Рішення № 140682139, 05.10.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10038/25

н/п 2/953/520/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого-судді Губської Я.В.

за участю секретаря судових засідань Мисниченко Т.С.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Бабій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243, 61003, м. Харків, Майдан Конституції, 3) про встановлення факту спільного проживання,-

ВСТАНОВИВ:

24.09.2025 ОСОБА_1 в особі представника - адвокат Бабій Л.В. звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить суд: встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме починаючи з жовтня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що познайомилася з ОСОБА_2 наприкінці 2016 року, а навесні 2017 року вони почали проживати однією сім`єю у будинку батьків позивачки за адресою: АДРЕСА_2 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати, придбавали речі для спільного користування, разом проводили дозвілля та свята, підтримували одне одного й мали взаємні права та обов`язки, притаманні сімейним відносинам.

Позивачка також посилається на те, що 03 жовтня 2023 року ОСОБА_2 оформив на її ім`я довіреність на представництво його інтересів та розпорядження майном, зокрема квартирою АДРЕСА_3 . Після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак їй було відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначення підготовче засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування інформації з Департаменту реєстрації Харківської міської ради, а також про витребування копії спадкової справи у приватного нотаріуса ХМНО Поддубної Ю.В.

21.10.2025 на виконання ухвали суду від 01.10.2025 на адресу суду Департамент реєстрації ХМР направили інформаційну довідку з реєстру територіальної громади міста Харкова від 14.10.2025.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 10.12.2025 задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків, закрито підготовче засідання, призначено до розгляду по суті.

15.04.2026 до суду надійшов відзив Харківської міської ради через систему «Електронний суд», в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві вказує, що заява позивача є необґрунтованою та не надано жодного доказу на підтвердження постійного проживання позивача разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

07.05.2026 на виконання ухвали суду надійшла копія спадкової справи №7/2024, заведеної приватним нотаріусом ХМНО Поддубною Ю.В. після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

22.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.

07.08.2026 позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Бабій Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, просили позов задовольнити з підстав, заявлених у позові.

26.08.2026 в судовому засіданні допитано свідків, заявлених стороною позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією актового запису про смерть №11617 від 28.10.2023.

Згідно даних інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова ОСОБА_2 мав зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_4 .(а.с.58)

03.10.2023 року ОСОБА_2 , оформив на позивачку довіреність для представлення його інтересів в усіх органах з правом розпорядження майном, а саме квартирою АДРЕСА_3 та розпорядженням будь-якими картковими рахунками чи іншими банківськими рахунками відкритими на його ім`я.(а.с.29).

Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була заведена спадкова справа № 7/2024 приватним нотаріусом ХМНО Поддубною Ю.В. за заявою ОСОБА_1 .

01.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом і приватним нотаріусом ХМНО Поддубною Ю.В. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі № 7/2024 на майно ОСОБА_2 , оскільки відсутні документи, що підтверджують факт проживання з померлим однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Положеннями абзацу 1 ч.2 ст.3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

В порядку ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17 (провадження № 61-42073ск18) зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18), та Верховним Судом у постановах: від 21.03.2019 у справі №461/4689/15-ц (провадження №61-43735св18); від 10.10.2019 у справі №520/8495/17 (провадження №61-7058св19); від 17.10.2019 у справі №712/1294/17 (провадження №61-34351св18); від 09.01.2020 у справі №186/421/17 (провадження №48280св18); від 09.06.2021 у справі №346/5702/18 (провадження №61-17111св20).

Разом з тим, згідно п. 4.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Згідно постанови Верховного Суду від 12.11.2020 р. (справа №750/12880/19) при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ст. 3 ч. 2 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року в справі №461/4689/15-ц, від 30 вересня 2019 року в справі №554/14633/15-ц, від 25 листопада 2019 року в справі №711/348/17, від 03 лютого 2021 року в справі №127/25053/17.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 також зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду про встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_2 не менш як 5 років, посилалася на те, що це її цивільний чоловік, вони проживали разом однією сім`єю з жовтня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , вели спільний побут.

В обґрунтування доводів позовної заяви та факту проживання спільно позивач просила допитати свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_8 і мати ОСОБА_9 їй в 2017 році говорила, що ОСОБА_9 познайомилась з хлопцем. Потім, їй стало відомо, що ОСОБА_9 з ОСОБА_10 жили разом, можливо з 2017 року, можливо з 2018 року. Коли вона приходила до них в будинок, тобто в будинок батьків ОСОБА_9 , то ОСОБА_10 був там, вони з ОСОБА_9 були як закохані один в одного, жили як одна сім*я, знає, що ОСОБА_10 подарував ОСОБА_9 кавомашину.

Свідок ОСОБА_4 в суді пояснила, що позивачка ОСОБА_8 це її дочка. Дочка познайомилась з ОСОБА_11 на Новий рік 2017-2018, через 2 місяця в 2018 році вони прийшли до них жити, в 2023 році ОСОБА_10 мобілізували в армію і він помер. Вказувала, що вони жили як одна сім*я, в них був спільний бюджет, допомагали їм платити за комунальні послуги, в 2021 році ОСОБА_10 подарував ОСОБА_9 кавомашину, хотіли розписатися.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з позивачкою знайомий з дитинства, добре знає брата ОСОБА_9 . Пояснив, що з ОСОБА_11 познайомився в 2018 році в супермаркеті «Рост», де ОСОБА_9 з ним купляла продукти, потім їх бачив на місті, де набирають воду, бачив їх разом на святах. ОСОБА_10 називав ОСОБА_9 коханою, Вказує, що вони жили як чоловік та жінка, оскільки, коли він приходив в гості, то ОСОБА_10 був «по домашньому».

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що є братом позивачки і він ОСОБА_12 вважав зятем. З ОСОБА_10 він познайомився на ринку « ОСОБА_13 », де той працював, знає, що родичів в нього не було, він жив у бабусі біля Салтівського районного суду м. Харкова. Також, вказує, що його сестра з 2017 року по 2023 рік проживала разом з ОСОБА_11 , він їм допомагав, в 2023 році вони провели ОСОБА_10 в армію і він помер.

Також, в обґрунтування позовних вимог позивачка надала письмові докази: копії документів про спадщину ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 від 21.08.2023 року після смерті матері ОСОБА_14 , дані про зміну прізвища ОСОБА_2 в 2025 році, довіреність від 03.10.2023 року від ОСОБА_2 на ОСОБА_1 щодо розпорядження квартирою АДРЕСА_3 , копії квитанцій по оплаті комунальних послуг за адресою: квартирою АДРЕСА_3 на ім*я ОСОБА_15 за 2018 рік, копії квитанцій по оплаті комунальних послуг за вересень 2025 року на ім*я ОСОБА_16 , Кислого, копію тимчасового посвідчення ОСОБА_2 за 2018 рік, копію договору про надання послуг від 01.03.2023 року щодо відчуження квартири по АДРЕСА_5 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_17 , договір про намір укласти договір купівлі-продажу від 02.05.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_18 .

Також, додатково позивачкою додані: гарантій талон на кондиціонер за 2019 рік, видаткову накладну від 08.07.2021 року на придбання кавомашини на ім*я ОСОБА_2 , гарантійний талон та товарний чек із доставкою на АДРЕСА_6 на купівлю телевізора від 09.07.2018 року, договори та сертифікат про навчання ОСОБА_2 за 2006 рік, копії товарних чеків без дат, копії квитанцій за 2023 рік (квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень) про перерахування грошових коштів від ОСОБА_6 на ОСОБА_2 , товарні чеки за 2019 рік про придбання ОСОБА_2 міксеру, дрель.

Дослідивши всі надані докази позивача, як письмові, так і показання свідків, суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 протягом п*яти років до дня смерті, ведення з ним спільного бюджету, господарства та побуту, проведення спільних витрат на підтвердження заявлених позовних вимог.

Так, всі допитані свідки є знайомими та родичами позивача ОСОБА_1 , які повідомляли, що в 2018 році після Нового року познайомились позивач та ОСОБА_19 , потім стали разом проживати, на підтвердження зазначеного вказували, що ОСОБА_10 подарував ОСОБА_9 кавомашину, а щодо інших обставин спільного побуту, спільного бюджету, взаємовідносин чи взаємних прав та обов*язків між ними, спільних витрат та інших обставин, притаманних особам, які спільно проживають, дані свідки в судовому засіданні переконливо не зазначали.

Також, надані письмові докази не підтверджують обставин спільного проживання померлого ОСОБА_2 та позивачки, їх спільних витрат або побуту протягом п*яти років, а лише дарування кавомашини не може бути підставою для спільного побуту та взаємних прав та обов*язків.

Крім того, і факт надання позивачці довіреності від 03 жовтня 2023 року, саме за день до мобілізації за поясненнями сторін свідчить лише про надання їй відповідних повноважень з приводу квартири загиблого, однак без інших доказів не підтверджує самостійно всіх обставин, необхідних для встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років.

Так, підтримання близьких стосунків між позивачкою та ОСОБА_2 можуть свідчити про близькість між ними, проте самі по собі не є достатніми для встановлення юридичного факту, передбаченого статтею 1264 ЦК України.

Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано на підтвердження позовних вимог жодного фото чи відео на підтвердження позовних вимог, які б міг оцінити суд під час прийняття рішення по справі.

Таким чином, матеріали справи, за умови відсутності інших належних доказів, не дають достатніх підстав для висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом часу з жовтня 2017 року по 04.10.2023 року фактично проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права й обов`язки, притаманні членам сім`ї.

Схожі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 221/4624/20 (провадження № 61-13965св21) та від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 23.10.2025 № 759/19079/22.

Отже, за результатами розгляду даної справи відсутні підстави вважати, що на час смерті ОСОБА_2 . 04.03.2023 року ОСОБА_1 проживала з ним постійно однією сім*єю не менш як п*ять років.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , ведення спільного бюджету, господарства та побуту, проведення спільних витрат, з жовтня 2017 року по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю на час смерті спадкодавця.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини не знайшли достатнього підтвердження під час розгляду справи, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.374,376 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243, 61003, м. Харків, Майдан Конституції, 3) про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 не менш як п*ять років до часу відкриття спадщини, тобто з жовтня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя