Рішення № 140694600, 15.10.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5771/25

Провадження 2/206/348/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої-судді Плінської А.В.

при секретарі Габісонія Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Жукова Юлія Юріївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ( в редакції від 3 березня 2026 року) до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 . На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в середині липня 2025 року при зустрічі із знайомою дізнався, що його батько помер. Для з`ясування обставин звернувся до органу реєстрації актів цивільного стану та 17 липня 2025 року отримав свідоцтво про смерть батька (повторно). 12 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса щодо оформлення спадкових прав, однак йому було роз`яснено, що оскільки не проживав разом зі спадкодавцем, то строки для прийняття спадщини ним пропущено. Позивач вказує, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, адже його батьки розлучились, коли він був 11 річною дитиною, з того часу жодного спілкування між колишнім подружжям та батьком і сином не було. Батько не хотів спілкуватись із сином і заборонив новій родині налагоджувати зв`язки із колишньою сім`єю, тож позивач не був обізнаний про смерть батька та просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.

Ухвалою від 20 жовтня 2025 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 3 березня 2026 року до участі у справі в якості належного відповідача було залучено ОСОБА_2

29 березня 2026 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог із посиланням на те, що позивач не мав поважних причин для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позивача хворів майже 5 років, з 2024 року перебував у хоспісі, лікування було тривалим та дороговартісним та за цей час син жодного разу не поцікавився станом здоров`я батька, не ніс витрати на його лікування. Поведінка позивача є його вибором, а не об`єктивною перешкодою для спілкування з батьком. Після відкриття спадщини відповідачка діяла добросовісно та повідомила нотаріуса про існування старшого брата, при цьому, вона погасила заборгованість по комунальних послугах та була тією людиною, яка опікувалась батьком, хоча на той момент ще сама була неповнолітньою, а потім студенткою.

Ухвалою від 13 травня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача, позивач в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача.

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу від 12 серпня 2025 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із пропуском ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини.

Як слідує з матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , після його смерті із заявою про прийняття спадщини звернулась його донька ОСОБА_2 . Інший син померлого ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини на користь сестри - ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною заявою.

28 січня 2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу було зроблено повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, відповідно до якого нотаріусом було встановлено наявність у померлого, окрім тих, про які було відомо, ще одного сина позивача по справі. В зв`язку з цим приватним нотаріусом у виданні Урядовий кур`єр від 14 травня 2025 року було опубліковано оголошення про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 та у разі виявлення бажання спадкоємців зазначено куди слід звертатись та протягом якого часу, зокрема вказано строк у один місяць з дня опублікування оголошення.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що доводиться тіткою сторонам, із позивачем вони не спілкувались, оскільки після повідомлення йому про хворобу батька, він сказав, що такий батько йому не потрібний. ОСОБА_3 особисто дзвонив сину і повідомляв, що хворий, що хотів би налагодити стосунки, але старший син відмовив. Вона була присутня при цій розмові брата із старшим сином та особисто чула розмову по телефону. Старший син не допомагав хворому батьку, не цікавився ним, похованням займались діти і її сім`я. Позивач не знає де похований батько і не звертався до неї з цим питанням.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що доводиться хрещеною відповідачці та двоюрідною сестрою сторонам. Дядько їй казав, що ОСОБА_1 не хотів з ним спілкуватися, обзивав та відвертався. Спочатку у дядька були проблеми з ногами, а потім дізналися про онкологію. Дядько хотів налагодити стосунки із старшим сином, телефонував йому, але той не відповідав. Він знав де проживає батько, але ніколи не провідував.

Свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що працювала з матір`ю позивача раніше, тож знала цю сім`ю. Зустрілась з позивачем десь наприкінці весни чи влітку і сказала йому, що батько помер, він цього не знав. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду показали, що не знали про стосунки позивача з батьком та дізнались від позивача про смерть батька ближче до зими 2025-2026 років.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (див. постанови Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17).

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18).

У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження № 61-562св23) зазначено, що

«суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так судом встановлено, що сторони по справі та їх померлий батько проживали в одному місті та навіть в одному районі міста.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) зазначено, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки позивач посилається на єдину підставу, в зв`язку з якою він пропустив строк для прийняття спадщини це незнання про смерть батька через неприязні відносини між ними, що відповідно до усталеної практики ВС не є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (постанова ВС від 9 жовтня 2024 року по справі № 619/2906/23).

Керуючись ст.ст. 258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Жукова Юлія Юріївна (м. Дніпро, вул. Дунаєвського, 31) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Суддя: А.В. Плінська