Рішення № 140690086, 14.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/1349/26

Провадження №2/522/5150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Мазовецької А.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атір Юкрейн Сталь», третя особа: Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про визнання договору удаваним, встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 02.02.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Хрульовою Вірою Борисівною, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атір Юкрейн Сталь», третя особа: Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про визнання договору удаваним, встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 березня 2025 року ОСОБА_1 почала працювати у ТОВ «Атір Сталь Юкрейн» на посаді головного бухгалтера. Під час співбесіди, яку провела директор ТОВ «Атір Сталь Юкрейн» ОСОБА_2 були обговорені умови її праці, а саме: робочий час з 09:00 год. до 17:00 год., місце праці та розмір заробітної плати за місяць, яка дорівнює 17 000 грн. Після співбесіди була домовленість, що позивачка почне виконувати роботу, а трудовий контракт буде підписано пізніше, через два місяця (встановили іспитовий строк). В період іспитового строку ОСОБА_1 буде працювати на підставі Договору № 05/03/25 про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку, при цьому випробувальний термін зазначений в п.1.2 Договору.

Зазначила, що ОСОБА_1 обумовлену цим договором роботу, зокрема: організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової, зовнішньоекономічної діяльності підприємства; організувати облік поступаючих грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов`язаних з їх рухом, облік затрат виробництва і обігу; забезпечувати своєчасне складання бухгалтерської і податкової звітності та ін., виконувала належним чином. При цьому зазначеним договором п. 2.1.1. передбачено, що вона зобов`язана своєчасно і точно виконувати розпорядження директора ТОВ «Атір Юкрейн Сталь». Строк дії договору встановлено не було (безстроково). Через 1,4 місяця, а саме 15 квітня 2025 року договір за рішенням директора було розірвано. Після припинення виконання ОСОБА_1 функціональних обов`язків у ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» заробітну плату за 1,4 місяця у розмірі 23 880,91 грн. вона не отримала.

Таким чином, на думку сторони позивача, роботодавцем не виконані вимоги ст. 22 КЗпП України, щодо гарантій при укладанні, зміні та припиненні трудового контракту. За час своєї роботи у ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» ОСОБА_1 не була видана довідка про працевлаштування, не був підписаний трудовий контракт, трудовий контракт не був зареєстрований в органах державної влади, а саме у податковій інспекції згідно з вимогами статті 24 КзпП України.

Посилались на те, що робота Джанієвою О.В. виконувалась якісно, згідно з отриманими знаннями та отриманого нею досвіду на попередніх роботах. Оскільки в договорі № 05/03/25 про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку від 05.03.2025 року не зазначено, який саме результат повинен передати виконавець замовнику, та процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, при цьому жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню вважають, що Позивачка фактично перебувала у трудових відносинах. При цьому, фактом перебування у трудових відносинах з відповідачем є те, що при прийнятті на роботу позивачка підписала вищезазначений договір, який вважала трудовим, їй було виділено робоче місце: стіл, стілець, комп`ютер, мобільний телефон, канцтовари, була обумовлена заробітна плата, іспитовий строк.

Фактично предметом укладеного договору позивача з підприємством є процес праці, а не її кінцевий результат. ОСОБА_1 повинна була виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладеному договорі № 05/03/25 про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку від 05.03.2025 року не визначається обсяг виконуваної роботи, а лише обумовлюється зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

При фактичному звільненні заяву на звільнення нею не написано, заяву та письмову згоду на перевід на іншу посаду не писала, що є порушенням статей 32, 33, 34, 36 КзпП України. За роботу в даному товаристві при звільненні їй не була виплачена вихідна допомога, яка передбачена статтею 44 КЗпП України, за невиплату якої передбачена відповідальність згідно зі статтею 117 КЗпП України.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд:

1. Визнати Договір № 05/03/25 про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку від 05.03.2025р., укладений між ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» та ОСОБА_1 удаваним правочином.

2. Встановити факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» з 05 березня 2025 року по 15 квітня 2025 року включно, зобов`язавши відповідача внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» подати уточнені дані про період роботи ОСОБА_1 та отримані нею доходи у ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» на посаді головного бухгалтера до Головного управління ДПС у Одеській області.

4. Зобов`язати ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» подати дані про період її роботи та отримані нею доходи, а також зарахувати стаж до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області по встановленому судом факту її трудових відносин з ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ».

5. Стягнути з ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати за період роботи з на посаді головного бухгалтера у розмірі 23880,91 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 91 коп.

6. Стягнути з ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців в розмірі 74554,46 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 46 коп.

7. Стягнути з ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 пеню (120% облікової ставки НБУ) компенсацію втрати частини доходу за інфляцію, згідно з Законом «Про компенсацію» в розмірі 16266,03 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн 03 коп.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6536,00 грн.

Матеріали позову суддя отримала 03.02.2026 року.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 30.03.2026 року.

18.03.2026 року представник ПМУ Державної служби з питань праці через підсистему Електронний суд» надала заяву, в якій просила виключити Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці з кола учасників справи.

У підготовчому судовому засіданні 30.03.2026 року була присутня представник ПМУ Державної служби з питань праці - Пономаренко К.В., яка просила виключити Управління з кола третіх осіб. Представник позивача - адвокат Хрульова В.Б. заперечувала проти клопотання представника третьої особи. Позивачка підтримала доводи свого адвоката.

Протокольною ухвалою суду, враховуючи думку позивачки та її адвоката, відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи щодо виключення їх з кола третіх осіб. У зв`язку з неявкою представника відповідача та відсутністю належних доказів отримання копії позову з додатками, розгляд справи відкладено на 11.05.2026 року.

У підготовчому судовому засіданні 11.05.2026 року були присутні позивачка та її адвокат Хрульова В.Б., яка просила відкласти розгляд справи та ще раз направити судову повістку відповідачу.

Представник ПМУ Державної служби з питань праці Пономаренко К.В. дане клопотання залишила на розсуд суду.

Протокольною ухвалою суду, враховуючи думку представника позивачки, розгляд справи відкладено на 15.06.2026 року з метою повторного виклику відповідача.

У підготовчому засіданні 15.06.2026 року були присутні позивачка та її адвокат Хрульова В.Б., позов підтримали, вважали за можливе закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.

Представник ПМУ Державної служби з питань праці Пономаренко К.В. вважала за можливе закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.

Жодних, не розглянутих клопотань, від сторін суду не заявлено.

Ухвалою суду від 15.06.2026 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 22.09.2026 року.

У судовому засіданні 22.09.2026 року були присутні позивачка ОСОБА_1 та представник третьої особи - Суханова К.О., представник відповідача не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином.

Позивачка пояснила, що працювала бухгалтером у відповідача та виконувала обов`язки за розпорядження керівника ТОВ, працювала періодично на своєму робочі в офісі та дистанційно, з 09.00 до 17.00 вона була на зв`язку, за робочим столом. Зазначила, що 05.03.2025 року була прийнята на іспитовий строк із подальшим укладенням трудового контракту. Зазначала, що виконувала роботу сумлінно, проте через 1,5 місяці отримала лист на електронну пошту, в якому було зазначено, що з нею з 15.04.2025 року з 14.00 припиняють відносини в односторонньому попядку, зазначали, що не бажають із нею працювати. Вказала, що в договорі випробувальний строк був визначений 2 місяці з виплатою заробітної плати 17 000 грн. Проте за відпрацьований строк їй нічого виплачено не було (а саме за період з 05.03.2025 року по 15.04.2025 року, тобто 30 робочих днів). Зазначала, що зверталась до відповідача з вимогою про виплату коштів, проте їй усно було відмовлено. Не заперечувала, що від працівника ТОВ отримувала кошти у сумі 5000 грн., проте це не було оплатою її роботи, а лише його особиста допомога. Тому вважає, що її права були порушені та вона звернулась за правовою допомогою.

Представник третьої особи зазначила, що позивачці надано відповіді, що дані правовідносини не є трудовими, а цивільно-правовими. Підтвердила, що позивачка зверталась до них зі скаргою, але перевірки вони не робили, бо вважають, що між сторонами були цивільно-правові відносини.

Суд оголосив перерву до 09.10.2026 року.

У зв`язку з перебуванням судді Домусчі Л.В. 09.10.2026 року у відпустці, розгляд справи було відкладено на 14.10.2026 року.

У судове засідання 14.10.2026 учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Позивач та її представник адвокат Хрульова В.Б. надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення даного судового рішення є 19.10.2026 року.

Суд заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

05 березня 2025 року між ОСОБА_1 (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ" (як замовником) було укладено договір №05/03/25 про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг по веденню бухгалтерського обліку в об`ємі та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2 Договору сторони обумовили, що виконавець виконує ведення бухгалтерського обліку на випробувальному терміні, який становить 2 календарних місяці з дати укладання даного Договору.

Пунктом 3 Договору було передбачено, що вартість послуг складає 17 тис.грн. за один календарний місяць. Замовник здійснює оплату послуг щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.3 Договору було передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до «05» травня 2025 року. Договір може бути пролонгований за згодою сторін.

У подальшому, ТОВ "АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ" направило позивачці лист, в якому було зазначено наступне:

«На підставі договору №05/03/25 про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку від 05.03.2025 року між Вам та нашою компанією, та рахунку №1 від 11.04.2025 року, наданого вами, ми маємо сплатити Вам 12.000 (дванадцять тисяч) гривень. Доводимо до вашого відома, що в рахунку вказано за послугу інформаційно-консультативних послуг з питань бухгалтерського обліку за березень 2025 року, проте між нами було укладено договір про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку на суму 17000 (сімнадцять тисяч гривень) грн.

Раніше у березні місяці співробітник нашої компанії Юнгштайн Дан надав вам 5000 грн з власної ініціативи та з власних коштів, що не було передбачено Договором. Окрім цього, зауважимо, що фірма ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» не працює з готівкою та здійснює лише офіційні фінансові перекази. А тому, ми зобов`язуємося сплатити за ваші послуги, але просимо Вас надати нам вірний рахунок на оплату з правильним призначенням і сумою, який дасть змогу офіційно сплатити за ваші послуги та обґрунтувати перед контролюючими органами даний фінансовий переказ з нашого рахунку Вам, а також просимо повернути нашому співробітнику грошові кошти у сумі 5000 гривень.

Окрім цього, повідомляємо про одностороннє розірвання договору №05/03/25 про надання послуг по веденню бухгалтерського обліку від 05.03.2025 року у зв`язку з невиконанням п. 2.1.4., п. 2.1.6 Договору з Вашого боку (відсутність своєчасного надання документів, їх представлення відповідним органам). Також доводимо до вашого відома, що з 15.04.2025 року о 14:00 вхід на сервер, програми Медок, Кабінет платника податків або будь-які дії, пов`язані на отримання/перегляд інформації та/або документів щодо ТОВ «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» буде вважатися несанкціонованим входом та порушенням наших законних прав та інтересів».

Факт отримання 5000 грн. позивачем визнається, проте згідно пояснень останньої ці кошти не були оплатою її послуг, зазначене не спростовано відповідачем.

Згідно обгрунтувань позову, оплата послуг позивача відповідачем до теперішнього часу здійснено не було.

Суд вбачає, що 08 травня 2025 року позивачка звернулась до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці зі скаргою з приводу проведення перевірки ТОВ "АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ" щодо порушення її прав, в частині невиплати винагороди за укладеним Договором №05/03/25 від 05.03.2025 року про надання послуг про веденню бухгалтерського обліку.

За розглядом даної скарги Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 26.05.2026 року надало позивачці відповідь, згідно якої повідомили, що правовідносини, які виникли між нею та ТОВ "АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ" на підставі договору №05/03/25 від 05.03.2025 року про надання послуг про веденню бухгалтерського обліку регулюються Цивільним кодексом України. Тому, для остаточного вирішення спірних питань між сторонами по суті необхідно звернутись до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить із наступного.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; укладенні трудового договору в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні договору в письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 02 січня 2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Водночас суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на зазначене колегія суддів враховує, що позивач повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття його на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18).

У встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування, яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини», у яких зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати:

- той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу;

- періодичну виплату винагороди працівникові; той факт, що дана винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.

Рекомендація Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини» щодо прихованого працевлаштування» була взята до уваги у постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц, від 17 вересня 2020 року у справі № 560/975/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 520/13660/19, від 08 вересня 2023 року у справі № 132/1587/22 (провадження № 61-3162св23).

У статті 626 ЦК України визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Сторони укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Разом з тим, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року в справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18), у постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 570/4554/23 (провадження № 61-498 св 26).

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Це фундаментальний принцип цивільного, господарського та адміністративного судочинства України (принцип змагальності), закріплений у процесуальних кодексах (зокрема, ст. 81 ЦПК).

Ключові позиції Верховного Суду щодо доказування та обґрунтування:

1.Принцип «Хто стверджує, той і доводить» (Affirmanti incumbit probatio)

Суд не може збирати докази замість сторін (за винятком окремих випадків витребування). Позивач має самостійно довести наявність порушеного права та фактів, які це підтверджують. Як зазначив ВС, учасники справи не можуть будувати свою позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує.

2. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Будь-які твердження про підстави позову повинні підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Якщо позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог, суд відмовляє в позові саме через недоведеність.

3. Розмежування підстави та правового обґрунтування позову

Усталена практика ВС (зокрема, постанова КЦС ВС від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19 та позиції Великої Палати) розрізняє ці поняття:

Фактичні підстави позову це обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги (їх мають доводити сторони).

Правові підстави (правове обґрунтування) це посилання на норми права. ВС підкреслює: якщо позивач помилився чи неточно вказав норму закону, суд зобов`язаний самостійно визначити правову кваліфікацію спору (принцип jura novit curia «суд знає закони»). Незгода суду з правовим обґрунтуванням позову не є підставою для відмови чи повернення заяви.

4. Стандарт доказування «Вірогідність доказів».

ВС застосовує стандарт «балансу вірогідностей» (preponderance of evidence). Це означає, що суд оцінює, чи є обставини, на які посилається позивач, більш вірогідними, ніж заперечення відповідача.

Отже, для задоволення вимоги про визнання договору удаваним суд повинен установити не лише наявність окремих ознак, характерних для трудових правовідносин, а й те, що сторони, укладаючи цивільно-правовий договір, фактично мали намір приховати інший правочин трудовий договір.

Саме по собі виконання фізичною особою бухгалтерських функцій на користь юридичної особи не є безумовною підставою для висновку про існування трудових відносин.

Суд бере до уваги, що окремі умови договору №05/03/25 дійсно мають ознаки, характерні для трудових правовідносин.

Зокрема, договір містить положення про «випробувальний термін», щомісячну фіксовану оплату у розмірі 17 000 грн, а також обов`язок Виконавця виконувати розпорядження Замовника.

Разом з тим зазначені умови самі по собі не доводять факту приховання трудового договору.

Судом не встановлено належних та достатніх доказів прийняття позивача на роботу на певну посаду за штатним розписом, видання наказу про прийняття на роботу, визначення посадового окладу як заробітної плати, ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку, табелями обліку робочого часу, графіками роботи, заявою про прийняття на роботу, наданням відпусток, оформленням листків непрацездатності або іншими документами, які б у сукупності підтверджували виникнення саме трудових правовідносин.

Не надано суду і належних доказів того, що позивач була включена до організаційної структури відповідача як працівник, а її діяльність здійснювалася під постійним контролем роботодавця саме в межах режиму робочого часу, установленого для працівників підприємства.

Посилання позивача на те, що їй було надано робоче місце, комп`ютер, телефон та доступ до бухгалтерських програм, також не є достатнім для встановлення трудових відносин, оскільки такі засоби об`єктивно могли бути необхідними для виконання бухгалтерських послуг та забезпечення доступу до інформаційних систем Замовника. Крім того позивачка також надавала пояснення що здійснювала працю дома дистанційно.

Не може бути визнаний достатнім доказом трудових відносин і сам факт виконання позивачем значного обсягу бухгалтерської роботи, оскільки предметом укладеного договору прямо було визначено надання бухгалтерських послуг.

При цьому суд бере до уваги зміст письмового договору, підписаного обома сторонами, у якому визначені предмет, обсяг обов`язків Виконавця, порядок оплати, строк дії договору та підстави його припинення.

Особливо істотним є те, що пунктом 5.3 договору прямо визначено строк його дії до 05 травня 2025 року. Доказів укладення сторонами окремої угоди про зміну цього строку матеріали справи не містять.

Твердження позивача про те, що договір був безстроковим, суперечить його письмовому змісту.

Також суд враховує, що у зверненні до органу Державної служби України з питань праці позивач зазначала про невиплату їй винагороди за укладеним договором №05/03/25 про надання послуг.

Зазначена обставина сама по собі не позбавляє позивача права в подальшому ставити питання про перекваліфікацію правовідносин, однак є одним із доказів, який суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи.

За таких обставин суд не знаходить достатніх правових підстав для висновку про те, що договір №05/03/25 є удаваним правочином у розумінні статті 235 Цивільного кодексу України та приховує трудовий договір.

Відтак вимоги про визнання договору удаваним та встановлення трудових відносин задоволенню не підлягають. Не підлягають задоволенню і похідні вимоги про внесення запису до трудової книжки, подання уточнених відомостей до органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України, оскільки такі обов`язки можуть виникнути у відповідача лише у зв`язку із встановленням судом трудових правовідносин.

Щодо вимоги про стягнення коштів у розмірі 23 880,91 грн.

Разом із тим відмова у встановленні трудових правовідносин не означає відсутності між сторонами цивільного зобов`язання щодо оплати фактично наданих послуг.

Згідно з умовами договору №05/03/25 розмір оплати послуг визначено у сумі 17 000 грн за календарний місяць.

Зі змісту договору, листування сторін та повідомлення відповідача від 15 квітня 2025 року вбачається, що відповідач не заперечує сам факт укладення договору та виконання позивачем певного обсягу бухгалтерських послуг.

Водночас доказів повного виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем суду не надано.

Зокрема, відповідач сам зазначив у листі, що на підставі договору та рахунку позивача має здійснити оплату за надані послуги.

Посилання відповідача на неналежне виконання позивачем окремих обов`язків за договором саме по собі не звільняє його від обов`язку оплатити ті послуги, які фактично були прийняті та використані Замовником, якщо відповідачем не доведено підстав для повного звільнення від їх оплати.

Судом не встановлено доказів того, що відповідач належним чином здійснив остаточний розрахунок із позивачем за фактично надані послуги.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням встановленого суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором №05/03/25 підлягає стягненню.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості у сумі 23 880,91 грн відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.

Отримані позивачем 5 000 грн, передані їй працівником товариства, суд не зараховує як належне виконання грошового зобов`язання відповідача за договором, оскільки матеріали справи не містять належного підтвердження того, що ця сума була перерахована саме відповідачем у рахунок оплати послуг за договором №05/03/25.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 880,91 грн заборгованості за договором про надання послуг.

Щодо середнього заробітку з час затримки.

Позивач також просила стягнути 74 554,46 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі статті 117 КЗпП України.

Оскільки судом не встановлено перебування сторін у трудових правовідносинах, положення статті 117 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються. Крім того, заборгованість, що підлягає стягненню, виникла на підставі цивільно-правового договору про надання послуг, а не як заборгованість із заробітної плати За таких обставин вимога про стягнення 74 554,46 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо компенсації втрати частини доходу.

Позивач також просила стягнути компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати доходу. При цьому інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться.

Оскільки правова природа спірної виплати як грошового зобов`язання відповідача встановлена судом, а її невиплата у встановлений строк призвела до порушення майнового права позивача, наявні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходу відповідно до Закону України №2050-III.

Заборгованість відповідача складається з таких сум:

за березень 2025 року 17 000,00 грн;

за квітень 2025 року 6 880,91 грн.

Загальна сума заборгованості 23 880,91 грн.

Оскільки доходи були нараховані за різні місяці, компенсація визначається окремо щодо кожної суми заборгованості із застосуванням індексів інфляції за відповідний період її невиплати.

1. Заборгованість за березень 2025 року 17 000,00 грн.

Оскільки інфляція березня 2025 року відповідно до статті 3 Закону №2050-III не враховується, до розрахунку беруться індекси інфляції за квітеньгрудень 2025 року:

100,7 %; 101,1 %; 100,6 %; 100,4 %; 100,2 %; 100,3 %; 100,9 %; 100,2 %; 100,5 %.

Коефіцієнт інфляції становить:

1,007 ? 1,011 ? 1,006 ? 1,004 ? 1,002 ? 1,003 ? 1,009 ? 1,002 ? 1,005 = 1,0500401945.

Сума компенсації: 17 000,00 ? (1,0500401945 ? 1) = 850,68 грн.

2. Заборгованість за квітень 2025 року 6 880,91 грн.

До розрахунку беруться індекси інфляції за травеньгрудень 2025 року:

101,1 %; 100,6 %; 100,4 %; 100,2 %; 100,3 %; 100,9 %; 100,2 %; 100,5 %.

Коефіцієнт інфляції становить:

1,011 ? 1,006 ? 1,004 ? 1,002 ? 1,003 ? 1,009 ? 1,002 ? 1,005 = 1,0427410074.

Сума компенсації: 6 880,91 ? (1,0427410074 ? 1) = 294,10 грн.

Таким чином, станом на 02 лютого 2026 року загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати становить: 850,68 грн + 294,10 грн = 1 144,78 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 144,78 грн компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати

При цьому суд зазначає, що зазначена виплата є саме компенсацією втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, а не середнім заробітком за час затримки розрахунку, передбаченим статтею 117 КЗпП України.

Застосування положень Закону №2050-III не означає встановлення між сторонами трудових правовідносин та не є підставою для задоволення інших позовних вимог.

Щодо інших позовних вимог.

Оскільки судом не встановлено трудових правовідносин між сторонами, відсутні підстави для:

-встановлення факту трудових відносин;

-зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки;

-зобов`язання відповідача подати уточнені відомості до органів державної податкової служби;

-зобов`язання відповідача подати відомості до Пенсійного фонду України як про застраховану особу, яка перебувала у трудових відносинах;

-стягнення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України

-стягнення вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню виключно в частині стягнення заборгованості за договором та компенсації втрати частини доходу.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд вбачає, що позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме 2 (дві) вимоги із заявлених 7 (семи), що становить 28,51 % позову, а тому судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 1867, 33 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 15, 16, 525, 526, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 21, 24, 44, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 263265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ», третя особа: Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про визнання правочину удаваним, встановлення трудових відносин, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» (Код ЄДРПОУ: 45033319, адреса місцезнаходження: 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 54) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором №05/03/25 про надання послуг від 05 березня 2025 року в розмірі 23 880 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 91 копійка.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» (Код ЄДРПОУ: 45033319, адреса місцезнаходження: 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 54) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у розмірі 1 144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривень 78 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТІР ЮКРЕЙН СТАЛЬ» (Код ЄДРПОУ: 45033319, адреса місцезнаходження: 65011, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 54) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1867 (одну тисячу вісімсот шістдесят сім) гривень 33 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026 року.

Суддя: Домусчі Л.В.