Ухвала суду № 140681747, 16.10.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/1642/26

Провадження № 1-кп/348/271/26

16 жовтня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області клопотання у кримінальному провадженні № 62024080100005711

щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Пасічна, Надвірнянського району Івано-Франківської області, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.307, ч.5 ст.407 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5

встановив:

16.10.2026 прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави. В обгрунтування клопотання наведено таке. На розгляді у Надвірнянському районному суді Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.307, ч.5 ст.407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України на даний час наявні ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: - переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений розуміє, що за вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на певний строк; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений може затягувати хід судового розгляду, а саме не з`являтися на виклики до суду; - продовжити вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із ухиленням від військової служби чи із збутом психотропних речовин. Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, запобігти зазначеним вище ризикам шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо. Також прокурор зазначив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив таке задовольнити. Зазначив, що підстав для зміни установи попереднього ув`язнення немає, просив залишити обвинуваченого в УВП №12.

Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання.

Його захисник проти задоволення клопотання заперечив, просив визначити обвинувачемному альтернативний запобіжний захід у виді застави або змінити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Наведені у клопотанні ризики не підтверджені. Суд уже дослідив усі докази, а тому частина раніше встановлених ризиків відпала. Крім цього, звернув увагу суду, що брат обвинуваченого, який є військовослужбовцем зник безвісти, мати залишилася одна із неповнолітньою дитиною, а тому допомога обвинуваченого їй дуже необхідна, оскільки вона працює за кордоном.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи на яких ґрунтуються вимоги прокурора, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду клопотання і вирішення його по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Під час розгляду клопотання сторона захисту не оспорювала наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, водночас звертали увагу суду на необгрунтованість ризиків наведених прокурором.

Прокурор обгрунтовує клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу наявністю ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на момент розгляду клопотання, на його думку не зменшилися та не перестали існувати.

Що стосується ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає за доцільне вказати, що ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Незважаючи на це сторона обвинувачення обгрунтовує вказаний ризик виключно неминучістю покарання у виді позбавлення волі. Зважаючи на наведене, суддя вважає недоведеним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Відомостей про спроби обвинуваченого втекти чи переховуватися від органу досудового розслідування сторона обвинувачення не надала.

Що стосується ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суддя вважає такий необгрунтованим, оскільки поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення жодним чином не свідчить про намагання затягнути судовий розгляд.

Водночас, суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшився і не перестав існувати. Обвинувачений перебуваючи на волі зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме: залишити самовільно розташування військової частини чи вчинити кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів. Обвинувачений визнав, що періодично вживав наркотичні засоби та психотропні речовини: амфетамін, канабіс і РVР. Це почалося, коли він пішов служити. Обвинувачений не розпочав лікування від наркотичної залежності. На даний час він обмежений у можливості вживати заборонені речовини, однак ризик того, що він не дотримуватиметься такої заборони за межами установи попереднього ув`язнення обгрунтовано існує. Також обвинувачений зазначив, що він морально виснажений і не може продовжувати військову службу, а тому є підстави вважати, що він може продовжити вчиняти дії, що мають ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України у ході розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор повинен довести, що заявлені ризики після обрання запобіжного заходу не зменшилися та не перестали існувати, а також те що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

За наведених вище обставин, суд доходить висновку, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який був підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшився і не перестав існувати. Запобігти наведеному ризику на час розгляду клопотання може тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою. Цілодобовий домашній арешт не може запобігти зазначеному ризику, оскільки обвинувачений буде мати доступ до мережі інтернет, а тому не буде обмежений у тому щоб замовити заборонені речовини.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Вирішуючи питання про призначення застави як альтернативи триманню під вартою, суд виходить із того, що ОСОБА_3 обвинувачують у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу психотропних речовин, що у поєднанні із характером інкримінованих йому дій та встановленими у ході розгляду обставинами вчинення кримінальних правопорушень не дають підстав для визначення застави при вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу. У разі внесення застави існує обгрунтований ризик того, що обвинувачений може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Так, офіційних джерел доходу у обвинуваченого до обрання йому запобіжного заходу не було, грошове забезпечення військовослужбовця йому перестали виплачувати після того, як він залишив розташування військової частини. Тому він не матиме змоги внести заставу із власних коштів. Доказів протилежного сторона захисту не надала. Якщо застава буде внесена іншою особою, існує обгрунтований сумнів у тому, що обвинувачений цінуватиме висловлену йому довіру і не вчинить дій, що можуть мати наслідком звернення застави у дохід держави.

Що стосується доводів сторони захисту щодо необхідності допомогти матері, суд зазначає, що доказів того, що мати обвинуваченого не має змоги дбати про неповнолітню дитину немає.

Тому продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави у даному випадку є виправданим.

Висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 199, 333 КПК України, суд,

постановив:

клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 14.12.2026 у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)" без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.

Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1