Рішення № 140690509, 15.10.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1706/26

Провадження № 2/588/897/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представниця позивача Пєскова С.В. у серпні 2026 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, що 21.11.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 533325-КС-002 про надання кредиту в електронній формі відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 75000 грн з умовою сплати відсотків у розмірі 1% на день.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 .

Також, 31.01.2026 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до договору № 533325-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якої відповідачці було надано додатковий кредит у розмірі 9000 грн.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, частково погасила кредит, внаслідок чого станом на 06.08.2026 утворилась заборгованість у розмірі 173506,91 грн, яка складається з такого: сума прострочених платежів по тілу кредиту 61166,01 грн; сума прострочених платежів по процентах 70340,90 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 42000 грн.

У зв`язку з наведеним, представниця позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 533325-КС-002 від 21.11.2025 у розмірі 173506,91 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2026 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також за клопотанням представниці позивача витребувано докази.

18.09.2026 представниця відповідачки Цокало-Зливко Т.М. подала відзив на позов, у якому вказала, що сторона відповідача категорично не погоджується із розрахунком заборгованості в частині нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 16800 грн, яка відповідно до чинного законодавства є нікчемною, а також у частині нарахування відсотків у розмірі 42000 грн, відповідно до ст. 625 КК України, яка не підлягає стягненню, оскільки нарахована у період дії воєнного стану. Тому представниця відповідачки здійснила власний розрахунок заборгованості та зазначила, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 48848,65 грн з яких: 22720,30 грн розмір заборгованості за тілом кредиту; 26128,35 грн заборгованість за відсотками. Також представниця відповідачки вказала, що відповідачка очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 грн. У зв`язку з наведеним, представниця відповідачки просила прийняти заяву про визнання позову в розмірі 48848,65 грн з яких: 22720,30 грн розмір заборгованості за тілом кредиту; 26128,35 грн заборгованість за відсотками, а також здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

21.09.2026 представник позивача Виноградов Ю.Е. подав відповідь на відзив, у якій вказав, що позичальниця добровільно погодилася з умовами кредитного договору та правилами, погодилася їх виконувати, що відповідає принципу свободи договору встановленому статтею 627 ЦК України. Якби позичальницю не влаштовували умови кредитного договору, вона могла його просто не укладати. Протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення позичальниця не звернулася із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах» тощо, а безпосередньо у кредитному договорі, який позичальниця уклала шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», та підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивач за кредитним договором не нараховував проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) дії кредитного договору. Розмір заборгованості позичальниці після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодні проценти не нараховувалися. Встановлений у кредитному договорі обов`язок позичальниці по сплаті одноразової фіксованої комісії за надання кредиту не є ніякою «додатковою чи супутньою послугою», а є умовою кредитного договору, яка сторону погодили уклавши кредитний договорів, що відповідає закріпленому у ст. 627 ЦК України принципу свободи договору. Право кредитодавця на встановлення у кредитному договорі обов`язку позичальника по сплаті комісії за надання кредиту прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування». Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з обставинами та матеріалами справи. Всі платежі відповідачки за кредитним договором були враховані та відображені у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості. Сума заборгованості відповідачки розрахована з врахування всіх платежів відповідачки за кредитним договором. Якщо сторона відповідача вважає, що позивач начебто не врахував всі платежі відповідачки за кредитним договором у розрахунку заборгованості, вона не була позбавлена можливості, у відповідності до принципу змагальності сторін, надати суду належні та достатні докази здійснення таких платежів. Також представник вказав, що на думку сторони позивача заявлений стороною відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 9 000,00 грн є неспівмірним із: складністю справи; часом, витраченим адвокатом на надання послуг та виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову. У порушення ч. 3 ст. 137 ЦПК України сторона відповідача не надала детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Сторона відповідача не надала суду взагалі жодних доказів фактичної сплати відповідачкою 9000 грн за договором про надання правничої допомоги на користь представниці відповідачки. Складена представницею відповідачки «квитанція» за її підписом та печаткою не є документом первинної бухгалтерської, який підтверджує підтверджували сплату саме відповідачкою та саме її представниці грошових коштів у розмірі 9000 грн саме за договором про надання правничої допомоги. Тому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні вимоги сторони відповідача про стягнення з позивача судових витрат у повному обсязі або зменшити розмір судових витрат до 200 грн.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у відповіді на відзив вказав, що просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка та її представниця причину неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 21.11.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 533325-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 75000 грн на 24 тижні (до 08.05.2026) з умовою сплати відсотків: за стандартною процентною ставкою у розмірі 1% на день; за денною процентною ставкою у розмірі 0,87 % на день, а також сплати комісії за надання кредиту в розмірі 15000 грн. Крім того, сторони погодили порядок повернення кредиту щомісячними платежами згідно графіку платежів та інші умови кредитування (а.с. 12-23, 43).

Також 31.01.2026 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до договору № 533325-КС-002 про надання кредиту, якою сторони погодили збільшення кредиту на 9000 грн, сплату комісії за надання додаткової суми кредиту в розмірі 1800 грн, загальну суму кредиту 74877,80 грн, строк дії договору до 18.07.2026 (а.с. 35-40).

Зазначений договір та додаткова угода до нього були укладені між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальниці за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. У силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитного договору та додаткової угоди, вбачається, що у них визначені основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальниця ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання нею цього договору та додаткової угоди до нього за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом із тим, суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» додані позивачем до позовної заяви правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», оскільки вони не містять підпису позичальниці.

Також суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між сторонами паспорт споживчого кредиту, оскільки ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

На виконання умов зазначеного кредитного договору та додаткової угоди ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 21.11.2025 на банківську картку ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти у розмірі 75000 грн, а також 31.01.2026 були перераховані кредитні кошти у розмірі 9000 грн (а.с. 44, 45, 123-124).

Факт отримання кредитних коштів стороною відповідача не заперечується.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Всупереч умов кредитного договору відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання, внаслідок чого, згідно розрахунку позивача, станом на 12.08.2026 утворилась заборгованість у розмірі 173506,91 грн, яка складається з такого: сума прострочених платежів по тілу кредиту 61166,01 грн; сума прострочених платежів по процентах 70340,90 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 42000 грн (а.с. 24-26).

Суд частково не погоджується із вказаним розрахунком зважаючи на таке.

Позивачем було нараховано відповідачці комісію за надання кредиту в сумі 16800 грн, яку стягнуто з останньої за рахунок внесених нею платежів на погашення боргу.

Такі дії позивача є незаконними, адже надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку та виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Отже умова договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту фактично є нікчемною.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15-ц.

Відтак внесені відповідачкою платежі, які були спрямовані позивачем на погашення незаконно нарахованої заборгованості за комісією, необхідно зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Також суд вважає, що позивачем неправомірно протягом строку дії кредитного договору одночасно нараховувались відсотки за ставкою передбаченою умовами договору та за ставкою передбаченою ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 викладено правовий висновок, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Таким чином, заборгованість відповідачки має розраховуватися так:

1) з 21.11.2025 по 04.12.2025: тіло кредиту - 75000,00 грн; строк користування 14 днів; розмір відсотків 75000 х 1,0% х 14 днів = 10500,00 грн;

04.12.2025 здійснено оплату в розмірі 15370,00 грн, отже розмір тіла кредиту починаючи з 05.12.2025 становить 70130,00 грн: 75000,00 грн - (15370,00 грн 10500,00 грн);

2) з 05.12.2025 по 18.12.2025: тіло кредиту 70130,00 грн; строк користування 14 днів; розмір відсотків 70130 х 1,0% х 14 днів = 9818,20 грн;

18.12.2025 здійснено оплату в розмірі 15300,00 грн, отже розмір тіла кредиту починаючи з 19.12.2025 становить 64648,20 грн: 70130,00 грн - (15300,00 грн 9818,20 грн);

3) з 19.12.2025 по 01.01.2026: тіло кредиту 64648,20 грн; строк користування 14 днів; розмір відсотків 64648,20 х 1,0% х 14 днів = 9050,75 грн;

01.01.2026 здійснено оплату в розмірі 15104,75 грн, отже розмір тіла кредиту починаючи з 02.01.2026 становить 58594,20 грн: 64648,20 грн - (15104,75 грн 9050,75 грн);

4) з 02.01.2026 по 16.01.2026: тіло кредиту 58594,20 грн; строк користування 15 днів; розмір відсотків 58594,20 х 1,0% х 15 днів = 8789,13 грн;

16.01.2026 здійснено оплату в розмірі 15044,85 грн, отже розмір тіла кредиту починаючи з 17.01.2026 становить 52338,48 грн: 58594,20 грн - (15044,85 грн 8789,13 грн);

5) з 17.01.2026 по 30.01.2026: тіло кредиту 52338,48 грн; строк користування 14 днів; розмір відсотків 52338,48 х 1,0% х 14 днів = 7327,39 грн;

30.01.2026 здійснено оплату в розмірі 15370,00 грн, отже розмір тіла кредиту після внесення коштів становить 44295,87 грн: 52338,48 грн - (15370,00 грн 7327,39 грн);

31.01.2026 здійснено збільшення розміру тіла кредиту на 9000,00 грн, тому загальний розмір тіла кредиту становить 53295,87 грн;

6) з 31.01.2026 по 12.02.2026: тіло кредиту 53295,87 грн; строк користування 13 днів; розмір відсотків 53295,87 х 1,0% х 13 днів = 6928,46 грн;

12.02.2026 здійснено оплату в розмірі 13630,00 грн, отже розмір тіла кредиту починаючи з 13.02.2026 становить 46594,33 грн: 53295,87 грн - (13630,00 грн 6928,46 грн);

7) з 13.02.2026 по 28.02.2026: тіло кредиту 46594,33 грн; строк користування 16 днів; розмір відсотків 46594,33 х 1,0% х 16 днів = 7455,09 грн;

28.02.2026 здійснено оплату в розмірі 13378,36 грн, отже розмір тіла кредиту починаючи з 01.03.2026 становить 40671,06 грн: 46594,33 грн - (13378,36 грн 7455,09 грн);

8) з 01.03.2026 по 13.03.2026: тіло кредиту 40671,06 грн; строк користування 13 днів; розмір відсотків 40671,06 х 1,0% х 13 днів = 5287,24 грн;

13.03.2026 здійснено оплату в розмірі 13592,36 грн, отже розмір тіла кредиту починаючи з 14.03.2026 становить 32365,94 грн: 40671,06 грн - (13592,36 грн 5287,24 грн);

9) з 14.03.2026 по 25.03.2026: тіло кредиту 32365,94 грн; строк користування 12 днів; розмір відсотків 32365,94 х 1,0% х 12 днів = 3883,91 грн;

25.03.2026 здійснено оплату в розмірі 13529,86 грн, отже розмір тіла кредиту починаючи з 26.03.2026 становить 22719,99 грн: 32365,94 грн - (13529,86 грн 3883,91 грн);

10) з 26.03.2026 по 18.07.2026: тіло кредиту 22719,99 грн; строк користування 115 днів; розмір відсотків 22719,99 х 1,0% х 115 днів = 26128 грн - загальний розмір заборгованості за відсотками.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачкою належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 22719,99 грн, а також заборгованість за відсотками в розмірі 26128 грн.

Разом із тим, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 42000 грн не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 48847,99 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 31).

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 28,15%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 749,47 грн.

Вирішуючи питання про розподіл понесених сторонами судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано: договір надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026; рахунок-фактура №05-533325-КС-002 від 15.05.2026 по боржниці ОСОБА_1 , на суму 10000 грн (а.с. 70-75).

Указані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 10000 грн.

Представницею відповідачки на обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подано: договір про надання правничої допомоги №1621 від 17.09.2026; ордер на надання правової допомоги адвокатом Цокало-Зливко Т.М. від 18.09.2026; детальний опис робіт (наданих послуг) на загальну суму 9000 грн; квитанцію №1621 від 17.09.2026 про сплату відповідачкою адвокату Цокало-Зливко Т.М. коштів у розмірі 9000 грн за договором №1621 про надання правничої допомоги (а.с. 93-97).

Указані докази підтверджують факт понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 9000 грн.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представниками сторін докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений сторонами розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.

Представником позивача не надано детального опису наданих правничих послуг, однак згідно рахунку-фактури №05-533325-КС-002 від 15.05.2026 за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості позивач поніс витрати у розмірі 10000 грн (а.с. 73).

Згідно детальний опису робіт (наданих послуг), наданого представницею відповідачки, відповідачці було надано такі послуги: усна консультація 1500 грн; підготовка та написання заяв по суті відзив по справі 7500 грн (а.с. 97).

Дана справа відноситься до категорії малозначних, обсяг документів доданих до позовної заяви є незначним, а судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

Враховуючи професійну підготовку адвокатів, які є фахівцями у галузі права, складання позовної заяви, відзиву та відповіді на відзив не становить складності та не потребує значного часу.

До того ж, представництво інтересів сторін у судових засіданнях адвокати не здійснювали.

Зважаючи на обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторін, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне визначити суму відшкодування витрат позивача та відповідачки у розмірі по 5000 грн.

Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданими адвокатами обсягами послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (28,15%), що становить 1407,50 грн.

Разом з тим, з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню понесені нею витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких позивачеві відмовлено (71,85%), що становить 3592,50 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, зважаючи не те, що в даній справі позов задоволено частково та більшу суму судових витрат покладено на позивача, тому суд вважає за необхідне зобов`язати позивача сплатити відповідачці різницю судових витрат у розмірі 1435,53 грн (3592,50 (749,47 + 1407,50), звільнивши сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 533325-КС-002 від 21.11.2025 у розмірі 48847 (сорок вісім тисяч вісімсот сорок сім) грн 99 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування судових витрат в розмірі 1435 (одна тисяча чотириста тридцять п`ять) грн 53 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026.

Суддя О. О. Огієнко