Рішення № 140681458, 13.10.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4502/26

Провадження № 2/206/2561/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Поштаренко О.В., за участю секретаря судового засідання Содоль М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15.07.2025-100002604 у розмірі 9 960,00 грн, а також судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач уклав із позивачем електронний кредитний договір, за яким 16 липня 2025 року отримав 3 000,00 грн на строк 217 днів із кінцевою датою повернення 17 лютого 2026 року. За твердженням позивача, відповідач належним чином зобов`язання не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість: 3 000,00 грн основного боргу, 4 650,00 грн процентів, 270,00 грн комісії за надання кредиту, 540,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 1 500,00 грн неустойки.

Позивач також просив відшкодувати 2 662,40 грн судового збору та 150,00 грн витрат на надсилання позовної заяви з додатками. У попередньому розрахунку зазначив очікувані витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн та повідомив про намір надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Представник позивача в позовній заяві просив здійснювати розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача та його представника, за наявними доказами, і не заперечував проти заочного розгляду.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26).

Заочний розгляд справи допускається за сукупності умов, установлених статтею 280 ЦПК України. Відсутність відповідача та неподання відзиву самі собою не є визнанням позову і не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України за відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється. За частинами четвертою та п`ятою статті 268 ЦПК України рішення за відсутності всіх учасників у засіданні, яким завершується розгляд справи, підписується без проголошення; датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено оформлення між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 електронного кредитного договору № 15.07.2025-100002604. Його складовими відповідно до пункту 2.2 оферти є пропозиція про укладення договору, заявка та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

В оферті зазначено дату і час укладення 15 липня 2025 року о 23:35, а в заявці дату видачі кредиту 16 липня 2025 року. У позові договір названо договором від 16 липня 2025 року. Співвідношення цих дат не свідчить про існування різних зобов`язань: номер договору, особа позичальника, сума, платіжний засіб та дата переказу узгоджуються між собою. Суд розмежовує дату оформлення електронного договору та дату фактичного надання коштів.

Кредитні документи містять електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором E742, пов`язаний із фінансовим номером телефону НОМЕР_1 , персональні дані позичальника та реквізити платіжного засобу 4441-11XX-XXXX-0337. Надана інформація Системи BankID НБУ містить ПІБ відповідача, РНОКПП НОМЕР_2 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 та адресу. При цьому відомості BankID датовані 10 листопада 2024 року: вони оцінюються як дані ідентифікації користувача, а не як самостійне підтвердження підписання саме спірного договору в липні 2025 року.

Статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» допускають підписання акцепту одноразовим ідентифікатором. Саме лише відтворення такого коду в копії не замінює оцінки належності й достовірності електронного доказу. Суд оцінює узгодженість персональних даних, номера договору, оферти, заявки, акцепту, реквізитів картки та підтвердженого платіжною установою переказу. Відомості про перевірку електронного підпису представника на позовній заяві не є доказом підписання договору відповідачем. У сукупності наведені договірні документи та зовнішнє підтвердження переказу приймаються як докази виникнення спірного зобов`язання.

Заявкою визначено: суму кредиту 3 000,00 грн, строк 217 днів, дату видачі 16 липня 2025 року та остаточну дату повернення 17 лютого 2026 року. Процентна ставка «Стандарт» становить 1 % на день протягом перших трьох чергових періодів, а ставка «Економ» 0,5 % на день протягом наступних періодів. Продовження строку кредитування заявкою не передбачено.

Графік платежів установлює сім чергових періодів: перші три по 930,00 грн процентів у кожному, наступні чотири по 465,00 грн процентів у кожному. Основна сума 3 000,00 грн підлягає поверненню в останній платіж 17 лютого 2026 року. Окремо передбачено комісію за надання кредиту 270,00 грн у першому періоді та комісію за обслуговування по 270,00 грн у другому і третьому періодах.

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 25 травня 2026 року № 1487-2505 підтверджено успішний переказ 16 липня 2025 року о 00:00:48 суми 3 000,00 грн на платіжну картку із закінченням 0337, номер транзакції в системі iPay.ua 803885759, призначення видача за договором № 15.07.2025-100002604. Реквізити картки відповідають зазначеним у заявці та акцепті.

Між позивачем і ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг із переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року. Цей договір у сукупності з листом платіжної установи підтверджує залучення посередника для виконання кредитодавцем обов`язку з видачі коштів; він не є договором відступлення права вимоги. Позов заявлено первісним кредитодавцем.

За статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у погоджений строк, а договір є обов`язковим для його сторін. За статтями 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити погоджені проценти. Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або неналежне виконання.

За розрахунком станом на 20 травня 2026 року основний борг становить 3 000,00 грн; погашень та додаткових траншів не відображено. У сукупності з доказом видачі коштів це підтверджує заявлену суму основного боргу.

Розрахунок процентів узгоджується з графіком: 3 000,00 грн ? 1 % ? 93 дні = 2 790,00 грн; 3 000,00 грн ? 0,5 % ? 124 дні = 1 860,00 грн. Разом за 217 днів 4 650,00 грн. Нарахування закінчується 17 лютого 2026 року; з 18 лютого 2026 року подальші проценти в наданому розрахунку не нараховуються.

Чергова дата сплати процентів не є датою закінчення всього строку кредитування. Наявність прострочення окремого платежу сама собою не скорочує погоджений 217-денний строк. Доказів дострокової зміни строку виконання всього зобов`язання надані документи не містять. Тому висновки щодо припинення нарахування процентів після спливу строку кредитування не дають підстав обмежити їх лише першим черговим періодом.

За статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається з урахуванням загальних витрат за кредитом за весь строк. У заявці її розраховано як (5 460,00 ? 3 000,00) ? 217 ? 100 %, тобто приблизно 0,84 % на день. До 5 460,00 грн включено 4 650,00 грн процентів та 810,00 грн комісій; неустойка до цього показника не включена. Навіть із усіма заявленими комісіями показник не перевищує законодавчої межі 1 %. Однак дотримання цієї межі саме собою не підтверджує правомірність кожної комісії.

Таким чином, вимоги щодо стягнення 3 000,00 грн основного боргу та 4 650,00 грн процентів є обґрунтованими.

Щодо комісії за надання кредиту суд установив, що пунктом 8 заявки погоджено одноразову плату 9 % від суми кредиту 270,00 грн. Вона включена до графіка першого платежу та загальних витрат за кредитом. Позивач пояснив її зміст організацією переказу кредитних коштів через сторонню платіжну установу; факт такого переказу підтверджено листом цієї установи та договором про переказ коштів.

Закон України «Про споживче кредитування» допускає включення комісій, пов`язаних із наданням кредиту, до загальних витрат споживача. У цьому випадку розмір і підстава одноразової плати прямо визначені в підписаній заявці, вона не є платою за безоплатне інформування про заборгованість та не збільшує денну процентну ставку понад законодавчу межу. Підстав для відмови у стягненні 270,00 грн комісії за надання кредиту за наданими доказами суд не встановив.

Водночас вимога про 540,00 грн комісії за обслуговування потребує окремої оцінки. Пункт 9 заявки визначає її як плату за організацію та забезпечення інформаційної підтримки, можливості здійснювати платежі онлайн, відновлювати пароль, отримувати повідомлення про строки платежів і консультації, а також за інші прямо не названі послуги.

За частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» інформація про поточну заборгованість і платежі надається споживачу на його вимогу не більше одного разу на місяць безоплатно. Частина п`ята статті 12 цього Закону встановлює нікчемність умов, що обмежують права споживача порівняно з установленими законом.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду розмежувала платні послуги й інформування, яке має бути безоплатним. Сам факт включення комісії до договору не усуває обов`язку перевірити її зміст. Цей висновок не означає автоматичної недійсності всіх комісій.

Суд ураховує, що пункт 9 заявки прямо виключає з комісії послуги, які мають надаватися безоплатно, та передбачає організацію і забезпечення можливості користування сервісами. Тому відсутність звернень позичальника чи актів щодо кожної консультації сама собою не спростовує обов`язку сплатити погоджену плату за доступність послуг. Водночас загальний перелік можливостей та посилання на інші неназвані послуги не розкривають, яке саме самостійне платне обслуговування забезпечено за 540,00 грн понад безоплатне інформування та звичайні дії кредитодавця з виконання договору. Пункт 11 заявки окремо зазначає, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Ці положення суд оцінює у взаємозв`язку, а не як безумовну заборону будь-якої комісії.

Поданий розрахунок відображає нарахування по 270,00 грн на початку другого та третього періодів. Він підтверджує розмір заявленої плати, проте не пояснює її самостійну фактичну підставу. Інших доказів, які б конкретизували забезпечений відповідачу обсяг окремого платного обслуговування та дозволяли відмежувати його від безоплатних послуг, позивач не надав. Отже, відмова у стягненні 540,00 грн ґрунтується на недоведеності цієї складової вимог за статтями 12, 81, 89 ЦПК України, а не на самій назві комісії, припущенні про нікчемність усього пункту 9 або тлумаченні будь-якого сумніву на користь відповідача. Самі лише сумніви не є підставою для зменшення підтвердженого боргу.

Щодо 1 500,00 грн неустойки суд виходить із такого. Розрахунок відображає її нарахування за прострочення виконання зобов`язань, починаючи з 16 серпня 2025 року. Весь спірний період припадає на час дії воєнного стану.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено звільнення позичальника за кредитом (позикою), наданим банком або іншим кредитодавцем, від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від сплати неустойки за прострочення у період дії воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.

Довід позивача про те, що виключення Законом № 3498-IX пункту 6-1 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» дозволяє стягувати неустойку за договорами, укладеними після відповідних змін, суд відхиляє. Виключення зазначеного пункту не скасувало пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України і не встановило позитивного винятку з передбаченого ним звільнення. Відсутність дублюючої норми у спеціальному законі не є дозволом не застосовувати чинну норму ЦК України.

Тому в стягненні 1 500,00 грн неустойки слід відмовити. Таке звільнення не стосується повернення отриманого кредиту, правомірних процентів за погоджений строк та комісії, яка не є санкцією за прострочення.

Згідно зі статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається; жоден доказ не має для суду наперед установленої сили. Розрахунок кредитора перевірено у взаємозв`язку з договором, графіком платежів і доказом переказу коштів.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню на суму 7 920,00 грн: 3 000,00 грн основного боргу, 4 650,00 грн процентів та 270,00 грн комісії за надання кредиту. У стягненні 540,00 грн комісії за обслуговування і 1 500,00 грн неустойки, разом 2 040,00 грн, слід відмовити.

Платіжною інструкцією № СЦ00109579 від 28 травня 2026 року підтверджено сплату позивачем 2 662,40 грн судового збору. Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню пропорційна частина: 2 662,40 грн ? 7 920,00 грн ? 9 960,00 грн = 2 117,09 грн.

Квитанцією поштової служби «Е-Пост» № 2086419 від 27 травня 2026 року та описом вкладення підтверджено надсилання відповідачу позову з додатками. Загальна вартість за квитанцією становить 120,18 грн, у тому числі пересилання 72,00 грн, друк 46,08 грн та сервісний збір 2,10 грн. Витрати пов`язані з виконанням обов`язку надсилання копій документів і підтверджені в цьому розмірі, а не в заявлених орієнтовно 150,00 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову підлягає відшкодуванню 95,56 грн витрат на надсилання документів: 120,18 грн ? 7 920,00 грн ? 9 960,00 грн. Загалом судові витрати, які розподіляються цим рішенням, становлять 2 212,65 грн.

Попередній розрахунок очікуваних витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн не є самостійним доказом їх понесення або обов`язку сплатити адвокату. Оскільки позивач своєчасно заявив про подання доказів після ухвалення рішення, це питання підлягає вирішенню в порядку частини восьмої статті 141, статей 246, 270 ЦПК України після надходження належних доказів та з дотриманням установленого строку. Цим рішенням 6 000,00 грн не присуджуються; відмова в їх відшкодуванні по суті не ухвалюється лише через відсутність доказів до закінчення розгляду.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 247, 259, 263265, 268, 273, 280284, 287, 289, 354 ЦПК України, застосувавши статті 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статті 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, рахунок IBAN НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № 15.07.2025-100002604, оформленим 15 липня 2025 року з видачею кредиту 16 липня 2025 року, в сумі 7 920 (сім тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких 3 000,00 грн основний борг, 4 650,00 грн проценти, 270,00 грн комісія за надання кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 540,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 1 500,00 грн неустойки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) гривень 09 копійок судового збору та 95 (дев`яносто п`ять) гривень 56 копійок витрат на надсилання документів, разом 2 212 (дві тисячі двісті дванадцять) гривень 65 копійок.

В іншій частині вимог про відшкодування судового збору та витрат на надсилання документів відмовити.

Питання щодо витрат на професійну правничу допомогу вирішити після подання позивачем відповідних доказів у строк, установлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, з дотриманням порядку, передбаченого статтями 246, 270 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Відповідно до статті 284 ЦПК України заяву про перегляд може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Це рішення ухвалюється за відсутності учасників без проголошення; датою його ухвалення є дата складення повного тексту відповідно до статті 268 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення повного заочного рішення. Строк також може бути поновлений з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач може оскаржити його в загальному порядку; строк апеляційного оскарження в такому разі обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення, з урахуванням статей 354, 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 16.10.2026.

Суддя О.В. Поштаренко