Ухвала суду № 140682109, 16.10.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/22600/26

Провадження № 2/638/12307/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є. В.,

секретаря Лєбєдєвої А. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання права власності на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності та стягнення на її користь недоотриманої пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і залишилася недоотриманою у зв`язку зі смертю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Харкова від 17.09.2026 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання за участю сторін.

14.10.2026 надійшов відзив на позовну заяву ГУ ПФУ в Харківській області.

У судовому засіданні позивач щодо прийняття відзиву покладалася на розсуд суду, не заперечувала проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Щодо поданого відзиву суд зазначає наступне.

Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини третьої статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 17.09.2026 відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву.

Згідно довідки про доставку електронного документу, копія ухвали про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 18.09.2026 о 21:50 год.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ст. 123, ч.3 ст. 124 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відзив на позовну заяву поданий 14.10.2026, тобто з пропуском строку встановленого судом.

Частиною 2 статті 127 ЦПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За приписами ч. 1-3 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 191 ЦПК України).

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При оцінці поважності причин пропуску строку необхідно звертати увагу не лише на об`єктивні, але й суб`єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права. Згідно з усталеною судовою практикою поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку звернення до суду оскарження, є об`єктивними, не залежать від дій особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду в конкретній справі.

Так, строк на подання відзиву на позовну заяву визначений судом, а не законом, а відтак може бути лише продовжений судом.

При цьому суд звертає увагу, що ч.2 ст.127 ЦПК України імперативно визначено, встановлений судом строк може бути продовжений за заявою учасника справи та зазначена заява має бути подана до закінчення цього строку.

Всупереч зазначеному, відзив на позовну заяву не містить клопотання про продовження або поновлення, пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

Частиною 4 ст. 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

З огляду на зазначене, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 ЦПК України, оскільки відзив на позовну заяву подано з пропуском строку встановленого судом та не містить клопотання про поновлення або продовження строку на подання відзиву, а відтак підлягає поверненню заявнику без розгляду.

За таких обставин та з огляду на вимоги ч.4 ст. 183 ЦПК України суддя вважає, що відзив на позовну заяву необхідно повернути заявнику без розгляду.

Статтею 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

За умовами ч.2 ст. 200 ЦПК України суд вважає за можливе закрити підготовче провадження у цій справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст.182,183,189,196-200 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відзив на позовну заяву ГУ ПФУ в Харківській області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання права власності на спадщину - повернути без розгляду.

Копію ухвали направити заявнику.

Закрити підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання права власності на спадщину та призначити її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 23 листопада 2026 року на 11 год. 00 хв. в приміщенні Шевченківського районного суду м.Харкова за адресою: м. Харків, пр. Перемоги, 52-В.

Справу розглядати суддею одноособово.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://dg.hr.court.gov.ua.

У відповідності до вимог ст. 353 ЦПК України ухвала про закриття підготовчого провадження оскарженню не підлягає, але заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

В частині повернення відзиву на позовну заяву ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.В.Невеніцин