Рішення № 140689777, 15.10.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1147/26

Провадження № 2-о/499/40/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 жовтня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Знам`янська сільська рада Березівського району Одеської області про встановлення факту проживання однією сім`єю

ВСТАНОВИВ:

До Іванівського районного суду Одеської області звернулася ОСОБА_1 з вищевказаною заявою, згідно якої просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації шлюбу в період з 22.11.2010 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви, ОСОБА_1 посилалася на ті обставини, що вона перебувала з 22.11.2010 року у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , вони проживали за однією адресою, вели спільне господарство, у них був спільний бюджет, вони були пов`язані спільним побутом, незважаючи на відсутність офіційної реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 0,25 га наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також земельної ділянки площею 0,1279 га наданої для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Заявник звернулася до приватного нотаріуса Ласурії Я.Ю. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак отримала відмову, оскільки заявнику необхідно звернутися до суду та встановити факт проживання однією сім`єю з спадкодавцем.

У судове засідання заявник не з`явилася, однак надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні заяви наполягала.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належними чином, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , місце смерті с. Знам`янка Березівського району Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що підтверджується копіями правовстановлюючих документів.

Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб ОСОБА_2 , останній з 06.12.2005 року в зареєстровано шлюбу не перебував.

Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб ОСОБА_1 , а також копією свідоцтва про смерті її чоловіка ОСОБА_3 , остання з 2010 року у зареєстрованому шлюбі не перебувала.

За заявою ОСОБА_1 була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , інші особи до нотаріуса з заявою про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 не зверталися.

Згідно довідки №1237 від 12.12.2025 року, яка видана Знам`янської сільської радою Березівського району Одеської області, померлий ОСОБА_2 проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 22.11.2010 року, разом з ним проживала без реєстрації його співмешканка ОСОБА_1 з 22.11.2010 року по теперішній час.

Факт спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також підтверджується письмовими показами свідків: ОСОБА_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , які є сусідами заявника та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення підтвердили обставини на які посилалася заявник.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справу про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

В силу ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч.4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.

Відповідно до ч.1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 СК України.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20 (провадження № 61-7340св22) зроблено висновок, що «проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. […] Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенню. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ст. 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1222 Цивільного кодексу України визначено, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1223 Цивільного кодексу України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За ст.1297 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином позивачем доведено, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв`язку із чим суд вважає за можливе задовольнити вимоги заявника, оскільки встановлено, що позивач спільно проживала з померлим з 2010 року, їхнім взаєминам були притаманні ознаки шлюбу і сім`ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.

На підставі неведеного, керуючись ст. ст. 76-81, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_2 ), заінтересована особа Знам`янська сільська рада Березівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378474, вул. Лікарняна 9А, с. Знам`янка Березівського району Одеської області) про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації шлюбу в період з 2010 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ