Ухвала суду № 140688309, 19.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 6/754/1404/26

Справа № 754/16856/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

19 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Панченко О.М.

з секретарем судових засідань - Черниш К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву подану адвокатом Степаненко Галиною Олександрівною в інтересах боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Степаненко Г.О. звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, просить визнати виконавчий лист №2-5560/2013 від 12.12.2013 року, виданий Деснянським районним судом м. Києва, таким, що не підлягає виконанню. У заяві зазначає наступне. Відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі №2-5560/13 за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, позов задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно заборогваність за кредитним договором від 15.09.2008 року №77.1/АА-01660.08.2. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист 12.12.2013 року №2-5560/2013. 06.06.2016 року Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 (стягувач ПАТ "Родовід Банк"). Вважає, що на сьогоднішній день існують безумовні підстави для визнання вказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з огляду на таке. 1. Первісний стягувач ПАТ "Родовід Банк" наразі перебуває у процесі ліквідації та повністю відступив право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ ФК "Довіра та гарантія" на підставі договору №16 про відступлення права вимоги від 29.05.2019 р. 2. Новий власник боргу ТОВ "ФК Довіра та Гарантія" звернулося до суду з заявою про заміну кредитора у виконавчому провадженні відносно ОСОБА_2 . Судом було винесено ухвалу про заміну кредитора, проте вказане судове рішення має узагальнений характер та стосується виключно правовідносин щодо основного боржника ОСОБА_2 . У виконавчому провадженні відкритому щобо боржника ОСОБА_1 як поручителя, новий кредитор заміни сторони стягувача у встановленому законом порядку не здійснив. Ухвала суду не містить конкретизації щодо заміни стягувача за виконавчим листом, виданим щодо поручителя ОСОБА_1 . При цьому, виконавець продовжує вчиняти виконавчі дії, надсилати запити та утримувати арешти без наявності легітимного стягувача, що є грубим порушенням ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження".

15.10.2026 року від представника заінтересованої особи ПАТ "Родовід Банк" до суду надійшли письмові заперечення проти заяви в яких зазначає, що відповідно до інформації, що знаходилась в розпорядженні Фонду протягом ліквідаційної процедури по АТ «РОДОВІД БАНК», право вимоги АТ «РОДОВІД БАНК» за кредитним договором № 77.1/АА-01660.08.2 від 15.09.2008 (боржник ОСОБА_2 , поручитель ОСОБА_1 ) відступлено на користь ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» у складі лоту F91GL41455 згідно Договору № 16 про відступлення прав вимоги від 29.05.2019 та Договору про відступлення прав вимоги за договорами застави від 29.05.2019. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.10.2019 замінено сторону виконавчого провадження у справі 754/16856/13-ц, а саме: стягувача ПАТ «РОДОВІД БАНК» на правонаступника - ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». Таким чином, АТ «РОДОВІД БАНК» вибуло із спірних правовідносин. Щодо визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, то заявником не надано до суду належних та допустимих доказів для задоволення судом такої вимоги, тому просить відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі.

15.10.2026 року від представника Київського міжрегіонального УМЮ України до суду надійшли письмові заперечення на заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. У заяві посилається на те, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про сплату боржником заборгованості. Натомість представник боржника неодноразово зверталася із заявами про завершення виконавчого провадження з підстав п. 2,3 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", постановами виконавця їй було відмовлено у задоволенні таких заяв. Оскільки боржник не сплатив заборгованість за виконавчим листом, заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.

В судове засідання учасники судового розгляду подали письмові заяви з проханням проводити розгляд заяви без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25.11.2013 року у справі №2-5560/13 за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, позов задоволено, стягнуто з відповідачів солідарно заборогваність за кредитним договором від 15.09.2008 року №77.1/АА-01660.08.2.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист 12.12.2013 року №2-5560/2013.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2 5560/2013, виданого 12.12.2013 Деснянським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором від 15.09.2008 в розмірі 54615,67 доларів США по тілу кредиту та відсотках та 2 567 922,19 грн. пені та 3% річних, а також суму сплаченого судового збору в сумі 3441 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 06.06.2016 року.

У ході проведення виконавчих дій державним виконавцем винесено постанови про арешт майна та арешт коштів боржника.

Перевіркою сайту «Судова влада» встановлено, що 01.01.2019 року ухвалою Деснянського районного суду міста Києва по справі № 754/16856/13-ц заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено сторону виконавчого провадження у справі № 754/16856/13-ц, а саме: стягувача - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

У матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про сплату боржником заборгованості та із відповідними заявами сторони виконавчого провадження до Відділу не зверталися.

Частина четверта статті 19 Закону про виконавче провадження передбачає, що у разі певних подій у виконавчому провадженні, включаючи й факт його відкриття, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження.

Натомість, неодноразово представник боржника зверталась із заявами про завершення виконавчого провадження з підстав пунктів 2, 3 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За положеннями частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до змісту вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Суд наголошує на тому, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У постанові від 20.02.2019 року у справі №2-4671/11 Верховний Суд вказав, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Отже, сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Підставою звернення із даною заявою заявника вказано, що фактичне виконання рішення суду є об`єктивно неможливим, оскільки предмет звернення стягнення відсутній.

Так, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві чіткі групи: процесуально-правові (видача документа помилково) та матеріально-правові (відсутність або припинення обов`язку боржника).

Застосування поняття «з інших причин» стосується виключно причин матеріально-правового характеру, які свідчать про те, що сам цивільно-правовий обов`язок боржника перед стягувачем припинився або відсутній (наприклад: скасування судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист; зарахування зустрічних однорідних вимог; новація; прощення боргу; припинення зобов`язання з інших підстав, передбачених главою 50 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22, провадження № 61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання на всій території України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема, у справах «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції») неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємною частиною «судового розгляду» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 432 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви поданої адвокатом Степаненко Галиною Олександрівною в інтересах боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19.10.2026 року.

Головуюча - суддя: О.М. Панченко