Постанова № 140691127, 15.10.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №: 599/1174/26

Провадження № 3/452/1527/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 жовтня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіна О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджанської Республіки, має посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , не працює, не є особою з інвалідністю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у присутності правопорушника, якому роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, його захисника адвоката Семиренка Павла Яковича,

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд Самбірського міськрайонного суду Львівської області зі Зборівського районного суду Тернопільської області 11 вересня 2026 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №728293 від 25 липня 2026 року, водій ОСОБА_1 24 липня 2026 року о 23 год. 22 хв. на автодорозі М09 35 км, керував автомобілем марки «BMW 528», номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобами, повторно протягом року, чим порушив вимогу п. 2.1 а) Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 винним себе не визнав, та пояснив, що йому на праві власності належить автомобіль марки «BMW 528», номерний знак НОМЕР_2 . 24 липня 2024 року він на даному автомобілі разом з ОСОБА_2 рухалися з м. Львів до м. Одеси по справах. За кермом був ОСОБА_2 , який повідомив йому про несправність, на його думку, транспортного засобу. З метою перевірки цього, щоб уникнути небезпеки, він сів за кермо та проїхав 1,5-2 км, щоб переконатися, що з автомобілем все добре, і в цей момент був зупинений працівниками поліції. Посвідчення водія українського зразка він не має, іноземного посвідчення водія також не має. Раніше вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за аналогічне порушення, штраф сплатив. Просив закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Захисник адвокат Семиренко П.Я. під час розгляду справи заявив клопотання про закриття провадження у справі так як умислу вчиняти адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП у ОСОБА_1 не було, він керував даним транспортним засобом з метою уникнути небезпеки, оскільки іншому водієві здалося, що автомобіль був несправним.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя дійшла такого висновку.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху» (із змінами, далі - ПДР).

Згідно ч. ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 2.1 а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 5 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Частина друга статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, у їх сукупності, суддя прийшла до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП .

Його винуватість у вчиненні даного адміністративного правопорушення, вчиненого при вище викладених обставинах повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами:

?протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №728293 від 25 липня 2026 року, який складений уповноваженою особою, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення;

?постановою серії ЕНА №7344886 від 09.06.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.;

?рапортом поліцейського Ковальова І.О., з якого вбачається, що транспортний засіб марки «BMW 528», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений на блок-посту «Зборів»;

?довідками ДПП УПП в Тернопільській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW 528», номерний знак НОМЕР_2 за ним; про неотримання ним посвідчення водія;

?розпискою ОСОБА_2 , якому передано керування транспортним засобом;

?даними відеозапису наявними в матеріалах справи та з якого вбачаються обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль марки «BMW 528», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який при спілкуванні з працівниками поліції повідомив, що не мав та не має посвідчення водія. Інша особа перебувала в транспортному засобі в якості пасажира.

Суддя вважає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

У задоволенні клопотання захисника адвоката Семиренко П.Я. про допит в якості свідка ОСОБА_2 , судом відмовлено, враховуючи оглянуті судом відеоматеріали, які наглядно спростували позицію захисту щодо керування транспортним засобом іншою особою - ОСОБА_2 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечив ту обставину, що при зупинці працівниками поліції транспортного засобу саме він керував транспортним засобом, але повідомив причини несправністю такого.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року

№ 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

На переконання судді, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Згідно з приписами статті 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Стаття 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, зокрема, на підставі посвідки на постійне проживання.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 , не являється громадянином України, мешкає в Україні з 2010 року (з його пояснень), в теперішній час - на підставі посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 .

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1992 року № 340 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (далі - Положення), яке є обов`язковим в т.ч. і для іноземних громадян.

Згідно з абзацом 5 пункту 30 Положення, посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення).

Втім, ОСОБА_1 повідомив про відсутність у нього посвідчення водія іноземної держави.

Отже, даючи оцінку наявним у справі дослідженим доказам як окремо, так і в їхній сукупності, суддя вважає, що у діянні ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, яке було зафіксоване в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.1а ПДР України, а також наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки щодо ОСОБА_1 встановлено наявність обох обов`язкових кваліфікуючих ознак цього складу правопорушення, зокрема: 1) керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; 2) повторність вчинення такого правопорушення.

Невизнання ОСОБА_1 своєї вини розцінюється суддею як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення.

Суддя звертає увагу, що у Рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 року у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи обставини і характер вчиненого правопорушення, ступінь вини і дані про особу правопорушника, суддя вважає за необхідне та достатнє застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки саме такий вид стягнення, враховуючи вищевикладені обставини, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вигляді становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Реквізити рахунків для зарахування надходження за кодом класифікації доходів бюджету 21081300 «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»:

-Отримувач коштів: ГУК у м.Львів.обл./Львів обл./21081300;

-Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38008294;

-Банк отримувача: Казначейство Україна (ЕАП);

-Рахунок отримувача: UA268999980313040149000013001;

-Код класифікації доходів бюджету: 21081300; серія ЕПР1 №728293.

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу - 15 днів з дня вручення йому копії цієї постанови.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк, стягнути з ОСОБА_1 в порядку примусового виконання цієї постанови в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 81600 (вісімдесят одну тисячу шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Реквізити для оплати судового збору за рішенням суду:

-Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106;

-Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

-Банк отримувача: Казначейство Україна (ЕАП);

-Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

-Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після спливу строку, встановленого законом для її апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги постанова судді набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя