Ухвала суду № 140690943, 19.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 19.10.2026

Справа № 334/10085/24

Провадження № 2-ві/334/9/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Александрової А.С., представника позивача адвоката Келембет О.М., представника відповідача адвоката Бєлік А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про відвід судді Добрєва Миколи Васильовича від розгляду цивільної справи № 334/10085/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

установив:

У провадженні судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Добрєва Миколи Васильовича перебуває цивільна справа № 334/10085/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

06.07.2026 р. до суду надійшла заява адвоката Келембет Олександра Миколайовича про відвід судді Добрєва М.В.

Ухвалою суду від 14.10.2026 року, заявлений представником позивача адвокатом Келембет О.М. відвід судді Добрєва М.В. визнаний необґрунтованим. Матеріали справи 334/10085/24 передані до канцелярії суду для визначення судді по розгляду заяви про відвід судді у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями, визначено суддю Козлову Н.Ю.

У судовому засіданні, представник позивача адвокат Келембет О.М. доводив, що усі процесуальні дії головуючого судді Добрєва М.В. свідчать про надання переваги стороні відповідача, та є порушенням принципів рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, що, на думку заявника, є виявом упередженості та необ`єктивності судді у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України. Так, одним з проявів такої упередженості є той факт, що постановленими за результатами розгляду клопотань експертів Запорізького НДЕКЦ МВС України, обов`язок щодо надання транспортних засобів для огляду та забезпечення доступу експертів до об`єктів дослідження було покладено виключно на позивача ОСОБА_1 . Крім того, упередженість та необ`єктивність судді Добрєва М.В. проявляється у явному, свідомому та умисному, на користь Відповідача, грубому порушенні норм процесуального права, щодо порядку розгляду заяви про забезпечення позову, що полягало у призначенні судових засідань та неповідомлення усіх учасників даного провадження, що прямо суперечить ч. 1 ст. 153 ЦПК України, а також викладені у подальшому обставини обґрунтування ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, обставинами, інформація про які відсутня в матеріалах даної справи та могла бути повідомлена судді лише Відповідачу під час особистого спілкуванням судді з Відповідачем у результаті попереднього погодження позиції в інтересах Відповідача.

Такими діями суддя Добрєв М.В. свідомо та ціленаправлено порушує принцип ефективності і невідкладності заходів забезпечення позову, вирішення питання щодо призначення та проведення експертиз та інші процесуальні питання.

Отже, за наявності очевидних суб`єктивних та об`єктивних ознак, які переконливо вказують на упередженість та особисту зацікавленість головуючого судді Добрєва М.В. при розгляді даної цивільної справи, суддю Добрєва М.В. слід відвести від розгляду цивільної справи №334/10085/24.

Представник відповідача адвокат Бєлік А.С. вважає такі доводи представника позивача Келембет О.М. безпідставними, виходячи з наступного.

У ході розгляду даної справи Позивачка ( ОСОБА_1 ) вдається до дій, які прямо суперечать завданням цивільного судочинства, виражаються у відвертому зловживанні процессуальными правами та мають на меті штучне затягування судового процесу.

Станом на 16 жовтня 2026 року позивачкою ОСОБА_1 було подано 8 (вісім) необґрунтованих заяв про відвід головуючому судді Добрєву М.В., 1 відвід секратарю засідання та 1 відвід експерту. Усі попередні заяви вже були предметом розгляду та визнані судом необґрунтованими. Підстави, якими Позивачка обґрунтовує свої відводи, або повністю дублюються з разу в раз, або зводяться виключно до її незгоди з процесуальними рішеннями судді.

Представник відповідача вважає, що такі систематичні дії ОСОБА_1 та її представника не є реалізацією права на судовий захист, а є класичною процесуальною диверсією. Метою цих дій є не забезпечення об`єктивності та неупередженості суду, а виключно дестабілізація судового процесу. Це призводить до систематичного зриву судових засідань, безпідставного витрачання процесуального часу суду та грубо порушує право Відповідача та інших учасників на своєчасний розгляд спору.

З вищенаведених підстав, представник відповідача просив суд визнати дії позивачки ОСОБА_1 , що виразилися у систематичному поданні завідомо безпідставних заяв про відвід головуючому судді (8 заяв поспіль), зловживанням процесуальними правами, спрямованим на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді залишити без розгляду відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України.

Застосувати до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу, передбаченого п. 2 ч.1 ст. 148 ЦПК України, у максимальному розмірі з метою превенції подальших процесуальних диверсій.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмову заяву про відвід та заперечення проти заявленого відводу, суд дійшов висновку, що підстави, передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України, для її задоволення відсутні зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Обґрунтовуючи заяву про відвід, представник позивача посилався на незгоду з процесуальними рішеннями головуючого судді, зокрема щодо покладення обов`язку надання транспортних засобів для огляду експертам на позивачку, а також висловив припущення про ймовірне «особисте спілкування» судді з відповідачем.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з прийнятими суддею процесуальними рішеннями, рішеннями по клопотаннях або експертизах, а також висловлена правова позиція судді не може бути підставою для відводу.

Велика Палата Верховного Суду та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах (зокрема, у справах № 9901/530/19, № 800/544/16 та від 10.06.2021 р. у справі № 640/23849/19) неодноразово наголошували, що відвід не може використовуватися як засіб скасування чи оскарження процесуальних рішень судді, оскільки для цього законом передбачено інший порядок - апеляційне оскарження. Процесуальні дії судді, навіть якщо вони, на думку сторони, вчинені з порушенням норм закону, самі по собі не свідчать про його упередженість.

Правова природа відводу вимагає наявності об`єктивно обґрунтованих, підтверджених належними та допустимими доказами фактів, які б свідчили про особисту, суб`єктивну зацікавленість судді в результатах розгляду справи. Звинувачення представника позивача у тому, що суддя Добрєв М.В. нібито «особисто спілкувався з відповідачем», є виключно суб`єктивними припущеннями та домислами заявника, які не підтверджені жодним доказом у матеріалах справи.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці сформулював критерії безсторонності суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішеннях по справах «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Микалефф проти Мальти» та «Гаусшильдт проти Данії» ЄСПЛ зазначив, що безсторонність (неупередженість) повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

За суб`єктивним критерієм особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного. Особиста упередженість судді під час розгляду справи повинна бути доведена.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують реальні факти, які можуть породити сумніви в неупередженості судді. При цьому позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Аналогічний підхід закріплений у Бангалорських принципах поведінки суддів (схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р. № 2006/23). Відповідно до Показника 2.1 Принципу Об`єктивності, суддя повинен заявляти самовідвід або підлягає відводу лише тоді, коли у стороннього розсудливого та спостережливого спостерігача можуть виникнути об`єктивно обґрунтовані сумніви у його неупередженості.

Враховуючи, що доводи представника позивача зводяться виключно до суб`єктивної оцінки законності процесуальних ухвал судді Добрєва М.В. та містять бездоказові припущення, заява про відвід не відповідає критеріям об`єктивної обґрунтованості, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Розглядаючи вимоги представника відповідача адвоката Бєлік А.С. про визнання дій позивачки зловживанням процесуальними правами (подання 8 заяв про відвід поспіль), залишення заяви без розгляду на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України та застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу (ст. 148 ЦПК України), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання заяви про відвід є зловживанням процесуальними правами, суд має право залишити таку заяву без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходи процесуального примусу застосовуються судом у разі невиконання процесуальних обов`язків чи зловживання правами.

Проте системний аналіз норм Цивільного процесуального кодексу України свідчить, що вирішення процесуальних питань щодо реагування на зловживання правами, забезпечення належної поведінки учасників справи та застосування заходів процесуального примусу (включаючи накладення штрафу за п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України) є невід`ємною частиною розгляду справи по суті.

Повноваження судді Козлової Н.Ю. у даному випадку є суворо обмеженими - вони визначені виключно протоколом автоматизованого розподілу для розгляду конкретної заяви про відвід у порядку ч. 1 ст. 33 та ч. 3 ст. 40 ЦПК України.

Суддя, яка розглядає відвід, не є головуючим суддею у цивільній справі № 334/10085/24, не здійснює керівництво судовим засіданням по суті спору та не наділена повноваженнями давати загальну оцінку поведінці сторін впродовж усього тривалого розгляду справи (зокрема, оцінювати системність попередніх 7 відводів, їхній вплив на загальні строки розгляду справи тощо).

Висновок Верховного Суду: Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (зокрема, у постановах від 03.06.2020 р. у справі № 757/46430/17-ц та від 16.12.2021 р. у справі № 761/33481/19) висловив правову позицію, згідно з якою питання застосування заходів процесуального примусу або залишення процесуальних документів без розгляду з мотивів зловживання процесуальними правами належить до компетенції виключно того складу суду (головуючого судді), у провадженні якого перебуває справа по суті.

Склад суду, визначений для розгляду виключно інцидентного процесуального питання (зокрема, заяви про відвід), не має права перебирати на себе повноваження головуючого судді та застосовувати заходи процесуального примусу чи залишати заяви без розгляду в межах цього провадження, оскільки такі питання мають розглядатися в основному засіданні головуючим суддею.

Оскільки оцінка систематичності дій ОСОБА_1 на предмет «процесуальної диверсії» та накладення штрафу за зловживання правами є прерогативою головуючого судді Добрєва М.В., у задоволенні клопотання представника відповідача в межах розгляду даного відводу слід відмовити. Проте, Відповідач не позбавлений права заявити вказане клопотання безпосередньо головуючому судді Добрєву М.В. під час наступного судового засідання по суті справи.

Керуючись статтями 33, 36, 40, 44, 143, 148, 259, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Келембет Олександра Миколайовича про відвід судді Добрєва Миколи Васильовича від розгляду цивільної справи № 334/10085/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Клопотання представника відповідача адвоката Бєлік А.С. про залишення заяви про відвід без розгляду та застосування до позивачки ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу - залишити без задоволення.

Матеріали цивільної справи № 334/10085/24 повернути головуючому судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Добрєву Миколі Васильовичу для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Козлова Н. Ю.