Рішення № 140684320, 15.10.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/2514/26

Номер провадження 2-о/213/78/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

заявниці ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Зінченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу №213/2514/26 за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої дії представник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні,

В С Т А Н О В И В :

Представник заявниці звернувся до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що заявниця є тіткою та опікуном ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Починаючи з 2014 року малолітній ОСОБА_3 отримав статус позбавлений батьківського піклування, встановлено над ним опіку та призначено опікуном заявницю, а саме через визнання матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є сестрою заявниці, безвісно відсутньою відповідно до рішення суду, а батька вказано у відповідності до ч.1. ст. 135 СК України. Після цього фактичний обов`язок щодо піклування та утримання ОСОБА_3 було покладено на його тітку ОСОБА_1 , яка забезпечувала повне матеріальне утримання, догляд та спільне проживання однією сім`єю, забезпечувала його необхідними речами, продуктами харчування та підтримкою.

28.07.2021 року підопічний заявниці уклав контракт на проходження військової служби з військовою частиною НОМЕР_1 . Під час навчання у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова та подальшої служби племінник отримував грошове забезпечення. Усі отримані кошти племінник систематично передавав своїй рідній тітці ОСОБА_1 , яка була єдиною його родиною. Протягом усього періоду служби та навчання ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого племінника, з яким проживала однією сім`єю, а племінник, у свою чергу, підтримував із нею постійний зв`язок у міру можливості та дбав про її потреби, забезпечуючи коштами на харчування, ліки та інші необхідні витрати.

Згідно зі сповіщення №5/8083 від 11.12.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 оператор безпілотних літальних апаратів 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_2 , прийнятий на військову службу за контрактом 28.07.2021 військовою частиною НОМЕР_1 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, внаслідок прямого влучання ОСОБА_5 дрона під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі н.п. Коровій Яр Краматорського району Донецької області, та видано свідоцтво про його смерть.

У заявниці не було іншої сім`ї, окрім племінника, оскільки її офіційний чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, так як йому, у зв`язку із проходженням служби з березня 2022 року було встановлено діагноз: Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії з зазначенням асоційованого гострого стресу. Вище зазначене, свідчить про те, що чоловік заявниці фактично не мав можливості здійснювати утримання. Племінник, у свою чергу, не мав іншої сім`ї, крім своєї рідної тітки ОСОБА_1 , з якою він проживав однією сім`єю та яку постійно утримував перебуваючи на службі у Збройних силах України, систематично перераховуючи кошти на банківський рахунок заявниці. Між ними під час спільного проживання конфліктів чи непорозумінь не виникало, вони проживали однією сім`єю та вели спільний побут з 2020 року до моменту загибелі племінника ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначені обставини підтверджують, що ОСОБА_3 , навіть будучи малолітнім з 2012 року, постійно проживав зі своєю рідною тіткою ОСОБА_1 , яка протягом усього його життя здійснювала належне піклування та забезпечувала його потреби. У подальшому, коли племінник досяг повноліття та уклав контракт на проходження військової служби, він систематично надавав фінансову допомогу своїй тітці, дбаючи про її утримання аж до моменту своєї загибелі. Племінник за життя турбувався про заявницю як про рідну матір: цікавився її станом здоров`я, вітав зі святами, надсилав власні фотографії та підтримував тепле спілкування, проявляючи щиру турботу й любов. Саме заявниці як матері загиблого воїна прийшло сповіщення про його смерть. Вона проводила його поховання. Перебуваючи в зоні ведення бойових дій, племінник та заявниця постійно підтримували тісний взаємозв`язок. Заявниця цікавилася станом здоров`я племінника, його побутовими умовами, підтримувала морально та сімейно. Загиблий племінник, зі свого боку, підтримував сімейні відносини, надавав тітці матеріальну допомогу, передаючи кошти за можливості. Зазначені обставини підтверджують факт перебування заявниці на утриманні загиблого. Загиблий військовослужбовець ОСОБА_3 особистого військового розпорядження не складав. Зазначена обставина не впливає на право заявниці як члена сім`ї та утриманця загиблого на отримання одноразової грошової допомоги та інших соціальних гарантій, передбачених законодавством України. Юридична фіксація факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні необхідно заявниці для вирішення питання щодо реалізації права на отримання виплат у зв`язку із загибеллю єдиного племінника ОСОБА_3 та вчинення необхідних процесуальних дій відповідно до чинного законодавства, як законного члена сім`ї загиблого.

ОСОБА_1 систематично отримувала від свого племінника значні грошові кошти, які були єдиним джерелом її існування. Зазначена обставина підтверджує факт перебування Заявниці на утриманні племінника. ОСОБА_1 проживала однією сім`єю разом із рідним племінником ОСОБА_3 , в період з 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто на момент загибелі останнього, оскільки вони постійно мешкали разом, підтримували взаємні сімейні відносини та турботу, що підтверджує факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 в період часу з 2020 року до 08.12.2025 року, тобто до моменту загибелі військовослужбовця, оскільки заявник не мав систематичних доходів, а грошове утримання та доходи ОСОБА_3 були для ОСОБА_1 єдиним джерелом доходів.

Просить встановити факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю в період з 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до моменту смерті ОСОБА_3 , та факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період з 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до моменту смерті ОСОБА_3 .

Заявниця та її представник у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, підтвердили обставини, викладені у заяві. Просили заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_7 підтримав доводи, які викладені в поясненнях, в яких зазначив, що тітка не входить до зазначеного кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Системне тлумачення положень статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця) та положень статей 30, 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця мають його члени сім`ї за одночасного існування умов: вони є членами сім`ї загиблого, є непрацездатними та при цьому повинні мати право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця. Але заявниця не надає докази того, що вона є непрацездатною особою та має право на пенсію у разі втрати годувальника. Вважає, що достатніх доказів того, що заявниця проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю не надано, адреси реєстрації місця проживання не співпадають. Вказує, що обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Враховуючи зазначене, вважає, що заявницею не надано доказів, на підставі яких можна встановити факт проживання однією сім`єю та перебування на утриманні військовослужбовця ОСОБА_3 . Просив суд заяву в частині встановлення факту проживання однією сім`єю вирішити на розсуд суду, в частині встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Представником заявниці подано заперечення на вказані вище додаткові пояснення представника Міністерства оборони України, вказує, що у даній справі відсутній спір про право, а має місце виключно питання встановлення юридичного факту. ОСОБА_1 фактично виконувала функції матері для загиблого, забезпечувала його матеріально, піклувалася про нього навіть під час перебування на військовій службі, ці взаємовідносини зберігалися теплими з постійними привітаннями усіх свят, переживаннями та підтримкою один одного, як сина та матері, що підтверджується листуванням із загиблим, вони проживали разом однією сім`єю. Ці обставини підтверджують, що заявниця є членом сім`ї загиблого у розумінні сімейного законодавства, незважаючи на формальну відсутність прямої вказівки на тітку у переліку статті 16-1 Закону №2011-XII. При вирішенні питання про визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, суд має виходити з фактичних сімейних відносин, а не лише з формального переліку осіб, зазначених у законі. Отже, твердження Міністерства оборони України про те, що тітка не входить до кола осіб, які мають право на отримання допомоги, є помилковим, оскільки не враховує, що заявниця є не просто тіткою, а особою, яка фактично заміняла матір загиблому, перебувала з ним у фактичних сімейних відносинах та була на його утриманні. Посилання на різницю у місці реєстрації заявниці та загиблого є безпідставним, оскільки така різниця полягає виключно у номері квартири за однією й тією ж адресою. Це не спростовує факту їхнього фактичного спільного проживання, що підтверджується сукупністю доказів, долучених до матеріалів справи. Крім того, вказує, що загиблий ОСОБА_3 проходив військову службу, що могло зумовлювати його реєстрацію за місцем служби, однак не спростовує факту його фактичного проживання з тіткою за іншою адресою в періоди, коли він перебував у відпустках або не був залучений до виконання службових обов`язків. Посилання Міністерства оборони України на те, що заявниця не надає доказів своєї непрацездатності та права на пенсію у разі втрати годувальника, вважає необґрунтованим. Такий довід не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 до судового засідання не з`явився, будь-яких заяв, клопотань суду не надав, що не є перешкодою для розгляду справи.

08.06.2026 заява надійшла до суду.

10.06.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Вислухавши заявника, представника заявника, представника заінтересованої особи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_8 , батьками якої вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого вказані ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Рішенням виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради від 21.05.2014 №141 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, встановлено над ним опіку та призначено опікуном ОСОБА_8 . Як видно із рішення, мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 знаходиться у розшуку органами внутрішніх справ, пов`язаному з відсутністю відомостей про її місцезнаходження, а відомості про батька, ОСОБА_11 , записані відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України.

Рішенням Інгулецького райнного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.09.2015 визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , безвісно відсутньою.

Із рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2015 року видно, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 за даною адресою проживає без реєстрації з квітня 2013 року, займається вихованням і матеріальним забезпеченням племінника ОСОБА_3 .

09.07.2016 між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб, та остання набула прізвище « ОСОБА_12 ». Чоловік заявниці має захворювання.

28.07.2021 ОСОБА_3 прийнятий на військову службу за контрактом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Заявниця отримала сповіщення №5/8083 від 11.12.2025, про те, що її племінник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 оператор безпілотних літальних апаратів 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_2 , прийнятий на військову службу за контрактом 28.07.2021 військовою частиною НОМЕР_1 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, внаслідок прямого влучання Ворожого FPV дрона під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі н.п. Коровій Яр Краматорського району Донецької області. Особисте розпорядження відсутнє.

Як видно із довідки Виконавчого комітету Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області №136 від 18.12.2025 солдат ОСОБА_3 був похований 16.12.2025 в секторі почесних військових поховань на території кладовища с. Широка Дача Криворізького району Дніпропетровської області.

ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 з 23 жовтня 2009 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Як видно із Акту ОСББ «пр. Перемоги-38» від 18.05.2026, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 2020 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з ним без реєстрації мешкала тітка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З наданих заявницею скриншотів особистої переписки в соціальних мережах видно, що між нею та племінником існували сталі та довірчі родинні стосунки. Племінник періодично перераховував тітці кошти.

Із наданої заявницею виписки АТ «ПУМБ» за період з 01.01.2022 по 19.05.2026 видно періодичне зарахування коштів на її рахунок.

Як видно із скріншотів, ОСОБА_3 22.02.2024, 23.02.2024, 27.03.2024, 30.12.2024, 10.04.2025 на ім`я заявниці відправляв посилки.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що померлий ОСОБА_3 , який є її колишнім хлопцем, проживав у квартирі бабусі по АДРЕСА_3 . Він їй розповідав, що не мав батьків, тому мешкав разом із тіткою ОСОБА_1 , якій він матеріально допомагав. Також додала, що ОСОБА_3 їй пояснював, що у тітки маленька зарплата та він скидує їй кошти, щоб їх збирали та частину з них витрачали на квартплату.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона є сусідкою померлого ОСОБА_3 . З 12 років ним опікується тітка ОСОБА_1 . Підтвердила факт проживання померлого разом із тіткою та бачила, як ОСОБА_3 приїзджав у відпустку.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що є ОСОБА_3 проживав разом із бабусею та тітками. Вона бачила як ОСОБА_3 щороку приїжджав у відпустку. Їй відомо, що він матеріально тітці допомагав, купував продукти та техніку.

Встановлення факту проживання однією сім`єю із племінником та перебування на його утриманні необхідно заявниці для реалізації її прав, зокрема прав члена сім`ї загиблого Захисника України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Конституційний Суд України в рішенні від 03.06.1999 у справі № 18/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) осіб, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для встановлення факту проживання однією сім`єю. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, від 27.02.2019 у справі № 522/25049/16-ц, від 11.12.2019 в справі № 712/14547/16-ц, від 24.01.2020 в справі № 490/10757/16-ц.

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові №216/5984/21 від 08.05.2024 "... про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини".

Самі по собі показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.02.2018 у справі

№129/2115/15-ц та від 22.04.2021 у справі №707/2882/19.

У Постанові Верховного Суду у справі №753/11869/18 від 02.11.2021 вказано, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Надання загиблим ОСОБА_3 матеріальної допомоги тітці не є доказом перебування її н повному його утриманні, за відсутності належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, пов`язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків.

З матеріалів справи, показань свідків вбачається, що ОСОБА_1 проживала за однією адресою з племінником, була його опікуном, фактично замінила йому матір. Факт проживання підтверджується як до того часу коли він пішов на військову службу, так і під час її проходження. Таким чином, досліджені докази в їх сукупності підтверджують факт спільного проживання починаючи з 2014 року по день його смерті, тому заява в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо перебування особи на утриманні, то повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги від зниклого безвісті або померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона не була одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, особа взяла на себе обов`язок щодо утримання члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку зниклого безвісті та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих (зниклих безвісті) військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю (зникнення безвісті) військовослужбовця.

Згідно із ч.4 ст.16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ч.1 ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Вирішуючи питання про можливість задоволення заяви судом враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2026 у справі № 522/10798/25-Е.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Положеннями пункту 9 Порядку № 975 регламентовано, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону № 2262-XII.

У пункті 20 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.

Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону № 2262-XII, або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону.

Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону

№2262-ХІІ.

На вищевказаному наголошено, зокрема, у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25).

Системний аналіз наведеного вище законодавства дає підстави для висновку, що станом на дату загибелі ОСОБА_16 законодавець передбачив, що тітка загиблого військовослужбовця має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо вона була утриманцем загиблого, тобто мала право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Проте такого права заявниця не мала.

Суд зазначає, що періодичне перерахування загиблим ОСОБА_3 грошових коштів заявниці не свідчить про те, що остання перебувала на повному його утриманні і це утримання було систематичним та основним її доходом, що забезпечувало її життєдіяльність.

Також заявницею не доведено, що ці кошти перераховувавсь їй саме з метою її утримання, а не з метою їх збереження задля подальшої передачі коштів ОСОБА_3 , після його повернення додому.

В той же час, свідок ОСОБА_13 в своїх поясненнях зазначила, що ОСОБА_3 перераховував тітці кошти, щоб вона їх збирала.

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів перебування заявниці на утриманні племінника до його служби в ЗСУ, що не може достеменно свідчити про перерахування ним коштів саме з метою утримання заявниці.

Також, заявницею не надано доказів про відсутність у неї інших джерел доходу.

Вказані обставини не підтверджують наявність правових підстав для визнання заявниці утриманкою військовослужбовця у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що заявницею не надано суду достатніх доказів на обґрунтування факту, що вона перебувала на утриманні загиблого племінника ОСОБА_3 та матеріальна допомога загиблого була постійним і основним джерелом засобів до існування заявниці ОСОБА_1 .

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1 ст. 263 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 13, 223, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої дії представник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживали однією сім`єю у період з 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до моменту смерті ОСОБА_3 .

В задовленні вимог ОСОБА_1 , про встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Представник заявниці: Неклеса Микола Миколайович, адреса: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022.

Дата складення повного судового рішення 15 жовтня 2026 року..

Суддя Хмельова С.М.