Рішення № 140687868, 19.10.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2950/26

Провадження № 2/177/2225/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

19.08.2026 року представник позивача, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1196647 від 30.10.2020 у загальному розмірі 17970 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 6000 грн, заборгованість за процентами 11970 грн. Крім цього, просив суд розподілити витрати по справі, стягнувши з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн та 8000 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.10.2020 року між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1196647, відповідно умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 6000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку, строки визначені договором. Договір підписано електронними підписами та є укладеним з моменту підписання.

Товариство надало кредитні кошти ОСОБА_1 відповідно до умов договору в безготівковій формі, а останній свої зобов`язання за договором не виконав належним чином, у зв`язку з чим станом на дату подання позову заборгованість за договором склала 17970 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 6000 грн, заборгованість за процентами 11970 грн.

21.04.2021 ТОВ «Лінеура» та ТОВ «ФК Кредит Капітал» уклали договір факторингу ККЛУ-21042021 за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним договором.

Відповідач заборгованість за кредитним договором не сплатив, у зв`язку з чим ТОВ ФК «Кредит-Капітал», реалізуючи права нового кредитора, просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Ухвалою суду від 25.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач реалізував право на участь у справі представника, подав відзив.

У відзиві відповідач висловив заперечення щодо позову, а саме вказав про те, що не визнає позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та в цій частині позовних вимог просить відмовити. Відповідач вказав, що за умовами договору між ним та первісним кредитором, строк кредитування становив 15 днів, дата повернення кредиту до 14.11.2020. В подальшому строк кредитування продовжувався сторонами кожного разу на 15 днів, востаннє 30.12.2020 до 15.01.2021. Наполягав на тому, що строк кредитування закінчився 15.01.2021, а тому кредитор не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом після 15.01.2021. Вважав, що сумою відсотків, право на яку має кредитор є 1710 грн., а після спливу строку кредитування кредитор не мав правових підстав для нарахування відсотків за користування кредитом. Відповідач просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача до 2000 грн, беручи до уваги те, що справа розглядалася у спрощеному провадженні без виклику сторін, фактично правнича допомога полягає лише у складенні процесуальних документів.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вирішення питання про розподіл судових витрат. Представник звертав увагу на умови договору, що передбачають право сторін продовжити строк кредиту у порядку та на умовах визначених Розділом 4 договору. Відповідач неодноразово продовжував строк кредитування, шляхом укладення додаткових угод, востаннє таке продовження мало місце до 15.01.2021. З 16.01.2021 по 18.01.2021 Товариство очікувало оплати всієї суми заборгованості за кредитом, але відповідач умови договору не виконав, не здійснив повернення тіла кредиту та нарахованих станом на 15.01.2021 відсотків за користування кредитом. За умовами договору, через невиконання відповідачем умов кредитного договору, прострочення виконання, йому здійснено нарахування процентів за прострочення у межах 90 календарних днів поспіль, з моменту виникнення прострочення. В п. 9.11 договору сторони дійшли згоди, що проценти, нараховані згідно з договором після закінчення строку користування кредитом, визначеного в п. 1.3 чи подовженого згідно розділу 4, є процентами нарахованими за понадстрокове користування кредитом у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України. Дана умова договору чітка, відповідач із нею погодився укладаючи договір. Представник позивач підтримав позовні вимоги, просив стягнути заборгованість та судові витрати позивача, розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Сторона відповідача правом на подання заперечень не скористалася.

Позивачем подавалося клопотання про витребування доказів на підтвердження факту отримання кредитним коштів відповідачем, але суд залишає вказане клопотання без задоволення, оскільки відповідач факт укладення договору та отримання коштів у кредит не заперечив, заперечуючи лише нарахування відсотків поза строком кредитування. Відповідно, витребування даної інформації, що є банківської таємницею, за даних обставин не є необхідним.

В судове засідання представники сторін не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема відповідач отримав повістку, а представник відповідача отримала доступ до справи в ЕС, про причини неявки суд не повідомили, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Вказане не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30.10.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна»» та ОСОБА_1 укладено договір № 1196647 про надання споживчого кредиту, за умовами якого сума кредиту 6000 грн, строк кредиту 15 днів, дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком до договору. Строк кредиту може бути продовжений у порядку та на умовах визначених розділом 4 цього договору. Відсоткова ставка за кредитом 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Кредит надається у безготівковій формі на картку позичальника № НОМЕР_1 . Розділ 4 договору передбачає процедуру пролонгації строку кредиту. За п. 3.1 договору, проценти нараховуються за договором на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт». При цьому, у п. 9.11 сторони погодили, що проценти, нараховані згідно з цим Договором після закінчення строку користування кредитом визначеним п. 1.3 договору, чи подовженого відповідно до розділу 4 договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України (а.с. 12-18).

Договір підписано сторонами в електронній формі, що не заперечувалося відповідачем.

Факт надання коштів у кредит ОСОБА_1 підтверджується повідомленням про перерахування коштів на виконання умов кредитного договору № 1196647 від 30.10.2020 (а.с. 30), що також не заперечувалося відповідачем.

Сторони неодноразово реалізовували механізм продовження строку кредитування, шляхом укладення додаткових договорів, продовжуючи строк кредитування за ініціативою позичальника (а.с. 20-27). Востаннє такий договір укладено 30.12.2020, з продовженням строку кредитування до 15.01.2021 (а.с. 26), що визнано сторонами.

Згідно зі ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, кошти отримані в кредит у визначений (продовжений) строк не повернув, відсотки нараховані не сплатив, що має наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання. Так, згідно розрахунку первісного кредитора, станом на 21.04.2021 у нього виникла заборгованість в сумі 17970,00 грн, з яких 6000 грн тіло кредиту, 11970 грн заборгованість за процентами (а.с. 31-36). Розрахунок заборгованості сформовано в межах строку нарахування відсотків за прострочення виконання зобов`язання, визначених п. 3.1, 9.11 договору, тобто в межах 90 днів з моменту прострочення. З таким розрахунком суд погоджується, адже нарахування відсотків здійснено за обумовленою ставкою, в межах строку кредитування до 15.01.2021 (правомірні відсотки) та в межах 90 днів прострочення - відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання, згідно ст. 625 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, відповідач не врахував наявність права позивача на нарахування відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, що гарантоване ст. 625 ЦК України, а також умови підписаного ним договору, що визначають право кредитора нараховувати такі відсотки впродовж 90 днів з моменту прострочення. Договір кредиту укладено, а заборгованість сформовано до моменту запровадження в Україні воєнного стану, а тому заявлені вимоги про відшкодування відсотків нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, є правомірними.

Беручи до уваги викладене, суд вважає заявлений позивачем розмір заборгованості за кредитом вірним, таким що грубнується на умовах договору. Доказів визнання відповідачем певних умов договору недійсними, суду не надано.

21.04.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна»» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-21042021 (а.с. 37-39), за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників первісного кредитора, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11996647 від 30.10.2020 на суму 17970 грн, з яких тіло кредиту 6000 грн, заборгованість за відсотками 1720 грн, заборгованість відсотків за прострочення 10260 грн, що підтверджено витягом з реєстру боржників по договору факторингу (а.с. 37-39).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на дату його укладення), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами у добровільному порядку як первісному кредитору, так і новому кредитору позивачу по справі.

Оскільки відповідач порушив зобов`язання встановлені вищевказаним кредитним договором, що має наслідком формування заборгованості, заборгованість не сплачена, що порушує права нового кредитора, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1196647 від 30.10.2020, в розмірі 17970 грн, що становить суму заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, процентами за прострочення виконання зобов`язання.

З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн (а.с. 6), що враховуючи задоволення позову, в силу ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн, що обґрунтовані перед судом рядом доказів (а.с. 40-42 та ЕС). Заявлений розмір витрат на правничу допомогу, на переконання суду та з урахуванням заперечень відповідача, не є реальним та є очевидно завищеним. Так, позивач вказує, що витрати на правничу допомогу у виді ознайомлення з матеріалами справи склали 2 години, що є явно необґрунтованим та завищеним розміром витрат часу, адже матеріали справи не містять значної кількості аркушів, фактично складаються з тексту двох договорів: кредиту та факторингу, а розрахунки на обґрунтування позовних вимог складені первісним кредитором. Не доведеним перед судом є такий вид послуги як усна консультація клієнта, погодження правової позиції, беручи до уваги подання позову в інтересах юридичної особи, а також враховуючи типовість позовів. У зв`язку з чим, суд вважає що обґрунтованим, реальним та доведеним перед судом є розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 грн. Доводи відповідача про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу позивача до 2000 грн, суд розцінює критично. Безпідставним є посилання представника відповідача щодо розгляду справи без виклику сторін, адже справа призначалася до розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням сторін, а представник позивача надавав суду заяви по суті справи (відповідь на відзив) та з процесуальних питань (щодо підтримання позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 1196647 від 30.10.2020, в розмірі 17970 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок, а також 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору та 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Березюк