Рішення № 140694267, 15.10.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/11024/26

Провадження № 2/204/5948/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

15 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2026 року ТОВ « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 3211740 від 17 листопада 2020 року, у сумі 16 400 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 гривень та заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11 400 гривень (а. с. 1-6 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 17 листопада 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3211740, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 гривень строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Кредитодавцем зобов`язання за договором виконані у повному обсязі шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. 30 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄСПБ» було укладено договір відступлення права вимоги № 30062021, за яким ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» яке в подальшому, за договором відступлення права вимоги від 23 травня 2024 року № 23/05/24 укладеного з ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», відступило право вимоги до позичальників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3211740 від 17 листопада 2020 року у сумі 16 400 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 гривень та заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11 400 гривень. Таким чином, позивач є новим кредитором відповідача за договором позики. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за договором позики перед позивачем не сплачена і становить 16 400 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 гривень, заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11 400 гривень, яку позивач прохає стягнути з відповідача разом із судовими витратами у сумі 2 662 гривні 40 копійок та витратами на правову допомогу у сумі 9 000 гривень (а. с. 1-6 та на звороті).

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін та призначено судове засідання на 14 годину 20 хвилин 30 вересня 2026 року (а. с. 78).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові, з-поміж іншого прохав суд про розгляд справи а його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а. с. 6).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 91, 94), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 17 листопада 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір 3211740, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) на споживчі потреби в сумі 5 000 гривень, строком на 30 днів, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (а. с. 8-10).

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (а. с. 39-40, 42-44).

До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за договором позики № 3211740 від 17 листопада 2020 року належним чином не виконав.

Відповідно до наданого позивачем Розрахунку заборгованості за Договором № 3211740 від 17 листопада 2020 року, відповідач за вищевказаним договором має заборгованість у сумі 16 400 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 гривень та заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11 400 гривень (а. с. 45-49 та на звороті; 50).

30 червня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 30062021 (а. с. 51 та на звороті) .

За вказаним договором факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплачено ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 975 922 гривні 16 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 17226 від 01 липня 2021 року (а. с. 52).

30 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 30062021 від 30 червня 2021 року (а. с. 53).

З витягу з реєстру боржників з додатку № 1 до договору факторингу № 30062021 від 30 червня 2021 року (а. с. 54-56) убачається, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передано ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3211740 від 17 листопада 2020 року, на суму 16 400 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 гривень та заборгованості за сумою відсотків у розмірі 11 400 гривень.

23 травня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та позивачем укладено договір факторингу № 23/05/24 (а. с. 57-60), відповідно до якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу (п. 6.1 договору 560 798 119 гривень 48 копійок), в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (додаток № 1 до цього договору), в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до вимог п. 5.2 вказаного договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовне портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи такі Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підписані сторонами 23 травня 2024 року (а. с. 64, 65).

З реєстру заборгованостей № 1 вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до відповідача за договором № 3211740 від 17 листопада 2020 року (а. с. 66-68) у сумі 16 400 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 5 000 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 11 400 гривень.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Так, позивач стверджує, що є новим кредитором відповідача за вищевказаним кредитним договором, оскільки він набув відповідне право вимоги 23 травня 2024 року на підставі Договору факторингу № 23/05/24 (а. с. 57-60), укладеним між ним та ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке набули право вимоги від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відповідно до договору факторингу № 30062021 від 30 червня 2021 року (а. с. 51 та на звороті).

Натомість, суд наголошує на тому, що належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов`язань за договором відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим перехід прав та обов`язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14).

Верховний Суд у своїх постановах від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 неодноразово вказував на те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження переходу права первісного кредитора за договором № 3211740 від 17 липня 2020 року, позивачем надано суду договір факторингу від 30 червня 2021 року № 30062021 укладений між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», договір факторингу від 23 травня 2024 року № 23/05/24, укладений ним з ТОВ «ФК «ЄАПБ», а також реєстри боржників/заборгованостей до них, Акти приймання-передавання реєстрів боржників, квитанції.

Натомість суд зазначає, що не приймає до уваги та вважає неналежним доказом у справі наданий позивачем договір факторингу від 30 червня 2021 року № 30062021, укладений між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а. с. 51 та на звороті), оскільки він наданий не у повному обсязі (лише 1, 3 та остання його сторінка) та з його змісту неможливо встановити ані предмет договору, ані порядку передачі прав вимоги, ані ціни продажу, та порядку розрахунків за ним, а відтак суд констатує відсутність правових підстав для твердження про факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Як наслідок, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло матеріальних та процесуальних прав кредитора за договором № 3211740 від 17 липня 2020 року.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що позивачем не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами переходу до нього права вимоги первісного кредитора до відповідача за кредитним договором № 3211740 від 17 липня 2020 року, а відтак ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за вказаним кредитним договором, оскільки останнім його права не порушені.

Крім того, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та, постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 та від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, Верховний Суд вказав на те, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Так, у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 та від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 Верховний Суд вказав на те, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

Крім того, Верховний суд у своїх постановах від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 та від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 вказав на те, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

Зазначене свідчить про те, що позивач у даній справі не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 3211740 від 17 липня 2020 року.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із вищенаведеного, суд доходить висновку про те, що наданими до суду доказами позивач не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 3211740 від 17 липня 2020 року, а відтак підстави для задоволення заявлених ним вимог про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № 3211740 від 17 липня 2020 року відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні заявлених вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521; ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна