Рішення № 140683991, 15.10.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 177/1353/26

Провадження № 2/175/3118/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(Заочне)

"15" жовтня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором №5258098 в розмірі 24 191, 00 грн., договором позики № 7719654 в розмірі 7 910, 19 грн., а загалом заборгованість в розмірі 32 101, 19 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив суд розглянути справу без участі сторони позивача, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (поштовим повідомленням), заяв не надавав.

Тому суд у відповідності до ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Судом встановлено, що 31.05.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5258098, відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_2 кредит в сумі 7 000, 00 гривень (п.1.2.). Кредит наданий на строк 360 днів (п.1.3.), процентна ставка 5,00 % на день (п.1.6.).

Згідно п. 1.5.1. договору, комісія за надання кредиту: 567,00 грн., яка нараховується за ставкою 8.10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2. комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 22484.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору, (п.1.5.3.) проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, (п.1.5.4.) проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору.

Про успішне перерахування 31.05.2025 року грошових коштів на картку відповідача № НОМЕР_1 в розмірі 7 000,00 грн. свідчить платіжне доручення №154771852.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» наведено відомості про щоденні нарахування та погашеня кредиту ОСОБА_1 , у відповідності до якої заборгованість за договором про споживчий кредит №5258098 від 31.05.2025 становить - 24 191, 00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 993,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 0,00 грн., заборгованості за нейстойкою у розмірі 8 000, 00 грн. та заборгованості за комісією у розмірі 9 198, 00 грн.

24.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 24112025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №5258098 від 31.05.2025 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №5258098 до Відповідача в сумі 24 191, 00 грн., з яких:

?6 993, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

?0, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

?8 000, 00 грн. сума заборгованості за неустойкою;

?9 198, 00 грн. - сума заборгованості за комісією.

02.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №7719654 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 2 700, 00 грн., строк кредитування 30 днів, під 0,01% в день та 802, 17 грн. комісії за надання позики.

02.07.2025 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 02.07.2025 на суму 2 700, 00 грн., номер картки № 4441114422826741, код транзакції c0346 2e4c4-4052-93e9-bb104d3a2b38, що підтверджується квитанцією АТ «Таскомбанк».

Згідно з розрахунком ТОВ «Сіроко Фінанс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №7719654 від 02.07.2025 становить 7 910, 19 грн., з яких: 2 645, 19 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 0, 00 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 265, 00 грн. заборгованість за пенею; 0, 00 грн. сума заборгованості за комісією.

26.08.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №2608225, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру №1 боржників від 21.11.2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7 910, 19 грн., з яких: 2 645, 19 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 0, 00 грн. сума заборгованості за відсотками, 5 265, 00 грн. заборгованість за пенею; 0, 00 грн. сума заборгованості за комісією.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором-це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту)укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору(п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 1 ст. 1082ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями у добровільному порядку.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №5258098 становить 6 993, 00 грн., з яких: 6 993, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, за договором позики № 7719654 становить 2 645, 19 грн., з яких: 2 645, 19 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу.

Крім того суд суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення комісії виходячи з наступного.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору №5258098 встановлено плату за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Водночас відповідно до п. 3.1.3 кредитного договору кредитодавець зобов`язаний протягом всього строку кредитування надавати позичальнику сервіси, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані позичальником у зверненні канали комунікації.

Разом з тим, зміст п. 3.1.3 кредитного договору частково дублює положення п. 1.5.2 у взаємозв`язку з розділом «Терміни та визначення» кредитного договору в розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір сплаченої суми кредиту), але в п. 3.1.3 кредитного договору безоплатно, а в п. 1.5.2 кредитного договору з оплатою наданих послуг.

При цьому, умови кредитного договору не містять встановленої ціни кожної послуги, пов`язаної з обслуговуванням кредиту, а в графіку платежів комісія за обслуговування кредитної заборгованості значиться загальною сумою, з якої неможливо визначити, за які конкретно послуги вона нараховувалася, зокрема, за ті, що мали надаватися позичальнику оплатно, чи за ті, що раз на місяць безоплатно.

Прикметно, що й у п. 2 розділу 4 Паспорту споживчого кредиту до кожного кредитного договору, де міститься визначення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) це відповідні суми комісії за весь строк кредитування, які нараховуються за відповідною процентною ставкою від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, відсутнє розмежування платності та оплатності надання послуг, за які справляється дана комісія.

Отже, включення до суми заборгованості за кредитним договором складової заборгованості за комісією за обслуговування кредиту є необґрунтованою з вищеокреслених підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Також у цій ситуації суд враховує, що умови кредитного договору були підготовлені й запропоновані позичальнику самим кредитодавцем, тому в силу ст. 213 ЦК України потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав); особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про нікчемність умов п. 1.5.2 кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 , якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 8 000, 00 грн. за кредитним договором №5258098 та 5 265, 00 грн. за договором позики № 7719654 суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що штраф за договором позики нарахований під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено штраф за порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором кредиту №5258098 від 31.05.2025 року в розмірі 8 000, 00 грн. та за договором позики № 7719654 в розмірі 5 265, 00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про доведеність істотного порушення ОСОБА_1 кредитно-договірних зобов`язань, правомірність пред`явлення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» як дійсним кредитором, які підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за договором кредиту №5258098 від 31.05.2025 року, яка становить 6 993, 00 грн., з яких: 6 993, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, договором позики № 7719654 від 02.07.2025 року, яка становить 2 645, 19 грн., з яких: 2 645, 19 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, а загалом заборгованість в розмірі 9 638, 19 грн.

Крім того, ч.1 ст.141ЦПК України визначає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ними документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 799, 37 гривень (2 662, 40 гривень (розмір судових витрат) х 9 638, 19 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 32 101, 19 гривень (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 13, 79-81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором кредиту №5258098 від 31.05.2025 року, яка становить 6 993, 00 грн., з яких: 6 993, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, заборгованість за договором позики № 7719654 від 02.07.2025 року, яка становить 2 645, 19 грн., з яких: 2 645, 19 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, а загалом заборгованість в розмірі 9 638, 19 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 799, 37 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова