Рішення № 140694169, 19.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7017/26

Провадження № 2/202/5517/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

законного представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Губорєвої Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, причиненої смертю від нещасного випадку на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2026 року ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, причиненої смертю від нещасного випадку на виробництві, відповідно до якої просила суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь ОСОБА_3 500 000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 , з утриманням податків та зборів згідно з чинним законодавством України. Здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 .

Оскільки ОСОБА_3 є малолітньою особою, його інтереси у даній справі представляє законний представник - мати ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 працював начальником району контактної мережі структурного підрозділу «Дистанція електропостачання Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час усунення пошкодження контактної мережі залізничної станції Нижньодніпровськ-Вузол, спричиненого внаслідок влучання ворожих БПЛА по тяговій підстанції та будівлі району контактної мережі Нижньодніпровськ-Вузол, внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, ОСОБА_4 помер. Смерть настала внаслідок впливу електричного струму на виробництві.

Актом розслідування (спеціального) нещасного випадку, який складений 09 грудня 2025 року комісією, утвореною наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 13.08.2025 № 2248/ПС, та затверджений 11.12.2025, нещасний випадок визнано пов`язаним з виробництвом. Причиною нещасного випадку визначено недодержання потерпілим вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки (порушення п. 1.5, 3.2.1, 3.2.4 Інструкції з охорони праці № 126 «Для начальника району контактної мережі»). Водночас зазначеним актом установлено порушення вимог законодавства з охорони праці й з боку інших посадових осіб структурного підрозділу - начальника дистанції, головного інженера та заступника начальника дистанції.

Позивач вказала, що актом не встановлено умисних дій загиблого, а також що загиблий не перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння. Допущена загиблим необережність та порушення вимог законодавства про охорону праці, на думку позивача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а підлягає врахуванню лише при визначенні розміру моральної шкоди (з посиланням на постанови Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 174/181/20 та від 18.01.2023 у справі № 206/3460/21). Вину роботодавця позивач вбачає у відсутності належного контролю за дотриманням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці (ч. 1 ст. 160 КЗпП України).

Зазначила, що малолітній син дуже болісно переживає втрату батька. У своєму малолітньому віці він залишився без батьківського піклування, підтримки та виховання. Він позбавлений можливості надалі проводити час разом із батьком, розділяти з ним важливі події свого життя, отримувати його поради, допомогу та батьківську підтримку у період свого дорослішання та становлення як особистості. На момент загибелі батька позивач досяг того віку, коли між ним та батьком склалися особливо близькі стосунки, спільні інтереси та захоплення, а батько приділяв значну увагу його вихованню, передавав йому свої знання, життєвий досвід та цінності. Втрата батька спричинила для позивача тривалі душевні переживання та страждання, постійні згадування про нього, хвилювання та усвідомлення непоправності цієї втрати. З урахуванням викладеного, а також характеру та обсягу страждань позивача, з урахуванням їх тривалості й тяжкості, незворотності втрат, пов`язаних зі смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості просили суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди грошову суму в розмірі 500 000 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П. , ухвалою якої від 20 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

24.07.2026 року ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» подала заяву про уточнення позовних вимог та просила суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю в розмірі 500 000 грн (п`ятсот тисяч гривень), без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

20.08.2026 року, документ сформований в системі «Електронний суд», від представника відповідача - Губорєвої Я.А., надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказали, що відповідач позовні вимоги не визнав. Вказали, що безпосередньою причиною нещасного випадку стали саме дії самого потерпілого ОСОБА_4 , який, всупереч вимогам Інструкції з охорони праці № 126 (п. 1.5, 3.2.1, 3.2.4) та Правил безпечної експлуатації контактної мережі (НПАОП 60.1-1.02-12), наблизився до провисаючих проводів контактної мережі по 18к колії, взявся за них руками з метою відведення в габарит та, втративши рівновагу, упав на колію, отримавши смертельну електротравму. Відповідач звертає увагу, що раніше потерпілий особисто доповів енергодиспетчеру про нібито вимкнуте положення роз`єднувача «Л», тоді як фактично цей роз`єднувач залишався увімкненим, унаслідок чого пошкоджена контактна мережа перебувала під напругою.

Вказав, що Комісією із спеціального розслідування нещасного випадку зроблено висновок, відповідно якого встановлено порушення допущені самим ОСОБА_4 . При розгляді справи просили суд врахувати, що починаючи з 24.02.2022 російська федерація систематично здійснює ракетні обстріли всієї території України, в тому числі, залізничної інфраструктури, майже кожен день, завдаючи руйнування та знищуючи об`єкти інфраструктури, у тому числі, АТ «Укрзалізниця». Відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.

Просили врахувати, що відповідачем за наслідками смертельного травмування працівника його родині сплачені витрати, зумовлені нещасним випадком в розмірі 34428 грн. Також, вказали, що при розгляді справи, у разі смерті працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання Пенсійний фонд України (ПФУ) - який перебрав на себе функції Фонду соціального страхування - здійснює низку виплат сім`ї загиблого та особам, які перебували на його утриманні, в даному випадку позивача.

Також, просили врахувати, що ОСОБА_1 та дочка загиблого ОСОБА_5 вже звертались до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, та рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 09.06.2026 у справі № 202/3141/26, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця», на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. 00 коп. та стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця», на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 300 000 грн. 00 коп.

Зазначили, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності суд може зменшити розмір моральної шкоди.

Просили суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , відмовити. У разі якщо суд дійде підстав про задоволення позовних вимог, просили суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності зменшити розмір моральної шкоди.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні законний представник позивача, представник позивача підтримали позовні вимоги з неведених в позові підстав та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з наведених у відзиві підстав.

Суд, заслухавши представників, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про одруження НОМЕР_2 від 28.07.2001.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 29.01.2013.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер (загинув) у віці 45 років, про що складено відповідний актовий запис №3047 від 09.08.2025 Соборним ВДРАЦС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно з Довідкою про причину смерті (до форми № 106/о) № 2833, виданої 09 серпня 2025 року лікарем ОСОБА_6 , смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , настала ІНФОРМАЦІЯ_1 ; причина смерті - вплив електричного струму, спричинений дією іншого уточненого джерела електричного струму на виробництві.

Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» є відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи (ст. 95 ЦК України, ст. 64 ГК України) і не може виступати самостійним учасником справи, у зв`язку з чим відповідачем визначено АТ «Українська залізниця».

Як вбачається з Акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 07.08.2025 (форма Н-1/П від 09.12.2025), який складений 09 грудня 2025 року та затверджений 11 грудня 2025 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланком С. В., ОСОБА_4 працював у Регіональній Філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» та на момент смерті займав посаду начальника району контактної мережі структурного підрозділу «Дистанція електропостачання Нижньодніпровськ-Вузол», що визнається учасниками справи у заявах по суті справи.

Спеціальне розслідування проведено комісією, утвореною наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 13 серпня 2025 року № 2248/ПС, під головуванням головного державного інспектора Олійника В. В., за участю представників Пенсійного фонду України, АТ «Укрзалізниця», Ради профспілки на Придніпровській залізниці, інженера з охорони праці та представників первинної профспілкової організації структурного підрозділу, а також за участю дружини потерпілого ОСОБА_1 . Строк роботи комісії продовжувався наказом від 03 вересня 2025 року № 2488/ПС у зв`язку з неотриманням матеріалів від органів досудового розслідування та висновку закладу охорони здоров`я про причину смерті. Кількість потерпілих - 1 особа, з них 1 із смертельним наслідком.

Актом встановлено, що потерпілий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обіймав посаду начальника району контактної мережі структурного підрозділу «Дистанція електропостачання Нижньодніпровськ-Вузол», стаж роботи на підприємстві - 29 років, пройшов навчання та перевірку знань з охорони праці (перевірка знань - 20 червня 2025 року), повторний інструктаж 04 серпня 2025 року, позаплановий - 05 серпня 2025 року, періодичний медичний огляд - 23 травня 2025 року. На утриманні потерпілого перебували син ОСОБА_3 , 2013 року народження (учень), та донька ОСОБА_5 , 2005 року народження (студентка).

Розділом 5 акта вид події визначено як ураження електричним струмом. Основною причиною нещасного випадку зазначено недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ДЗ-5046/Ц/1-23, дійсний до 28 листопада 2028 року, а саме порушення Правил безпечної експлуатації контактної мережі та пристроїв електропостачання автоблокування залізниць (НПАОП 60.1-1.02-12). Супутніми причинами визначено невиконання посадових обов`язків та невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

У розділі 8 акта зазначено осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а саме: ОСОБА_4 - начальника району контактної мережі, який порушив пункти 1.5, 3.2.1, 3.2.4 Інструкції з охорони праці № 126 «Для начальника району контактної мережі» (затвердженої наказом від 18 квітня 2025 року № 138) та пункти 1.2 розділу VIII, 12.1 розділу XII НПАОП 60.1-1.02-12; ОСОБА_7 - начальника структурного підрозділу «Дистанція електропостачання Нижньодніпровськ-Вузол», який порушив пункт 12.1 розділу XII НПАОП 60.1-1.02-12 та пункт 5.20.8 посадової інструкції начальника дистанції; ОСОБА_8 - головного інженера структурного підрозділу, який порушив пункт 12.1 розділу XII НПАОП 60.1-1.02-12 та пункт 5.44 посадової інструкції головного інженера; ОСОБА_9 - заступника начальника дистанції, який порушив пункт 12.1 розділу XII НПАОП 60.1-1.02-12 та пункт 5.4 посадової інструкції заступника начальника дистанції.

Згідно з висновком комісії (розділ 7 акта), відповідно до підпунктів 1, 2, 19 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, нещасний випадок визнано пов`язаним з виробництвом; рішення про це прийнято комісією одноголосно (пункт 34 Порядку). Актом також передбачено заходи щодо запобігання подібним випадкам, у тому числі звернення до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо розгляду питання про анулювання дозволу № ДЗ-5046/Ц/1-23. Жодних відомостей про перебування потерпілого у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння актом не встановлено; умисних дій потерпілого комісією не виявлено.

Таким чином, судом встановлено, що смерть ОСОБА_4 є нещасним випадком на виробництві, і була наслідком порушення не лише самим загиблим вимог законодавства про охорону праці, а й трьома посадовими особами роботодавця (начальник дистанції, головний інженер, заступник начальника дистанції).

Звернувшись з позовом до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому смертю батька законний представник зазначив про те, що через загибель батька малолітній дитині спричинено тривалі душевні переживання та страждання, постійні згадування про нього, хвилювання та усвідомлення непоправності цієї втрати.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Фізична особа має невід`ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя (частини перша-друга статті 281 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України та чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Положення статті 23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до статті 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Таким чином, розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд приймає до уваги, доводи представника відповідача як на обставину, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок дій самого потерпілого ОСОБА_4 , який, всупереч вимогам Інструкції з охорони праці № 126 (п. 1.5, 3.2.1, 3.2.4) та Правил безпечної експлуатації контактної мережі (НПАОП 60.1-1.02-12) наблизився до провисаючих проводів контактної мережі по 18к колії, взявся за них руками з метою відведення в габарит та, втративши рівновагу, упав на колію, отримавши смертельну електротравму. Однак, суд не у повній мірі погоджується з вказаним твердженням представника Відповідача, оскільки як встановлено судом загибель ОСОБА_4 була наслідком порушення не лише самим загиблим вимог законодавства про охорону праці, а й трьома іншими посадовими особами роботодавця (начальник дистанції, головний інженер, заступник начальника дистанції).

Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі №450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

У даній справі обставин непереборної сили або умислу потерпілої судом не встановлено та відповідачем не доведено, тому підстав для застосування частини п`ятої статті 1187 ЦК України немає.

Отже, шкода, спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише щодо спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.

Вина та протиправність дій АТ «Українська залізниця» (його працівника) відсутні, проте в силу закону відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, несе цивільно-правову відповідальність без вини.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що порушення ОСОБА_4 вимог законодавства про охорону праці не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати його малолітньому сину моральну шкоду.

Крім того суд вважає, що під час розгляду справи не було доведено належними доказами, що нещасний випадок трапився внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_4 , оскільки під умислом слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому така особа повинна розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Судом також встановлено, що загиблий ОСОБА_4 не перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, але допустив порушення вимог законодавства про охорону праці разом з іншими співробітниками. При цьому суд проаналізував фактичні обставини, за яких стався нещасний випадок, та дійшов висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутня груба необережність або вина, яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди, а тому суд не враховує положення ч. 2 ст. 1193 ЦК України, яка передбачає, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд бере до уваги, що смерть батька є для позивача, якому на день смерті батька було 12 років, є втратою особи, яка мала забезпечувати його любов`ю, турботою, вихованням, підтримкою та брати участь у формуванні його особистості протягом усього періоду дорослішання.

Смерть батька беззаперечно для позивача є незворотною втратою, що спричиняло, спричиняє і буде спричиняти йому довготривалі страждання, а при визначенні розміру моральної шкоди, на думку суду, слід врахувати той факт, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, та прийняти до уваги те, що малолітній втратив найріднішу людину - батька, зазнав тяжких моральних страждань, які носять триваючий характер, зазнав істотних змін у сімейному житті і все це в умовах збройної агресії РФ проти України, що у свою чергу ще більше вплинуло на його емоційний стан.

Враховуючи встановлені судом обставини нещасного випадку, наслідки загибелі для дитини, обсяг немайнових втрат, а також вимоги розумності, виваженості, пропорційності та справедливості, суд доходить висновку, що визначений позивачем розмір компенсації у сумі 500 000 грн є співмірним із завданою моральною шкодою та забезпечує належну грошову компенсацію за обставин, установлених у цій справі.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди суд враховує, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Позивач оцінює моральну шкоду, заподіяну йому в наслідок загибелі батька у 500 000,00 грн, які просить стягнути з АТ «Українська залізниця», оскільки регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» є відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи (ст. 95 ЦК України, ст. 64 ГК України) і не може виступати самостійним учасником справи, у зв`язку з чим відповідачем визначено АТ «Українська залізниця».

Суд погоджується з тим, що саме АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем.

У цій справі визначаючи розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з тривалості страждань і переживань позивача, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд доходить висновку, що з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 потрібно стягнути 500 000 грн 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що така грошова компенсація є адекватною дійсним моральним стражданням малолітнього сина, оскільки сам факт загибелі батька під час виконання своїх трудових обов`язків на підприємстві, де він сумлінно працював 29 років, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останніх, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. 00 коп.

Окремо суд звертає увагу, що стягнуті за цим рішенням кошти не підлягають оподаткуванню, оскільки спір стосується відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (сину померлого) внаслідок смерті його батька, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров`ю, тому не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок смерті його батька.

До таких висновків суд дійшов з урахуванням правових позицій викладених у постановах Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21, від 19 квітня 2023 року у справі №336/10216/21, від 23 грудня 2022 року у справ №566/800/21, від 25 липня 2018 року справа №180/683/13-ц, від 17 січня 2024 року у справі №175/623/23.

За результатами розгляду касаційної скарги АТ «Українська залізниця» у справі №599/645/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю. Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров`ю, тому Верховний Суд вказав, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, законні та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відтак, з урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 4 000 грн 00 коп.

Керуючись: ст. ст. 11, 23, 1167, 1168, 1187,1193 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) про відшкодування моральної шкоди, причиненої смертю від нещасного випадку на виробництві - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої смертю в розмірі 500 000 грн (п`ятсот тисяч гривень), без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.П. Слюсар