Рішення № 140688506, 14.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8526/22

Провадження № 2/761/1735/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У травні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» структурний підрозділ «Енергозбут» (далі - Позивач, КП «Київтеплоенерго») до ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач 1, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості, у якій Позивач просив стягнути із вказаного відповідача заборгованість по оплаті комунальних послуг з центрального опалення та центрального постачання гарячої води станом на 31.10.2021 за період як до 01.05.2018, так і з вказаної дати, на загальну суму 58 371,34грн. (а.с. 1-2 т.1).

28.07.2022 ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва судову справу за вказаною позовною заявою передано за територіальною підсудністю за місцем проживання відповідача до Дніпровського районного суду м.Києва (а.с. 42-43 т.1).

02.09.2022 ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва відкрито провадження у цивільній справі, а справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 52 т.1).

24.01.2023 заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Києва позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з центрального опалення та гарячої води у розмірі 58 371,34 грн., також судові витрати у розмірі 2 514,00грн. (а.с 62-65 т.1).

17.05.2024 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 - адвокатом Коваленко С.В., подано заяву про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 24.01.2023 (а.с.72-191 т.1).

02.09.2024 ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення цього суду від 24.01.2023 залишено без задоволення та роз`яснено право на оскарження рішення у загальному порядку (а.с. 201-203 т.2).

Постановою Київського апеляційного суду від 10.02.2025 у справі №761/8526/22 апеляційну скаргу адвоката Коваленка С.В, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено частково, а заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 24.01.2023 скасовано, справу направлено на розгляд до Шевченківського районного суду м.Києва за встановленою законом підсудністю (а.с.30-34 т.3).

12.03.2025 ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Аббасової Н.В. справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті (а.с.41-42 т.3).

29.09.2025 представником Позивача до суду подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 (далі по тексту - Відповідач 2, ОСОБА_2 ), яке ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва було задоволено та залучено вказану особу до участі у справі в якості співвідповідача (а.с.93-94, 96-98 т.3).

02.02.2026 представником позивача до суду подано уточнену редакцією позовної заяви (а.с.132-134 т.3) з доказами направлення її копій на адреси відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.143-144 т.3).

Так, Позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води на загальну суму 45 963,21 грн, а саме:

- стягнути з Відповідача 1 - ОСОБА_1 , заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з центрального постачання гарячої води у розмірі 5 248,21 грн.;

- стягнути з Відповідача 2 - ОСОБА_2 , заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з центрального постачання гарячої води у розмірі 11 451,23 грн. та послуги з центрального опалення у розмірі 20 971,27 грн., а також заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з центрального постачання гарячої води у розмірі 7 159,92 грн. та послуги з центрального опалення у розмірі 1 132,58 грн.

Також Позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір, сплачений при зверненні до суду, у розмірі 2481,00грн. та витрати, понесені за отримання витягу з ДРРП про власника квартири, у розмірі 33,00 грн.

Уточнена позовна заява Позивачем обґрунтована тим, що квартира АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Від вказаних послуг у встановленому законом порядку відмови не було.У зв`язку з тим, що у квартирі НОМЕР_4 здійснювалось споживання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, але не проводилась їх оплата, утворилась заборгованість.На підставі Договору №602-18 від 11.10.2018 про відступлення прав вимоги (цесії) Позивачем набуто право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед ПАТ «Київенерго» з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з опалення та постачання гарячої води, з урахуванням оплат, отриманих Кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору, Позивач набув право вимоги до Відповідачів із заборгованості за відповідні послуги, спожиті за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1 - ОСОБА_1 , у направлених до судів документах, заперечував проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та просив відмовити в позові. Позиція обґрунтована тим, що лише з 20.12.2019 він став власником частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 двоюрідної сестри ОСОБА_3 , а право власності на всі частки квартири, тобто на всю квартиру, у нього виникло та було зареєстрованоза ним лише 06.08.2020 після угод з іншими спадкоємцями. Весь цей проміжок часу у судах України розглядались судові справи щодо права на спадкування після покійної ОСОБА_3 . Крім того, у листопаді 2019 року виявилось, що у ДРРП на нерухоме майно ще у 2018 році внесено відомості про реєстрацію права власності на квартиру НОМЕР_4 за ОСОБА_4 , на підставі ніби-то укладеного в 2012 році договору з ОСОБА_3 , що померла у 2009 році. З даного приводу Відповідач 1 звертався зі скаргою до Міністерства юстиції України з вимогою про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на квартиру, а також з заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів. На підставі останньої заяви відкрито кримінальне провадження №12019100100010811 за ознаками ч.4 ст.190 КК України, а на початку 2020 року в рамках цього ж провадження ухвалою слідчого судді на квартиру НОМЕР_4 було накладено арешт з позбавленням прав на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, який скасовано 04.05.2020. Весь зазначений час, як стверджує Відповідач 1, доступу до квартири НОМЕР_4 він не мав, там не проживав, послугами центрального опалення та централізованого постачання гарячої води не користувався. Саме родина Відповідача 2 - ОСОБА_2 , користувалась квартирою та покинула її лише в кінці грудня 2019 року. При цьому, на час відкриття спадщини, тобто дату смерті попереднього власника квартири НОМЕР_4 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, заборгованості за оплату послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по квартирі не було.

Відзиву від Відповідача 2 до суду не надходило.

У судовому засіданні представник позивача - Суєтінова О.О. позов підтримала та просила задовольнити.

Представника Відповідача 1 - адвокат Коваленко С.В. проти позову заперечив та просив відмовити в частині вимог до його довірителя.

Відповідач 2, будучи належним чином повідомленою про дату та час судового зсідання, до суду не з`явилась, свого представника до участі у справі не направила, відзив на позов не подала.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилась до розгляду справи, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідивши та оцінивши докази кожен окремо, а також всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про повне задоволення позову з огляду на таке.

Правовідносини у сфері наданих послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ) регулювалися та регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» у різних редакціях (Закони № 1875-IV, № 2189-VIII) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ №630 від 21.07.2005, а також постановою КМУ від 05.07.2019 за №690 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» .

Правовідносини у сфері надання послуг з теплової енергії та теплового постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ) регулювалися та регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» у різних редакціях (Закони № 1875-IV, № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 за №2633-IV, що набрав чинності з 06.07.2005, постановою КМУ від 21.07.2005 за №630, постановою КМУ від 11.12.2019 за №1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води», постановою КМУ №830 від 21.08.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії».

Згідно з ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» (Закон №2633-IV) споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Питання надання житлово-комунальних послуг у період з 2009 по жовтень 2021 року регулювалось різними редакціями Закону «Про житлово-комунальні послуги», однак як Закон № 1875-IV, так і Закон № 2189-VIII передбачали обов`язок споживача комунальних послуг сплачувати за надані послуги щомісячно.

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон від 24.06.2004 за № 1875-IV, що набрав чинності з 01.01.2005 та діяв до травня 2019) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг (ст.3 Закону).

Статтею 20 вказаного Закону серед іншого визначено, що Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договоромприєднання (ч.7 ст.26 Закону).

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.32 Закону).

21.07.2005 КМУ було прийнято постанову № 630, згідно з якою затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон від 09.11.2017 за № 2189-VIII набрав чинності з 01.05.2019) споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках ст.2 Закону № 2189-VIII).

Індивідуальний споживач зобов`язаний, серед іншого: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч.2 ст.7 Закону № 2189-VIII).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ст.9 Закону № 2189-VIII).

Закон чітко визначив, що у разі, зокрема, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. (ч.5 ст.13).

05.07.2019 КМУ прийнято постанову №690 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення».

Практика застосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою та передбачає, що споживач має сплачувати за відповідні послуги щомісячно, а відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги (вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі 712/8916/17, а також постанов Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц, від 18.09.2019 у справі № 369/3682/16-ц, від 07.02.2024 року у справі № 372/2236/21, від 02.10.2024 у справі №755/292/22 .

З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг: з 01.05.2018 до 31.10.2021 - послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01.11.2021 у зв`язку із зміною законодавства, - послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:

- договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від № 34 (5085) (надалі - Договір);

- щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ.

На виконання вимог ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон від 09.11.2017 за № 2189-VIII набрав чинності з 01.05.2019) Позивачем, на своєму веб-сайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, на підставі яких фактично укладено індивідуальні договори зі співвласниками багатоквартирного будинку, які не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, що є публічним договором приєднання. Договір про надання вказаних послуг на виконання вимог Закону і на підставі типового договору було розроблено та опубліковано Позивачем в газеті «Хрещатик» №34 (5085) від 28.03.2018. Підтвердженням повного та беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є фактичне отримання послуг споживачем.

На підставі Договору №602-18 від 11.10.2018 про відступлення прав вимоги (цесії) Позивачем набуто право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед ПАТ «Київенерго» з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з опалення та постачання гарячої води, з урахуванням оплат, отриманих Кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору. (а.с. 14 т.1).

За цим договором Позивач набув право вимоги до боржників, зокрема заборгованості у розмірі 32 422,50 грн. за спожиті послуги за адресою: АДРЕСА_5 , а саме: з централізованого опалення - 20 971,27 грн, з централізованого постачання гарячої води - 11 451,23 грн. Вказані суми зазначені у додатку №1 до вказаного договору (а.с.8-9 т.1) та розрахунках за період з 01.11.2018 по 31.10.2021 (а.с. 7 т.1), з 01.07.2015 до 31.10.2018 (а.с. 135-136 т.3).

Сума позовних вимог Позивача за спожиті за особовим рахунком по квартирі НОМЕР_4 з 01.05.2018 послуги становить: сума заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання гарячої води у розмірі 12 408,13 грн, а за послуги з централізованого опалення - 1 132,58 грн, що підтверджується розрахунками за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 (а.с. 6 т.1, а.с. 137-138 т.3). Загальна сума заборгованості складає 45 963,21 грн.

Щодо власника квартири та споживача житлово-комунальних послуг з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що до грудня 2019 року фактичне користування квартирою без зареєстрованих прав здійснювалось родиною Відповідача 2, а Відповідач 1 став власником частки квартири в порядку спадкування лише з кінця грудня 2019 року, повним власником квартири з серпня 2020 року.

Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1-4 ст.319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК України).

При цьому суд враховує, що законодавство про житлово-комунальні послуги, проаналізоване вище, чітко визначало, що споживачем послуг є, зокрема фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач 2 з родиною проживала в квартирі НОМЕР_4 та вважала, що має право на спадкування квартири, щодо права спадкування квартири тривали судові спори (щодо осіб, які складали родину Відповідача 2 вбачається з рішень судів, досліджених судом).

Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло та водопостачання, про що свідчать надані позивачем докази. Докази зворотного у матеріалах справи відсутні. Загальновідомим фактом є те, що вулиця Тургенєвська в м.Києві згідно з рішенням Київської міської ради у 2023 році перейменована у вулицю Олександра Кониського.

Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» (лист від 15.11.2022) вказана квартира НОМЕР_4 була зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26.03.1996, дублікат якого видано 21.09.2009 (а.с. 54, 57 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що відділом реєстрації смерті у м.Києві вчинено актовий запис №5264 (а.с.12 т.2).

Змістом постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС) від 28.08.2019 у справі №761/23524/14-ц підтверджується, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартири НОМЕР_4 та АДРЕСА_7 , нотаріальною конторою заведено спадкову справу, а з заявами про прийняття спадщини звернулись, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 . В ході оформлення спадкових прав ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , спадщину після якого прийняла ОСОБА_9 (а.с. 90 т.2).

Також матеріалами справи підтверджується, що у період з вересня 2009 року по кінець серпня 2019 року тривали судові спори щодо права на спадкування, зокрема, які стосувались усунення від права на спадкування, визнання права на спадкування та прийняття спадщини (справа № 2-861/11), встановлення факту родинних відносин, факту смерті, визнання права спадкування після померлої ОСОБА_3 , у тому числі щодо права власності на квартиру НОМЕР_4 та виселення (справа № 761/23524/14-ц).

Так, з вересня 2009 року у провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебувала справа № 2-861/11. З ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (ділі - ВССУ) від 10.06.2015 (а.с. 6-8 т. 2) у цій справі та постанови КЦС ВС від 28.08.2019 у справі №761/23524/14-ц (а.с. 82-99 т.2) вбачається, що у вересні 2009 року до суду з позовом звернулась ОСОБА_7 , яка як двоюрідна сестра померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , просила усунути від спадкування ОСОБА_1 (Відповідач 1 у даній справі) та ОСОБА_8 , як таких, що ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві. У червні 2011 року до суду подано позов ОСОБА_2 (Відповідач 2 у даній справі). про встановлення факту проживання однією сім`єю з її двоюрідною бабусею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2003 по березень 2009 року, визнання за нею права на спадкування. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 17.09.2013, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 05.08.2014, ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10.06.2015 (за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 ), у задоволенні позовів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відмовлено.

З серпня 2014 року у провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебувала справа №761/23524/14-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 (Відповідач 1 у даній справі), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування. У грудні 2014 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подали до суду зустрічний позов до ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (Відповідач 2 у даній справі), ОСОБА_10 про встановлення фактів смерті їх батьків, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та виселення відповідачів, які самовільно вселились до квартир НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , що належали за життя ОСОБА_3 . Після смерті у квітні 2015 року ОСОБА_7 до участі у справі судом залучено в якості процесуального правонаступника її дочку ОСОБА_11 . Остання вважала, що вона має право на спадкування у порядку спадкової трансмісії.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28.09.2017, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м.Києва від 30.01.2018 та постановою КЦС ВС від 28.08.2019, відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_11 , а зустрічний позов задоволено частково, встановлено факт смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та факт смерті ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від встановлення судом фактів смерті осіб, вказаних у рішенні, залежала реалізація прав на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 та належності до кола спадкоємців позивачів за зустрічним позовом. Суди залишили без задоволення вимоги зустрічного позову в частині визнання права власності та виселення за передчасністю вимог. Зокрема, суди вказали, що позивачами за зустрічним позовом не доведено наявність перешкод для оформлення спадщини у нотаріальному порядку після задоволеної судом частини вимог про встановлення фактів смерті, а вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном може лише власник майна, тоді як станом на час розгляду справи у них відсутнє право власності на спірне майно (а.с.82-99 т.2).

З тексту постанови Верховного Суду від 28.08.2019 також вбачається, що на час перегляду справи у касаційному порядку виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва було зупинено (а.с. 82-99 т.2). Поновлено виконання рішення лише фактично після постанови ВС.

Оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру НОМЕР_4 одразу після перегляду справи касаційним судом не відбулося, оскільки було виявлено безпідставну перереєстрацію квартири з ОСОБА_3 на іншу особу ( ОСОБА_4 ).

Матеріалами справи підтверджується, що, 30.07.2018 до ДРРП на нерухоме майно державним реєстратором Ісаєвим В.В. було внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі ніби-то договору купівлі-продажу від 29.05.2012, укладеного між ним та ОСОБА_3 , тобто після її смерті, посвідченого нотаріально (а.с. 14 т.2).

З даного приводу ОСОБА_1 (Відповідач 1 у даній справі) звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо шахрайського заволодіння квартирою НОМЕР_4 . До Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст.190 КК України (кримінальне провадження №12019100100010811 від 10.11.2019), а в грудні 2019 року прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва з клопотанням про накладення на час розслідування на квартиру арешту з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном (а.с. 22 т.2).

19.11.2019 ОСОБА_1 (Відповідач 1 у даній справі) звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України, в якій просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2018.

Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства за результатами розгляду його скарги рекомендовано її задовольнити, а рішення про державну реєстрацію прав скасувати. У мотивах рішення Комісії, зокрема вказано, що скаржник є спадкоємцем померлої у 2009 році ОСОБА_3 , яка була власницею 2 (двох) квартир у м.Києві, проте у листопаді 2019 року нотаріус відмовила йому у оформленні спадщини через те, що право власності на квартири було переоформлено на інших осіб на підставі договору купівлі-продажу, ніби-то укладеного покійною ОСОБА_3 у 2012 (тобто після її смерті).

20.12.2019 на підставі вказаного висновку Комісії згідно з наказом Міністра юстиції України скаргу ОСОБА_1 (Відповідач 1 у даній справі) від 19.11.2019 задоволено у повному обсязі, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.07.2018 за №42304093, №42304104, прийняті державним реєстратором Ісаєвим В.В. - скасовано (а.с. 36-40 т.2).

Того ж дня - 20.12.2019 державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Супліченко М.В. в рамках спадкової справи №990/2018 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частки двом спадкоємцям померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 по 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 108. т.1, а.с.31 т.2).

З наявних у справі документів також вбачається, що спадкоємцем 1/5 частки квартири НОМЕР_4 був двоюрідний брат ОСОБА_6 , який у процесі оформлення спадкових прав помер, а свідоцтво про право на спадщину на цю частку у подальшому було видано його спадкоємиці ОСОБА_9

04.08.2020 укладено договір купівлі-продажу частки квартири між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , згідно з яким остання продала, а ОСОБА_8 прийняла у власність 1/5 частку квартири НОМЕР_4 (а.с.115-116 т.1). У результаті цього договору ОСОБА_8 стала власницею 3/5 часток квартири.

06.08.2020 між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування частки квартири, за яким останній, як обдарований, прийняв в дар 3/5 частки квартири НОМЕР_4 , що належала дарувальнику на праві власності (а.с.101-102 т.1).

Інформацією з ДРРП на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, дата формування довідки 13.05.2024, підтверджується, що 2/5 частки квартири НОМЕР_4 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 (Відповідач 1 у даній справі) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20.12.2019, а інші 3/5 частки квартири на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського МНО Каравай Н.В. 06.08.2020). (а.с.96 т.1).

Отже, у Відповідача 1 - ОСОБА_1 , право власності на 2/5 частки квартири НОМЕР_4 виникло з 20.12.2019, а на всю квартиру (5/5 частки) - лише з 06.08.2020 (а.с. 10, 96 т.1).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи після реєстрації за Відповідачем 1 - ОСОБА_1 , права власності у порядку спадкування на 2/5 частки квартири НОМЕР_4 були фактичні перешкоди щодо користування нею.

Так, згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.01.2020 у справі №761/47028/19, постановленою в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12019100100010811, на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном (а.с. 22-24 т.2).

Вказаний арешт було скасовано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 04.05.2020 у справі №761/9219/20 (а.с. 16-19 т. 2).

Отже, у проміжку часу з січня 2020 до травня 2020 року жодна особа не мала можливості користуватись квартирою НОМЕР_4 .

Матеріали справи місять позицію самого Відповідача 1 про те, що родина Відповідача 2 користувалась квартирою НОМЕР_4 фактично з часу відкриття спадщини після ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та до реєстрації права власності на ім`я законних спадкоємців на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (кінець грудня 2019 року - 20.12.2019).

Доказів, які б спростовували вказану позицію Відповідача 1 матеріали справи не містять.

З урахуванням досліджених та оцінених матеріалів справи, зокрема змісту судових рішень у справі № 761/23524/14-ц, у якій позивачами за зустрічним позовом заявлялась вимога про виселення з квартир НОМЕР_4 та АДРЕСА_7 ОСОБА_2 (Відповідач 2 у даній справі) та ОСОБА_10 , які самовільно вселились до спірних квартир, суд приходить до висновку, що Відповідачем 1 доведено обставини користування квартирою НОМЕР_4 у проміжку часу з 16.03.2009 до 20.12.2019 родиною Відповідача 2 - ОСОБА_2 .

Отже, суд приходить до висновку, що з часу реєстрації за Відповідачем 1 та іншими спадкоємцями права власності на квартиру НОМЕР_4 в порядку спадкування у них відповідно до ст. 322, ст.1268 ЦК України виник обов`язок як власників майна по його утриманню за виключенням періоду фактичного користування квартирою та споживання житлово-комунальних послуг родиною Відповідача 2.

Щодо суми заборгованості з оплати за послуги центрального опалення та централізованого постачання гарячої води до квартири НОМЕР_4 , матеріалами справи підтверджується таке.

Листом від 12.10.2020 КП «Київтеплоенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут» на звернення ОСОБА_1 (відповідач 1 у даній справі) щодо заборгованості за послуги з опалення та постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , повідомило, що КП набуло права вимоги до фізичних осіб щодо виконання грошових зобов`язань перед ПАТ «Київенерго» з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з центрального опалення та постачання гарячої води на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» (кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (новий кредитор). За особовим рахунком по квартирі НОМЕР_4 обліковувалась заборгованість з центрального опалення у сумі - 22 222,30 грн, а з централізованого постачання гарячої води - 11 451,23 грн, яку і відступлено КП «Київтеплоенерго» на підставі згадано договору цесії. Період діяльності ПАТ «Київенерго» як виконавця послуг з центрального опалення та централізованого постачання гарячої води, у який відповідно здійснювалось нарахування за послуги по квартирі НОМЕР_4 становив з 01.07.2014 по 30.04.2018, а тому здійснення перерахунків сум заборгованості можливо лише самим Київенерго або на підставі рішення суду. Щодо власників квартири НОМЕР_4 , то до 01.09.2020 у даних програмного забезпечення КП, облікувалась ОСОБА_3 , до 27.08.2020 квартира не була обладнана квартирними засобами обліку гарячої води, а кількість проживаючих вказувалась 2 особи. З вересня 2020 року по квартирі НОМЕР_4 внесено зміни до програмного забезпечення КП в частині власника квартири та зафіксовано, що квартира обладнана засобами обліку гарячої води, дата початку розрахунків 27.08.2020. Щодо оплати комунальних послуг, проведених по квартирі НОМЕР_4 у серпні 2020 року, у листі зазначено, що оплата послуг з централізованого опалення у сумі 19 600,00 грн, проведена 05.08.2020 через банківську установу, зарахована Позивачем як сплата заборгованості за період діяльності КП «Київтеплоенерго» на суму 18 348,97грн, а сума 1 251,03 грн зарахована як сплата заборгованості перед ПАТ «Київенерго». Станом на 30.09.2020 заборгованість за особовим рахунком по квартирі НОМЕР_4 за послугу з центрального опалення відсутня, а за послугу централізованого постачання гарячої води 11 279,05 грн. (а.с.20-21 т.2).

У липні 2021 року Відповідач 1 - ОСОБА_1 повторно звернувся до КП «Київтеплоенерго» щодо нарахованих сум заборгованості по квартирі НОМЕР_4 . Зокрема зазначив, що у рахунку повідомленні станом на 01.06.2021 зазначено борг за постачання гарячої води - 23 634,30грн, а за централізоване опалення 22 413,91 грн, тоді як у попередньому листі Позивача від 12.10.2020 зазначалось про відсутність заборгованості з централізованого опалення станом на 30.09.2020, наявність заборгованості по гарячій воді у сумі - 11 279, 05 грн та нарахування плати по гарячій воді з вересня 2020 року здійснюється КП на підставі показників лічильника (а.с.41-42 т.2, а .с. 123-124 т.2).

Листом від 09.08.2021 Позивач надав відповідь Відповідачу 1 - ОСОБА_1 ,та повторно акцентував увагу на сумах заборгованості за централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води по квартирі НОМЕР_4 , відступлених ПАТ «Київенерго» за договором цесії від 11.10.2018, з долученням до листа розрахунку заборгованості за вказані послуги у період з 01.07.2015 по 01.06.2021. Також вказано, що Підприємство не володіє інформацією щодо заборгованості за спожиті послуги мешканцями квартири НОМЕР_4 станом на 16.03.2009, а заборгованість за послугами, вказаними у платіжних документах, є загальною сумою заборгованостей по конкретній послузі, що виникли за період діяльності ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», розрахунки заборгованостей по послузі додаються. Інформація щодо стану рахунків за конкретну послугу надається щомісячно у платіжних документах (квитанціях) (а.с.26-30 т.2, а.с.. 118-122 т.2).

На підтвердження позиції Відповідача 1 - ОСОБА_1 , про здійснювані оплати послуг після реєстрації за ним прав власності на квартиру НОМЕР_4 , матеріали справи містять копії квитанцій по оплату послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по квартирі НОМЕР_4 за період з листопада 2020 до березня 2022 року. Крім того, представником Відповідача1 сформовано таблицю з даними про дати та суми оплат за централізоване опалення та постачання гарячої води (а.с. 44-81 т.2, а.с. 158-195 т.2).

Не заперечується Позивачем та підтверджується розрахунками заборгованості по квартирі НОМЕР_4 , долученими до первісного позову та позову зі збільшеними вимогами (уточненого), що у серпні 2020 по особовому рахунку квартири НОМЕР_4 зараховано оплату за центральне опалення в сумі 18 348,97 грн та в сумі 1 251,03 грн, що разом складає суму 19 600, грн.

Розрахунками заборгованості за актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2018 по 31.10.2018 підтверджується, що оплата за послугу з централізованого постачання гарячої води надходила та була зарахована за послуги після травня 2018 року. З листа самого Відповідача 1 до Позивача вбачається, що засоби обліку гарячої води в квартирі були встановлені з серпня 2020 року, проте відсутні дані про передачу показників.

Цифри, вказані у розрахунку заборгованості позивача за постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 (а.с.137-137 т.3) фактично узгоджуються з цифрами, вказаними представником відповідача у його розрахунку (а.с.116 т.3) за період з грудня 2019 по 31.10.2021. відмінність полягає в декількох сумах оплат, які зазначив представник відповідача, у тому числі сума 2088,96 грн, ніби-то сплачена у листопаді 2020 року. Період розрахунку, вказаний представником відповідача, є більшим ніж наданий позивачем.

Розрахунком, наданим Позивачем, підтверджується нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з грудня 2019 по 31.10.2021 становить суму 8 799,13 грн.

Отже, між нарахованими Позивачем та сплаченими Відповідачем 1 сумами за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з часу реєстрації за Відповідачем 1 права власності на частку квартири НОМЕР_4 (20.12.2019) до 31.10.2021 вбачається різниця, яка свідчить про наявну заборгованість за вказану послугуза цей період на суму 5 248,21 грн.з урахуванням суми коригування (нараховано за вказаний період - 8 799,13 грн, сплачено/зараховано сплату - 3 203,25грн, коригування «-347,67 грн»).

Розрахунок, складений представником Відповідача 1 - адвокатом Коваленко С.В., за послугу централізованого постачання гарячої води за період з грудня 2019 по травень 2022 року, свідчить переплату вартості цієї послуги за вказаний період на суму 426,40 грн (а.с. 116 т.3). Однак, суд критично ставиться до суми переплати, зазначеної в цьому розрахунку, оскільки підрахунок наведений за період до травня 2022 року, тоді як позовні вимоги стосуються періоду до 31.10.2021, а вказана у розрахунку оплата за листопад 2020 року саме за гарячу воду на суму 2088 грн не підтверджена матеріалами справи.

Щодо заборгованості за послугу з централізованого опалення, то розрахунком до уточненої позовної заяви підтверджується, що оплати надходили та зараховані за послуги після травня 2018 року, тобто як надані КП «Київтеплоенерго»: - у серпні 2020 на суму 18 348,97 грн; - у грудні 2020 на суму 2088 грн, - у березні 2021 року на суму 494,07грн, - у квітні 2021 на суму 1597,33грн, - травні 2021 року на суму 618,00грн, - у вересні 2021 року на суму 1 грн, у жовтні 2021 - 0,02 грн, а всього зараховано в оплату 26 748,60 грн. Всього нараховано з травня 2018 по 31.10.2021: за послугу з централізованого опалення 27 815,04 грн, сплачено 26 748,60 грн., коригування з ПДВ «66,14 грн», а різниця становить 1 132,58 грн (а.с. 6 т.1, а.с. 137, 138 т.3).

У той же час, нарахована за вказану послугу сума за період з грудня 2019 по 31.10.2021 становить 15 616,24 грн (1544,66+1623,87+1370,81+1346,62+198,07+ 824,39 + 1545,72 + 1597,33 + 1597,33 + 1442,65 + 1597,33 + 618,25 + 309,21).

Отже, між нарахованими та зарахованими самим Позивачем сумами за послугу з централізованого опалення за період з часу реєстрації за Відповідачем 1 права власності на частку(20.12.2019) квартири АДРЕСА_1 (з 2023 року АДРЕСА_4 ) до 31.10.2021 вбачається різниця, яка свідчить про сплату Відповідачем суми, що за підрахунками суду перевищує нараховану на 11 132,36 грн (нараховано за вказаний період - 15 616,24, зараховано в якості оплати - 26 748,60грн).

Розрахунок, складений представником Відповідача 1 - адвокатом Коваленко С.В., за послугу централізованого опалення за період з грудня 2019 по травень 2022 року, свідчить про переплату його клієнтом нарахованої вартості цієї послуги за період з грудня 2019 по травень 2022 року на суму 21 600,97 грн (а.с. 117 т.3).Однак, суд критично ставиться до суми переплати, зазначеної в цьому розрахунку, оскільки підрахунок наведений за період до травня 2022 року, тоді як позовні вимоги стосуються періоду до 31.10.2021.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у квартирі АДРЕСА_1за період з грудня 2019 по 31.10.2021 була наявна заборгованість лише за споживання послуги з централізованого постачання гарячої води на суму 5 248,21 грн., яка підлягає стягненню з Відповідача 1 - ОСОБА_1 .

За послугу з централізованого опалення за цей період судом встановлено переплату за підрахунками суду на 11 132,36 грн.

Такий висновок суду не суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.09.2020 (справа 686/6276/19), на яку посилався Відповідач 1 як на підставу для відмови у позові до нього, та за якою новий власник не має обов`язку сплачувати за попередніх власників /користувачів квартири за спожиті ними житлово-комунальні послуги. Судом встановлено, що правовідносини у цій справі не є аналогічними правовідносинам, що викладені у постанові Верховного Суду. Заборгованість, яка стягується судом з Відповідача, розрахована саме за період з часу реєстрації за ним права власності на частку квартири, тобто з грудня 2019 року коли він був співвласником квартири, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується користування квартирою і відповідно послугами до цього часу іншими особами.

З огляду на те, що фактично до реєстрації права власності на частки квартири НОМЕР_4 за спадкоємцями, зокрема частки 2/5 квартири за Відповідачем 1 (20.12.2019), споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води була Відповідач 2 з родиною, у зв`язку з чим у справі № 761/23524/14-ц заявлявся зустрічний позов про її виселення, суд приходить до висновку про стягнення заборгованості за вказані послуги у період до грудня 2019 саме з Відповідача 2.

Отже, з Відповідача 2 - ОСОБА_2 , підлягає стягненню заборгованість за спожиті по квартирі АДРЕСА_1до 01.05.2018 послуги з центрального постачання гарячої води у сумі 11 451,23 грн. та послуги з центрального опалення у сумі 20 971,27грн., право на стягнення яких набув Позивач на підставі Договору №602-18 від 11.10.2018 про відступлення прав вимоги (цесії).

Також, з Відповідача 2 підлягає заборгованість за вказані послуги по квартирі НОМЕР_4 з 01.05.2018 за мінусом суми заборгованості, як стягується з Відповідача 1 - ОСОБА_1 , а саме: з постачання гарячої води (12 408,13 - 5 248,21) у сумі 7 159,92грн, з централізованого опалення - 1 132,58 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи розрахунками за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 та квитанціями про сплату.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1, ч.7 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, складеним та завіреним позивачем.

З урахуванням всього наведеного вище суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача, викладені в уточненій позовній заяві, слід задовольнити повністю на загальну суму 45 963,21грн, яка підлягає до стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 у сумах, визначених судом, а саме:

- стягнути з Відповідача 1 - ОСОБА_1 , заборгованість за спожиті з 20.12.2019 до 31.10.2021 послуги з центрального постачання гарячої води у розмірі 5 248,21 грн.;

- стягнути з Відповідача 2 - ОСОБА_2 , заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з центрального постачання гарячої води у розмірі 11 451,23 грн. та послуги з центрального опалення у розмірі 20 971,27грн., а також заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 20.12.2019 послуги з центрального постачання гарячої води у розмірі 7 159,92грн. та послуги з центрального опалення у розмірі 1 132,58 грн., а разом 40 715,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, у розмірі 2481,00 грн., а саме: з Відповідача 1 на користь позивача - 283,33 грн (11,42% від заявлених вимог), з Відповідача 2 - 2 197,67 грн (88,58% від заявлених вимог).

Вимогу про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат, пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 33 грн суд вважав такою, що не підлягає задоволенню, оскільки Позивачем не надано доказів, що такі витрати понесені підприємством з вини відповідачів, були необхідними та підлягають стягненню. З матеріалів справи вбачається, що саме Відповідач 1 звертався до Позивача з листами щодо здійснення перерахунків заборгованості, саме після набуття Відповідачем 1 права власності на всю квартиру НОМЕР_4 в ній було встановлено засобами обліку гарячої води і про це вказувалось в листах з перепискою з Позивачем за 2020 та 2021 роки. У той же час з позовом звернення до суду було у травні 2022 року, тобто Позивачу на той час було відомо про власника квартири.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 20.12.2019 до 31.10.2021 послуги з центрального постачання гарячої води у розмірі 5 248,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 283,33 грн судового збору, сплаченого за подання позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з центрального постачання гарячої води у розмірі 11 451,23 грн. та послуги з центрального опалення у розмірі 20 971,27грн., а також заборгованість за спожиті з 01.05.2018 до 20.12.2019 послуги з центрального постачання гарячої води у розмірі 7 159,92грн. та послуги з центрального опалення у розмірі 1 132,58 грн. а разом 40 715,00 грн

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 2 197,67 грн судового збору, сплаченого за подання позову.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ЄДРПОУ 40538421;

відповідач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_9 ;

відповідач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_10 .

Суддя Н.В. Аббасова