Рішення № 140678987, 16.10.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/6029/25

№ провадження 2/646/60/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Чорної Б.М.,

за участю секретаря судового засідання Тарусіної А.К.,Жадан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника позивача адвоката Репетун К.В. до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту Житлово-комунального господарства Харківської міської ради про визнання особи наймачем житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Основ`янського районного суду міста Харкова з позовом до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту Житлово-комунального господарства Харківської міської ради про визнання особи наймачем житлового приміщення, з вимогою визнати її наймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Виконавчий комітет Харківської міської ради внести зміни до договору найма житла в частині зімни даних наймача даної квартири із ОСОБА_2 на ОСОБА_1 шляхом укладання відповідної додаткової угоди до даного договору або шляхом укладання нового договору в новій редакції з позивачкою.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 2007 року позивач у зв`язку із тяжкими хворобами свого сина ОСОБА_2 та його батька і її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , як єдина близька особа, була вимушена лікувати та доглядати хворих, вести їх домашне господарство, а тому проживала з ними за адресою їхнього постійного проживання: АДРЕСА_2 .

З липня 2010 року, після раптової смерті свого чоловіка, позивач залишила місце своєї реєстрації і за проханням та з дозволу ОСОБА_2 та його батька і її колишнього чоловіка ОСОБА_3 поселилась у їхній квартирі за адресою АДРЕСА_2 для здійснення догляду за ними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після цього позивач залишилась проживати однією сім?єю зі своїм сином ОСОБА_2 у квартирі за адресою АДРЕСА_2 .

Дана квартира АДРЕСА_3 .

Вказана квартира перебуває у комунальній власності та належить Територіальній громаді міста Харкова та знаходиться на балансі Дільниці №59 КП «Жилкомсервіс» Основ?янського району міста Харкова.

Зазначена квартира була отримана в якості службової ОСОБА_2 12 травня 1999 року за ордером №098766, виданим на підставі рішення Червонозаводського РВК №125 від 11.05.1999 на сім?ю з однієї особи.

Рішенням виконкому Червонозаводської районної ради №700 від 28.12.2006 року квартира виключена з числа службових житлових приміщень та із ОСОБА_2 укладений договір найму на це приміщення, відкритий реєстровий рахунок на його ім?я.

ОСОБА_3 був постійно зареєстрований за адресою спірної квартири з 23.02.2000 року, а спільний з позивачем син ОСОБА_2 зареєстрований за адресою квартири з 13.06.2001 року.

ОСОБА_2 був інвалідом першої групи, не міг сам пересуватись та доглядати себе, тому позивач, як член його сім?ї, здійснювала все необхідне для забезпечення нормального життя сина, з огляду на що, зокрема, проживала разом із ним у вказаній квартирі.

За довідкою МСЕК №463254, серії 12ААА ОСОБА_2 повторно визнаний інвалідом першої групи з 01.03.2017 року за загальним захворюванням опорно рухомим апаратом та потребує постійного стороннього догляду та стаціонарного лікування.

Повідомляємо суд, що позивач неодноразово, починаючи з 2017 року, намагалася оформити належні права свого сина на користування квартирою, укласти від його імені договір найму квартири, в якій постійно проживав її син.

У свою чергу, син позивача - ОСОБА_2 прагнув аби його мати оформила належні права на користування квартирою та уклала від його імені договір найму квартири, що підтверджується нотаріальною довіреністю, що видана ОСОБА_2 від його імені своїй матері, тобто позивачу, на здійснення широкого кола цивільних дій від його імені.

Рішенням Виконавчого комітету ХМР за № 926 від 12.12.2018 ОСОБА_2 було визнано наймачем двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 у зв?язку зі смертю попереднього наймача ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 17.11.2018 зроблений запис за №18885.

Після смерті сина позивач залишилася проживати у вказані квартирі АДРЕСА_1 .

З 2019 року, позивач всіляко намагалася оформити права на вказану квартиру, вважаючи, що вона набула право на визнання її наймачем вказаної квартири після смерті сина, як попереднього наймача.

Так, зокрема, позивач неодноразово зверталася із заявами до Харківської міської ради про визнання її такою, що набула право користування вказаним приміщенням, на що отримувала відповіді про те, що визнання її такою, що набула право користування вказаним приміщенням та здійснення реєстрації за вказаним приміщенням можливе лише після визнання її наймачем зазначеного приміщення.

Після цього, позивач неодноразово зверталася до Виконавчого комітету Харківської міської ради з проханням визнати її наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Однак, з відповідей, наданих Виконавчим комітетом Харківської міської ради вбачається, що підстав для визнання її наймачем немає.

3 огляду на викладене, позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав з позовом про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Чорну Б.М.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.06.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Основ`янського районного суду міста Харкова Чорної Б.М. від 07 липня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

25 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника Харківської міської ради до суду надійшли пояснення , в яких просить відмовити повністю у задоволення позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження права користування житлом (відсутні докази ведення позивачем спільного господарства, відсутні докази згоди наймача на вселення у житлове приміщення, немає підтвердження того, що позивач постійно мешкає тільки у спірній квартирі). Крім того, зазначено, що позивач вже зверталася з аналогічним позовом до суду. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 січня 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №646/660/19, згідно яких проведена реєстрація місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 скасовані. Тобто підстави для визнання ОСОБА_1 наймачем житлового приміщення квартирою АДРЕСА_1 та зміни договору найму житлового приміщення відсутні.

28 жовтня 2025 року від представника Департамента Житлово-комунального господарства Харківської міської ради на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає наступне. ОСОБА_1 у 2019 році зверталася до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом в якому просила суд визнати за нею право користування житловим приміщенням у двокімнатній житловій квартирі житловою площею 31,6 кв.м, загальною площею 68,9 кв.м, яка розташована на першому поверсі двоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов?язати Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради у Основ?янському районі м. Харкова здійснити її реєстрацію у зазначеній житловій квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.01.2020 у справі № 646/660/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням у двокімнатній житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 06.10.2020 у справі №646/660/19 апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.01.2020 залишено без змін. Постановою Верховний Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.10.2021 у справі № 646/660/19 касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 06.10.2020 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Полтавського апеляційного суду від 19.10.2023 у справі № 646/660/19 апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено. Рішення Червонозаводського районного суду від 30.01.2020 в частині визнання за ОСОБА_1 права користування квартирою скасовано та ухвалено нове. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради в частині визнання права користування житловим приміщенням. В іншій частині рішення не переглядалося. За інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Полтавського апеляційного суду від 19.10.2023 у справі № 646/660/19 апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено. Рішення Червонозаводського районного суду від 30.01.2020 в частині визнання за ОСОБА_1 права користування квартирою скасовано та ухвалено нове. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради в частині визнання права користування житловим приміщенням. Постанова набирала законної сили з дня прийняття та не оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Разом з цим, Верховний Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.10.2021 у справі №646/660/19, зазначив, що позивачка з 07.07.2025 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Таким чином, Полтавським апеляційним судом у постанові від 19.10.2023, що набрала законної сили, у справі № 646/660/19, встановлено вищезазначені факти та те, що за ОСОБА_4 не може бути визнано право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 . Ураховуючи викладене, Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради вважає, що вищезазначені факти є встановленими Полтавським апеляційним судом у постанові від 19.10.2023, що набрала законної сили, а тому вони мають преюдиційне значення для справи № 646/6029/25. Таким чином, матеріали справи не містять доказів дотримання ОСОБА_5 встановленого порядку вселення у кв. АДРЕСА_2 , зокрема письмової згоди на це всіх членів сім?ї наймача, інформацію чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, про тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім?ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

04 грудня 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначає, що на підтвердження користування спірною квартирою позивачем надано докази. Оскільки син позивачки і позивач проживали разом, вказане свідчить про те, що вони мали спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування. Також зазначає, що у справі № 646/660/19 вирішувалося питання визнання за позивачем права користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_5 . У цей час в рамках даної справи № 646/6029/25 предметом позову є визнання позивача наймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_5 . Повідомляю суд, що позов у рамках даної справи, яка наразі розглядається в суді, не є позовом з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і в справі № 646/660/19, оскільки стосується вирішення іншого питання.

04 грудня 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення у справі, в яких він зазначає, що позивач надала усі наявні у неї докази на підтвердження права користування спірним житловим приміщенням. Згідно з Довіреністю від 28.09.2017 року ОСОБА_2 , який є сином позивачки, уповноважив її вчиняти від його імені та в його інтересах ряд дій, визначених у тексті Довіреності, у тому числі, укладати від його імені договори та угоди. Вказане свідчить про те, що в Довіреності прямо закріплено право ОСОБА_1 на укладення договору найму від імені її сина. Тому, доводи відповідача-1 у частині, що Довіреність таких повноважень не передбачає і що у матеріалах справи немає письмової згоди основного наймача ОСОБА_2 щодо вселення позивача у спірне житлове приміщення є безпідставними і недоведеними.

03 березня 2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначає, що з моменту смерті сина і проживання в квартирі одній, позивач жодних переобладнань самостійно не здійснювала. Переобладнання житлового приміщення під нежитлове (ванну і туалет) було здійснено ще до вселення позивача у вказану квартиру. Проведення прибудов, надбудов або перебудов жилих і підсобних приміщень не відбувалося. При цьому, переобладнання відбувалося без втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування будинку. Відтак, дозвіл на проведення проведених робіт не є обов`язковим.

30 березня 2026 року від представника Департамента Житлово-комунального господарства Харківської міської ради на адресу суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що переобладнання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , без отримання попереднього дозволу, переобладнано приміщення з житлової кімнати під вбиральню та ванну, внаслідок чого допущено порушення вимог Державних будівельних норм в частині заборони розміщення кухні та санвузлів над і під житловими кімнатами. Разом з цим, матеріали справи не містять інформації, а також належних та допустимих доказів усунення вказаних порушень.

Позивач та її представник в підготовче судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та позивача.

Представник Департамента Житлово-комунального господарства Харківської міської ради в судове засіданні не прибув, про день та час судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним.

Представник виконавчого комітету Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірною квартирою є двокімнатна житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 31,6 кв.м, загальною площею 68,9 кв.м, яка розташована на першому поверсі двоповерхового житлового будинку.

Квартира перебуває у комунальній власності, належить Територіальній громаді міста Харкова та знаходиться на балансі Дільниці №59 КП «Жилкомсервіс» Основ`янського району міста Харкова.

Вказане житло отримано в якості службового ОСОБА_2 12 травня 1999 року за ордером №098766, виданим на підставі рішення Червонозаводського РВК №125 від 11.05.1999 на сім`ю з однієї особи.

Рішенням виконкому Червонозаводської районної ради №700 від 28.12.2006 квартира виключена з числа службових житлових приміщень та із ОСОБА_2 укладений договір найму на це приміщення, відкритий реєстровий рахунок на його ім`я.

Відповідно до рішення виконкому Червонозаводської районної ради від 17.03.2009, за №95 ОСОБА_3 був прийнятий на квартирний облік за списком першочергового надання житлової площі по категорії «ветхий будинок», який не відповідає санітарним та технічним вимогам

ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові помер ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби ХМУЮ, зроблений відповідний актовий запис за №2285.

Згідно з довідкою МСЕК №463254, серії 12ААА ОСОБА_2 повторно визнаний інвалідом першої групи з 01.03.2017 за загальним захворюванням опорно рухомим апаратом та потребує постійного стороннього догляду та стаціонарного лікування.

Відповідно до копії Довіреності від 28.09.2017 року імені ОСОБА_2 уповноважував позивача вчиняти відповідні дії та представляти його інтереси та бути його представником.

Відповідно до копії витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 22.01.2025 року, в графі примітки зазначено:приміщення №? 6 площею 1,3 кв. м, та приміщення № 7 площею 7,4 кв. м переобладнані з житлової кімнати під вбиральню та ванну, дозвільні документи не надані; - у зв?язку з уточненням лінійних розмірів приміщень загальна площа квартири без урахування переобладнаного без дозвільних документів складає 68,7 кв. м. житлова площа 40,4 кв. м

Зі змісту листів, отриманих позивачем із Департаменту житлового господарства за 2022-2025 роки, ОСОБА_1 намагалась оформити права на спірну квартиру.

Рішенням Виконавчого комітету ХМР за № 926 від 12.12.2018 ОСОБА_2 визнано наймачем спірної квартири за складом сім`ї 1 особа у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 17.11.2018 зроблений запис за №18885.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 47Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 9 ЖК УРСР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з правлюдини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно із статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Поняття «житло» не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, пункт 47).

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Відповідно до частин першої, другої статті 64 ЖК УРСР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зістаттею 65 ЖК УРСР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року в справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18).

Частини перша, друга статті 106 ЖК Української РСР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає право будь-якого члена сім`ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, у разі смерті наймача, на зміну договору найму жилого приміщення, що був раніше укладеним, визнання його наймачем за договором найму, а у разі відмови наймодавця спір може бути вирішено в судовому порядку. Отже, у цьому випадку член сім`ї наймача має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, у разі смерті попереднього наймача, та має право вимагати визнання за ним права користування жилим приміщення.

Інший член сім`ї, що залишився проживати у жилому приміщенні та звертається до суду за захистом своїх прав, заміщує попереднього наймача в договірних правовідносинах найму за раніше укладеним договором, що узгоджується із принципом рівності прав та обов`язків наймача та членів його сім`ї згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР.

Отже, судовому розгляду підлягають спори у випадку, якщо наймодавець не визнає в якості члена сім`ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором згідно з частиною другою статті 64 та частиною першою статті 106 ЖК Української РСР.

Таким чином, договір найму жилого приміщення може бути змінено у разі смерті наймача та визнання в судовому порядку іншої особи членом сім`ї померлого наймача, а також визнання за ним права користування жилим приміщенням. Визнання в судовому порядку за ним права користування жилим приміщенням є у подальшому підставою для укладення договору найму жилого приміщення, в якому і буде зазначено наймачем іншого члена сім`ї, який постійно проживав разом з попереднім наймачем в неприватизованій квартирі і вів з ним спільне господарство.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована з 13 жовтня 2021 року, тобто після смерті ОСОБА_2 (наймача).

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч.ч.1-2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Викладені вимоги цивільного процесуального закону не дотримані. Позивачка не надала суду належних та достатніх доказів ведення у спірне житло в якості члена сім`ї наймача.

Суд зазначає, що сам факт родинних відносин позивача з наймачем квартири, як матері і сина, не є достатнім для визнання її членом сім`ї останнього, оскільки такого статусу особа набуває у разі постійного проживання з наймачем та ведення з ним спільного господарства.

Довіреність від імені ОСОБА_2 , якими він уповноважував позивача вчиняти відповідні дії та представляти його інтереси, не є належними та достатніми доказами таких обставин. Натомість жодних доказів ведення спільного бюджету, набуття спільного майна, здійснення догляду, які б вказували на наявність взаємних прав і обов`язків як наймача та члена його сім`ї позивачем не надано.

Отже, враховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що позовна заява задоволенню не підлягає, сплачений позивачем судовий збір залишається за нею.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265,280,282, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника позивача адвоката Репетун К.В. до Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту Житлово-комунального господарства Харківської міської ради про визнання особи наймачем житлового приміщення- відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Харківська міська рада, ЄДРПОУ: 04059243, місцезнаходження: майдан Конституції, будинок 7, місто Харків Харківської області;

Відповідач: Виконавчий комітет Харківської міської ради, ЄДРПОУ: 04059243, місцезнаходження: майдан Конституції, будинок 7, місто Харків Харківської області;

Відповідач: Департамент Житлово-комунального господарства Харківської міської ради, ЄДРПОУ: 43927048, місцезнаходження: майдан Конституції, будинок16, місто Харків Харківської області;

Суддя Б.М.Чорна