Рішення № 140690118, 15.10.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 496/3225/26

Номер провадження: 2/511/1790/26

15 жовтня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання Дьяків В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст позовної заяви.

У квітні 2026 року до Біляївського районного суду Одеської області представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», звернувся до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 24.05.2025- 100001081 від 24.05.2025 року в розмірі 42054,31грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 152,78грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір (оферту) № 24.05.2025-100001081. За умовами договору первісна сума кредиту становила 10 000,00 грн, строк кредитування 184 дні, дата повернення кредиту 23.11.2025 року, процентна ставка 1 % за один день користування кредитом. Договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту.

25.06.2025 року сторони уклали додатковий договір, за яким суму кредиту збільшено на 4 000,00 грн, унаслідок чого загальний розмір кредиту становив 14 000,00 грн. Позивач зазначив, що кредитні кошти перераховано на платіжну картку, реквізити якої були вказані позичальником при укладенні договору, а відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконала.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, з урахуванням проведених платежів, станом на дату звернення до суду загальна заборгованість становить 42 054,31 грн, з яких: 13 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 20 730,00 грн заборгованість за процентами; 1 524,31 грн заборгованість за комісією; 6 800,00 грн неустойка.

Процесуальні дії

Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 11.05.2026 року матеріали вищезазначеного цивільної справи передано для розгляду за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа 29.06.2026 року була розподілена в провадження судді Гринчак С.І.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 08.07.2026 року провадження по справі відкрито в спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заяви (клопотання) учасників справи.

06.08.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

У відзиві представник відповідача, зокрема, посилалася на недоведеність факту належного укладення кредитного договору в електронній формі саме ОСОБА_1 , відсутність, на її думку, належних доказів отримання одноразового ідентифікатора та його застосування відповідачем, а також на недостатність доказів фактичного отримання кредитних коштів. Окремо заперечувала проти стягнення комісії, вважаючи її такою, що встановлена за дії кредитодавця у власних інтересах, та проти стягнення 6 800,00 грн неустойки, посилаючись на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Також заявлено заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

07.08.2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач наполягав на задоволенні позову, зазначаючи, що сукупність електронних документів, відомостей, сформованих інформаційною системою кредитодавця, документів про перерахування коштів на платіжну картку, визначену в договорі, та даних про часткове виконання зобов`язання підтверджують укладення договору і отримання відповідачем кредитних коштів. Доводи щодо комісії позивач вважав необґрунтованими, оскільки відповідний платіж прямо передбачений договором та включений до загальних витрат за споживчим кредитом. Щодо неустойки позивач послався на зміни, внесені Законом України № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування», та вважав її нарахування правомірним.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 24.05.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 оформлено кредитний договір (оферту) № 24.05.2025-100001081 в електронній формі.

За умовами договору сума першого траншу становила 10 000,00 грн, строк кредитування 184 дні з дати надання кредиту, дата повернення кредиту 23.11.2025 року. Процентна ставка визначена як фіксована у розмірі 1 % за один день користування кредитом. У договорі також визначено комісію, пов`язану з наданням кредиту, її розмір і порядок сплати.

25.06.2025 року оформлено додатковий договір, відповідно до якого позичальнику надано другий транш у розмірі 4 000,00 грн, а загальну суму кредиту збільшено до 14 000,00 грн. Для другого траншу також визначено строк користування та комісію, пов`язану з його наданням.

Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21.04.2026 року, 24.05.2025 о 13:24:08 на платіжну картку № НОМЕР_1 успішно перераховано 10 000,00 грн, номер транзакції у системі iPay.ua 751188905, призначення платежу: «Видача за договором кредиту №24.05.2025-100001081».

Іншою довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтверджено, що 25.06.2025 о 21:03:53 на ту саму платіжну картку № НОМЕР_1 успішно перераховано 4 000,00 грн, номер транзакції у системі iPay.ua 783977010, з аналогічним призначенням платежу.

Вказані реквізити платіжного засобу відповідають реквізитам, зазначеним у матеріалах кредитного договору та додаткового договору як спосіб надання кредитних коштів.

Розрахунок заборгованості відображає проведені у період дії договору платежі та зміну залишку основного боргу. Зокрема, після платежу 19.09.2025 року залишок основного боргу зменшено до 13 000,00 грн. Станом на дату звернення з позовом позивач визначив заборгованість у сумі 42 054,31 грн: 13 000,00 грн основного боргу, 20 730,00 грн процентів, 1 524,31 грн комісії та 6 800,00 грн неустойки.

Таким чином, спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредиту, укладеного в електронній формі, та стосуються належності його укладення, факту надання кредитних коштів, обсягу невиконаного грошового зобов`язання і можливості стягнення окремих складових заявленої заборгованості.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 509, 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а частиною першою статті 1049 ЦК України обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість сторін, а договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. За частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною. Електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Заперечення відповідача щодо самого факту укладення електронного договору суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами, а не ізольовано за зовнішнім відображенням одноразового ідентифікатора в роздруківці документа.

Матеріали справи містять електронно сформовані умови кредитного договору та додаткового договору, персональні дані позичальника і реквізити платіжного засобу, на який мав бути наданий кредит. Факт виконання кредитодавцем основного обов`язку щодо надання коштів підтверджений окремими документами надавача платіжних послуг про дві успішні платіжні операції на 10 000,00 грн 24.05.2025 року та на 4 000,00 грн 25.06.2025 року саме на картку № НОМЕР_1 , зазначену в матеріалах договору.

Крім того, розрахунок заборгованості відображає часткове виконання грошового зобов`язання та відповідне зменшення залишку боргу. Такі обставини узгоджуються з фактом отримання коштів і наступним виконанням договору.

Саме по собі ненадання кредитодавцем виписки з банківського рахунку відповідача не спростовує документів надавача платіжних послуг, що підтверджують проведення конкретних транзакцій. Водночас суд не покладає на відповідача обов`язок доводити відсутність боргу замість позивача: висновок про факт надання кредиту ґрунтується на позитивних доказах, поданих позивачем, які є взаємоузгодженими за номером договору, датами, сумами та реквізитами платіжного засобу.

За таких обставин суд вважає доведеними укладення між сторонами кредитного договору № 24.05.2025-100001081, надання відповідачу кредитних коштів у загальній сумі 14 000,00 грн та виникнення у неї обов`язку виконувати погоджені договором грошові зобов`язання.

Щодо розміру основного боргу, процентів та комісії.

Наданий позивачем розрахунок містить послідовне відображення нарахувань і платежів за договором. Після врахування проведених платежів непогашений основний борг визначено у сумі 13 000,00 грн, а проценти за користування кредитом у сумі 20 730,00 грн.

Доказів повного погашення цих сум або іншого розрахунку, який би спростовував заявлений залишок основного боргу і процентів, матеріали справи не містять.

Щодо комісії суд враховує, що її вид, розмір та порядок обчислення прямо визначені умовами кредитного договору і додаткового договору як плата, пов`язана з наданням кредиту та відповідного траншу. Відомості про такий платіж включені до погоджених умов кредитування та до розрахунку заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за умови їх належного відображення в договорі та розрахунку вартості кредиту. Надані у справі матеріали не дають підстав вважати заявлений залишок комісії у сумі 1 524,31 грн платежем, який взагалі не був погоджений сторонами або не був зазначений у договорі.

З урахуванням умов договору, розрахунку заборгованості та відсутності доказів сплати заявленого залишку суд доходить висновку про обґрунтованість вимог у частині стягнення 13 000,00 грн основного боргу, 20 730,00 грн процентів та 1 524,31 грн комісії, тобто всього 35 254,31 грн.

Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 6 800,00 грн.

Позивач просить також стягнути 6 800,00 грн неустойки, нарахованої за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідні нарахування здійснювалися у 2025 році, тобто під час дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Наведена норма ЦК України прямо регулює наслідки прострочення зобов`язань за кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит, і не ставить її застосування у залежність від дати укладення конкретного кредитного договору. Відповідний підхід щодо поширення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на кредитні договори сформований у практиці Верховного Суду.

Суд відхиляє доводи відповіді на відзив про те, що зміни, внесені Законом України № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування», самі по собі надають право стягувати неустойку за договором, укладеним після набрання ними чинності. Зміна спеціальних перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не скасувала і не змінила пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який на час виникнення спірних правовідносин є чинним та підлягає застосуванню до наслідків прострочення кредитного зобов`язання під час воєнного стану.

Отже, заявлена до стягнення неустойка у розмірі 6 800,00 грн нарахована за прострочення виконання кредитного зобов`язання у період, на який поширюється зазначена законодавча заборона. Правові підстави для її стягнення з відповідача відсутні, тому в цій частині позову слід відмовити.

Щодо судового збору.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № СЦ00099333 від 24.04.2026 року (а.с.11) позивачем було сплачено 2 662,40 гривень судового збору (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 42054,31грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 35254,31 грн, що становить 78,25% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2083,33 грн, що складає 78,25% від 2 662,40 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви.

Так, позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 152,78грн.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься квитанція ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2144945 від 07.07.2026 року (а.с.26), з якої вбачається направлення ТОВ «Споживчий центр» на адресу ОСОБА_1 рекомендованого листа з описом вкладення. Загальна вартість відправлення за квитанцією становить 123,78 грн, у тому числі плата за пересилку відправлення 72,00 грн, плата за друк документів 49,68 грн та сервісний збір 2,10 грн.

Наведена квитанція є належним доказом фактичного понесення позивачем витрат у сумі 123,78 грн. Такі витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та були понесені для направлення іншому учаснику копії позовної заяви і доданих до неї документів. При цьому доказів понесення витрат на надсилання документів у більшому розмірі матеріали справи не містять. За таких обставин суд вважає доведеними та такими, що підлягають відшкодуванню, витрати на відправлення документів у розмірі 123,78 грн.

Висновки суду.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, надання відповідачу кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості за основним боргом, процентами і комісією. Водночас вимога про стягнення неустойки суперечить пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 24.05.2025-100001081 від 24.05.2025 року у загальному розмірі 35 254,31 грн, з яких 13 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 20 730,00 грн - заборгованість по процентам, 1 524,31 грн - комісія (пов`язана з наданням кредиту). У задоволенні вимоги про стягнення 6 800,00 грн неустойки слід відмовити.

Також з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2083,33 грн та витрати за відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами у розмірі 123,78 грн.

На підставі ст.ст.525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст.4,18,19,76-81, 141, 247,259, 263-265, 354,355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського,133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 24.05.2025-100001081 від 24.05.2025 року у розмірі 35 254,31грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту- 13 000,00грн; заборгованість по процентам -20 730,00грн., комісія (пов`язана з наданням кредиту)-1524,31грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського,133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору розмірі 2083,33грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського,133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) витрати за відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими документами у розмірі 123,78грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст Рішення виготовлений та підписаний суддею - 19 жовтня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак