Рішення № 140680358, 15.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

15.10.2026 Справа № 363/4707/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.,

за участю секретаря судових засідань Левковець О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТДВ «Страхова група «Оберіг» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14, код ЄДРПОУ 39433769) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 05.06.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортних засобів: Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , під керуванням відповідача. Внаслідок ДТП декілька транспортних засобів, а саме «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_4 , «Citroen C4», д.н.з. НОМЕР_5 , «Geely JL7162» д.н.з. НОМЕР_6 отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

В судовому порядку 11 липня 2025 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-223226166.

Відповідно до висновку № 124477 щодо калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_4 , з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, складає 100 808,00 грн.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 07 липня 2025 р. між потерпілим ОСОБА_2 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 100 808,00 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 100 808,00 грн.

Відповідно зведених даних щодо калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Citroen C4» д.н.з. НОМЕР_5 , з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, складає 81 077,20 грн.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 31.07.2025 р. між потерпілою ОСОБА_3 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 81 000,00 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_3 в розмірі 81 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі положень ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1191 ЦК України, у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» виникло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків, понесених у зв`язку зі здійсненням страхового відшкодування.

З метою досудового врегулювання спору ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» направляло ОСОБА_1 претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, на яку ОСОБА_1 жодним чином не відреагував, понесені ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» збитки у зв`язку зі здійсненням страхового відшкодування не компенсував.

З урахуванням викладеного, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» просило стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу та штрафні санкції у загальному розмірі 201 935 грн. 17 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 24.08.2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. В позовній заяві представником позивача заявлено клопотання, в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув. Разом з тим до початку розгляду справи по суті подав письмову заяві в якій ствердив, що позовні вимоги ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» про стягнення з нього страхового відшкодування та штрафних санкцій в розмірі 201935 грн. 17 коп. визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення, разом з тим прохав суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу вважаючи їх неспівмірними та завищеними, зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, клопотання відповідача про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені у статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З наведеного вбачається, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: протиправне діяння, шкода, причинно-наслідковий зв`язок між ними, а також вина особи у вчиненому діянні.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України предмет доказування становить: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди, яка в силу положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України презюмується.

Саме тому у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Одним з різновидів цивільно-правової відповідальності за відсутності вини особи, яка своєю поведінкою заподіяла шкоди, є відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, що врегульовується положеннями ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З наведеного також вбачається, що діяльність з експлуатації транспортного засобу є діяльністю, що пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. У зв`язку з цим завдання шкоди, внаслідок використання транспортного засобу, зумовлює виникнення цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1187 ЦК України.

Судом встановлено, що ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ» було забезпечено цивільно-правову відповідальність за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-223226166, строк дії договору з 06.09.2024 по 05.09.2025 включно. Страхувальник ОСОБА_1 , транспортний засіб: марка «Skoda Octavia», 2007 року випуску, тип В1. Відповідно до вказаного полісу позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування.

05.06.2025 року о 23 год. 45 хв. в с. Гаврилівка по вул. Шевченка, 6, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілями, які були припарковані, а саме «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_4 , «Citroen C4» д.н.з. НОМЕР_5 , «Geely JL7162» д.н.з. НОМЕР_6 .

ДТП сталась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_1 п. 12.1 ПДР України, що підтверджується постановою Вишгородського районного суду Київської області у справі 363/3592/25 від 11.07.2025 року.

Крім того, постановою Вишгородського районного суду Київської області у справі 363/3592/25 від 11.07.2025 року встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 , скоїв ДТП, а саме здійснив наїзд на припарковані автомобілі, а саме «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_4 , «Citroen C4» д.н.з. НОМЕР_5 , «Geely JL7162» д.н.з. НОМЕР_6 , після чого залишив місце ДТП до якої він причетний, а також не повідомив про факт ДТП орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, чим порушив п. 2.10.а та п. 4.15 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови, яка набрала законної сили 22.07.2025 року, відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, с.122-4 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (Постанова КЦС ВС від 29.09.2023 року у справі № 573/1/23).

Згідно із висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено факт протиправної поведінки відповідача ОСОБА_1 щодо порушення вимог ПДР України під час експлуатації транспортного засобу «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_2 , який, у свою чергу, є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до Висновку № 124477 щодо калькуляції, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_4 , з урахуванням франшизи, складає 100 808,00 грн.

Згідно із заявою на виплату страхового відшкодування від 07.07.2025 між потерпілим ОСОБА_2 , власником транспортного засобу «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_4 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 100 808,00 грн.

Відповідно платіжної інструкції № 25213 від 06.08.2025 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи ОСОБА_2 в розмірі 100 808,00 грн.

Також згідно зведених даних щодо калькуляції, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Citroen C4» д.н.з. НОМЕР_5 , з урахуванням експлуатаційного зносу, з вирахуванням франшизи складає 81 077,20 грн.

Згідно із заявою на виплату страхового відшкодування від 31.07.2025 між потерпілим ОСОБА_3 , власником транспортного засобу «Citroen C4» д.н.з. НОМЕР_5 , та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 81000,00 грн.

Відповідно платіжної інструкції № 28477 від 10.09.2025 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи ОСОБА_3 в розмірі 81 000,00 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пп. «б» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем суду не надано, коли ОСОБА_1 навпаки в своїй письмовій заяві ствердив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування, а відповідач в добровільному порядку не вжив заходів щодо відшкодування даних коштів, то позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 181 808, 00 грн, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 018,48 грн. та 3 % річних у розмірі 1 464,43 грн. у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, з моменту виконання позивачем своїх зобов`язань за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, направлення відповідачу досудової вимоги про виплату грошових коштів та її невиконання, триває порушення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Беручи до уваги, що відповідач узяті на себе грошові зобов`язання перед позивачем не виконав, з нього на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі розмірі 4 018,48 грн. та 3 % річних у розмірі 1 464,43 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 14 644,43 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, розмір штрафних санкцій може бути встановлений договором або законом. При цьому законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, полісом ЕР-223226166 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу - Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , не передбачено сплату пені за порушення строків виконання зобов`язання, не визначено її розміру.

За приписами п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Тобто, спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов`язок по сплаті пені покладено на страховика за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у заявленому у позові розмірі, оскільки це не передбачено сторонами у договірному порядку та прямо не передбачено законом, у зв`язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає як необґрунтований.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу, очікуваний попередній розмір яких складає 8 022 грн. 50 коп.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав із ФОП ОСОБА_4 договір про надання правової допомоги №04/26 від 09.02.2026 року на підставі якого 15.07.2026 року сторони підписали акт про отримання правової допомоги із загальною сумою гонорару у 8 022, 50 грн та вказівкою на те, що витрати часу склали 5 годин.

Відповідно до п.4 Договору №04-26 про надання правової допомоги, оплата проводиться протягом трьох днів після підписання Акту приймання передачі виконаних робіт до договору, разом з тим жодних підтверджень на понесення витрат на правничу допомогу позивачем не надано.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду у наступних розмірах.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, зважаючи на розмір задоволених вимог відносно розміру заявлених вимог, підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоовлених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 13, 993, 1166, 1182, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 12, 81, 133, 141,223, 280, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ТДВ «Страхова група «Оберіг» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТДВ «Страхова компанія «Оберіг» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14; код ЄДРПОУ 39433769) суму збитків у зв`язку зі здійсненням страхового відшкодування у розмірі 181 808 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТДВ «Страхова компанія «Оберіг» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14; код ЄДРПОУ 39433769) штрафні санкції в зальному розмірі 5 482 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 91 (дев`яносто одна) копійка, з яких: 4 018 (чотири тисячі вісімнадцять) гривень 48 (сорок вісім) копійок інфляційні витрати, 1 464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) гривні 43 (сорок три) копійки три відсотки річних.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТДВ «Страхова компанія «Оберіг» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14; код ЄДРПОУ 39433769) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2469 (дві тисячі чотириста шістдесят дев`ять) гривень 32 (тридцять дві) копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

ТДВ «Страхова компанія «Оберіг» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14; код ЄДРПОУ 39433769).

Відповідач:

ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.В. Рукас