Рішення № 140681637, 05.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6122/26

Провадження № 2/344/4565/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту спільного проживання та знаходження на утриманні

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту спільного проживання та знаходження на утриманні. Заява обґрунтована тим, що 02.02.2026 року вона звернулась до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка пенсіонера МОУ ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Однак, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення № 4 про відмову в призначенні пенсії від 05.02.2026 року. Підставою для відмови є те, що серед документів ОСОБА_1 наданих для призначення пенсії в разі втрати годувальника, відсутні будь-які документи про перебування її на утриманні померлого годувальника. Також у даному рішенні вказано, що за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються відомості про проживання разом з годувальником за однією адресою або інші документи, що підтверджують факт проживання або ж рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника. Зазначила, що 18.10.2018 року вона та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Вони з чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті проживали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, пенсію чоловіка витрачали на оплату комунальних платежів, купівлю продуктів харчування, одягу, ліків. До дня смерті чоловік отримував пенсію в розмірі 20 000 грн. Тому померлий чоловік допомагав її з лікуванням, оскільки з 2024 року та по даний час вона хворіє на рак. Внаслідок даного захворювання їй встановлено 2 групу інвалідності. Дана хвороба вимагає тривалого лікування, підбору різноманітних препаратів та постійної підтримки здоров`я, ведення спокійного способу життя, тому їй допомагав її померлий чоловік, адже власних коштів не вистачало на дороговартісне лікування. Факт спільного проживання разом із чоловіком ОСОБА_2 підтверджуються заявою свідків, які підтвердили, що її померлий чоловік проживав разом з нею у АДРЕСА_1 . Також, вони постійно з чоловіком проживали у квартирі в м. Івано-Франківську, подорожували, придбавали різні предмети побуту, відвідували різні заходи. Окрім того, вона фактично не проживає за місцем своєї реєстрації, що підтверджується довідкою про не проживання від 21.02.2026 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 її померлий чоловік подарував їй кімнату у гуртожитку, в якій вони проживали до смерті ОСОБА_3 і де на даний час вона і проживає. Після смерті чоловіка, вона мешкає одна, отримує пенсію в розмірі 3 649,11 грн. на місяць, але враховуючи економічну кризу в країні і стійке та систематичне підвищення цін на продукти харчування та сплату комунальної плати, грошей для проживання та лікування не вистачає. Просила встановити факт спільного проживання та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.04.2026 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав письмові пояснення, в яких зазначив, що 02.02.2026 заявниця звернулася із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. В результаті розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.02.2026 № 4 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника, на підставі того, що не додано документи які підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Зі змісту поданих документів до заяви вбачається, що зареєстрованим місцем проживання заявниці є АДРЕСА_2 . Водночас зареєстроване місце проживання померлого чоловіка ОСОБА_2 АДРЕСА_1 . Той факт, що на момент смерті чоловіка заявниці, вона проживала разом з ним та перебувала на утриманні підтверджується наступним. Так, зокрема, згідно довідки про непроживання виданої ОСББ "Зоряний квартал" від 21.02.2026 за твердженням гр. ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області від 10.07.1998 та гр. ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області від 16.07.1998, що зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2

Також, відповідно до заяви № 4-37, № 4-38 від 30.01.2026, засвідченої державним нотаріусом Дмитрук С. Д., гр. ОСОБА_6 паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області від 19.11.1996, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та гр. ОСОБА_7 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області від 16.02.2000, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , стверджують, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно Договору дарування від 13.01.2026 № 166 ОСОБА_2 (дарувальник) подарував, тобто передав у власність своєї дружини, ОСОБА_1 (обдарованої), кімнату в гуртожитку № НОМЕР_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також про спільне проживання свідчить і довідка № 16/17-1.13/35в від 26.01.2026 видана КП "Міська ритуальна служба" про поховання ОСОБА_1 ОСОБА_2 22.01.2026 на міському кладовищі у с. Чукалівка за рахунок власних коштів (згідно договору-замовлення №150 на організацію та проведення поховання від 21.01.2026). Згідно довідки Відділу обслуговування громадян № 6 Головного управління від 18.02.2026 № 680 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні і отримує пенсію по інвалідності в розмірі 3649,11 грн.

Приймаючи до уваги вищенаведене, вважає, що встановлення юридичного факту згідно заяви ОСОБА_1 , спільного проживання та перебування на утриманні, повинно здійснюватись з дотриманням вимог цивільно процесуального законодавства щодо встановлення юридичних фактів, та на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх матеріалів справи. Просив розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (а.с.52-57).

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, подану заяву підтримав в повному обсязі та просив її задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, в письмових поясненнях просив розглядати справу без участі представника управління.

Суд, дослідивши наявні докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.10.2018 року, що підтверджується копією свідотва про шлюб Серії НОМЕР_7 (а.с.14).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

Відповідно до випискок із медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення, ОСОБА_1 встановлено діагноз: Злоякісне ураження молочної залози, локалізація яких частково нашаровується: гіпертанзивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності: курс фармакотерапії при новоутворенні (а.с.22-23,24).

Відповідно до довідки до акта огляду СМЕК, позивачці ОСОБА_8 встановлено другу групу інвалідності з 13.11.2024 року (а.с.10).

Відповідно до довідки від 18.02.2026 року №680, виданої Головним управлінням пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності і розмірі 3649,11 грн. (а.с.21).

ОСОБА_2 був пенсіонером та отримував пенсію, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Як вбачається з довідки про доходи пенсіонера від 26.06.2026 року, ОСОБА_2 перебував на обліку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області і оримував пенсію по інвалідності. Сума пенсії за період 01.01.2025 по 31.01.2026 року склала 271 583,08 грн. (а.с.81).

Після смерті чоловіка, позивачка звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за результатом розгляду якої рішенням від 05.02.2026 року, у зв`язку з тим, що в наданих документах відсутні будь-які документи про перебування її на утриманні померлого годувальника, підстави для призначення пенсії в разі втрати годувальника відсутні (а.с.10-11).

Відповідно до копії Витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою по АДРЕСА_2 (а.с.9) .

Як вбачається з довідки про не проживання від 21.02.2026 року, ОСОБА_1 фактично не проживає за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_2 (а.с.19).

Згідно Договору дарування кімнати в гуртожитку від 13.01.2026 № 166 ОСОБА_2 (дарувальник) подарував, тобто передав у власність своєї дружини, ОСОБА_1 (обдарованої), кімнату в гуртожитку № НОМЕР_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25-35).

Відповідно до заяви № 4-37, № 4-38 від 30.01.2026, засвідченої державним нотаріусом Дмитрук С. Д., гр. ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та гр. ОСОБА_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , стверджують, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16).

Відповідно до довідки від 26.01.2026 року №16/72-1.13/35в, виданої Комунальним підприємством «Міська ритуальна служба», ОСОБА_1 22.01.2026 року здійнила поховання ОСОБА_2 на міському кладовищі у с.Чукалівка за рахунок власних коштів (згідно договору замовлення №150 на організації та проведення поховання від 21.01.2026 року) (а.с.18).

Відповідно до заяви № 4-330, № 4-331 від 27.06.2026, засвідченої державним нотаріусом Дмитрук С. Д., гр. ОСОБА_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , та гр. ОСОБА_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , стверджують, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.86).

Встановлення факту спільного проживання заявниці з її чоловіком ОСОБА_2 , їй необхідно задля можливсті скористатися правом на призначення пенсії у разі втрати годувальника.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає встановленим, що, попри реєстрацію місця проживання подружжя за різними адресами, вони перебували у зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім`єю та вели спільний побут.

Згідно зі ст. 30 Закону № 2262-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих військовослужбовців, які перебували на їх утриманні.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 50 Сімейного кодексу України закріплено право чоловіка та дружини на вільний вибір місця свого проживання.

Наявність у подружжя, різних адрес реєстрації не спростовує факт їхнього фактичного спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємного піклування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2020 року у справі № 200/13233/19 та постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі №185/224/19 викладено правовий висновок, згідно з яким: «Саме по собі проживання подружжя за різними адресами реєстрації чи наявність у паспорті штампу про реєстрацію за іншою адресою не спростовує факт їхнього спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та побуту. Для виникнення права на отримання недоотриманої пенсії визначальним є саме факт фактичного сумісного проживання на день смерті пенсіонера».

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду від 22.10.2020 року справа № 210/343/19).

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Таким чином, судом встановлено, що допомога яка надавалась заявнику померлим чоловіком, була для неї хоч і не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого чоловіка.

Відповідно до ч.1-3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п. 2.3 порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2,3 пункту 2.1 цього розділу, а також надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

У відповідності до п. 2.11 вказаного порядку, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника - довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17552/18 підкреслив, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона не була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що допомога надавалась ОСОБА_2 своїй дружині систематично, носила постійний характер та була її основним джерелом до належного існування, що свідчить про перебування заявника на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті, оскільки її власних доходів, що були значно меншими, було недостатньо для належного матеріального забезпечення, тому є правові підстави для задоволення даної вимоги.

Наведені обставини свідчать про те, що між позивачем та померлим виникли відносини з утримання.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення заяви знайшли своє підтвердження, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 п.9, п.5 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору за дві вимоги немайного характеру в розмірі 2662 грн. 40 коп. (1331,20 + 1331,20).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про встановлення факту спільного проживання та знаходження на утриманнізадоволити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_7 , станом на 20.01.2026 року.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,, на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження якого по вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ на користь держави з зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 2662 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 12.10.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.