Рішення № 140688787, 09.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12734/25 2/335/296/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Сімонець Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б,? ?в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 до Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу, треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі її законного представника - опікуна ОСОБА_6 та опікун малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 13.02.2025 № 704 «Про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».Визнати незаконним та скасувати наказ Наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради №1643 "Про припинення тимчасового влаштування ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 "

Обґрунтовуючи позов, вказала, що ОСОБА_3 , є матір`ю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , має статус одинокої матері. За рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2025 по справі №333/9915/24, за позовом органу опіки по Комунарському р-ну, її старшу доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 було відібрано у неї строком на 1 рік (з 07.11.2024 до 07.11.2025) без позбавлення батьківських прав із-за відсутності належних умов проживання, залишення дитини на її бабусю. На той час вона була вагітна другою дитиною, не мала коштів на адвоката для захисту та оскарження рішення суду, не мала допомоги від родини. В серпні 2025 року, після народження молодшої доньки, почала здійснювати заходи, спрямовані на повернення старшої дитини під мою опіку: усунула підстави відібрання дитини, звернулася до органу опіки щодо зустрічей з дитиною, до Комунарського районного суду з позовом про повернення мені дитини. Справа №333/8603/25 за її позовом зараз перебуває на розгляді суду. Разом з тим, в межах збору доказів для справи моїм Адвокатом у вересні 2025 мені стало відомо про видання Відповідачем незаконних розпорядчих документів, з численними порушеннями та направлених на протиправну передачу її дитини ОСОБА_8 у подальшому під опіку сторонній особі. Наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради (Відповідач) від 13.02.2025 № 704 (далі- Наказ) її доньку ОСОБА_8 було з порушенням встановлених законодавством норм і правил влаштовано на строк з 13.02.2025 по 13.04.2025 в родину ОСОБА_9 , а незаконним Наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради №1643 "Про припинення тимчасового влаштування ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 " виведено із ДБСТ для подальшої передачі моєї дитини під опіку сторонній особі. Внаслідок чого її доньку ОСОБА_5 розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 14.04.2025 №250р було з порушенням порядку та вимог законодавства передано під опіку ОСОБА_6 до родини військовослужбовця як «родичці моєї дитини», за відсутності будь-яких родинних зв`язків даної особи з її родиною.

Факти порушення чинного законодавства Відповідачем при виданні оскаржуваних Наказів, порушення законодавства під час винесення Розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 14.04.2025 №250р, інші численні порушення прав дитини і матері ОСОБА_10 з моменту відібрання дитини підтверджені Актом проведення перевірки вимог законодавства у сфері захисту прав дітей від 12.11.2025, складеного Службою у справах дітей Запорізької обласної державної адміністрації.

Вважає вказані розпорядчі документи протиправними, такими, що видані з порушенням вимог чинного законодавства, такими, що порушують її з дитиною законні права та охоронювані законом інтереси як на момент їх винесення, так і на момент звернення до суду з позовом, що є підставою для їх скасування з таких підстав. В порушення п.31 Порядку 866 ОСОБА_11 було безпідставно передано Відповідачем в родину ОСОБА_9 як звичайну родину, яка до того ж не є ні сім`єю родичів/знайомих дитини, ні прийомною або патронатною сім`єю). В наказі не зазначено, що дитина тимчасово влаштовується в ДБСТ ОСОБА_12 , що суперечить вимогам п.31 та п.78 Порядку №866.При влаштуванні ОСОБА_13 до родини ОСОБА_12 , а не до ДБСТ ОСОБА_12 , набуття дитиною статусу «позбавленої батьківського піклування» не передбачає обов`язку Служби влаштувати (залишити) дитину у даному ДБСТ вже на загальних (постійних, не тимчасових) умовах. Саме це свідчить, що порушення були допущені Відповідачем свідомо, а не випадково, що також доводиться наступним «рухом» дитини після незаконного тимчасового влаштування. Юридично ОСОБА_14 була тимчасово влаштована до звичайної родини, а фактично до ДБСТ ОСОБА_12 . У Листі від 06.10.2025 №01.01-18/5960 Відповідач також посилається на ДБСТ, а не на звичайну родину, що суперечить його Наказу від 13.02.2025 №704, і підтверджує дійсний статус приймаючої сторони. Оскільки дитина фактично була влаштована до ДБСТ (родина не має інших статусів, зазначених в п.31, окрім ДБСТ), то виведення влаштованої до ДБСТ дитини можливе лише у передбачених законодавством випадках. Згідно п.4 Положення про ДБСТ від 26.04.2002 №564 (у редакції станом на передачу під опіку 14.04.2025) виключно у випадку припинення Договору про організацію діяльності ДБСТ дитина підлягає подальшому влаштуванню під опіку.Згідно п.2 Положення вихованці проживають у ДБСТ до 18-річчя. З огляду на норми права та наведені дійсні обставини, тимчасове влаштування ОСОБА_8 з дотриманням законодавства в ДБСТ ОСОБА_20 та набуття дитиною статусу «позбавленої батьківського піклування» під час перебування у даному ДБСТ унеможливлює і робить незаконним в силу п.78 Порядку №866 виведення ОСОБА_16 з ДБСТ і її подальше влаштування ІНФОРМАЦІЯ_4 під опіку ОСОБА_6 .Передача дитини ОСОБА_15 під опіку не відповідала інтересам дитини. Внаслідок протиправного влаштування дитини до родини ОСОБА_12 , а не до ДБС ОСОБА_12 , та незаконного припинення влаштування її дитини фактично в ДБСТ, Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 14.04.2025 № 250р мою дитину ОСОБА_11 було передано під опіку ОСОБА_6 на підставі пункту 79 Порядку.

Ухвалою судді від 30.12.2025 року справу прийнято до розгляду. Відкрито загальне позовне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору. Витребувано у Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради належним чином завірені: Наказ Служби (управління) у справах дітей ЗМР №1643 "Про припинення тимчасового влаштування ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки та відповідність такої опіки інтересам дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.01.2026 року від Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позову. Зазначив, що на теперішній час Позивач, є матір`ю двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була негайно відібрана у позивача, через загрозу життю, здоров`ю дитини згідно розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 07.11.2024 р № 980 «Про негайне відібрання дитини» та влаштовано до державного закладу, а саме до КНП «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» ЗОР. Відповідно до абз. 4 п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (далі Порядок), про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, про відібрання дитини в матері, батька без позбавлення батьківських прав. На виконання Порядку районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району, як органом опіки та піклування, було вжито заходів та подано відповідну позову заяву про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Внаслідок чого 28.01.2025 року рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя по цивільній справі № 333/9915/24 провадження № 2/333/1076/25 дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відібрано від матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , без позбавлення її батьківських прав строком на 1 рік, починаючи з дати фактичного відібрання дитини (з 07.11.2024 року) та стягнуто аліменти. Враховуючи, що дитина з моменту фактичного відібрання від матері перебувала в державному закладі, з метою найкращих інтересів дитини, яка залишилась без батьківського піклування, а саме влаштування дитини до сімейної форми, відповідачем в межах повноважень було вжито вичерпних заходів та відповідно до наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 704 від 13.02.2025 «Про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », дитину, яка залишилась без батьківського піклування було тимчасово на період з 13.02.2025 по 13.04.2025 строком на два місяці влаштовано до дитячого будинку сімейного типу за письмовою заявою батька вихователя ОСОБА_9 . Дитина була влаштована тимчасово строком на два місяця з наступних причин. Дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_20 утворений розпорядженням голови Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області від 07.06.2018 року № 261 на території Пологівського району та на функціонуванні в місті Запоріжжі не перебуває, але через військовий стан має статус тимчасово переміщеного з тимчасово окупованих територій. Враховуючи, що дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_12 , до якого була тимчасово влаштована дитина, не перебуває на функціонуванні міста Запоріжжя, тому повноваження, щодо прийняття рішення про подальше виховання після встановлення статусу дитини, позбавленої батьківського піклування в служби (управлінні) у справах дітей відсутні. Саме тому дитина ОСОБА_5 , була тимчасово влаштована в дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_12 до прийняття остаточного рішення про її влаштування. На виконання пункту 14 Порядку, відповідно до наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 13.03.2025 № 1137 «Про взяття на первинний облік ОСОБА_16 », дитину, було взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування.За поданням служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято вішення від 26.03.2025 № 211/4 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_5 », відповідно до якого дитині було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. З метою вжиття заходів, щодо влаштування дитини в сім`ю громадян України до сімейних форм виховання розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 14.04.2025 № 250 «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 », дитину було влаштовано до сімейних форм виховання, встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_6 . Питання про встановлення опіки над дитиною ОСОБА_5 з боку ОСОБА_6 було розглянуто на комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району. Рішення або рекомендації комісії приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Саме після прийняття розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 14.04.2025 № 250 «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 » було прийнято оскаржуваний позивачем наказ служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 1643 від 14.04.2025 «Про припинення тимчасового влаштування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до пункту 2 наказ від 13.02.2025 № 704 «Про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » визнано таким, що втратив чинність. Тому керуючись принципом найкращих інтересів дитини, районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району, було прийнято розпорядження про встановлення опіки, а службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради було прийнято оскаржуваний наказ про припинення тимчасового влаштування. Тимчасове влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу було припинено, через повідомлення в усній формі в телефонному режимі особисто начальнику служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про неможливість забезпечення належного догляду за малолітньою дитиною, щодо неможливості виконувати свої обов`язки відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , оскільки вона маленького віку та потребує постійного догляду. Окрім того до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_20 з відповідною заявою про продовження терміну тимчасового влаштування дитини не звертався. Окрім того позивач для визнання оскаржуваних наказів посилається на Акт проведення перевірки вимог законодавства у сфері захисту прав дітей від 12.11.2025, складеного службою у справах дітей Запорізької обласної державної адміністрації. Акт проведення перевірки вимог законодавства у сфері захисту прав дітей є службовим (інформаційним) документом, який фіксує суб`єктивну оцінку посадових осіб контролюючого органу щодо обставин, встановлених під час перевірки, та не є актом індивідуальної дії, що породжує правові наслідки для третіх осіб. Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, акт перевірки не має самостійної юридичної сили, не змінює, не припиняє та не встановлює прав чи обов`язків, а відтак не може слугувати належним та достатнім доказом незаконності рішень суб`єкта владних повноважень. Сам по собі акт перевірки не встановлює факту протиправності дій чи рішень у судовому порядку. Крім того, акт перевірки не встановлює: порушення процедури прийняття наказів; відсутності повноважень у органу, що їх видав; невідповідності змісту наказів вимогам законодавства; порушення принципу найкращих інтересів дитини на момент їх прийняття. Таким чином, наявність акта перевірки та викладених у ньому висновків не є безумовною підставою для визнання наказів незаконними, оскільки законність управлінських рішень оцінюється судом виключно на підставі норм матеріального та процесуального права, фактичних обставин справи та доказів, а не висновків контролюючого органу. Отже, посилання позивача на акт проведення перевірки, як на доказ незаконності оскаржуваних наказів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства України. Щодо посилання позивача на порушення законодавства та прав дитини з боку відповідача, щодо не вжиття заходів щодо тимчасового влаштування дитини ОСОБА_5 до родичів, близьких, хрещених батьків не відповідає дійсності з наступних підстав. Відповідно до пункту 31 Порядку визначено дитина, в якої є родичі або інші особи, з якими в неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) та які бажають залишити її на виховання у своїй сім`ї, може перебувати в їх сім`ї до прийняття рішення про влаштування дитини. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім`ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки, є наказ служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини. Обов`язку служби у справах дітей, щодо розшуку таких родичів, близьких, знайомих, хрещених, тощо відповідно до Порядку, немає. Проте звертаємо увагу суду, рішення про негайне відібрання дитини було прийнято 07.11.2024, а розпорядження про встановлення опіки було прийнято 14.04.2025 року, після спливу 6 (шести) місяців до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради та до органу опіки та піклування із числа родичів, близьких, знайомих, хрещених, тощо, які б бажали тимчасово влаштувати дитину, або взяти під опіку не зверталися. Позивач, стверджуючи про нібито порушення з боку служби у справах дітей у частині не з`ясування наявності родичів у дитини, повинен довести реальну готовність та здатність таких осіб взяти дитину тимчасово з подальшим влаштуванням під опіку. Проте в матеріалах позовної заяви такі докази відсутні. Щодо твердження позивача, що розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 14.04.2025 № 250 «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 », прийняте за відсутності висновку служби у справах дітей про доцільність встановлення опіки та відповідність такої опіки інтересам дитини ОСОБА_5 не відповідає дійсності з наступних причин. Відповідно до Порядку, передбачено обов`язковість підготовки одного висновку служби у справах дітей про доцільність /недоцільність встановлення опіки та відповідність її інтересам дитини. Так відповідно до п. 42 Порядку визначено, опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність такої опіки, піклування інтересам дитини, складеного службою у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, або судом. Водночас жодна норма Порядку не передбачає обов`язку служби у справах дітей готувати два окремі висновки з одного й того ж питання, а саме-щодо доцільності встановлення опіки над конкретною особою. Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради, правомірно, було підготовлено висновок про доцільність встановлення опіки та відповідність її інтересам дитини від 20.06.20024 № 01.01-18/2650, що повністю відповідає вимогам Порядку та є достатньою і законною підставою для прийняття відповідного рішення органом опіки та піклування про призначення опіки. Висновок повністю відповідав інтересам дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час в провадженні Комунарського районного суду міста Запоріжжя на розгляді перебуває цивільна справа № 333//8603/25 провадження 2/33/4975/2025 за позовною заявою ОСОБА_3 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування про повернення дитини, відібраної без позбавлення батьківських прав за рішенням суду від 28.01.2025 у справі 333/9915/24. Тому повернення дитини на подальше виховання матері буде вирішено судом у рамках цивільної справи № 333//8603/25 провадження 2/33/4975/2025. На період вирішення питання судом про повернення дитини на подальше виховання матері, розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 25.09.2025 року № 675р (зі змінами) Позивачу надано можливість зустрічей та спілкуванні з дитиною наступним чином: щотижня кожного понеділка з 10-00 до 11-00 за адресою: місто Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16, каб 9 у присутності опікуна ОСОБА_6 , соціального працівника відділу соціальної роботи по Шевченківському району, Запорізького міського центру соціальних служб та спеціаліста відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради. Вказане розпорядження додано позивачем та міститься в матеріалах позовної заяви. Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради, було вжито всіх необхідних заходів в межах наданих повноважень. Тому оскаржувані позивачем накази не підлягають скасуванню та визнанню такими, що були прийняті незаконно. Окрім того, позивач є матір`ю другої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до наявної інформації від КНП «Запорізької обласної клінічної дитячої лікарні» ЗОР від 14.08.2025, дитину після народження перевели у відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії новонароджених. Мати дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , покинула лікувальний заклад без дозволу, дитину не відвідувала. З 07.08.2025 дитина перебувала у відділенні постінтенсивного виходжування для новонароджених та постнатального догляду. Мати та родичи дитину не відвідували, станом дитини не цікавилися. 12.08.2025 мати навідала дитину, але речі для дитини не принесла, від госпіталізації по догляду за дитиною відмовилась. Відповідно до повідомлення від лікарні, 23.08.2025 мати вирішила забрати дитину з медичного закладу. Прийшла у супроводі адвоката, надала підтверджувальні документи. В присутності адвоката та працівників поліції дитина була виписана. На теперішній час, відділом поліції № 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України. Відповідно до ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08.01.2026 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На підставі вищевикладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 13.02.2026 залучено до участі у цивільній справі №335/12734/25 за позовом ОСОБА_3 до Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу місцевого самоврядування у якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі її законного представника - опікуна ОСОБА_6 та опікуна малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що зареєстрована: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Заяви представників сторін про виклик свідків - задоволено.Викликати і допитати в судовому засіданні в якості свідків сторони позивача: ОСОБА_17 - заступника начальника служби(управління) у справах дітей Запорізької міської ради, ОСОБА_18 - головного спеціаліста юрисконсульта служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, ОСОБА_19 головного спеціаліста соціального-правового захисту дітей служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради. Викликати і допитати в судовому засіданні в якості свідків сторони відповідача: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - батько-вихователя, ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мати-вихователька, ОСОБА_21 - начальника служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради.

24.03.2026 року до суду надійшли надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову, в яких ОСОБА_6 вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що суперечить інтересам малолітньої дитини, з наступних підстав: 16 жовтня 2024 року під час профілактичного рейду спеціалістами відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради було відвідано родину за місцем проживання та встановлено, що умови проживання незадовільні, в квартирі наявні таргани, брудно, усюди розкидані речі. Дитина була в брудному одязі. Під час виходу матері дитини вдома не було, були присутніми прабабуся дитини ОСОБА_22 , 1953 року народження та бабуся дитини, яка була з ознаками алкогольного сп`яніння та поводилась агресивно 28 жовтня 2024 року був здійснений повторний вихід за адресою та встановлено, що дитина знову знаходиться без нагляду матері. Зі слів прабабусі дитини, її онука вдома не була понад 2 доби. 06 листопада 2024 року під час профілактичного рейду спільно з представниками ювенальної превенції ЗРУП ГУНП був здійсненний вихід за адресою проживання родини ОСОБА_3 . Вдома перебувала ОСОБА_22 , прабабуся дитини та малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матері дитини знову вдома не було. Умови проживання не зазнали змін, багато тарганів, павутиння, в квартирі задуха та наявний неприємний запах бруду. Дитина лежала на дивані, постіль на якому була дуже брудною. У дитини мало речей, які або брудні, або не відповідають віку. Дівчинка була занедбана, по ній повзали мухи та таргани. Відсутні засоби гігієни, догляду та харчування для дитини відповідного віку. 07 листопада 2024 року розпорядженням голови районної адміністрації по Комунарському району Запорізької міської ради №980 р було постановлено рішення про негайне відібрання дитини у зв`язку із наявністю загрози її життю та здоров`ю. Звертаю увагу суду, що під час вирішення питання про негайне відібрання дитини, з`ясовувалась інформація щодо наявності інших родичів у родини ОСОБА_10 , проте актами обстеження умов проживання, актом оцінки потреб, а також особовою справою дитини підтверджено, що на момент відібрання дитини родичі окрім прабабусі, 1953 року народження та бабусі, яка зловживала алкогольними напоями (станом на зараз померла) були відсутні. 28 січня 2025 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/9915/24 було відібрано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у матері ОСОБА_3 , без позбавлення її батьківських прав строком на 1 рік, починаючи з дати фактичного відібрання дитини (з 07.11.2024 року). Із змісту рішення суду вбачається, що під час профілактичних рейдів спеціалістами відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР було відвідано родину за місцем проживання та встановлено, що умови проживання незадовільні, в квартирі наявні таргани, брудно, усюди розкидані речі. Дитина в брудному одязі. Матері дитини не було….Дитина лежала на дивані, постіль на якому була дуже брудною. У дитини мало речей, які або брудні, або не відповідають віку. Дівчинка занедбана, по ній повзали мухи та таргани. Відсутні засоби гігієни, догляду та харчування для дитини відповідного віку….. Зі слів сусідів родина веде асоціальний спосіб життя, мати дитини зловживає наркотичними речовинами, бабуся дитини зловживає алкоголем, в помешканні часто перебувають сторонні особи, чутно крики, сварки, бійки. 15 грудня 2025 року дитина, ОСОБА_5 , була влаштована до КУ «Запорізький спеціалізований будинок дитини « Сонечко ». Із відповіді КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» від 20.11.2025 року №4295 вбачається, що за за час перебування дитини в Будинку дитини «Сонечко» з 05.12.2025 року по 13.02.2025 року малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ніхто з батьків, родичів не відвідував, станом здоров`я, потребами дитини не цікавився. ОСОБА_24 з 05.12.2025 року по 13.02.2025 року матеріально ніхто з батьків чи родичів не підтримував. Інші заінтересовані особи долею дитини не цікавилися. Усні чи письмові запити про дитину, її місце перебування, її потреби від батьків чи родичів на адресу Будинку дитини « Сонечко » не надходили. Наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 13 лютого 2025 року№704 дитину було тимчасово строком з 13.02.2025 року по 13.04.2025 року влаштовано в ОСОБА_25 . 26 березня 2025 року рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №211/4 було надано малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 14 квітня 2025 року розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району №250р було встановлено опіку та призначено опікуном, ОСОБА_6 над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із відповіді відділу служби (управління) у справах дітей по Шевченківському району ЗМР вбачається від 24 листопада 2025 року вих.№11.08/2272 вбачається, що ОСОБА_3 з квітня по липень 2025 року не зверталась до служби з питань пов`язаних з малолітньою донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_3 на сьомому місяці вагітності народила доньку ОСОБА_26 у якої наявні відповідні патології. Із акту проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей №ЗП25-ПЗ/72В вбачається, наступне: ІНФОРМАЦІЯ_12 народилась ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_13 дитину перевели у відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії новонароджених. Мати дівчинки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 покинула лікувальний заклад без дозволу. Дитину не відвідувала. 12.08.2025 року ОСОБА_3 відвідала дитину, від госпіталізації відмовилась. Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, працівниками закладу не складався. 23 серпня 2025 року ОСОБА_3 вирішила забрати дитину з медичного закладу. В присутності адвоката матері та працівників поліції дитина була виписана за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_28 не проявляла жодного інтересу до своє старшої дитини, відібраної на підставі рішення суду до моменту появи у її житті ОСОБА_29 . ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_3 , за підтримки сторонньої третьої особи, яка не є її родичкою ОСОБА_10 , ОСОБА_30 , звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про поверненням старшої доньки ОСОБА_8 , відібраної без позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовної заяви, ОСОБА_3 зазначає, що «відпали причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, і були підставою для відібрання доньки», а саме наявна фінансова підтримка нібито родички, ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яка орендувала ОСОБА_3 квартиру за адресою АДРЕСА_2 . У подальшому ОСОБА_3 на підставі нікчемної довіреності від 22.08.2025 року, реєстровий номер 1296, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В, фактично незаконно передала молодшу доньку сторонній третій особі ОСОБА_31 на постійне проживання у м. Ужгород. Із змісту доданої до матеріалів справи довіреності вбачається, що ОСОБА_3 надала право ОСОБА_32 , яка не перебуває в родинних відносинах із нею, представляти інтереси дитини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 : в будь-яких медичних установах з будь-яких питань, пов`язаних з лікуванням, знаходженням дитини у закладі охорони здоров`я, медичним обслуговуванням, з отриманням будь-яких відомостей медичного характеру щодо моєї малолітньої доньки та документів, що містять лікарську таємницю, з правом прийняття рішення про оперативне втручання……надання згоди щодо медичної допомоги будь-якого характеру, рівня складності та ризику …..; та вирішувати будь-які питання, які стосуються моєї доньки; в Посольствах, Консульствах, візових центрах будь-яких країн світу в Україні з будь-яких питань, в Державній міграційній службі, паспортних службах з питань пов`язаних з подачею та отриманням будь-яких документів необхідних для в`їзду та виїзду моєї малолітньої доньки, тощо. ОСОБА_33 має постійне місце проживання у м. Ужгород, заміжня за громадянином США, разом із своїм чоловіком гр. США є засновниками благодійного фонду «Тінь для дітей», який діє у тому числі на території США та займається збирання коштів на дітей позбавлених батьківського піклування, проводить консультації з усиновлення. Орендована ОСОБА_3 квартира належить громадянці США ОСОБА_34 , яка є засновником Громадської організації Центр соціальної підримки дітей та сімей «Відновлені мрії», офіційна юридична адреса, якої АДРЕСА_3 . Гарантом за зазначеним Договором є ОСОБА_35 . Із мережі інтернет стало відомо, що ОСОБА_36 має відповідний фонд, який займається збором коштів на дітей позбавлених батьківського піклування, із належного їй сайту, який діє лише на території США, вбачається, що остання «працює в Запоріжжі із дітьми сиротами із 2009 року». Таким чином, гр. України, ОСОБА_33 та гр.США ОСОБА_36 є засновниками благодійних фондів та громадських організації, які співпрацюють між собою, здійснюють збір коштів на території США для дітей позбавлених батьківського піклування, на своїх офіційних сторінках зазначають, що займаються вирішенням питань щодо усиновлення таких дітей, протягом тривалого часу співпрацюють із дитячими будинками, в тому числі і у м. Запоріжжі. Протягом жовтня-грудня 2025 року малолітня дитина ОСОБА_7 проживала на постійній основі із сторонньою третьою особою ОСОБА_37 у м. Ужгород. В акті проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей №ЗП25 ПЗ/72В, за скаргою адвоката Сімонець Є.О. щодо можливого вчинення злочину у відношенні дітей передбаченого ч.3 ст.149 КК України, зазначено, що вбачається ухилення матері дитини ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої ОСОБА_38 . У січні 2025 року до матеріалів цивільної справи №333/8603/25 за позовом ОСОБА_3 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування, районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування про повернення дитини, відібраної без позбавлення батьківських прав було долучено відповідь Відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області у якому зазначено: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 07.01.2026 року було повідомлено про підозру за ч.3 ст.149 КК України (торгівля людьми), тому ОСОБА_3 на теперішній час перебуває в статусі підозрюваної особи у вчиненні особливо тяжкого злочину. Також, слідчим СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області 07.01.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.12.2025 року, проведено обшук місця реєстрації та проживання ОСОБА_3 за результатами якого виявлено та вилучено зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору та інше. 09.01.2026 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку в межах об`єднаного кримінального правопорушення відповідно до ч.1 ст. 309 КК України. Станом на сьогодні молодшу доньку ОСОБА_3 - ОСОБА_7 відібрано. Слідчим слідчого відділення ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні No12025082040001224 від 14.09.2025 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 149, ч.1 ст.309 КК України, а саме торгівля людиною, вчинена щодо малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту. 02 березня 2026 року, до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України щодо торгівлі малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кримінального провадження 12026082040000360. Окрім того, в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває справа №333/1206/26 за позовом Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Враховуючи викладене є підстави, що позовна заява ОСОБА_3 щодо визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу місцевого самоврядування спрямована на спробу скасування опіки над дитиною за для подальшої незаконної передачі дитини, ОСОБА_5 , третій особі із якою родина ОСОБА_10 не перебуває у родинних відносинах - ОСОБА_39 , шляхом встановлення спрощеної процедури встановлення опіки або проведення усиновлення, використовуючи свідоцтво про Хрещення дитини, яке має ознаки підроблення, за фактом чого відкрито кримінальне провадження № 12026087040000007. У позовній заяві, ОСОБА_3 зазначає про те, що наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 13.02.2025 року №704 її доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було з порушенням встановлених законодавством норм влаштовано строком з 13.02.2025 року по 13.04.2025 року в родину ОСОБА_12 , та незаконним Наказом Служби (управління) у справах дітей ЗМР №1643 виведено із родини ОСОБА_40 для подальшої передачі дитини під опіку сторонній особі. Так, на думку ОСОБА_3 передача дитини до родини ОСОБА_12 нібито породжує незаконні наслідки з протиправної передачі дитини під опіку, ОСОБА_6 . Наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 13 лютого 2025 року №704 дитину було тимчасово строком з 13.02.2025 року по 13.04.2025 року влаштовано в ДСТБ ОСОБА_12 . Посилаючись на дотриманні чинного законодавства, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу місцевого самоврядування у повному обсязі

У судовому засіданні представники позивача на позовних вимогах наполягали і просять їх задовольнити у повному обсязі, зазначаючи, що порушені права позивача підлягають судовому захисту.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору проти позову заперечував з підстав, що викладені у поясненнях на позовну заяву.

30.09.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та з урахуванням складності справи ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення -09.10.2026 року о 15:00 годині. 09.10.2026 року проголошено вступна та резолютивну частину рішення суду та повідомлено, що повне рішення суду буде складено протягом десяти днів.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами статей 12, статті 78 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, відповідно до ч.1, 4 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 06.10.2023 року серії НОМЕР_2 , актовий запис №561 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відомості про батька малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України від 06.10.2023 року №00041728340.

У зв`язку з загрозою життю та здоров`ю малолітньої дитини, на підставі розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 07.11.2024 р. № 980р, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано у матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та влаштовано до КНП «МДЛ №5» ЗМР, у подальшому до КНП «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» ЗОР.

Відповідно до абз. 4 п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (далі Порядок), про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, про відібрання дитини в матері, батька без позбавлення батьківських прав.

На виконання Порядку районною адміністрацією Запорізької міської ради по Комунарському району, як органом опіки та піклування, було вжито заходів та подано відповідну позову заяву про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 28.01.2025, набрало законної сили 11.03.2025 відібрано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , без позбавлення її батьківських прав строком на 1 рік, починаючи з дати фактичного відібрання дитини (з 07.11.2024 року). Стягнуто на період відібрання дитини (тобто до 06.11.2025 року включно) з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь особи або закладу, що буде здійснювати опіку/піклування, аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця. Відповідно до змісту судового рішення відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнала повністю.

Згідно із змістом вказаного рішення встановлено, що під час профілактичних рейдів спеціалістами відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР було відвідано родину за місцем проживання та встановлено, що умови проживання незадовільні, в квартирі наявні таргани, брудно, усюди розкидані речі. Дитина в брудному одязі. Матері дитини не було….Дитина лежала на дивані, постіль на якому була дуже брудною. У дитини мало речей, які або брудні, або не відповідають віку. Дівчинка занедбана, по ній повзали мухи та таргани. Відсутні засоби гігієни, догляду та харчування для дитини відповідного віку….. Зі слів сусідів родина веде асоціальний спосіб життя, мати дитини зловживає наркотичними речовинами, бабуся дитини зловживає алкоголем, в помешканні часто перебувають сторонні особи, чутно крики, сварки, бійки. 15 грудня 2025 року дитина, ОСОБА_5 , була влаштована до КУ «Запорізький спеціалізований будинок дитини « Сонечко ».

Із відповіді КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» від 20.11.2025 року №4295 вбачається, що за за час перебування дитини в Будинку дитини «Сонечко» з 05.12.2025 року по 13.02.2025 року малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ніхто з батьків, родичів не відвідував, станом здоров`я, потребами дитини не цікавився. ОСОБА_24 з 05.12.2025 року по 13.02.2025 року матеріально ніхто з батьків чи родичів не підтримував. Інші заінтересовані особи долею дитини не цікавилися. Усні чи письмові запити про дитину, її місце перебування, її потреби від батьків чи родичів на адресу Будинку дитини « Сонечко » не надходили.

Відповідно до наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 704 від 13.02.2025 «Про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », дитину, яка залишилась без батьківського піклування було тимчасово на період з 13.02.2025 по 13.04.2025 строком на два місяці влаштовано до дитячого будинку сімейного типу за письмовою заявою батька вихователя ОСОБА_9 . Дитина була влаштована тимчасово строком на два місяця .

Дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_20 утворений розпорядженням голови Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області від 07.06.2018 року № 261 на території Пологівського району та на функціонуванні в місті Запоріжжі не перебуває, але через військовий стан має статус тимчасово переміщеного з тимчасово окупованих територій.

Враховуючи, що дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_12 , до якого була тимчасово влаштована дитина, не перебуває на функціонуванні міста Запоріжжя, тому повноваження, щодо прийняття рішення про подальше виховання після встановлення статусу дитини, позбавленої батьківського піклування в служби (управлінні) у справах дітей відсутні. Дитина ОСОБА_5 , була тимчасово влаштована в дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_12 до прийняття остаточного рішення про її влаштування.

На виконання пункту 14 Порядку, відповідно до наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 13.03.2025 № 1137 «Про взяття на первинний облік ОСОБА_16 », дитину, було взято на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування.

Відповідно до пункту 22 Порядку рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

Відповідно до пункту 24 Порядку статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям, зокрема які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду. Тому за поданням служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято вішення від 26.03.2025 № 211/4 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_5 », відповідно до якого дитині було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

14 квітня 2025 року розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району №250р було встановлено опіку та призначено опікуном, ОСОБА_6 над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із відповіді відділу служби (управління) у справах дітей по Шевченківському району ЗМР вбачається від 24 листопада 2025 року вих.№11.08/2272 вбачається, що ОСОБА_3 з квітня по липень 2025 року не зверталась до служби з питань пов`язаних з малолітньою донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_3 на сьомому місяці вагітності народила доньку ОСОБА_26 .

Із акту проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей №ЗП25-ПЗ/72В вбачається, наступне: ІНФОРМАЦІЯ_12 народилась ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_13 дитину перевели у відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії новонароджених. Мати дівчинки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 покинула лікувальний заклад без дозволу. Дитину не відвідувала. 12.08.2025 року ОСОБА_3 відвідала дитину, від госпіталізації відмовилась. Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, працівниками закладу не складався. 23 серпня 2025 року ОСОБА_3 вирішила забрати дитину з медичного закладу. В присутності адвоката матері та працівників поліції дитина була виписана за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 35 Порядку після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім`ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу).

З метою вжиття заходів, щодо влаштування дитини в сім`ю громадян України до сімейних форм виховання розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 14.04.2025 № 250 «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 », дитину було влаштовано до сімейних форм виховання, встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_6 .

Питання про встановлення опіки над дитиною ОСОБА_5 з боку ОСОБА_6 було розглянуто на комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району.

Рішення або рекомендації комісії приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Саме після прийняття розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 14.04.2025 № 250 «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 » було прийнято оскаржуваний позивачем наказ служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 1643 від 14.04.2025 «Про припинення тимчасового влаштування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до пункту 2 наказ від 13.02.2025 № 704 «Про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » визнано таким, що втратив чинність.

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району, було прийнято розпорядження про встановлення опіки, а службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради було прийнято оскаржуваний наказ про припинення тимчасового влаштування. Тимчасове влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу було припинено, через повідомлення в усній формі в телефонному режимі особисто начальнику служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про неможливість забезпечення належного догляду за малолітньою дитиною, щодо неможливості виконувати свої обов`язки відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , оскільки вона маленького віку та потребує постійного догляду.

Окрім того до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_12 з відповідною заявою про продовження терміну тимчасового влаштування дитини не звертався.

Вищенаведені обставини також підтверджуються показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19 ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

11 вересня 2025 року ОСОБА_3 , звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про поверненням старшої доньки ОСОБА_8 , відібраної без позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовної заяви, ОСОБА_3 зазначає, що «відпали причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, і були підставою для відібрання доньки», а саме наявна фінансова підтримка нібито родички, ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , яка орендувала ОСОБА_3 квартиру за адресою АДРЕСА_2 .

В акті проведення перевірки дотримання вимог законодавства під час надання соціальної підтримки, соціальних послуг та стосовно дотримання прав дітей №ЗП25 ПЗ/72В, за скаргою адвоката Сімонець Є.О. щодо можливого вчинення злочину у відношенні дітей передбаченого ч.3 ст.149 КК України, зазначено, що вбачається ухилення матері дитини ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітньої ОСОБА_38 .

У січні 2025 року до матеріалів цивільної справи №333/8603/25 за позовом ОСОБА_3 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування, районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як органу опіки та піклування про повернення дитини, відібраної без позбавлення батьківських прав було долучено відповідь Відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області у якому зазначено: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 07.01.2026 року було повідомлено про підозру за ч.3 ст.149 КК України (торгівля людьми), тому ОСОБА_3 на теперішній час перебуває в статусі підозрюваної особи у вчиненні особливо тяжкого злочину. Також, слідчим СВ ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області 07.01.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.12.2025 року, проведено обшук місця реєстрації та проживання ОСОБА_3 за результатами якого виявлено та вилучено зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору та інше. 09.01.2026 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку в межах об`єднаного кримінального правопорушення відповідно до ч.1 ст. 309 КК України. Станом на сьогодні молодшу доньку ОСОБА_3 - ОСОБА_7 відібрано. 29 січня 2026 року на запит Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району Шевченківська окружна прокуратура м. Запоріжжя надала відповідь вих. No57-101-728 вих.26, із якої вбачається, що слідчим слідчого відділення ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні No12025082040001224 від 14.09.2025 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 149, ч.1 ст.309 КК України, а саме торгівля людиною, вчинена щодо малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту. Під час досудового розслідування попередньо встановлено, що ОСОБА_3 систематично вживала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.09.2026 позбавлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав по відношенню до її малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на користь особи чи установи, на утриманні якої будуть знаходитись малолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.01.2026 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Вказане судове рішення не набрало законної сили.

02 березня 2026 року, до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України щодо торгівлі малолітньою дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кримінального провадження 12026082040000360. 07 березня 2026 року постановою слідчого ВП No4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано потерпілою у кримінальному провадженні №12026082040000360 від 02.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України (торгівля людьми).

Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2026 справа №333/8603/25 за позовом ОСОБА_3 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування про повернення дитини, відібраної без позбавлення батьківських прав за рішенням суду від 28.01.2025 року у справі №333/9915/24, треті особи - ОСОБА_6 , Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, у задоволенні позову ОСОБА_3 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Космічному району як органу опіки та піклування, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування про повернення дитини, відібраної без позбавлення батьківських прав за рішенням суду від 28.01.2025 року у справі №333/9915/24, треті особи - ОСОБА_6 , Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району як орган опіки та піклування, - відмовлено повністю.

Вказане судове рішення не набрало законної сили.

У позовній заяві, ОСОБА_3 зазначає про те, що наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 13.02.2025 року №704 її доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було з порушенням встановлених законодавством норм влаштовано строком з 13.02.2025 року по 13.04.2025 року в родину ОСОБА_12 , та незаконним Наказом Служби (управління) у справах дітей ЗМР №1643 виведено із родини ОСОБА_40 для подальшої передачі дитини під опіку сторонній особі.

Так, на думку ОСОБА_3 передача дитини до родини ОСОБА_12 нібито породжує незаконні наслідки з протиправної передачі дитини під опіку, ОСОБА_6 . Наказом Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 13 лютого 2025 року №704 дитину було тимчасово строком з 13.02.2025 року по 13.04.2025 року влаштовано в ОСОБА_25 .

Із витягу з протоколу №15 засідання комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 09 квітня 2025 року вбачається, що «До районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району надійшла заява та документи ОСОБА_6 про встановлення опіки та призначення її опікуном над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 …..Згідно наказу служби (управління) у справах дітей ЗМР від 13.02.2025 року №704, тимчасово влаштована до родини ОСОБА_9 , до вирішення питання її постійного влаштування .

Таким чином дитина була влаштована до ДБСТ тимчасово на час вирішення питання щодо її постійного влаштування у сімейні форми виховання (під опіку), а відтак, посилання ОСОБА_3 щодо нібито незаконного виведення дитини із ДБСТ не відповідають фактичним обставинам справи.

26 березня 2025 року рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №211/4 було надано малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

14 квітня 2025 року розпорядженням Голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району №250р було встановлено опіку та призначено опікуном, ОСОБА_6 над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 зазначає, що передача дитини із ДБСТ під опіку не відповідала інтересам дитини ОСОБА_16 . Доказів того, що передача дитини під опіку суперечила інтересам дитини, матеріали справи не містять. Натомість відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім`ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу. До закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми власності та підпорядкування, дитина може бути влаштована в разі, якщо з певних причин немає можливості влаштувати її на виховання в сім`ю. Тобто, державою забезпечується пріоритет влаштування дитини позбавленої батьківського піклування в сімейні форми виховання, до яких належить саме опіка.

Твердження ОСОБА_3 щодо того, що передача дитини під опіку суперечила інтересам ОСОБА_5 є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказам.

Щодо посилання позивача на порушення законодавства та прав дитини з боку відповідача, щодо не вжиття заходів щодо тимчасового влаштування дитини ОСОБА_5 до родичів, близьких, хрещених батьків,це не відповідає дійсності з наступних підстав.

Відповідно до пункту 31 Порядку визначено дитина, в якої є родичі або інші особи, з якими в неї на момент залишення без батьківського пклування склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) та які бажають залишити її на виховання у своїй сім`ї, може перебувати в їх сім`ї до прийняття рішення про влаштування дитини. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім`ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки, є наказ служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини. Обов`язку служби у справах дітей, щодо розшуку таких родичів, близьких, знайомих, хрещених, тощо відповідно до Порядку, немає.

Проте рішення про негайне відібрання дитини було прийнято 07.11.2024, а розпорядження про встановлення опіки було прийнято 14.04.2025 року, після спливу 6 (шести) місяців до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради та до органу опіки та піклування із числа родичів, близьких, знайомих, хрещених, тощо, які б бажали тимчасово влаштувати дитину, або взяти під опіку не зверталися. Позивач, стверджуючи про нібито порушення з боку служби у справах дітей у частині нез`ясування наявності родичів у дитини, повинен довести реальну готовність та здатність таких осіб взяти дитину тимчасово з подальшим влаштуванням під опіку. Проте в матеріалах позовної заяви такі докази відсутні. Матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_3 родичів.

До матеріалів справи було долучено свідоцтво про Хрещення дитини, ОСОБА_5 . Відповідно до зазначеного документа - Хрещення відбулось 03.12.2023 року, Хрещені батьки: ОСОБА_33 , ОСОБА_41 . ОСОБА_6 зазначає, що є підстави вважати, що зазначене свідоцтво про Хрещення, яке планувалось використати для опіки/усиновлення ОСОБА_16 може бути підробленим, адже зі слів спеціалістів служби (управління) у справах дітей, коли ОСОБА_32 наприкінці серпня 2025 року звернулась до служби (управління) у справах із питань ОСОБА_7 , вона була здивована існуванням старшої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що спростовує твердження ОСОБА_3 та її представника про проведення процедури Хрещення у 2023 році. Окрім того, зазначене твердження було висловлено представником відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР під час надання пояснень у справі №333/8603/25, що перебуває в провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

За фактом підроблення свідоцтва про Хрещення дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 відкрито кримінальне провадження № 12026087040000007 (копія витягу з ЄРДР в матеріалах справи)

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що під час негайного відібрання дитини, а також встановлення опіки над дитиною були наявні, якісь родичі або хрещені у родину яких в рамках п. 79 Постанови від 24 вересня 2008 р. № 866 «Про Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» могла б бути влаштована малолітня ОСОБА_5 .

Натомість відповідно до висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки та відповідність її інтересам дитини, виданого Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради від 20.06.2024 року вих. №01.01-18/2650 встановлено, що керуючись п.41 Постанови від 24 вересня 2008 р. № 866 «Про Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», служба (управління) у справах дітей становить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на облік як кандидата в опікуни за №1493 від 18.06.2024 року, та вважає доцільним встановлення опіки над малолітньою дитиною дівчинкою віком від 2х місяців до 12 років, та відповідність її інтересам дитини.

Із витягу з протоколу №15 засідання комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 09 квітня 2025 року вбачається, що «До районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району надійшла заява та документи ОСОБА_6 про встановлення опіки та призначення її опікуном над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно наказу служби (управління) у справах дітей ЗМР від 13.02.2025 року №704, тимчасово влаштована до родини ОСОБА_9 , до вирішення питання її постійного влаштування.

Тобто, дитина була тимчасово влаштована до родини ОСОБА_9 до вирішення питання про її постійного влаштування.

Відповідно до акту комісійного обстеження житлово-побутових умов мешкання малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - опікуном створені всі належні умови для проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини, ОСОБА_5 . Фактів неналежного виконання обов`язків опікуна, ОСОБА_6 відносно дитини не встановлено. Підстави для негайного відібрання дитини відсутні.

З моменту влаштування дівчинки у сім`ю ОСОБА_6 , дитини створені усі необхідні умови для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. У родині дівчинка почуває себе в атмосфері сім`ї, гармонії та любові. Опікун, займається її фізичним та психологічним станом, слідкую за станом її здоров`я. Відповідно до висновку судового експерта №046 за результатами судово психологічної експертизи від 30.10.2025 року: «Сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості та виховна поведінка біологічної матері дитини, ОСОБА_3 , негативно вплинули на емоційний стан і психічний розвиток ОСОБА_5 . В умовах проживання матері із дитиною, дитина зазнала емоційної депривації, дефіциту турботи та контакту з дорослим. Вказані чинники призвели до порушення базової довіри до світу, підвищенної тривожності й нестійкого емоційного стану. За період перебування дитини під опікою психоемоційний стан дитини істотно покращився. Дитина демонструє позитивну динаміку: спостерігається стабілізація емоційного фону, розвиток довіри до дорослого, зниження тривожності, активність у грі, прояви радості та ініціативи. Між дитиною та ОСОБА_6 , сформовано стійкий позитивний психоемоційний зв`язок. Він характеризується проявами довіри, прихильності, спокою та радості під час спілкування із опікункою, відсутність страху розлуки, бажання наслідувати та залучати дорослу до гри.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР. Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Також у справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76).

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Позивач для визнання оскаржуваних наказів посилається на Акт проведення перевірки вимог законодавства у сфері захисту прав дітей від 12.11.2025, складеного службою у справах дітей Запорізької обласної державної адміністрації.

Акт проведення перевірки вимог законодавства у сфері захисту прав дітей є службовим (інформаційним) документом, який фіксує суб`єктивну оцінку посадових осіб контролюючого органу щодо обставин, встановлених під час перевірки, та не є актом індивідуальної дії, що породжує правові наслідки для третіх осіб.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, акт перевірки не має самостійної юридичної сили, не змінює, не припиняє та не встановлює прав чи обов`язків, а відтак не може слугувати належним та достатнім доказом незаконності рішень суб`єкта владних повноважень. Сам по собі акт перевірки не встановлює факту протиправності дій чи рішень у судовому порядку. Крім того, акт перевірки не встановлює: порушення процедури прийняття наказів; відсутності повноважень у органу, що їх видав; невідповідності змісту наказів вимогам законодавства; порушення принципу найкращих інтересів дитини на момент їх прийняття.

Таким чином, наявність акта перевірки та викладених у ньому висновків не є безумовною підставою для визнання наказів незаконними, оскільки законність управлінських рішень оцінюється судом виключно на підставі норм матеріального та процесуального права, фактичних обставин справи та доказів, а не висновків контролюючого органу. Отже, посилання позивача на акт проведення перевірки, як на доказ незаконності оскаржуваних наказів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства України.

Щодо твердження позивача, що розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 14.04.2025 № 250 «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 », прийняте за відсутності висновку служби у справах дітей про доцільність встановлення опіки та відповідність такої опіки інтересам дитини ОСОБА_5 не відповідає дійсності з наступних причин.

Відповідно до Порядку, передбачено обов`язковість підготовки одного висновку служби у справах дітей про доцільність /недоцільність встановлення опіки та відповідність її інтересам дитини. Так відповідно до п. 42 Порядку визначено, опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, висновку про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність такої опіки, піклування інтересам дитини, складеного службою у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, або судом.

Водночас жодна норма Порядку не передбачає обов`язку служби у справах дітей готувати два окремі висновки з одного й того ж питання, а саме-щодо доцільності встановлення опіки над конкретною особою. Згідно з пунктами 40, 41, 41-1 Порядку служба у справах дітей: проводить перевірку поданих документів; з`ясовує обставини, що мають значення для захисту прав дитини; за результатами такої перевірки готує один узагальнений висновок щодо доцільності або недоцільності встановлення опіки та відповідності її інтересам дитини.

Таким чином, висновок служби у справах дітей є єдиним процесуальним документом, який: формується на підставі зібраних матеріалів; не дублюється іншими окремими висновками; використовується, як обов`язкова підстава для прийняття відповідного рішення органом опіки та піклування.

Твердження позивача про необхідність підготовки двох окремих висновків не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є довільним тлумаченням норм права та не підтверджене жодним нормативним положенням. Отже, службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради, правомірно, було підготовлено висновок про доцільність встановлення опіки та відповідність її інтересам дитини від 20.06.20024 № 01.01-18/2650, що повністю відповідає вимогам Порядку та є достатньою і законною підставою для прийняття відповідного рішення органом опіки та піклування про призначення опіки.

Відповідно до зазначеного висновку громадянка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , пройшла відповідне навчання, була поставлена на облік, як кандидат в опікуни та визначено доцільним встановлення опіки над малолітньою дитиною-дівчинкою віком від 2-х місяців до 12 років та відповідність її інтересам дитини. Тому висновок повністю відповідав інтересам дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На період вирішення питання судом про повернення дитини на подальше виховання матері, розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 25.09.2025 року № 675р (зі змінами) Позивачу надано можливість зустрічей та спілкуванні з дитиною наступним чином: щотижня кожного понеділка з 10-00 до 11-00 за адресою: місто Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16, каб 9 у присутності опікуна ОСОБА_6 , соціального працівника відділу соціальної роботи по Шевченківському району, Запорізького міського центру соціальних служб та спеціаліста відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради.

Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради, було вжито всіх необхідних заходів в межах наданих повноважень.

Відділом поліції № 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

Відповідно до ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08.01.2026 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вирішуючи вказаний спір, суд враховує, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18 та інших.

Суд наголошує, що оцінка ефективності обраного позивачем способу захисту є першочерговим завданням судового розгляду, оскільки застосування судом способу захисту, який не відновлює порушене право та не призводить до остаточного розв`язання спору, суперечить завданню цивільного судочинства ст. 2 ЦПК України.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 зазначено, що належний спосіб захисту має гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу,за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інші).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Ефективним є спосіб, який приводить до результату, на який спрямована мета позивача у конкретному спорі, виключає необхідність повторного звернення до суду та дає можливість виконати судове рішення. Отже, ефективність характеризує результат захисту. Потрібно з`ясувати, чи буде після виконання рішення усунено порушення, чи отримає позивач те, заради чого звернувся до суду, і чи не доведеться йому знову подавати позов. Належність має додатковий вимір: обраний спосіб повинен відповідати закону, правовій природі спору та не може призводити до безпідставного втручання у права осіб, які не були учасниками справи.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Судова практика визнає спосіб неналежним, наприклад, у тих випадках, коли вимога заявляється з метою штучного створення преюдиції. Неналежність констатується і тоді, коли позивач намагається штучно змінити правила юрисдикції спору або неодноразово звертається до різних судів з одними й тими самими вимогами. Тому спосіб може бути спрямований на бажаний результат, але залишатися неналежним, наприклад, якщо цей результат досягається ціною незаконного позбавлення іншої особи права на участь у справі або коли правові інструменти використовуються всупереч їхньому прямому призначенню. Верховний Суд послідовно виходить із того, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Якщо спосіб захисту не здатний захистити саме те право, за яким особа звернулася, суд може відмовити незалежно від того, чи справді мало місце порушення.

Встановлення судом того факту, що позивач звернувся з вимогами про застосування неналежного та неефективного способу захисту, є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, незалежно від обґрунтованості інших доводів позивача щодо процедурних порушень під час прийняття оскаржуваного рішення органом опіки (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду от 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

Предметом позову у цій справі по суті є скасування наказів Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 13.02.2025 № 704 «Про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». №1643 "Про припинення тимчасового влаштування ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 "

При цьому накази Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про тимчасове передання дитини в сім`ю та про припинення влаштування за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії виключно процедурного, проміжного характеру, який спрямований на оперативне забезпечення тимчасового влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, задля забезпечення її безпеки, тимчасового догляду та захисту її найкращих інтересів. Такі акти вичерпуть свою дію фактом його виконання, у даному випадку безпосередньою передачею дитини під тимчасову опіку/виховання та слугує лише процедурним етапом у системі заходів щодо захисту дітей. Оскарження акта Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, який вже вичерпав свою дію і мав лише допоміжне значення для організації життєдіяльності дитини, не поновлює правовий статус позивача як особи, якій правомірно належить здійснювати виховання дитини.

Суд зауважує, що скасування наказів Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про тимчасове передання дитини вихователям та про припинення тимчасового влаштування дитини у вихователів само по собі не створює автоматичних правових підстав для повернення дитини матері.

Підставою для вилучення дитини з сім`ї позивача та подальшого прийняття відповідачем спірних наказів про тимчасове влаштування та подальше припинення влаштування стало відібрання дитини без позбавлення батьківських прав на підставі рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 28.01.2025 року. Саме це рішення суду є первинною правовою підставою, яка позбавила (обмежила) позивача особистих немайнових прав щодо дитини, зокрема права на її особисте виховання та проживання разом з нею ст. 151, 153, 166, 170 Сімейного кодексу України.

Отже, прийняті Службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради накази є лише правовим наслідком втрати позивачем права на виховання дитини, а скасування наслідку без усунення первинної причини існуючого обмеження не створює для позивача жодних суб`єктивних прав щодо повернення дитини.

Навіть у разі задоволення позову та скасування рішення Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про скасування яких пред`явлено позов, позивач не набуде законних підстав вимагати передачі дитини їй, оскільки чинним залишається судове рішення, яким дитину відібрано.

При цьому законодавство, зокрема СК України, встановлює чітку, імперативну процедуру відновлення прав батьків, які були їх позбавлені або у яких дитина була відібрана.

Так, відповідно до ст. 169 СК України, батьки, позбавлені батьківських прав, мають право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. При розгляді такої справи суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, яка була позбавлена батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення прав, а також враховує думку дитини та висновок органу опіки.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпали причини, які слугували підставою для відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, суд за позовом батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Зазначені норми СК України є спеціальними та встановлюють єдиний належний процесуальний механізм для батьків, які бажають повернути дитину та поновити правовідносини виховання, а спроба обійти цей спеціальний порядок шляхом оскарження проміжних актів органів опіки та піклування є підміною належного способу захисту та свідчить про неналежність обраного шляху захисту.

Бліьш того, обрання способу захисту має гарантувати відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду щодо того ж самого предмета спору.

Разом із тим, якщо рішення органу опіки та піклування про тимчасове передання дитини вихователям/опікунам, буде скасовано, то дитина залишиться без опікуна, що створить загрозу її безпеці та порушить основоположні інтереси дитини, а позивач все одно не матиме законних підстав забрати дитину до відновлення своїх прав у судовому порядку, орган опіки та піклування буде змушений приймати нове аналогічне рішення про влаштування дитини, що призведе до нескінченного кола оскаржень.

Отже, обраний позовний спосіб є неефективним, оскільки він не усуває причину виникнення спору, не відновлює порушене материнське право позивача, породжує правову невизначеність щодо статусу та місця перебування малолітньої дитини, суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини.

За змістом ст. 169,170 СК Сімейного кодексу України , у разі зміни обставин, які слугували підставою для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, належним та ефективним способом захисту прав батьків є звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав або про повернення дитини (скасування відібрання).

Сама по собі вимога про скасування наказів служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини та припинення такого влаштування є спробою оскарження проміжного рішення без усунення первинної правової підстави перебування дитини поза сім`єю батьків (наявність рішення суду про відібрання дитини).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що задоволення цього позову не призведе до відновлення статусу позивача як матері з обсягом прав і не вирішить питання про подальше законне влаштування дитини, що свідчить про неефективність обраного способу захисту, а обранні позивачем позовні вимоги є неефективними засобами захисту, оскільки належним способом захисту прав позивача в цьому випадку є позов про поновлення батьківських прав або повернення дитини у порядку ст. 170 СК України.

У даній справі таким способом, з урахуванням тих обставин, що на момент розгляду справи рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення батьківських прав відсутнє, належним способом захисту є позов про повернення дитини в порядку ч. 3 ст. 170 СК України.

Встановивши, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, суд доходить висновку про наявність самостійної підстави та достатньої підстави для відмови в задоволенні позову, незалежно від обґрунтованості інших доводів позивача щодо процедурних порушень під час прийняття оскаржуваного рішення органом опіки.

Керуючись статтею 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 89, 259, 264-265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 до Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про визнання незаконними та скасування актів індивідуальної дії органу, треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі її законного представника - опікуна ОСОБА_6 та опікун малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відповідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена 09.10.2026 року. Повне рішення буде складено 19.10.2026 року .

Суддя: Ю.В.Апаллонова