.10.2010 між сторонами, та рішення Криворізької міської ради від 28.11.2025 №4174, яким відповідачці наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі на місцевості для подальшого надання її в користування.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, який у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2022 у справі №905/1680/20 також дійшла висновку, що у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 , у період з 01.01.2022 по 31.12.2025 року, здійснювала фактичне користування земельною ділянкою, без достатньої правової підстави, а тому є такою, що за рахунок власника цієї ділянки, зберігала у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, й зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність підстав для оплати саме оренди, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата» за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Разом з тим, відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статей 122 , 123 , 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Проте, Криворізькою міською радою не приймалось рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у постійне користування Відповідачці, чи то у власність.

Оскільки, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином відповідач ухилявся від сплати орендної плати, хоча йому достеменно було відомо, що нерухоме майно, яке перебуває у нього у власності розташовується на земельній ділянці, що є комунальною власністю Криворізької територіальної громади, а тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок за спірний період встановивши його відповідність вимогами законодавства, дійшов висновку, що сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 відповідно до заявленого позивачем та дослідженого судом розрахунку, підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі та становить 1 060 503,36 грн.

Згідно частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, з урахуванням задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 15 907,55 грн.

Керуючись ст. ст. 5-8, 10,11, 12,13,81,141, 263-265, 259 ч.6 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:08:510:0011, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2025 року, у розмірі 1 060 503,36 грн. (один мільйон шістдесят тисяч п`ятсот три гривні 36 коп.), а також витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 15 907,55 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сім гривень 55 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повний текст рішення складено 19.10.2026 року.

Суддя Г.М. Чирський