Рішення № 140687404, 14.10.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1490/26

Провадження № 2/935/1297/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі головуючої судді Рибнікової М.М., зі секретарем судового засідання Бондаренко Н.С., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

встановив:

Представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулась до відповідача з позовом, в якому просить стягнути з неї 8954,75 грн. боргу за надані послуги з розподілу природного газу за період березень 2024 року по березень 2026 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 надаються споживачам послуги з розподілу природного газу. Об`єкт Відповідача (за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, м. Коростишів, вул. Шевченка, буд. 23) був та залишається приєднаним до газорозподільної системи, зокрема даний факт підтверджується наявним споживанням природного газу. З моменту початку здійснення Позивачем діяльності з розподілу природного газу у межах м. Коростишів (тобто з 01.03.2024), маючи під`єднаний до газорозподільної системи об`єкт (за адресою: АДРЕСА_1 ). Відповідач не зверталася до Житомирської філії ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» з письмовою заявою про припинення розподілу природного газу, при цьому продовжує здійснювати відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи та отримувати послуги з розподілу природного газу. Таким чином, з 01.03.2024 та на даний час між Позивачем та Відповідачем укладено Типовий договір розподілу природного газу. Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 14.09.2022 по справі № 201/1807/21: «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними». У відповідача як споживача природного газу та сторони Типового договору розподілу природного газу, за період з березня 2024 по березень 2026 виникла заборгованість, що складає 8 954,75 грн. Відповідачу було направлено вимогу щодо сплати заборгованості та направлено рахунок на оплату за період наданих послуг (копії вимоги №ЖФ/117-ВИХ-5033-26 від 07.04.2026 та рахунку на оплату вартості послуг за розподіл природного газу за період березень 2024 - березень 2026 року долучаються до даної позовної заяви).

Проте, дана вимога було проігнорована Відповідачем, а заборгованість не було сплачено, що стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, щодо здійснення розгляду справи без виклику сторін. Заяв чи клопотань до суду не подано.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Відзиву на позовну заяву, заперечень або клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, встановив такі обставини.

Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України.

У підпункті 35 п.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» вказано, що розподіл природного газу це - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Відповідно до підпункту 17 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи це - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Як вбачається з п. 2 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.

У підпункті 32 пункту1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що Регулятор це Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 (з врахуванням змін та доповнень, що внесені постановами НКРЕКП від 31.08.2023 № 1596 та від 22.02.2024 № 371) Позивач здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», а саме до території Житомирської філії відноситься: Житомирська область; Вінницька область у частині: Вінницький район: село Бухни; село Морозівка; Хмільницький район: село Махаринці.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з 01.03.2024 року надаються споживачам послуги з розподілу природного газу.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРС, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

У п. 7 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРС вказано, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до пункту 5, глави 3, розділу VI Кодексу газорозподільних систем, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт, а також згідно пункту 1, глави 3, розділу VI Кодексу газорозподільних систем Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Відповідно до пункту 1.3. Типового договору, розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Договір розподілу природного газу є публічним (п.1.1 Розділу 1 Договору).

Отже, у даному випадку для приєднання до умов договору розподілу та фактичного укладення договору, споживачу не обов`язкова наявність підписаної заяви-приєднання, оскільки фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору та його укладення можуть бути як сплата рахунку Оператора ГРМ, так і будь-які інші докази на підтвердження споживання природного газу відповідачем по справі.

Позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Житомирською Філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» Який містить показники та їх походження (споживач, контроль) по особовому рахунку НОМЕР_1 , побутового споживача ОСОБА_1 , адреса об`єкта зазначена: АДРЕСА_2 , період виникнення заборгованість, яка становить за період з 01.03.2024 по 31.03.2026 становить 8954,75 грн., також додано копію рахунку за послуги з розподілу газу за березень 2026, в якому зазначено борг станом а 01.03.2026 становить 8 954,75 грн.

Відповідно до копії проекта на газопостачання житлового будинку АДРЕСА_2 , замовник даного проекту зазначено ОСОБА_2 . З пояснювальної записки зазначено, що проект складений на підставі замовлення ОСОБА_2 і передбачає газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 , який виготовлений 2003 р.

Також до позовної заяви надано копію технічну документацію на внутрішньо будинкове газове обладнання і газопроводи та акт приймання внутрішньо будинкового газопровода та експлуатацію, технічні умови, що за адресою: АДРЕСА_1 , де власник (замовник) зазначено ОСОБА_3 .

Відповідно до наданою позивачем інформацію з сайту «Опендатабот» (офіційний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (РРП) за № 5005815111476-18199572146), де зазначено, що ОСОБА_1 , є власницею нерухомого, за адресою АДРЕСА_3 .

Таким чином, з наданих суду доказів, не встановлено належності відповідачу об`єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чи за адресою: АДРЕСА_2 , а також того, що саме вона є користувачем (споживачем) наданих послуг позивачем.

Частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Інших доказів позивачем не надано, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявлено. Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Згідно статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

Разом з тим, позивачем було надано суду розрахунок заборгованості за послуги розподілу природного газу по о/р НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 , який підписано представником начальником УЕГГ Басюк О.П., який не може бути належним доказом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження факту укладення договору щодо розподілу природного газу відносно нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту укладення договору щодо розподілу природного газу з відповідачем відносно нерухомого майна та отримання послуг щодо розподілу природного газу відповідачем саме за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з огляду на його недоведеність.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд призначив проголошення рішення о 16-50 год. 14.10.2026.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 509, 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ: 44907200, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського,35, 10002.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 14.10.2026.

Суддя М.М. Рибнікова