Рішення № 140682614, 28.09.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 939/322/26

Провадження №2/283/1484/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Левченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 180185 від 26.02.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 , в розмірі 7410 гривень, яка виникла станом на 24.11.2025 року і складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 1500 гривень;

- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 5910 гривень.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що 26.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 шляхом підписання документу електронним підписом було укладено договір про надання фінансового кредиту № 180185, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 1500 гривень та зобов`язувався його повернути, у тому числі сплатити відсотки за користування кредитом у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Незважаючи на це відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, тому у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 7410 гривень.

28.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги до боржників, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» прийняло належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаному в реєстрі боржників, зокрема за договором про надання фінансового кредиту № 180185 від 26.02.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 .

За таких обставин просить позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги. Також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 гривень.

Представник відповідача у письмових поясненнях заперечував проти заявленого розміру заборгованості, зазначаючи, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем за межами погодженого строку кредитування. Вважав, що з урахуванням суми кредиту 1500 гривень, строку кредитування 16 днів та процентної ставки 2% на добу заборгованість має становити 1980 гривень. Крім того, заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 гривень як неспівмірних зі складністю справи та обсягом виконаної роботи та просить зменшити їх до 1000 гривень. У судове засідання представник відповідача та відповідач не з`явилися.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 180185 (а.с. 15-17). Відповідно до умов цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» зобов`язувалось надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 1500 гривень, а відповідач зобов?язувалась повернути кредит в обумовлені договором строки та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 2% на добу від суми кредиту. Кредит надавався строком на 16 днів. Згідно графіку розрахунків відповідач повинний був сплатити відсотки за 16 днів користування кредитом в сумі 480 гривень (а.с. 17).

Даний договір підписаний електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором.

Кредитні кошти в розмірі 1500 гривень були перераховані відповідачу 26.02.2021 року, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 24).

28.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги до боржників, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» прийняло належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаному в реєстрі боржників, зокрема за договором про надання фінансового кредиту № 180185 від 26.02.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 (а.с. 11, 18-21).

Із виписки з особового рахунку вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 180185 від 26.02.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 , станом на 24.11.2025 року становить 7410 гривень, яка складається з (а.с. 10):

- заборгованості по кредиту в розмірі 1500 гривень;

- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 5910 гривень.

Суд не погоджується з даною заборгованістю з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша ст. 1077 ЦК України).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною першою ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Так, згідно із ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно частини першої ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України.

У разі укладення договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 180185, за умовами якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 1500 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Згідно з п. 1.2 договору № 180185 кредит надавався строком на 16 днів, тобто до 13.03.2021 року.

Пунктом 1.3 кредитного договору на період зазначений в п. 1.2 договору, встановлена плата за користування кредитом у розмірі 2% на добу від суми кредиту.

Відповідно до графіку розрахунку до договору № 180185 від 26.02.2021 року розмір відсотків за 16 днів користування кредитом становить 480 гривень

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частини другої ст. 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частини другої ст. 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16 виснувала, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як відсотків за "користування кредитом", так і відсотків як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування відсотків як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування відсотків поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких відсотків залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування відсотків як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки відсотки за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом").

З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що позивач нарахував відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, тобто з 14.03.2021 року по 24.11.2025 року. Таким чином розмір зайво нарахованих відсотків становить 5430 гривень (5910 гривень 480 гривень).

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми непогашеної заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 180185 від 26.02.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 , в розмірі 1980 гривень, яка складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 1500 гривень;

- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 480 гривень (1500 гривень : 100% х 2% х 16 днів = 480 гривень).

Пред`явлені до стягнення відсотки у сумі 5430 гривень (5910 гривень 480 гривень) задоволенню не підлягають, оскільки нарахування останніх відбувалося поза межами строку кредитування.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правова (правнича) допомога Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надавалася адвокатом Пархомчуком С.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.06.2026 року (а.с. 74-75). Згідно акту про надання отримання правової допомоги від 07.09.2026 року (а.с. 72) витрати на професійну правничу допомогу склали 15500 гривень.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в описі наданих послуг, а також засади розумності, справедливості, співмірності та розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 209-265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 203, 509, 510, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 625, 627, 628, 639, 1054, 1055 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 180185 від 26.02.2021 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 , в розмірі 1980 гривень, яка складається з:

- заборгованості по кредиту в розмірі 1500 гривень;

- заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 480 гривень.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на сплату судового збору в розмірі 711 гривень 41 копійка та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 82, офіс 7).

Відповідач:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: А. О. Тимошенко