Рішення № 140691369, 19.10.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/750/26

Провадження № 2/604/576/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження при заочному розгляді в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2026 року позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему «Електронний суд» звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 26595,00 грн.

В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що 06 квітня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» і фізичною особою, ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1536-8527 продукту «MiniKasa». За твердженням позивача, ОСОБА_1 було видано кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останнім в особистому кабінеті у розмірі 5000,00 грн.

Також, 20 квітня 2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до умов якої відповідачу було надано додаткові грошові кошти у кредит у сумі 5000,00 грн, а загальна сума наданого кредиту становить 10000,00 грн.

За твердженням позивача станом на 06.05.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за вказаним Кредитним договором становить 26595,00 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами у сумі 15845,00 грн; заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 5000,00 грн; заборгованості по комісії у сумі 750,00 грн.

Ухвалою від 30 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі (провадження № 2/604/750/26), розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом із позовною заявою подав заяву в якій просив розглядати справу за відсутності представника банку, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

Судові відправлення, направлені на адресу відповідача ОСОБА_1 , повернулися на адресу суду без вручення адресату з відміткою об`єкта поштового зв`язку «особа відсутня за вказаною адресою».

Відповідно до пунктів 4, 5 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема, постанови Касаційного цивільного суду від 18.03.2021 у справі № 676/1157/20, від 20.06.2023 у справі № 202/1153/21 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17), направлення судом кореспонденції за офіційно зареєстрованою адресою проживання особи вважається належним виконанням судом обов`язку щодо її повідомлення. Сам факт повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «особа відсутня за вказаною адресою», за умови дотримання судом процесуального порядку направлення повістки, не свідчить про неналежне повідомлення сторони, оскільки відповідач зобов`язаний забезпечити отримання поштової кореспонденції за адресою свого зареєстрованого місця проживання та несе ризик негативних наслідків її неотримання.

За таких обставин відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи повторну неявку відповідача у судове засідання без поважних причин та неподання ним відзиву, суд на підставі статей 280-282 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором.

Судом встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 16.01.2018, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Крім того, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до витягу з Державного реєстру фінансових установ від 08.03.2024 № 27-0026/18456, Національним банком України внесено запис про переоформлення ліцензії ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Матеріали справи свідчать, 06 квітня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» і фізичною особою, ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1536-8527.

Зазначений договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою використання одноразового ідентифікатора А5364.

Відповідно до п.2.2 Кредитного договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором.

Сторонами договору погоджено наступні умови кредитного договору: дата видачі кредиту - 06.04.2025, сума кредиту 5000,00 грн; строк кредитування 365 днів; дата повернення (виплати) Кредиту 05.04.2026 року; Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована. базовий період - 23 днів; стандартна процентна ставка 1,00% в день протягом перших 180 днів та 0,74% в день у подальшому. Комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми кредиту.

Також, 20 квітня 2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до умов якої відповідачу було надано додаткові грошові кошти у кредит у сумі 5000,00 грн. Загальна сума наданого кредиту за договором становить 10000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов зазначеного Кредитного Договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало кошти у розмірі 5000,00 грн ОСОБА_1 за реквізитами погодженими у кредитному договорі 06.04.2025 року (платіж 1586117428, картка 516874*7781), та 20.04.2025 року на суму 5000,00 грн (платіж 1593420935, картка 444111*3590), що підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1536-8527 та квитанціями ТОВ «ФК «Контрактовий дім».

Суд зазначає, що факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується доданими до позову довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та квитанціями ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування коштів на карткові рахунки відповідача. Вказана обставина відповідачем під час розгляду справи не оспорювалася та визнавалася, а також підтверджується вчиненням відповідачем дій з часткового погашення заборгованості 19.04.2025 на суму 6450,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Вказане узгоджується з доктриною естопель (venire contra factum proprium), відповідно до якої особа не може заперечувати обставини, які вона раніше визнавала своєю поведінкою. Отже, позивач звільняється від потреби додаткового доказування даного факту банківською випискою.

Таким чином, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в загальному розмірі 10000,00 грн.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належно не виконав, у встановлений строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за укладеним Кредитним договором №1536-8527 від 06.04.2025 в частині повернення кредиту в сумі 5000,00 грн та сплати заборгованості за нарахованими процентами.

До матеріалів позовної заяви позивачем надано розрахунок про стан заборгованості за Кредитним договором №1536-8527 від 06.04.2025, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 06.05.2026 складає 26595,00 грн, з яких 5000,00 грн - сума основного боргу; 15845,00 грн - залишок відсотків; 5000,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 750,00 грн - заборгованість по комісії.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Враховуючи вказане та те, що відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням аналогового підпису, суд приходить до висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована.

При цьому спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину. Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

За змістом частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, за встановлених судом обставин, позивачем доведено, що між сторонами 06.04.2025 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1536-8527 та 20.04.2025 Додаткову угоду до нього, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в загальному розмірі 10000,00 грн та зобов`язався сплачувати проценти у розмірі та в строк, визначені Договором, а тому позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення заборгованості з повернення кредиту в сумі 5000,00 гривень та сплати заборгованості за нарахованими процентами підлягають до задоволення, оскільки відповідач неналежно виконував свої зобов`язання як позичальник.

Щодо розрахунку заборгованості за нарахованими процентами

Суд, перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості за нарахованими процентами, критично його оцінює та, з метою повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного процесу, закріпленими у статтях 12, 13 ЦПК України, а також виконуючи свій обов`язок щодо перевірки правильності та арифметичної обґрунтованості розрахунку позивача, передбачений ст. 89 ЦПК України, здійснює власний (контрольний) розрахунок процентів за користування кредитними коштами, виходячи з умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1536-8527 від 06.04.2025, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою:

-1,00 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору;

-0,74 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 20.04.2025, сторони підтвердили, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута, становить 0,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить 0,00 грн. Згідно з п. 2.2 Додаткової угоди, дата надання/видачі додаткових грошових коштів у Кредит: 20.04.2025 року.

Судом встановлено, що 19.04.2025 року відповідачем було здійснено часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6450,00 грн.

Здійснивши перевірочний розрахунок заборгованості за процентами за формулою «сума боргу ? денна ставка ? кількість днів», суд виходить з наступного.

За період з 06.04.2025 по 19.04.2025 (14 днів) сума кредиту становила 5000,00 грн, процентна ставка - 1,00 % в день, кількість днів - 14, отже нараховані проценти становлять: 5000,00 грн ? 1,00 % ? 14 днів = 700,00 грн. Вказана сума процентів була повністю сплачена відповідачем 19.04.2025 у складі платежу в розмірі 6450,00 грн. Отже, заборгованість за процентами за вказаний період відсутня.

20.04.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду, відповідно до якої відповідачу надано додаткові грошові кошти у кредит у сумі 5000,00 грн. За період з 20.04.2025 по 16.10.2025 (180 днів) сума кредиту становила 5000,00 грн, процентна ставка - 1,00 % в день, кількість днів - 180, отже нараховані проценти становлять: 5000,00 грн ? 1,00 % ? 180 днів = 9000,00 грн.

За період з 17.10.2025 по 19.04.2026 (185 днів) сума кредиту становила 5000,00 грн, процентна ставка - 0,74 % в день, кількість днів - 185, отже нараховані проценти становлять: 5000,00 грн ? 0,74 % ? 185 днів = 6845,00 грн.

Загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом за другим траншем становить: 9000,00 грн + 6845,00 грн = 15845,00 грн.

Разом з тим, суд враховує, що 19.04.2025 відповідачем було сплачено 6450,00 грн, із яких 700,00 грн - в рахунок погашення процентів за перший період, а 5750,00 грн - в рахунок погашення тіла кредиту. Оскільки тіло кредиту за першим траншем становило 5000,00 грн, утворилася переплата в розмірі 750,00 грн, яка зараховується в рахунок майбутніх платежів, зокрема в рахунок погашення процентів за другим траншем.

Отже, залишок заборгованості за нарахованими процентами за другим траншем становить: 15845,00 грн - 750,00 грн = 15095,00 грн.

Здійснивши перевірочний розрахунок заборгованості за процентами, суд встановив, що арифметично доведеною та належно обґрунтованою є сума 15095,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог у цій частині (на суму 750,00 грн) слід відмовити за безпідставністю.

Зазначене не є виходом за межі позовних вимог (ст. 13 ЦПК України), оскільки суд вирішує спір у межах заявлених вимог шляхом їх часткового задоволення.

Отже, загальна сума заборгованості за нарахованими процентами, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 15095,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 5000,00 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, можна дійти висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині про стягнення із ОСОБА_1 процентів річних у розмірі 5000,00 грн, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення 750,00 грн заборгованості по комісії

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, умова договору про сплату одноразової комісії за видачу (надання) кредиту є нікчемною в силу закону (ст.ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), якщо кредитодавець не надав доказів існування конкретної додаткової/супутньої послуги, її погодження зі споживачем та надання споживачу окремого сервісу за цю плату. Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а не окремою супутньою послугою.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач надав відповідачу окрему супутню послугу, за яку встановлена комісія, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії за видачу кредиту у розмірі 750,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним документом про сплату судового збору від 12.06.2026, наявним у матеріалах справи.

Ціна позову, заявлена позивачем, становить 26595,00 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 20095,00 грн (5000,00 грн - тіло кредиту + 15095,00 грн - проценти).

Відсоток задоволених позовних вимог становить: 20095,00 грн ? 100 % / 26595,00 грн = 75,56 %.

Отже, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 2662,40 грн ? 75,56 % / 100 % = 2011,71 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 89, 128, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 281, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 204, 205, 207, 215, 216, 228, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бул. Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1536-8527 від 06.04.2025 р., в розмірі 20095,00 гривень (двадцять тисяч дев`яносто п`ять гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за кредитом - 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок), заборгованість за нарахованими процентами - 15095,00 гривень (п`ятнадцять тисяч дев`яносто п`ять гривень 00 копійок), а також суму судового збору в розмірі 2011,71 грн (дві тисячі одинадцять гривень 71 копійка), а всього стягнути 22106,71 грн. (двадцять дві тисячі сто шість гривень 71 копійка).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заява про перегляд заочного рішення подається до суду, який ухвалив рішення, з обов`язковим зазначенням поважних причин неявки в судове засідання та доказів, що підтверджують ці причини. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко