Ухвала суду № 140683968, 16.10.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Єдиний унікальний номер 175/17356/26

Провадження №1-кс/175/2338/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року селище Слобожанське

Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області у складі:

головуючого слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: підозрюваного ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ, Луганської області, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, займаючого посаду старшого солдата навідника взводу засобів виводу та евакуації 2-ї розвідувальної роти розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.2 ст.122 КК України, по кримінальному провадженню № 12026052390003928, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 жовтня 2026 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло вищевказане клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026052390003928 від 14 жовтня 2026 року відповідає вимогам ст. ст. 177, 184 КПК України.

Документами, які підтверджують надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, є підпис підозрюваного про вручення йому зазначених документів.

Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем ЗСУ за мобілізацією та проходячи службу на посаді навідника взводу засобів виводу та евакуації 2-ї розвідувальної роти розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи у військовому званні старший солдат, в порушення ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, який тимчасово дислокується в Донецькій області, 13.10.2026 о 20 годині 25 хвилин, знаходячись за місцем тимчасової дислокації по АДРЕСА_2 у мобільному додатку соціальної мережі Instagram отримав відеовідеодзвінок від своєї знайомої ОСОБА_7 , в якому вона поскаржилась на те, що її знайомий ОСОБА_8 приходив до неї додому в той же день приблизно о 19 годині 00 хвилин та на її думку зухвало себе поводив.

Після цього у старшого солдата ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувався особливою зухвалістю, яка полягала у намірі самовільно з`ясувати стосунки із ОСОБА_8 , залякавши його шляхом демонстрації та застосування автоматичної вогнепальної зброї, у зв`язку з висловленими ОСОБА_7 претензіями щодо поведінки останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 взяв виданий йому військовою частиною НОМЕР_1 заряджений автоматичний карабін SCAR-L L075604 із чотирма магазинами до нього та направився до місця проживання ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Після цього ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_7 направився до місця мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_3 , де зайшов до будинку та побачив в одній із кімнат сплячого на ліжку ОСОБА_8 .

Перебуваючи в зазначеному будинку, ОСОБА_3 , будучи невдоволеним поведінкою ОСОБА_8 стосовно ОСОБА_7 , та використовуючи цей малозначний привід, знаходячись віч-на-віч, з раніше не знайомим ОСОБА_8 , та усвідомлюючи неможливість останнього оперативно покинути місце події чи закликати на допомогу сторонніх осіб, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нахабно і зневажливо ставлячись до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, ігноруючи присутніх інших осіб, зняв зброю із запобіжника, привівши його в бойове положення та з дистанції близько 2-х метрів від ОСОБА_8 здійснив не менше 44 пострілів в різні напрямки стін та підлоги будинку.

Після цього ОСОБА_3 змусив ОСОБА_8 підвестися з ліжка та вийти за межі домоволодіння на вулицю, де, рухаючись позаду потерпілого на відстані не більше одного метра, здійснив не менше чотирьох пострілів із закріпленого за ним автоматичного карабіна SCAR-L L075604, спрямовуючи частину пострілів у земну поверхню поблизу місця, де перебував ОСОБА_8 , а частину у повітря, унаслідок чого дві кулі влучили в ділянку п`яти лівої ноги потерпілого, а одна з куль спричинила йому дотичне вогнепальне поранення правої вушної раковини - таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у грубому порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Також старший солдат ОСОБА_3 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, проходячи військову службу за мобілізацією на посаді навідника взводу засобів виводу та евакуації 2-ї розвідувальної роти розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи всупереч вимогам ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 13.10.2026 близько 20 год 25 хв, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_3 , з метою залякування ОСОБА_8 , умисно застосував вогнепальну зброю.

Після того як ОСОБА_3 змусив ОСОБА_8 вийти за межі домоволодіння на вулицю, він, рухаючись позаду потерпілого на відстані не більше одного метра, здійснив не менше чотирьох пострілів із закріпленого за ним автоматичного карабіна SCAR-L L075604, спрямовуючи частину пострілів у земну поверхню поблизу місця, де перебував ОСОБА_8 , а частину у повітря. Унаслідок зазначених дій дві кулі влучили в ділянку п`яти лівої ноги ОСОБА_8 , а одна з куль спричинила йому дотичне вогнепальне поранення правої вушної раковини.

Крім того, ОСОБА_3 , продовжуючи свої умисні дії, торкнувся розпеченим дулом автоматичного карабіна до шиї ОСОБА_8 , унаслідок чого спричинив останньому термічний опік шиї праворуч.

Унаслідок зазначених дій ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритого вогнепального перелому основи п`ятої плеснової кістки лівої ноги з наявністю стороннього тіла (кулі), термічного опіку шиї праворуч та лівого плеча першого ступеня, а також дотичного вогнепального поранення правої вушної раковини, тобто ОСОБА_3 підозрюється в умисному заподіянні ОСОБА_8 тілесного ушкодження середньої тяжкості з метою залякування потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КК України.

14 жовтня 2026 року о 19.15 годин старшого солдата ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

15 жовтня 2026 року старшого солдата ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї та ч. 2 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. ст. 296, ч. 2 ст. 122 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом огляду місця події в ході якого зафіксовано постріли з автоматичної зброї вилучено 48 стріляних гільз та куль, допитами свідків: ОСОБА_7 яка вказала, що 13.10.2026 року близько 20.00 після її дзвінка до неї прийшов ОСОБА_3 з автоматом та набоями до нього й направилися спільно до місця мешкання ОСОБА_8 , де ОСОБА_3 почав вести хаотичну стрільбу та виводити на двір ОСОБА_8 й в подальшому його травмувати пострілами; ОСОБА_9 який вказав, що 13.10.2026 року близько 20.00 він бачив як ОСОБА_3 з автоматом та набоями до нього прийшов до місця мешкання ОСОБА_8 , де ОСОБА_3 почав вести хаотичну стрільбу та виводити на двір ОСОБА_8 ; протоколами слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , протокол огляду автоматичної зброї та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

- незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на потерпілого та свідків, які разом з ним проходять службу в одному підрозділі, та проживають в одному населеному пункті, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином перешкоджати здійсненню досудового розслідування. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин в умовах воєнного стану та бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного, тим самим утворюють склади кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 408 КК України.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Підозрюваний залишив питання вирішення вимог клопотання на розсуд суду.

Захисник просив застосувати більш м`який запобіжний захід або визначити підозрюваному мінімальний розмір застави.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів дізнання та/або суду;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному проваджені;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до частини другої цієї статті підставою запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Слідчий суддя враховує, також практику Європейського суду з прав людини, зокрема сформульовану в рішеннях «Марченко проти України» та «Лабіта проти Італії», згідно з якими тримання під вартою є виправданим у певному випадку, а саме тоді, коли суспільний інтерес, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував (рішення у справі «Харченко проти України») на тому, що п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою.

14 жовтня 2026 року о 19.15 годин старшого солдата ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

15 жовтня 2026 року старшого солдата ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї та ч. 2 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

Вина підозрюваного ОСОБА_3 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом огляду місця події в ході якого зафіксовано постріли з автоматичної зброї вилучено 48 стріляних гільз та куль, допитами свідків: ОСОБА_7 яка вказала, що 13.10.2026 року близько 20.00 після її дзвінка до неї прийшов ОСОБА_3 з автоматом та набоями до нього й направилися спільно до місця мешкання ОСОБА_8 , де ОСОБА_3 почав вести хаотичну стрільбу та виводити на двір ОСОБА_8 й в подальшому його травмувати пострілами; ОСОБА_9 який вказав, що 13.10.2026 року близько 20.00 він бачив як ОСОБА_3 з автоматом та набоями до нього прийшов до місця мешкання ОСОБА_8 , де ОСОБА_3 почав вести хаотичну стрільбу та виводити на двір ОСОБА_8 ; протоколами слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , протоколом огляду автоматичної зброї та іншими матеріалами в їх сукупності.

Підозрюваний ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч. 4 ст. 296 КК України карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років, у зв`язку з чим, до нього відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Отже, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Згідно з ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3 зумовлюється наступними законними підставами: підозрюваний ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Крім того, підозрюваний може вплинути на потерпілого та свідків, які разом з ним проходять службу в одному підрозділі, та проживають в одному населеному пункті, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків.

При цьому, підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може будь-яким чином перешкоджати здійсненню досудового розслідування. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати здійсненню досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані нею менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

А отже, слідчий суддя вважає доведеним прокурором та слідчим недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні про обрання підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до закінчення строків досудового розслідування, оскільки вважає, що виникають ризики передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання та домашній арешт у даному випадку є занадто м`якими і вони не будуть сприяти запобіганню вищезазначеним ризикам, з особистою порукою до суду ніхто не звертався.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається п. 2 щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи обставини та характер кримінальних правопорушень, майновий стан підозрюваного, дані про його особу та ризики, розмір застави, який достатньою мірою буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього, слід визначити в розмірі 266 240 грн., що становить 80 прожиткових мінімумів для працездатної особи.

Крім цього, застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжних захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч. 5 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає доцільним застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 грудня 2026 року.

Стосовно прохання слідчого визначити місце виконання запобіжного заходу в Державній установі «Дніпропетровська установа виконання покарань №4», слід зазначити, що слідчий суддя враховує Лист Верховного Суду від 26.11.2024 року, підписаний головою Касаційного кримінального суду про те, що чинне законодавство наділяє слідчого суддю, суд повноваженнями застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на підставі відповідного клопотання слідчого, прокурора, водночас не покладає обов`язку визначити місце виконання цього запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-179, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме: з 14 жовтня 2026 року до 13 грудня 2026 року.

Відповідно до ст. 296 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

У разі внесення підозрюваним визначеного розміру застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти та покласти такі обов`язки:

1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця перебування;

3) утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний звільняється з-під варти у разі внесення застави, визначеної в ухвалі суду.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити два місяця з дня внесення застави, однак в межах строку досудового розслідування.

Дата закінчення дії ухвали 13 грудня 2026 року.

Вручити копію ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 16 жовтня 2026 року. У відповідності до положень ч.2 ст.376, ч. 15 ст. 615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частини ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1