Рішення № 140681634, 05.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14970/25

Провадження № 2/344/1007/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання

В С Т А Н О В И В:

Представник Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. В обґрунтування позову позивач зазначила, що ОСОБА_1 , як власник об`єкта нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , номер об`єкта в НОМЕР_1 , загальна площа складової частини приміщення 73,4 кв.м., право власності на яке зареєстроване за Боржником на підставі договору дарування № 402 від 05.04.2018р., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - споживачем цих послуг. Крім того, боржником використовується об`єкт нерухомості згідно спадкового договору №370 від 26.04.2018 за адресою АДРЕСА_2 , по якому вона є обтяжувачем - заборона на нерухоме майно. Факт використання вказаних приміщень підтверджується і відповідними актами обстеження нежитлових приміщень від 06.12.2021.

Факт надання послуги з постачання теплової енергії, в тому числі до будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в якому знаходиться нежитлові приміщення Відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про початок опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 років, та закінчення опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному вебсайті Івано-Франківської міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в АДРЕСА_3 . Приміщення споживача за адресою АДРЕСА_1 , 122 знаходяться в межах зовнішніх стін житлового будинку, який підключений до мереж централізованого опалення. Даний житловий будинок обладнано комерційним приладом обліку, згідно якого проводиться нарахування за спожите тепло. Нарахування частини обсягів теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби та функціонування систем опалення будинку, розподіленої для даного споживача, а також вартості абонентського обслуговування в період з 01.12.2021р. по 31.07.2025р., наведено в додатку «Розрахунок вартості послуг постача теплової енергії ФО ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 за період 01.12.2021 по - 31.07.2025 р.». Для ідентифікації споживача Заявником застосовується внутрішня ідентифікація абонентського номера Споживача, в даному випадку Боржнику присвоєно номер договору 824, який вказується в розрахунках заборгованості, рахунках-фактурах, тощо. Дані рахунки Позивачем щомісячно надавались Споживачу. За своєю природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, надані послуги чи виконані роботи, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість наданих послуг. Просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 132 230,85, де основний борг становить 102 357,08 грн, а інфляційні витрати 23 684,64 грн, три відсотка річних в розмірі 6 189,13 грн.

30.09.2025 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що так, з долучених позивачем Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 05.08.2025р. вбачається, що вона є власником офісного приміщення загальною площею 73,4 кв.м. по АДРЕСА_1 . Тоді як, з наступної Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 05.08.2025р. вбачається, що власником нежитлового приміщення загальною площею 85,1 кв.м. по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 17.03.2016р. Також вказує, що вона раніше була власником цього приміщення по АДРЕСА_2 , яке було в іпотеці банку, проте, через непогашення кредитної заборгованості, відступила права на нього ОСОБА_2 . Наявність спадкового договору, в зв`язку з чим воно обтяжене забороною відчуження, в силу ст. 1302 ЦК України, не є підставою вважати її ні власником ні користувачем приміщення по АДРЕСА_2 , тому вказана позивачем привязка її до приміщення по АДРЕСА_2 не є належним підтвердженням її права власності на цей обєкт нерухомого майна. Також, позивач не вказує на такі обставини, що належне їй приміщення по АДРЕСА_1 , ( так і належне ОСОБА_2 приміщення по АДРЕСА_2 ), в установленому порядку ще в 2001-2004р.р. відключено від централізованого опалення ДМП « Івано-Франківськтеплокомуненерго», внаслідок встановлення автономного опалення, що підтверджується: - Актом про відключення опалення від 1.04.2004р., за участю представника ДМП «ІФТКЕ», на предмет відключення опалення за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з встановленням локального опалення в квартирі АДРЕСА_4 , в якому вказано, що плата за користування опаленням з 01.04.04р. проводитись не буде, відновлення опалення не передбачається; -Актом від 24.03.2004р. за участю представників Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства про відключення газу зваркою по стояку по АДРЕСА_1 ; -Актами від 04.12.2001р. на відключення опалення, за участю представника ДМП « ІФТКЕ» на предмет відключення опалення за адресою АДРЕСА_5 , в звязку з встановленням локального опалення в квартирі АДРЕСА_6 , методом обрізки батарей, в якому вказано, що плата за користування опаленням з 04.12.01 р. проводитись не буде, відновлення опалення не передбачається.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.02.2009р. було відмовлено в позові ДМП « Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення боргу за послуги теплопостачання з тих підстав, що в належних її квартирах АДРЕСА_7 , встановлено автономне опалення, що підтверджується Актом від 04.12.2001р. про відключення опалення за адресою АДРЕСА_5 ( на той час вона була власником кв. АДРЕСА_8 ). Тому, вже понад 20 років приміщення АДРЕСА_4 , як і приміщення АДРЕСА_9 , на підставі Актів ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є правомірно від`єднаними від централізованого теплопостачання, мають автономне опалення та сплачують за послуги газо- та енергопостачальним організаціям. При цьому, за технічним станом, як приміщення АДРЕСА_10 , так і приміщення АДРЕСА_9 , кожне з яких є окремим самостійним обєктом нерухомості, що розташовані на першому поверсі будинку, є відокремленими/ізольованими від місць загального користування та допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_3 , оскільки кожне мають окремі входи-виходи прямо з вуличного тротуару, тому не користуються будь-якими спільними загальнобудинковими приміщеннями чи обладнаннями, відтак не отримують жодних послуг ДМП « Івано- Франківськтеплокомуненерго». Жодних рахунків на оплату послуг ДМП « Івано-Франківськтеплокомуненерго» їй, як власнику приміщення АДРЕСА_10 , не надавалось ні в паперовій ні в електронній формі, як це визначено умовами договору, не направлялось поштовим звязком, тому про надання їй послуг, її вартість та розрахунок суми, ще й за такий період починаючи з 12 місяця 2021 року, їй не було відомо. Жодного з рахунків за ці всі роки їй не передавали, тому доказів про вручення/надання їй хоча б одного такого рахунку, чи направлення поштовим звязком, позивачем не надано. Вона не могла знати, що ДМП « Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає загальнобудинкові послуги та нараховує за певними показниками їх вартість та суму відповідно до її відокремленого приміщення по АДРЕСА_1 . Крім того, на гр. ОСОБА_2 на адресу належного їй окремого приміщення по АДРЕСА_2 , взагалі не формувалися рахунки-фактури та не проводились нарахування на послуги теплопостачання. Долучена до позову копія листа від 27.09.2023р. №03/1153 про сплату заборгованості в сумі 53 553,61грн. на опалення за загальнобудинкові потреби, їй не вручена. Вивчаючи долучений Розрахунок вартості послуг постачання теплової енергії за адресою АДРЕСА_3 за період з 01.01.2022р.-31.07.2025р., вбачається, що нарахування їй як ФО ОСОБА_1 проведено за обидва приміщення, тобто, відповідно до площі належного їй нежитлового приміщення №104 (73,40 м.кв.) так і до площі приміщення №122 (85,10м.кв.), яке належить ОСОБА_2 . Ці загальні суми нарахування за обидва приміщення АДРЕСА_4 та АДРЕСА_9 загалом об`єднані в рахунках-фактурах, на її ім`я, як Фізичну особу ОСОБА_1 , на адресу АДРЕСА_1 , без розмежувань та розрахунків по двох приміщеннях, тоді коли ці приміщення №104 та №122 є окремими обєктами нежитлової нерухомості з різними власниками, де кожен є індивідуальним споживачем і має свої права та обов`язки. Тоді як по приміщенню АДРЕСА_9 рахунки не формувались, нарахування не проводились, тому долучені позивачем рахунки фактури на її імя на адресу приміщення по АДРЕСА_1 , з нарахуваннями по обох самостійних обектах приміщень №104 і №122 є неправильним розрахунком, і їй жодного разу не надавались.

Крім того, позивачем проведено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, тоді коли загальновідомим є дія мараторію, встановленого постановою КМ України №206 від 05.03.2022 року, який забороняє нарахування інфляційних нарахувань, процентів, річних та пені на заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилася під час дії воєнного стану, тобто з 24.02.2022р. до часу закінчення воєнного стану, і який застосовується також до нежитлових приміщень, власниками яких є фізичні особи. Вважає, що нарахована їй, як власнику нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , до стягнення заборгованість за обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення з інфляційними нарахуваннями та 3% річних в загальному розмірі 132230,85 грн. не грунтується на дійсних обставинах та дотриманні вимог закону та умов Типового договору, вчинення дій, що мають значення для справи, не підтверджена належними доказами, тому відсутні правові підстави про наявність її зобов`язань перед позивачем з оплати цієї заборгованості. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.99-103).

Представник Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» позовні вимоги підтримав, просив задоволити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила, просила відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання споживачем-відповідачем зобов`язання по оплаті наданих послуг з теплопостачання.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із централізованого опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 26.01.2010 року.

Відповідач ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН 3789036, загальна площа складової частини приміщення 73,4 кв.м., право власності на яке зареєстроване за Боржником на підставі договору дарування № 402 від 05.04.2018р., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.18).

З Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 05.08.2025р. вбачається, що власником нежитлового приміщення загальною площею 85,1 кв.м. по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 17.03.2016р. Обтяжувач: ОСОБА_1 (а.с.16-17).

Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» складено Акти обстеження нежитлового (комерційного) приміщення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.20,21).

01 грудня 2021 року Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго», що діє на підставі статуту, Виконавцем, опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Даний договір затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022) (а.с.11-13).

Рішенням Івано-Франківської міської ради (53 сесія) 8 демократичного скликання від 27.06.2025 № 136-53 затверджено нову редакцію статуту Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (а.с. 15).

Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» 01 грудня 2021 року прийнято наказ «Про встановлення плати за абонентське обслуговування» (а.с.19).

18.05.2020 року, 11.11.2022 року та 01.10.2024 року складено Акти прийняття в експлуатацію вузла обліку теплової енергії у будинках житлового фонду, згідно якого проведено технічний огляд вузла обліку теплової енергії після повірки та ремонту за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 22, 24, 25).

Позивачем складалися рахунки-фактури по оплаті за загальнобудинкові потреби та функціонування систем опалення співвласникам будинку теплопостачанню у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 за період 2022-2025, та надсилалися споживачу (а.с. 26-68).

Згідно розрахунку заборгованості за теплоенергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення за адресою: АДРЕСА_3 за період з грудня 2021 року по червня 2025 року заборгованості становить 102 357,08 гривень (а.с. 70).

Відповідачкою ОСОБА_1 у період з 2021 по 2025 роки оплата заборгованості за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, не здійснювалася (а.с. 69).

Позивачем складено розрахунок вартості послуг за загальнобудинкові потреби та функціонування систем опалення за період з січня 2022 по липень 2025 (а.с.71).

27.09.2023 року позивачем направлено відповідачу повідомлення про необхідність сплати заборгованості за загально будинкові потреби на опалення, яка станом на 01.09.023 року становить 53 553,61 грн. (а.с.72-74).

12 жовтня 2021 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 1392 про початок опалювального періоду в Івано-Франківській міській територіальній громаді з 18 жовтня 2021 року (а.с.75).

Розпорядженням міського голови м. Івано-Франківськ від 06.04.2022 № 67-р завершено опалювальний період в Івано-Франківській міській територіальній громаді з 09 квітня 2022 року (а.с.76).

20 жовтня 2022 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 988 Про початок опалювального періоду в Івано-Франківській міській територіальній громаді (а.с. 77).

03 листопада 2022 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 1079 «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20.10.2022 № 988» про те, що опалювальний сезон в Івано-Франківській міській територіальній громаді слід розпочати з 07.11.2022 (а.с.78).

Розпорядженням міського голови м. Івано-Франківськ від 13.04.2023 № 129-р завершено опалювальний період в Івано-Франківській міській територіальній громаді з 14 квітня 2023 року (а.с.79).

17 жовтня 2023 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 1364 про початок опалювального періоду в Івано-Франківській міській територіальній громаді з 18.10.2023 (а.с.9).

28 березня 2024 року Розпорядженням міського голови м. Івано-Франківська № 120-р завершено опалювальний період в Івано-Франківській міській територіальній громаді з 30 березня 2024 року (а.с.81).

21.10.2021 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 1410 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво. Транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії, послугу з постачання гарячої води для потреб бюджетних установ та організацій, інших споживачів Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»» (а.с.83-84).

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.01.2022 № 19 внесено зміни до рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 09.12.2021 № 1687 (а.с. 85-86).

06 жовтня 2022 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 948 «Про продовження дії рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.10.2021 № 1410 (зі змінами від 09.12.2021 № 1687 від 13.01.2022 № 19)» (а.с. 87).

Розпорядженням міського голови м. Івано-Франківська від 21.10.2024 № 402-р, розпочато опалювальний сезон в Івано-Франківській міській територіальній громаді з 22 жовтня 2024 року (а.с.82).

21 листопада 2024 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 1365 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії, послугу з постачання гарячої води Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго»» (а.с.60-62).

31 січня 2025 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 93 «Про коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії, послугу з постачання гарячої води Державному міському підприємству «Івано-Франківськтеплокомуненерго», встановлених рішенням від 21.11.2024 №1365» (а.с.91-92).

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої, третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір, одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно абзацу 6 пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі Методика розподілу). Аналогічно обумовлено обов`язок і пунктами 24,38,45 даних Правил надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно пункту 2 розділу 1 Методики розподілу, місця загального користування (далі -МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Також цим же пунктом Методики розподілу визначено, що загальнобудинкові потреби на опалення (далі - ЗБП) - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Відповідно до розділу 3 Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі:

- одноповерхова будівля 20%; - двоповерхова будівля 18%;

- триповерхова будівля 16%; - чотириповерхова 14%;

- п`ятиповерхова 12%; - шестиповерхова та вище 10%.

Згідно з пунктом 12 розділу 4 Методики розподілу, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Розділом 5 Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною 8%.

Так, з 01 січня 2022 року здійснюється нарахування ЗБП (загальнобудинкові потреби) відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку громад та територій від 28.12.2021 №358 «Про внесення змін в Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», яким передбачено, що обсяг теплової енергії витрачений на загальнобудинкові потреби опалення визначено спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: 1-5 поверхова 25%; 6-10 поверхова 20%; вище 10 поверхів 15%.

Позивач зазначає, що відповідачем використовується об`єкт нерухомості згідно спадкового договору №370 від 26.04.2018 за адресою АДРЕСА_2 , по якому вона є обтяжувачем - заборона на нерухоме майно.

Як вже було зазначено вище, власником нежитлового приміщення загальною площею 85,1 кв.м. по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 17.03.2016р. Обтяжувач: ОСОБА_1 .

01.11.2018 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар), був укладений договір оренди (найму) приміщення. За цим договором Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення, площею 85,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Термін Оренди починається з 01.11.2018 року та закінчується 30.11.2021 року (а.с. 137-138, 140).

30.11.2021 року між ОСОБА_1 (Орендар) та ОСОБА_2 (Орендодавець) складено акт прийому-передачі об`єкта оренди, де Орендар передає, а Орендодавець приймає у зв`язку із закінченням терміну договору оренди приміщення, площею 85,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.140).

На підтвердження наявності правовідносин між відповідачкою та позивачем, останнім надано акт обстеження нежитлового приміщення ( АДРЕСА_2 ) за грудень 2021 року, підписаний Угрин Лілією із зазначенням її як споживача.

Разом із тим доказів продовження договору оренди, фактичного користування відповідачкою спірним приміщенням упродовж усього заявленого періоду заборгованості з грудня 2021 року по червень 2025 року або виникнення в неї з інших правових підстав обов`язку оплачувати відповідні послуги матеріали справи не містять.

За таких обставин позовні вимоги до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за вказаний період по приміщенню за адресою АДРЕСА_2 не підлягають задоволенню.

Стосовно посилання Відповідача, що вона не користується послугами ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», оскільки відключена від мережі централізованого теплопостачання, на підставі акту про відключення опалення від 1.04.2004р. за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з встановленням локального опалення в квартирі АДРЕСА_4 ; акту від 24.03.2004р. по експлуатації газового господарства про відключення газу зваркою по стояку по АДРЕСА_1 ; Актами від 04.12.2001р. на відключення опалення за адресою АДРЕСА_5 , в звязку з встановленням локального опалення в квартирі АДРЕСА_6 , методом обрізки батарей, в якому вказано, що плата за користування опаленням з 04.12.01 р. проводитись не буде, відновлення опалення не передбачається (а.с.105,106,107), то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГОП визначено (станом на час звернення із заявою) Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26.07.2019 № 169 (надалі також «Порядок»).

Відповідно до п.п. 1,2,3,4,5 Розділу ІІІ Порядку відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП передбачено, що Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні. Інформація про перелік багатоквартирних будинків, у яких не менше ніж половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, розміщується на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування, виконавців відповідних комунальних послуг. Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії. Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.

Як зазначено у п. 13 Розділу ІІІ Порядку відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП, Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги. Не допускається примусове відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до ЦО та ГВП, у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП інших власників квартир та нежитлових приміщень.

Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством було встановлено імперативний порядок відключення власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП, яким передбачено, що після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт встановленого зразка (Додаток 3 до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання)та постачання гарячої води(пункт 13 розділу IІІ).

Однак акт, наданий Відповідачем, не відповідає встановленому зразку.

Доказів на підтвердження того, що при відключенні від мережі централізованого опалення (як і сам, зокрема, факт відключення) Відповідачем було дотримано вищезазначеної процедури відключення Суду не надано, у зв`язку з чим таке відключення вважається самовільним, і відповідно до вимог чинного законодавства не припиняє обов`язку споживача оплачувати послуги теплопостачання.

Отже, судом встановлено, що приміщення споживача знаходиться в межах зовнішніх стін будинку по АДРЕСА_3 , підключеного до мереж централізованого опалення та обладнаного комерційним приладом обліку.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року (справа №703/4963/15-ц) висловлено правову позицію про те, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.

У постановах від 26 вересня 2018 року (справа №703/58/16-ц) та від 03.10.2019 року (справа №539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, він зобов`язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.

Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено звільнення споживачів від обов`язку з оплати загальнобудинкових потреб опалення, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури, а внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Таким чином, оскільки приміщення, які належить відповідачу на праві власності, знаходиться у багатоквартирному багатоповерховому будинку та є невід`ємною частиною відповідних мереж (систем) опалення всього будинку, подання теплоносія до якого здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів всього будинку, на спростування чого не надано доказів іншого, відповідач зобов`язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир чи нежитлових приміщень цього будинку та оплачувати послуги згідно з законом та встановленими тарифами.

Розрахунок заборгованості за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Даних на його спростування матеріали справи не містять.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, у розмірі 47 679,03 грн.

Вирішуючи вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, то суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц зазначено, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (Постановою Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» дійсно було встановлено обмеження щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних за несвоєчасне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Проте 30.12.2023 було внесено зміни до даної Постанови, згідно яких до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285).

Крім того, зазначене обмеження взагалі не поширюється на період до запровадження воєнного стану, тобто до 24 лютого 2022 року.

Тому нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період з грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року та після 01 січня 2024 року позивачем здійснено правомірно.

Отже, з грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року та з 01.01.2024 по липень 2025 року наданий позивачем розрахунок щодо 3 % річних та інфляційних втрат підлягає перерахунку судом. Тому, слід стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1855.31 грн. та інфляційні втрати у сумі 7 726.06 грн.

Що стосується спливу строку позовної давності, про яку заявив представник відповідача, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Отже, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями статті 257 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України.

У статті 264 Цивільного кодексу України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (пункти 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, прийнятій по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20 вересня 2011 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин був припинений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

З 24 лютого 2022 року, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

До суду представник позивача звернувся 26.08.2025 року.

Тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, за період з грудня 2021 року по червень 2025 року.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які були б підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач не виконала зобов`язання, тому суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 57 260,40 гривень, з яких основний борг за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, у розмірі 47 679.03 грн., 3% річних у сумі 1855.31 грн. та інфляційні втрати у сумі 7 726.06 грн..

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог частини першої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені частково на 43.29 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у вигляді сплати судового збору у розмірі 1 310.88 гривень.

На підставі викладеного, відповідно статей 509, 526, 527, 530, 610-612, 625, 629, 815 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11 , на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, буд. 59 «А», код ЄДРПОУ 03346058, заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 47 679 (сорок сім тисяч шістсот сімдесять дев`ять) гривень 03 копійки, інфляційні втрати в розмірі 7 726 (сім тисяч сімсот двадцять шість) гривень 06 копійок, 3% річних в розмірі 1 855 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 31 копійку.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, буд. 59 «А», код ЄДРПОУ 03346058, судовий збір у розмірі 1310 гривень 88 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 16.10.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.