Рішення № 140693010, 19.10.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/637/26

Провадження № 2/581/488/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., за участю секретаря судового засідання Самілик Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

28 серпня 2026 року представник позивача через електронний кабінет звернувся до суду із позовом, мотивувавши його тим, що 28 січня 2025 року між сторонами був укладений кредитний договір №27530, відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн строком на 730 днів (до 28 січня 2027 року) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану в АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, однак внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість.

Позивач просив стягнути із відповідача борг у розмірі 48403,79 грн, з яких: 36243,79 грн заборгованість за нарахованими відсотками за період з 29 березня 2025 року по 22 липня 2026 року, 12160 грн штраф за порушення умов кредитного договору.

Також ставиться питання про стягнення сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області суду від 1 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, у поданій заяві не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника та ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Правом подачі до суду відзиву на позов не скористався.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Відповідно до укладеного кредитного договору №27530 від 28 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 , який позичальником підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 199819 (28 січня 2025 року о 08:07:04), сторони погодили надання відповідачу кредиту в розмірі 8000 грн строком на 730 днів шляхом переказу на електронний платіжний засіб позичальника зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка 365%).

Відповідно до пункту 1.6. кредитного договору товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс (фінансову установу, що здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків) або іншим способом.

Відповідно до пунктів 2.1.1., 2.1.2. кредитного договору товариство має право вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором; вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі порушення умов цього договору.

Відповідно до пункту 2.1.6. кредитного договору товариство має право повідомляти позичальника про дострокове повернення кредиту в особистому кабінеті або шляхом направлення йому смс-повідомлення за номером телефону або повідомлення за номером телефону в месенджер або повідомлення на електронну пошту або голосові повідомлення, тощо, що зазначені в п. 9 договору

Додатком до договору є паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що датою надання інформації є 28 січня 2025 року та інформація є актуальною до 29 січня 2025 року (а.с. 17 зворот-19).

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором, що є додатком №1 до кредитного договору №27530 від 28 січня 2025 року, загальна вартість кредиту складає 66400 грн, з яких: 8000 грн сума кредиту, 58400 грн проценти за користування кредитом, розрахунковий період складає 730 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Вказана таблиця також підписана електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 15-16).

Відповідно до наданого ТОВ «ФК «Процент» розрахунку заборгованості по кредитному договору №27530 від 28 січня 2025 року за період з 28 січня 2025 по 22 липня 2026 року непогашений залишок заборгованості складає 56351,99 грн, що складається із заборгованості за основним зобов`язанням 7948,20 грн, заборгованості за відсотками 36243,79 грн, 12160 грн штраф. (а.с. 21-34).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 6 частини 1 статті 627 та частини 1 статті 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з статтею 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Висновки суду по суті спору.

Факт укладення договору у формі електронного документа, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, у даній справі сумніву не викликає та ніким не оспорюється. Разом із тим, договір позики є реальним правочином, тому правові наслідки в частині виникнення у позичальника зобов`язання повернути позику та сплатити проценти настають виключно за умови доведеності факту реального отримання позичальником грошових коштів від позикодавця.

Позивач стверджує, що виконав обов`язок щодо передання кредитних коштів шляхом їх перерахування 28 січня 2025 року у сумі 8000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були вказані відповідачем в особистому кабінеті. На підтвердження факту перерахування позивач долучив до позовної заяви довідку-повідомлення ТОВ «Пейтек», згідно з якою 27.01.2025 о 08:07:13 через зазначену платіжну систему здійснено зарахування суми 8000 грн на карту № НОМЕР_2 з призначенням платежу «Перерахування коштів за договором 27530 від 2025-01-28 на умовах фінансового кредиту».

Водночас зазначене повідомлення про зарахування коштів на картку № НОМЕР_2 саме по собі не підтверджує отримання коштів безпосередньо відповідачем, оскільки належність зазначеної картки відповідачу є самостійною обставиною, що підлягає доказуванню.

За клопотанням представника позивача судом постановлена ухвала про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації про емісію банківської картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , а також виписку про рух коштів за відповідним рахунком за період з 28 січня по 2 лютого 2025 року.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у банку банківську картку № НОМЕР_2 не емітовано, зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 , а тому надати запитувану інформацію неможливо.

Зазначена відповідь банку, отримана у відповідь на запит самого позивача, спростовує твердження позивача про перерахування кредитних коштів саме відповідачу. У матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували, що сума 8000 грн, перерахована 28 січня 2025 року на картку № НОМЕР_2 , була отримана відповідачем ОСОБА_1 .

Позивач також не заявляв жодних інших клопотань про витребування або забезпечення доказів.

Сам по собі факт укладення електронного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора, направленого на телефон позичальнику, без доведеного факту фактичного отримання ним грошових коштів за цим договором, не є достатньою підставою для виникнення у відповідача зобов`язання повернути позику та сплатити проценти.

Суд також враховує, що тягар доведення факту реального передання коштів позичальникові за договором позики покладається саме на позикодавця як на сторону, яка стверджує про передання таких коштів та виконання у такий спосіб свого основного договірного обов`язку. Позивач у даній справі такого доведення не забезпечив.

Більше того, ризики невірного зазначення реквізитів зарахування коштів та невідповідності платіжного інструмента (банківської картки) особі позичальника несе позикодавець як суб`єкт фінансової послуги, який професійно займається наданням кредитів, обладнаний відповідною інформаційно-телекомунікаційною системою та зобов`язаний вживати заходів щодо ідентифікації клієнта та належності платіжних реквізитів цьому клієнту відповідно до законодавства про фінансові послуги.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту виконання ним зобов`язання за кредитним договором №27530 від 28 січня 2025 року щодо передання у власність відповідачу грошових коштів у сумі 8000 грн, у зв`язку з чим за статтею 1046 ЦК України відповідний договір позики у частині, що породжує реальні зобов`язання у позичальника, не може вважатися виконаним позикодавцем стосовно ОСОБА_1 . Відповідно, у відповідача не виникло зобов`язання сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Враховуючи відсутність доказів виконання позивачем обов`язку щодо передання відповідачу грошових коштів за кредитним договором №27530 від 28 січня 2025 року, а також спростування цієї обставини відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», отриманою на запит самого позивача, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, які становлять підставу для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з викладеним суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочне рішення може бути переглянуте Липоводолинським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Липоводолинського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ «ФК «Процент» (м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ 41466388).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя О. В. Кузьмінський