Рішення № 140689057, 12.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2565/26

пр.№ 2/464/2202/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 року Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судового засідання Константинова С.С.

з участю представника позивача Бокало Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенеро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 по 28.02.2026 в розмірі 6 390,98 грн., пеню в розмірі 275,22 грн, 3% річних - 116, 99 грн., інфляційні втрати - 348,72 грн, а також за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 28.02.2026 - 4828,53 грн., пеню - 267, 33 грн., 3% річних - 53, 77 грн. інфляційні втрати - 170, 19 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 3 328,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є теплопостачальною організацією - суб?єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії та гарячої води. Відповідач є власником квартири

АДРЕСА_1 , якій для здійснення оплати за надані послуги ЛМКП «Львівтеплоенерго» був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення на оплату послуг. 3 01.12.2021 р. між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та споживачем вважається укладеними індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води. Дані договори є публічними договорами приєднання, укладаються сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641,642 Цивільного кодексу України, мають на меті надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачу. Договори, інформація про площі, наявність ІТП є публічною та опублікована на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго»: https://te.lviv.ua/. Факт надання послуг підтверджується показами вузла обліку (інформація про ВОТЕ 1506).

Відповідно до п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених

Постановою КМУ від 21.08.2019 р. за №830 фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги. Згідно з п.5. індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води виконавець зобов?язується надавати споживачу відповідної якості послуги, а споживач зобов?язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати, п. 41. індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води споживач зобов?язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлового комунальні послуги» від 09.11.2017 індивідуальний споживач зобов?язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. З 01.12.2021 відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Методики 315, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року загальний обсяг спожитої теплової енергії та гарячого водопостачання у будівлі складається з таких основних складових:1. постачання теплової енергії (що складається з обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача (квартири, приміщення, при умові споживання), загальнобудинкових потреб на опалення. Пунктом 12 розділу IV Методики №315 передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних плош/об?ємів їх житлових/нежитлових приміщень); 2. постачання гарячої води (що складається з обсягу гарячої води (при умові її споживання);витрат теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання) Дана складова є обов?язковою до оплати усіма мешканцями (в т.ч. і для тих, чиї квартири відключені від мереж ЦО і ГВ) на підставі ч.6 ст. 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Пунктом 15 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ №1182 від 11.12.2019 (із змінами та доповненнями від 08.09.2021) обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), розраховується та розподіляється між усіма споживачами відповідно до Методики №315. Окрім того, відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також постанови КМУ «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг»: № 808 від 21.08.2019 усім споживачам нараховується плата за абонентське обслуговування наданих послуг. Відповідно до п.30 індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов?язання боржник повинен передати кредиторові неустойку (пеню). Відповідно до п. 45 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов?язаний сплатити пеню за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов?язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 скасовано заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені. Відповідач не виконав свого зобов?язання щодо оплати наданих послуг, а тому зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також пені. Заборгованість відповідача за послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 по 28.02.2026 становить - 6 390,98 грн, пеня - 275,22 грн, 3 % річних - 116,99 грн, інфляційні втрати - 348,72 грн; за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 28.02.2026 заборгованість становить - 4 828,53 грн, пеня - 267,33 грн, 3 % річних - 53,77 грн, інфляційні втрати - 170,19 грн. Враховуючи викладене, просить позов задоволити та стягнути з відповідача суму заборгованість, а також сплачений судовий збір.

Відповідач подала відзив на позов, в якому заперечила позовні вимоги, зазначивши що в матеріалах справи відсутні розрахунки відшкодування відповідачем витрат за обсяг теплової енергї, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, а також розрахунків обсягу теплової енергї, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідачка стверджує про відсутність з її боку договірних чи конклюдентних дій щодо приєднання до умов договору, до позовної заяви не долучено жодних доказів, котрі свідчать про вчинення відповідачем будь-яких обов`язкових дій з надання виконавцю підписаної заяви - приєднання чи сплати рахунку за надану послугу. Зазначає, що позивач, як виконавець послуг, не забезпечив укладання між сторонами договору, не встановив фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надається ця послуга. Належна їй квартира відключена від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. В сукупності з тим, що у будинку, у якому розташована квартира відповідачки, фактично відсутня система і прилади опалення місць загального користування, це вказує на безпідставність проведення позивачем нарахування відповідачці плати за опалення таких місць, а сам факт наявність лічильника не свідчить про надання послуг. Просить відмовити в задоволення позову.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якому зазначає, що будинок по АДРЕСА_2 , не від`єднаний від мереж централізованого опалення ЛМКП «Львівтеплоенерго». У будинку пролягають розподільчі трубопроводи, по яких циркулює теплоносій . Відповідно споживачі зобов`язані оплачувати за витрати теплової енергії. Наявність індивідуальної системи опалення не звільняє споживачів від обов`язку оплати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, зазначаючи, що належна їй квартира повністю відключена від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання у встановленому законом порядку, що позивачем загалом не заперечується. Відповідно до положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», плата за послуги повинна нараховуватися за фактично надані послуги, а внутрішньобудинкові мережі будинку за адресою АДРЕСА_2 перебувають на балансі та обслуговуванні ОСББ «Манастирського-обслуговування і ремонт». Саме ОСББ, а не позивач, здійснює утримання, ремонт, заміну та ізоляцію цих трубопроводів. ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надало жодного доказу понесення ним витрат на технічне обслуговування чи експлуатацію цих мереж всередині будинку, а отже, вимога оплати за «забезпечення функціонування систем» з боку теплопостачальної організації є безпідставним збагаченням. Разом з тим, позивач не додав до матеріалів справи жодного обґрунтованого та прозорого розрахунку. Зазначає що у квартирі відповідачки відсутні будь-які прилади опалення (радіатори), підключені до мережі ЛМКП «Львівтеплоенерго». Транзитні трубопроводи позивача, якщо такі проходять через суміжні конструкції, не можуть вважатися джерелом опалення, оскільки вони заізольовані або не мають проектних поверхонь теплопередачі для обігріву ізольованого житла, яке використовує власну автономну систему опалення. Позивач не проводив жодних обстежень квартири для фіксації наявності чи відсутності неізольованих транзитних стояків та їхнього фактичного тепловиділення.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви та позов підтримала в повному обсязі та просить такий задоволити.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явились, поважність причин неявки належними доказами не підтвердили, а тому зважаючи на подання відповідачем відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, у яких викладено позицію відповідача щодо позову, суд вважав можливим розглянути справу у відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно наданих позивачем відомостей про нарахування та оплату, у відповідача виникла заборгованість з оплати послуг з з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 по 28.02.2026 - 6 390,98 грн.. У зв`язку із несплатою за вказані послуги позивачем нараховано пеню - 275, 22 грн, 3% річних - 116, 99 грн. та інфляційні втрати - 348,72 грн. Крім того, згідно вказаних відомостей наявна заборгованість за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 28.02.2026 - 4828,53 грн., а також нараховано пеню - 267, 33 грн., 3% річних - 53, 77 грн. інфляційні втрати - 170, 19 грн.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Згідно із ст.322 цього ж кодексу власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встновлено законом або договором.

Відповідно до положень Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності визначено суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію), якою є Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Згідно із ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлового комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.

Житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з п.1 та п.5 ч.2ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п.13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

В силу частин 2 та 6 ст.21 Закону України Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно дост.67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установленихст.526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.2ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Місця загального користування - це місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень.

Опалювані місця загального користування та допоміжні приміщення - це місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря.

Опалюване приміщення - це приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньо будинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Пунктом 2 ч.1ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).

Правовідносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги)регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830.

Відповідно до п.33 вказаних Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.

За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).

Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.

У ч.2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п`ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.

Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25%; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15%; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.

Методикою встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у Методиці.

Отже, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.

Відтак, відсутність приладів опалення в під`їзді (батареї) багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відтак, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

На підставі вищевикладеного, відповідач, як власник квартири квартири АДРЕСА_1 зобов`язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.

Підтримання температури вище 0° C в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У житловому будинку належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку.

Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно п.33 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, передбачена щомісячна плата за абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп`ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок).

Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.

Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто, плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що заборгованість з оплати за абонентське обслуговування підлягає стягненню з відповідачів.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У частинах 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.45 Типового індивідуального договору на надання послуги з постачання теплової енергії у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у зв`язку з невиконанням зобов`язання з оплати послуг з з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 по 28.02.2026 у розмірі 6 390,98 грн., позивачем нараховано пеню - 275, 22 грн, 3% річних - 116, 99 грн. та інфляційні втрати - 348,72 грн. Крім того, у зв`язку із невиконанням зобов`язання з оплати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 28.02.2026 у розмірі 4828,53 грн., позивачем нараховано пеню - 267, 33 грн., 3% річних - 53, 77 грн. інфляційні втрати - 170, 19 грн. Відповідачем вказані розрахунки не спростовано.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Окрім цього, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3 028 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265, 280-289 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (місце знаходження : м. Львів, вул. Д.Апостола, ЄДРПОУ 05506460) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби на опалення та абонентське обслуговування за період з 01.01.2023 по 28.02.2026 в розмірі 6 390 грн. 98 коп., пеню в розмірі 275 грн. 22 коп., 3% річних в розмірі 116 грн. 99 коп., інфляційні втрати в розмірі 348 грн. 72 коп. та заборгованість за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та абонентське обслуговування за період з 01.06.2022 по 28.02.2026 в розмірі 4828 грн. 53 коп., пеню в розмірі 267 грн. 33 коп., 3% річних в розмірі 53 грн. 77 коп., інфляційні втрати в розмірі 170 грн. 19 коп., а також 328 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2026.

Головуюча